
- •1 Питання. Бінарні відношення.Відношення еквівалентності і розбиття на класи , фактор множина.
- •2. Групи , приклади груп , найпростіші в-ті груп.Підгрупи, озн, і критерії. Гомоморфізми та ізоморфізми груп
- •3. Циклічні групи.
- •4. Означення і приклади кілець. Найпростіші властивості кілець Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •Отже, підмножина |k1| кільця k являється підкільцем цього кільця, якщо |k1| є кільце відносно операцій додавання, віднімання і множення, визначених в кільці k. Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •6 Поля комплексних чисел Алгебраїчна форма запису комплексних чисел Тригонометрична форма комплексного числа
- •7 Системи лінійних рівнянь. Рівносильні системи рівнянь і елементарні перетворення. Метод Гаусса
- •8 Матриці і визначники . Матричний спосіб розв.Систем лінійних р-нь та формули Крамера.
- •9 N-вимірні вектори і операції над ними. Арифметичний векторний простір
- •Нехай:— довільна система векторів із простору Fn.
- •Нехай , -довільна система векторів простору Fn.
- •10 Критерій сумісності системи лінійних рівнянь Необхідні і достатні умови рівності визначника нулю.
- •Система лінійних рівнянь
- •11.N-вимірний векторний простір
- •Розглянемо дві системи векторів:
- •12 Лінійні перетворення. Власні числа і власні вектори матриці
- •1. . 2..
- •13 Питання.. Квадратичні форми
- •13.Квадратичні форми та їх застосування.З-н інерції квадр.Форм.(к.Ф)
- •14 Теорема про ділення з остач. Нсд, нск
- •15.Прості числа
- •16 Канонічний розклад числа у вигляді добутку.
- •17. Озн. І основні вл-ті конгруентності цілих чисел. Повна і зведена система лишків, їх властивості. Теорема Ейлера і Ферма.
- •18.Застосування теорії конгруенцій .
- •19. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею.
- •20. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочлена над полем комплексних чисел і його єдність.
- •22. Будова простого розширення числового поля. Знищення ірраціональності в знаменнику дробу.
6 Поля комплексних чисел Алгебраїчна форма запису комплексних чисел Тригонометрична форма комплексного числа
Не дивлячись на величезне значення поля дійсних чисел, їх не досить. Є задачі, навіть прості, які не можна розв’язати у полі дійсних чисел. Наприклад, квадратне рівняння х2+1= 0 у полі дійсних чисел не має розв’язків, так як не існує дійсного числа, квадрат якого дорівнював би –1.
Спробуємо розширити поле дійсних чисел R до такого поля, в якому рівняння х2+1= 0 вже мало б розв’язок. Шукане розширення поля R будуватимемо з упорядкованих пар дійсних чисел.
Нехай
С
= {(а,
b)а,
b
R}.
Відомо, що дві пари (а,
b)
і
(с, d)
рівні
тоді і тільки тоді, коли а=с
та b=d,
і в цьому випадку записуватимемо:
(a,
b)
= (c,
d).
В множині пар С введемо дві бінарні операції.
Означення 1. Сумою пар (а, b) і (с, d) називатимемо пару (a+c, b+d), тобто
(a, b)+(c, d ) = (a+c, b+d). (1)
Означення 2. Добутком пар (a, b) і (c, d) називатимемо пару (ac–bd, ad+bc), тобто
(a, b)(c, d) = (ac–bd, ad+bc). (2)
Множина С відносно введених операцій додавання і множення є алгебра.
Так
як ізоморфні поля
іR
з точки зору визначених у них алгебраїчних
операцій нерозрізненні, то кожен елемент
поля
ми ототожнюватимемо з відповідним йому
при ізоморфізмі елементом поляR,
тобто вважатимемо, що
(a,
0) = a.
Зокрема
(1,
0) = 1; (0,
0) = 0. При
такому ототожненні елементів поля
з елементами поляR
поле
дійсних чисел R
є підполе
поля C.
Отже, побудоване нами поле С
є розширенням
поля дійсних чисел R.
Алгебраїчна форма запису комплексних чисел
Комплексні
числа ми позначатимемо малими грецькими
буквами
Як
показано вище, кожен елемент поляС,
тобто кожне комплексне число
,
можна записати у вигляді
,
де
–
деякі
дійсні числа, а
.
Цей запис називається алгебраїчною формою комплексного числа.
У
записі комплексного числа
в алгебраїчній формі
числоа
називається дійсною частиною
,a
bi
– уявною
частиною, комплексне число і
називаємо уявною одиницею.
З
означення рівності елементів поля С,
тобто пар (a,b)
i
(c,d),
випливає, що два комплексних числа
та
рівні тоді, і тільки тоді, коли
і
.
Зокрема число а + bi=0 тоді і тільки тоді, коли a=0 i b=0.
Додавання,
віднімання, множення і ділення комплексних
чисел виконуються за формулами :якщо
і
,
то
Означення.
Комплексні числа
і
називаються спряженими.
Теорема
1. Якщо
і
– будь-які комплексні числа, то:
;
;
;
;
;
.
Доведення. Перш за все відмітимо, що 1. та 2. властивості читаються так: сума і добуток спряжених комплексних чисел є дійсні числа. Стосовно 3., 4., 5. та 6. властивостей можна сказати так: спряжене з сумою (різницею, добутком, часткою) двох комплексних чисел дорівнює сумі (різниці, добутку, частці) спряжених.
Справедливість теореми встановлюється безпосередньою перевіркою записаних рівностей. Наприклад, для перевірки 6. властивості виконуємо перетворення:
(1)
(2)
Так
як праві частини рівностей (1) і (2)
однакові, то рівні і ліві їх частини,
тобто
.
Теорему доведено.
Тригонометрична форма комплексного числа
Нехай r і – полярні координати точки М (точка О – початок, OX – полярна вісь) (рис.1). Якщо декартові координати a, b кінця відрізка ОМ виразити через полярні координати, то дістанемо a = r cos, b = r sin. Звідси матимемо:
= a+bi = r(cos + i sin). (1)
Цей
запис називають тригонометричною формою
комплексного числа. Довжина
r
радіуса-вектора
називається модулем, або абсолютною
величиною комплексного числа і
позначається
,
а кут
–
аргументом цього числа і позначається
arg
.
Очевидно,
=
r=
,
а визначається з рівностей
cos
=,
sin
=
,
проте не однозначно, а з точністю до доданків, кратних 2, у зв’язку з періодичністю cos і sin. Інакше кажучи, поряд з зображенням (1) має місце і таке зображення:
= a+b·i = r [cos( + 2k)+i sin( + 2k)].
У більшості випадків, подаючи комплексне число в тригонометричній формі, аргумент беруть у межах 0 <2.