18Питання. Загальні методи(м.) виховання(в.). Прийоми, засоби в.. Класифікація методів в.

Метод В. - це спосіб впливу на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців з метою вироблення в них заданих цілями В. якостей. Заг-ний метод В. - шляхи досягнення відповідних кінцевих результатів, які використовюють пед-ги тривалий час.

Поряд із поняттям «метод виховання» у педагогіці часто використовуєть­ся близьке за значенням поняття «виховний прийом».

Прийом В. - це частина заг-ного методу В., окрема дія чи окреме покращення.

Засіб В. – це сукупність прийомів В..

Наприклад:Вправа - метод, праця - засіб, оцінка вправи – прийом

Класифікація методів В. – це вибудована за відповідною ознакою сис-ма методів В.

Класиф.М. за ознакою спрямованості:

М. формування свідомості особистості(М. переконування)(розповідь, пояснення, етична бесіда, диспут, приклад )

М. орг-ції д-сті і формування досвіду суспільної поведінки(М. вправ)(вправи, пед. вимога, громадська думка, привчання, доручення,створення виховуючих ситуацій)

М. стимулювання та корегування поведінки та д-сті особистості(М. мотивації)(змагання, заохочення, покарання, метод ’’вибуху’’)

М. самовиховання(самокритика, самооцінка,самоаналіз, самоконтроль та ін.)

Справді вихованою можна назвати людину, коли в неї сформована потреба діяти в незвичайних умовах відповідно до прийнятих норм. Тому процес В. повинен привчати людину до позитивної поведінки та звичок

Пед. вимога – це метод В. за допомогою, якого норми поведіннки, що проявляються в людських відносинах стимулюють чи гальмують певну д-сть і проявляються в певних якостях.

Громадська думка – цей метод є колективною вимогою

Доручення – як М. В. грунтується на вимозі до учня виконати певні дії .Вирішальним чинником у привчанні є режим життя та д-сті учня.

19 питання Моральне вихованняМоральне виховання не зводиться до засвоєння учнями теорії, норм правил поведінки в процесі навчання та спеціально організованої школою моральної освіти. Воно спрямоване і на формування моральної поведінки пройнятої почуттям істини, доброти, прекрасного, на вироблення таких мс реальних якостей, як патріотизм, національна гідність, лицарство, міжнаціональна повага та дружба, вдячність, любов до праці, дисциплінованість. відповідальність. честь, совість, скромність, громадська співпраця. Милосердя тощо.

Моральне виховання в школі вирішує такі завдання:

• виховання в учнів моральної свідомості.

-виховання моральних почуттів та переконань;

-виховання звичок моральної поведінки, набуття учнями досвіду мора­льних стосунків.

Виховання моральних якостей відбувається двома основними шляхами: учням роз'яснюють моральні норми суспільства та організовують їхню дія­льність відповідно до цих норм.

Засвоєння та усвідомлення моральних норм забезпечується як в процесі вивчення навчальних предметів, так і роз'ясненнями вчителя у ході етичних бесід і диспутів, обговорення питань етики на виховних годинах, читацьких конференціях, зустрічах і т.д.Роз'яснення моральних норм забезпечується методами впливу на підсві­домість (навіювання) і свідомість (бесіда, розповідь, пояснення). Водночас одне лише роз'яснення етичних норм не визначає їх формування. Осмислен­ня і переживання моральних цінностей бажано поєднувати з безпосереднім втіленням їх у поведінці учнів, у практичних діях колективу, в якому за пе­дагогічно доцільного керівництва складаються відповідні взаємини: товари­ська взаємодопомога, дружба, солідарність

ЗАВДАННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

1. Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань.

2. Виховання моральних почуттів, які виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою і реалізовувалися б у будь-якій ситуації та умовах.Вирішення цих завдань спрямоване на формування моральної свідомості як одного з аспектів суспільної свідомості, що регулює моральний бік діяльності людини.

20 питанняЗАВДАННЯ ТРУДОВОГО і економічного ВИХОВАННЯ

Трудове виховання — процес залучення школярів до різноманітних педагогічне організованих видів суспільне корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує. У процесі фізичної праці в учнів розвиваються мускулатура різних частин тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються про їх призначення, збагачують свій словниковий запас. Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує.

Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до праці — формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе.

Для багатьох учнів значно легше попрацювати фізично, ніж розв'язати математичну задачу або написати твір. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль

Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається навчальною

програмою з трудового навчання для кожного класу.

На всіх етапах трудового навчання вирішуються завдання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.

Робота школярів у шкільних майстернях, на навчальнодослідних ділянках сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для вибору майбутньої професії.

Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх суспільне корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільне корисну і побутову.

Економічне виховання

З трудовим вихованням тісно пов’язане економічне виховання.

Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

Складником економічної свідомості е економічне мислення — здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань.

Економічному життю людини властиві також соціальні почуття: колективізму, господаря, відповідальності, обов'язку та дисципліни.

Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Зміст економічної освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи визначений навчальним предметом "Основи економічних знань", що вивчається в 11-му класі. Проте цілком покладатися тільки на цей курс було б нелогічно. Тому "Державним стандартом загальної середньої освіти. Економіка" запропоновано чотирирівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів. Наступність виявляється в лінійно-циклічній структурі курсів:

нульовий рівень — 1—4 (1—3) класи;

перший рівень — 4—7 класи;

другий рівень — 8—9 класи;

третій рівень — 10—11 класи.

Економічне виховання здійснюється передусім у процесі вивчення основ наук, зокрема основ економічних знань, економічної географії, трудового навчання. На уроках математики учні розв'язують задачі економічного змісту. Уроки фізики, біології, хімії демонструють використання у виробництві досягнень науки і техніки. Класний керівник здійснює економічне виховання у такий спосіб: залучення дітей до праці із самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету; обговорення газетних та журнальних статей на економічні теми; виробничі екскурсії, зустрічі з працівниками підприємств; залучення учнів до економічних відносин у школі та вдома.