6) Систематичність і системність

7) вміння викласти знання в усній, письмовій і графічній формах, дотримуючись логічної послідовності;

8) якість умінь та навичок.

Норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Вони містять єдині вимоги до якості усних, письмових і практичних робіт учнів, виявляють відповідність їх щодо критеріїв оцінки і визначають єдиний підхід до оцінювання знань, умінь і навичок учнів

Під час оцінювання важливо визначити фактичний рівень знань, умінь та навичок , подати результат перевірки у вигляді оцінки. Недоцільно оцінювати знання учня, коли вчитель упевнений, що він не готовий відповісти на належному рівні.

16 Питання. Виховання (в.) в цілісному пед. Процесі. Структура процесу вих-ня. Закономірності та принципи виховання

Процес В.- це цілеспрямована вхаємодія вчителів та вихованців на досягненні поставленої мети В.- гармонічного(єдності свідомості і поведінки) і всбічного розвитку особистості

Структура процесу В.за цільовим критерієм спрямована на :

Цілісне формування особистості з врахуванням завдань псих-го та гармонійного розвитку;

Формування моральних якостей особистості на базі загальнолюдських цінностей, соц-но-зорієнтованій мотивації;

Звернення школярів до сусп-них цінностей в галузі науки і мистецтва;

Врахування життєвої позиції, що відповідає вимогам сучасног сус-ва;

Розвиток нахилів, здібностей, інтересів, в співвідносності до можливостей і бажань;

Орг-ція пізнавальної д-сті школярів;

Розвиток соціальної ф-ції: спілкування в умовах, що змінюються

Структура на основі осн. етапів:

1. Формування умінь і звичок у поведінці

2. Формування почуттів

3. Формування переконань

4. Формування знань оволодіння нормами і правилами поведінки

Закономірності:

Зв’язок В.та Навчання

Взаємодія сукупності діючих чинників

Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляція активних, особистісних, позитивних емоцій від досягнених успіхів

Результати В. залежать від впливу на внутр. світ дитини , на її внутріш. І духовну сферу

Змістовність В.

Принципи В.- це вихідні положення в яких виражені основні вимоги до змісту методів і орг-ці вих. процесу.

Принципи В.:

Цілеспрямованість В. ,Зв’язок В. з життям, Єдність свідомості і поведінки у В., Опора на позитивне у В., Єдність пед. вимог школи, сім’ї, громадськості, В. особистості в колективі, Народності, Культуровідповідності, Гуманізації, етнізації, демократизації

Поняття про виховання як компонент педагогічного про­цесу

У широкому значенні під вихованням розуміють увесь навчально-виховний процес, в результаті якого розвивається інструментальна та моти­ваційно-ціннісна сфера особистості, тобто засвоюються певні знання, вироб­ляються уміння, навички, здібності, формуються переконання, ціннісні оріє­нтації, ідеали, потреби, риси характеру. У такому розумінні виховання включає в себе навчання і виховання у його вузькому значенні - діяльність, спрямовану на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особистості. Останнє є предметом вивчення окремого розділу педагогіки - теорії виховання.

Глибшому розумінню суті виховання сприяє його порівняння з іншою складовою педагогічного процесу - навчанням. Між ними є багато спільного і водночас відмінного. Обидва процеси спрямовані на розвиток особистості і тісно взаємозв'язані між собою. Так, наприклад, щоб виховати в учнів сум­лінне ставлення до праці, потрібно спочатку допомогти їм з'ясувати, в чому полягає суть цього ставлення, навчити їх трудових умінь і навичок.

Істотною ознакою єдності навчання і виховання є те, що зміст навчання вміщує у собі великий виховний матеріал: зокрема, світоглядні та моральні ідеї, приклади високоморальної поведінки, благородних вчинків і т.д. Крім того, в системі навчальної роботи важливе місце посідають праця, предмети естетичного цикл}', заняття фізичною культурою, що значною мірою сприяє трудовому, естетичному і фізичному вихованню.

Слід також враховувати, що навчання - це форма спільної діяльності уч­нів, їх активного спілкування як з учителем, так і один з одним, що теж має виховне значення.

Водночас виховання має ряд відмінних особливостей:

виховання спрямоване на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особис­тості;

у вихованні важливу роль відіграють емоційні переживання вихованців. Ефективність виховних впливів є незначною, якщо вони не викликають у дітей відповідних емоційних переживань. К.Д.Ушинський стверджував, що головним завданням виховання є спрямування почуттів особистості;

у вихованні недоцільно знайомити учнів з намірами педагога. Відкриті виховні впливи, як правило, викликають внутрішній опір дітей:

результати виховання далеко не завжди однозначні і прогнозовані, оскі­льки сприйняття виховних впливів залежить від індивідуальних особливос­тей вихованців;

ефективність виховання залежить від багатьох стихійних чинників і умов соціального середовища, що впливають на розвиток особистості. Такі впли­ви можуть мати як позитивний, так і негативний характер, що вимагає їх ко­рекції, гармонізації;

виховання характеризується віддаленістю результатів. Як правило, воно не дає миттєвого ефекту. На відміну від знань і умінь, почуття, переконання і риси характеру виховуються протягом тривалого часу;

результати виховання складно діагностувати