Без труда нема плода

Якось один чоловік почастував вовка хлібом.

– Ну й смачний! – похвалив вовк. А далі питає:

– А де ти його взяв?

– Та де взяв? Землю виорав…

– І все?

– Ні, потім посіяв жито…

– І вже маєш хліб?

– Та ні, – каже чоловік. – Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив,

Намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців.

– Що смачний хліб, то смачний, – сказав вовк. – Та скільки ж коло нього походити треба!

– Твоя правда, – сказав чоловік. – Клопоту багато. Але без труда нема плода.

У пригоді

Пішов раз лев на лови і зустрів мишку. Хотів її з’їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому:

– Ой, Леве. Могутній владарю! Не їж мене, змилуйся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те в пригоді стану!

Засміявся лев:

– Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка – мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати? В якій же це пригоді?

- А хто може теє знати, – каже мишка. – Тільки благаю я тебе – зглянься наді мною!..

Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки.

Коли це, за яким часом, попався лев у тенета. Б’ється сердешний, борсається в тенетах, нічого не зробить – ще гірше заплутався в сітку. Аж де не взялась мишка – одну петельку перегризла, другу… Як заходилася, то таку дірку в тенетах зробила, що й лев виліз! Тоді мишка й каже левові:

– А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригоді стала!

– Бачу, –каже лев, – віддячила ти мені і навчила мене! Спасибі тобі. Я бачу, що добро, зроблене комусь, сторицею повертається.

Батькові поради

Жив в одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько й каже йому:

– Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові чоботи і щоб тобі всі люди кланялися.

Задумався син над батьковими словами і питає:

– Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи і примусити всіх мені кланятися?

Засміявся старий і говорить:

– Дуже легко, синку! Матимеш у кожному селі доброго товариша – будеш мати і свою хату.

Щоб кожний день були нові чоботи, треба їх щовечора чистити, і на ранок вони будуть як нові.

І вставай, сину, рано – раніше від усіх – і йди на роботу. А йтимуть до праці люди, то всі будуть тобі кланятися і вітатися.

Народні усмішки

Син та мати

– Сину, піди стовчи жита на кашу!

– Ох, мамо, дуже спина заболіла!

–Сину, йди снідати кашу!

–А де ж, мамо, ложка велика7

Швачка

– Шиєш, дівонько?

– Шию.

– А поротимеш скоро?

– Ось тільки ниточку дошию.

Напування

– Напував ти коня?

– напував.

– А чого ж в нього морда суха7

– А води не достав.

Анекдоти

Сто вовків

Розказував один парубок:

— Як ішов я вчора лісом, то ж то страховинна мені було! Ледве втік!

Питаються його:

— А що ж там таке?

— Та, мабуть, аж сто вовків як поженеться за мною!

— Овва!

— Чого овва? Хоч не сто, а з півсотні було!

— Та їх і в лісі стільки нема!

— От же й не вірить! Я ж кажу, що, мабуть, штук з десяток гналося...

— Та ну бо, не бреши!

—Та хіба б я брехав? Я ж кажу: як наполіг за мною вовк...

— Та де ж ти його бачив?

— Ну, їй-богу ж, поза кущем щось: шелесть... шелесть... Таке сіре та мале, а хвіст як шило.

Правда

Прийшов дід до багача та й просить хліба. А багач тоді пироги їв та й каже:

— Іди, дурний. Я сам хліба не маю. Бачиш, пироги їм.

Кваша

Задумали мужики сходить до царя в гості. От зібралось їх аж троє та й думають: «Ну що йому за гостинця понести?» Один каже:

— Калачів.

— Ні, — говорить другий, —калачі він щодня їсть, треба диковину йому понести — кваші!

Ну й пішли.

Ідуть і радяться. Той, що несе квашу, каже:

— Я ввійду з квашею і скажу: «Здрастуй, цар-батюшка!» А другий скаже: « 3 царицею і царенятами!» А третій: «З усім царствующим домом!»

От заходять до царя, а передній на підлозі як підсковзнеться, макітра з квашею додолу, а він:

— А чорти б тебе забрали! А задній:

— З царицею і з царенятами! А позадній:

— З усім царствующим домом!

Українська народна поетична творчість. Хрестоматія. — К., 1968. — С. 164, 167,168.