17 Питання. Показники вихованості учнів

Під результатами виховання розуміється досягнутий особистістю рівень мотиваційно-ціннісного розвитку - вихованість.

Рівень вихованості визначається за показниками, які умовно можна поді­лити на зовнішні, пов'язані з вчинками, діями і судженнями особистості, та внутрішні, пов'язані з її мотивами, переконаннями, ідеалами та ціннісними орієнтаціями. Внутрішні показники характеризують розвиток моральної сві­домості особистості, знання соціальних норм і ставлення до них.

вихованість особистості можна об'єднати в такі групи:

• ставлення до людей, совість, чуйність, почуття емпатії, чесність, тактов­ність, відповідальність, справедливість, вдячність, толерантність;

• ставлення до себе: почуття власної гідності, адекватність самооцінки, вимогливість до себе, самокритичність, самоконтроль, скромність;

• ставлення до праці: працелюбність, ініціативність і творчість;

• ставлення до суспільства, патріотизм, громадянськість, національна са­мосвідомість, інтернаціоналізм;

• морачьно-вольові якості, принциповість, цілеспрямованість, наполегли­вість, дисциплінованість, витримка, рішучість і сміливість.

Важливим показником вихованості особистості є рівень моральної свідо­мості. Американський психолог Л.Кольберг виділив шість стадій розвитку моральної свідомості.

На 1 стадії діти дотримуються моральних норм, щоб уникнути покарань

На 2 стадії діти починають розуміти, що правила поведінки відносні: кожен може пе­реслідувати власні інтереси, хоч часто буває вигідно домовлятися і обмінюватися по­слугами з іншими людьми ("ти мені, я тобі").

На 3 стадії поведінка особистості мотивується бажанням підтримувати гарні стосунки з оточуючими, справляти на них позитивне враження: важливо бути хорошою люди­ною, ставитись до інших з повагою, співчувати та допомагати.

На 4 стадії люди вважають, що потрібно дотримуватися встановлених правил і вико­нувати свої обов'язки заради збереження порядку в суспільстві.

На 5 стадії людей турбує не стільки підтримання соціального порядку, скільки цінно­сті, на яких ґрунтується суспільство. У кожному суспільстві мають захищатися базові права особистості, такі як право на свободу і життя. Оскільки закони та моральні принципи прийняті у суспільстві на основі спільної домовленості, індивід, піклуючись про загальне благо, також прагне їх виконувати. Але при цьому він розуміє, що діючі закони можуть бути несправедливими.

На 6 стадії перебувають люди, які ґрунтують свою поведінку на свідомо прийнятих універсальних моральних принципах, що стали їх внутрішніми переконаннями: спра­ведливість, рівність прав і повага до власної гідності кожної людини. Вони вважають за можливе порушувати несправедливі закони, які суперечать зазначеним принципам.

Принципи виховання

Принципи виховання - це вихідні положення, основні правила ефективної організації виховного процесу. Вони не визначаються довільно, а виводяться із закономірностей розвитку особистості.

1. Принцип педагогічного керівництва з розпитком ініціативи і самоді­яльності вихованців.

Цей принцип визначено на основі тієї закономірності, що ефективність виховання у вирішальній мірі залежить від активності учасників виховного процесу Слід уникати надмірної опіки вихованців, оскільки вона пригнічує їх во­лю, стримує розвиток самостійності

Кінцевою метою виховання є розвиток самостій­ної особистості, здатної до керування своєю поведінкою на основі засвоєних моральних норм і цінностей.

2. Безумовне позитивне ставлення до особистості.

Цей принцип вимагає від учителя ставитися позитивно до всіх вихован­ців: слухняних і неслухняних, працьовитих і ледачкуватих, відмінників і від­стаючих, вродливих і непривабливих, тактовних і безтактних.

Безумовне позитивне ставлення до особистості вихованця сприяє форму­ванню в нього позитивного ставлення до себе, прагнення до самовдоскона­лення. Спілкування вчителя з учнем, як з гідним поваги партнером, визнання за ним права на власну позицію, права бути самим собою розвиває у нього такі якості, як самоповага, почуття своєї унікальності, неповторності, індиві­дуальності.

3. Опора на позитивне в дитині.

Цей принцип ґрунтується на закономірності, що сприйняття особистістю виховних впливів залежить від її ставлення до вихователя. Останнє у значній мірі походить від того, наскільки вихователь задовольняє потребу учня в самоутвердженні. Орієнтація на позитивні якості особистості і є однією із найважливіших умов її самоутвердження, а отже і позитивного ставлення учня до вихователя та виховних впливів.

Принцип опори на позитивне вимагає виявляти у кожного учня позитивні якості і, спираючись на них, розвивати інші, недостатньо сформовані риси. Вступаючи в боротьбу з недоліками дитини, слід шукати союзника в ній самій.

4. Поєднання поваги з вимогливістю до вихованця.

Цей принцип базується на тій закономірності, що позитивна реакція осо­бистості на виховні впливи обумовлюється врахуванням її потреб, інтересів і можливостей. Якщо ж вихователь буде ставити вимоги до учня без належної поваги до нього, то він зустріне опір. «Якомога більше вимогливості до ви­хованця і якомога більше поваги до нього» - неодноразово повторював А.С.Макаренко. Розкриваючи суть цієї вимоги, він вказував, що мірою пова­ги до особистості повинна бути міра вимогливості: чим більше я тебе пова­жаю, тим більше від тебе вимагаю (оскільки вірю в тебе, твої можливості).

5. Поєднання виховних впливів.

Виховання - це партнерська, діалогічна взаємодія вихователя та учнів. Успіх виховного впливу залежить не стільки від того, який зміст вкладає в нього вихователь, скільки від того, як сприймають його вихованці.

6. Систематичність і наступність виховання

Ефективність виховного процесу великою мірою залежить від того, на­скільки наступними і безперервними є педагогічні впливи на учнів. Цей принцип пов'язаний з тієї закономірністю, що виховання об'єктивно можли­ве і завжди здійснюється через ті цінності та потреби, які вже сформовані в структурі особистості вихованця.

Вимога наступності передбачає таку організацію виховання, за якої той або інший виховний захід є логічним продовженням попередньої виховної роботи.

7. Єдність і послідовність виховних впливів.

цей принцип вимагає, щоб всі особи, суспільні інститути, при­четні до виховання, діяли спільно, ставили перед вихованцями погоджені вимоги, доповнюючи і підсилюючи педагогічний вплив. Єдність виховного процесу забезпечується тісною взаємодією всіх його учасників. Якщо вихов­ні впливи не узгоджуються, то на успіх розраховувати неможливо.

8. Врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців. Ефективність виховання значною мірою залежить від знання вихователем своїх вихованців, їх вікових та індивідуальних особливостей.