- •1 Питання. Бінарні відношення.Відношення еквівалентності і розбиття на класи , фактор множина.
- •2. Групи , приклади груп , найпростіші в-ті груп.Підгрупи, озн, і критерії. Гомоморфізми та ізоморфізми груп
- •3. Циклічні групи.
- •4. Означення і приклади кілець. Найпростіші властивості кілець Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •Отже, підмножина |k1| кільця k являється підкільцем цього кільця, якщо |k1| є кільце відносно операцій додавання, віднімання і множення, визначених в кільці k. Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •6 Поля комплексних чисел Алгебраїчна форма запису комплексних чисел Тригонометрична форма комплексного числа
- •7 Системи лінійних рівнянь. Рівносильні системи рівнянь і елементарні перетворення. Метод Гаусса
- •8 Матриці і визначники . Матричний спосіб розв.Систем лінійних р-нь та формули Крамера.
- •Нехай:— довільна система векторів із простору Fn.
- •Нехай , -довільна система векторів простору Fn.
- •9 N-вимірні вектори і операції над ними. Арифметичний векторний простір
- •10 Критерій сумісності системи лінійних рівнянь Необхідні і достатні умови рівності визначника нулю.
- •Система лінійних рівнянь
- •11.N-вимірний векторний простір
- •Розглянемо дві системи векторів:
- •12 Лінійні перетворення. Власні числа і власні вектори матриці
- •1. . 2..
- •13 Питання.. Квадратичні форми
- •13.Квадратичні форми та їх застосування.З-н інерції квадр.Форм.(к.Ф)
- •14 Теорема про ділення з остач. Нсд, нск
- •15.Прості числа
- •16 Канонічний розклад числа у вигляді добутку.
- •17. Озн. І основні вл-ті конгруентності цілих чисел. Повна і зведена система лишків, їх властивості. Теорема Ейлера і Ферма.
- •18.Застосування теорії конгруенцій .
- •19. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею.
- •20. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочлена над полем комплексних чисел і його єдність.
- •22. Будова простого розширення числового поля. Знищення ірраціональності в знаменнику дробу.
13 Питання.. Квадратичні форми
Означення.
Квадратичною
формою
від
n
невідомих
х1,
х2,
..., хn
називається сума, кожний член якої є
або квадратом однієї з невідомих, або
добутком двох різних невідомих, помножених
на деякий коефіцієнт. Для цих коефіцієнтів
застосуємо такі позначення: коефіцієнт
при
позначимоаіі,
коефіцієнти при добутку
для
— як
.
Тоді маємо
,
а член
.
Використовуючи
введені позначення, квадратичну форму
можна записати у вигляді:
.
З
коефіцієнтів аij
можна
скласти квадратну матрицю
порядку
.
Ця матриця є симетричною
і називаєтьсяматрицею
квадратичної форми f, її
ранг називається рангом
квадратичної форми.
Якщо
,
то квадратична форма називаєтьсяневиродженою,
якщо
—виродженою.
Означення. Квадратична форма f від n невідомих х1, х2, ..., хn з дійсними коефіцієнтами називається додатно визначеною, якщо при будь-яких дійсних значеннях цих невідомих, хоча б одне з яких відмінне від нуля, ця форма набуває тільки додатних значень.
Квадратична
форма має канонічний вигляд, якщо
![]()
Квадратична
форма має нормальний вигляд, якщо
а![]()
Розглянемо векторний простір Vn. Введемо в цьому просторі ще одну дію над векторами, яка називається скалярним добутком.
Якщо
в лінійному векторному просторі Vn
для векторів
і
ввести скалярний добуток
,
що має такі властивості:
1)
; 2)![]()
3)
,
то лінійний векторний простір
перетворюється на евклідів векторний
простір.
Два
вектори
і
називаютьсяортогональними,
якщо
.
Розглянемо
систему ортогональних векторів
.
Для неї виконується умова
,
коли
.
Тоді справджується твердження:
Будь-яка ортогональна система ненульових векторів лінійно незалежна.
Нехай
— лінійно незалежна система векторів
у евклідовому просторіVn.
Побудуємо для неї систему векторів
,
яка була б ортогональною.
Покладемо
.
Далі побудуємо
за формулою
,
де
— деяке невідоме число. Доберемо його
так, щоб виконувалась умова ортогональності:
.
Отже,
.
Звідки
.
Нехай
таким чином побудовано ортогональну
систему з s
векторів
.
Згідно з процедурою ортогоналізації
наступний вектор буде лінійною комбінацією
попередніх векторів у вигляді
.
Вектор
буде ортогональним до всіх векторів
системи![]()
.
Якщо
.
Продовжуючи цей процес, побудуємо
ортогональну систему зk
векторів
.
Система ортогональних векторів лінійно
незалежна, тому для векторного просторуVn
будь-яка ортогональна система з n
векторів утворює ортогональний
базис цього
простору.
Вектор
називаєтьсянормованим,
якщо виконується рівність
.
Якщо
будь-який вектор
,
то
і цей вектор можна пронормувати,
використовуючи формулу:
.
Справді,![]()
.
Матриця, складена з таких векторів, називається ортогональною. Слід зазначити, що лінійне перетворення, яке відповідає ортогональній матриці, називається ортогональним. Можна показати, що ортогональне лінійне перетворення залишає незмінною суму квадратів квадратичної форми.
13.Квадратичні форми та їх застосування.З-н інерції квадр.Форм.(к.Ф)
Озн1.У пр-рі задана лін.форма,якщо кожному в-ру х постав.у відпов.число f(x),так x→ f(x),викон.2 аксіоми:
х,у
є V,
αєР,
1)f(x+y)=f(x)+f(y).2)
f(αx)= αf(x).
Озн2.
Задано
А(
,
)
є білінійною формою від в-ів х та у, якщо
при фіксован.у, А(
,
)-є
л.ф.від
,і
навпаки,тобто викон.4 акс:
1)А(х1+х2;у)=А(х1,у)+А(х2,у).
2)А(αх,у)=
αА(х,у). 1.1)А(у1+у2;х)=А(у1,х)+А(у2,х).1.2)
А(βу,х)= Аβ
(х,у).
Озн3. Б.ф.наз.симетричною.якщо А(х,у)=А(у,х)
Озн4. Нехай А(х,у)-симетр.б.ф.,тоді А(х,х),яка отрим.,якщо покласти у=х,наз.квадр.формою.
Озн5. А(х,у) наз.полярною до А(х,х) к.ф.
Б.ф.однозначно визнач.своєю к.ф, А(х,х).
Озн6. К.ф.наз.додатно-визначеною,якщо для будь-якого ненульового в-ра, х≠0, А(х,х)>0
Т-ма1. Нехай в n- вимірн.пр-рі V задана к.ф.
А(х,х)=
,(1)тоді
у пр-рі V
існує базис{e1….
en }в
якому ця к.ф.має вигляд(канон.вигляд)
А(х,х)=λ1
х12
+…+ λn
хn2
,де
(x1….
,xn )-коорд.в-ра
х в новому базисі.
Озн7. К.ф.наз. канонічною,якщо вона має вигляд
А(х,х)=
![]()
I.Зведення к.ф.до канон.виду трикутним перетв.Метод Якобі Є n-вимір.пр-р, в якому задано базис, в-р х = (x1…. ,xn ) і к.ф.Матриця к.ф- м-ця(аij) і для неї викон.наст.умови:
∆1
=а11
≠0;
∆2
=
≠0; ∆n≠0;
(2)
Т-ма: Нехай в базисі{e1…. en } має вигляд (1) м-ця к.ф, і викон.умова (2), тоді існує базис В={e1….en},в якому к.ф.(1) запис.так:
А(х,х)= ∆0 /∆1 х12 +∆1 /∆2 х22 +∆n-1 /∆n хn2 ,де ∆0 =1, (x1…. ,xn )-коорд.в-ра х в базисі {e1…. en }.базис В визнач.так:
e1 =α11 e1 =( α11 ,0…0)
e2 =α21 e2 + α22 e2 =( α21 , α22 ,0…0)
en =αn1 e2 + αn2 e2 + αnn en .
II.Зведення к.ф.до головних осей. Є n-вимір.вект.пр-р, із скал.множн.,тоді дов.в-р х має n-коорд.Є к.ф.виду (1), та (2).
Озн8. Індексом к.ф.-кіл-ть відємних квадратів(коеф) у канон.аба норм.виду.к.ф.
Є к.ф.,їй відпов.деяка симетр.м-ця,існує така невиродж.м-ця Т, м-ця зводиться до діагон.вигляду.Перетв.має задовол.умову ортогон-ті.
Т-ма: Будб-яка к.ф. від (х,х) з дійсними коеф.від n-невідомих можна звести до ортогон.вигляду за допом.ортогон.перетворення.
Т-ма:Число відємних коеф.при квадратах корд.в канон.вигляді к.ф=кількості змін.знаків у посл-ті визначників 1, ∆1 , ∆2 , ∆n-1, ∆n .Якщо всі ∆1 ,..., ∆n >0,то к.ф.є.додатно-визначеною.
Т-ма(Умова Сильвестра-дод.визнач.к.ф): Нехай А(х,у)-біл.симетр.форма і {e1….en}-базис в n-вимір.пр-рі.Для того,щоб к.ф. А(х,у)-була дод.-визнач.необх.і дост.,щоб визначн.(гол.мінори) всі були >0.
Т-ма(з-н інерції к.ф):Якщо к.ф.2-ма різними способами зведена до нормального вигляду,то к-сть додат.коеф-ів, так само як і кіл-ть відємних коеф.та кіл-ть нульових коеф.в обох випадках однакова.Ця т-ма ствердж.,що не тільки ранг та індекс є інваріантами к.ф.,а к-сть додат, нульових коеф(ранг і індекс залежить від м-ці к.ф). А(х,х)=λ1х12 +…+ λnхn2 Інваріанти залежать від м-ці к.ф.(аij)~(bij) мають єдине характеристичне р-ня.
