33.Типовий характер зміни витрат у короткостроковому періоді. Закон неминучого зростання граничних витрат.

Короткостроковий період - період фіксованих потужностей, про­тягом якого підприємство не може змінити жоден із своїх виробни­чих факторів, але може змінити інтенсивність їх використання. У межах короткострокового періоду виробничі потужності фірми незмінні, але обсяг продукції може бути змінений внаслідок залу­чення більшої чи меншої кількості ресурсів, необхідних для досяг­нення такої мети (сировина, матеріали, паливо, додаткові трудові ресурси тощо). Це, в свою чергу, може призвести до більш інтенси­вного використання в короткостроковому періоді існуючих вироб­ничих потужностей. У короткостроковому періоді витрати виробництва залежать не тіль­ки від цін на необхідні (змінні) ресурси, а й від засобу їхнього оброб­лення та перероблення, тобто від вибору, застосування відповідної технології. Це технологічний підхід щодо формування витрат вироб­ництва. Постійні витрати у короткостроковому періоді не піддаються конт­ролю, вони є обов'язковими і повинні бути оплачені, незалежно від того, виготовляє фірма продукції чи ні. За нульового обсягу вироб­ництва загальна сума витрат дорівнює постійним витратам: TC = FC , якщо Q = 0 Поділ витрат на постійні та змінні в коротко­строковому періоді досить умовний, впродовж довгострокового періоду зовсім відсутній, оскільки тоді всі витрати фірми є змінними

Графіки граничних та середніх витрат (MC і ATC) ілю­струють закон зростаючої (спадної) віддачі. Граничні витрати спадають і набувають свого мінімального зна­чення при обсязі виробництва, потім починають стрім­ко зростати. З деяким відставанням цією ж динамікою характеризуються й середні витрати. Якщо узагальнити цю тенденцію з точки зору витрат, можна сказати, що на першому етапі (до мінімального значення MC і ATC) діє закон спадних граничних витрат, а на дру­гому (подолавши мінімальне значення) — закон зрос­таючих граничних витрат. Дія законів зростаючої та спадної віддачі (спадних та зростаючих витрат) зумовлює U-подібну форму кривих граничних, середніх змінних і середніх валових витрат у короткостроковому періоді. Приймаючи до уваги величини показників середніх ви­трат виробництва, можна виділити три стадії виробни­цтва: -на першій стадії середні витрати (ATC, AVC) спада­ють; на другій — ATC спадають, а AVC вже зростають; на третій — всі показники зростають. Зменшення виробництва до нуля спричинює зростання всіх середніх витрат до нескінченності, оскільки Q, що прямує до нуля, в їхніх показниках знаходиться в зна­меннику.

34.Криві тривалих витрат як такі, що огинають криві короткотермінових витрат.

У довгостроковому періоді особливу важливість здобуває величина се­редніх витрат виробництва. Криві витрат у довгостроковому періоді по­казують мінімальні витрати виробництва будь-якого обсягу продукції, коли всі фактори є змінними  у LATC формується з короткострокових кривих середніх витрат (ATC1 - - ATC4) при різних обсягах виробництва.

Графік функції довгострокових середніх витрат показує найменші се­редні витрати виробництва, з якими може бути забезпечений будь-який заданий обсяг виробництва:

LATC = min (ATC ₁,ATC₂, ATC₃,ATC₄).

Якщо при мінімальних середніх витратах випуск продукції безперервно збільшується на одиницю, то крива середніх витрат у довгостроковому періоді плавна.

Зі зростанням обсягів виробництва мінімальні значення кривих АТС опускаються все нижче. Крива довгострокових середніх витрат оги­нає множину короткострокових середніх валових витрат. Зауважте, що не завжди вона дотична до кривих АТС в точках їхніх мінімумів. Зокрема, АТС₁ дотична до кривої LATC ліворуч від точки мінімуму. Довгострокова крива середніх витрат LATC має спадний характер

Збільшення масштабів виробництва спричиняє зростання середніх ви­трат під впливом дії закону спадної віддачі.

Довгострокова крива середніх витрат LATC має висхідний характер.

35.Концепція мінімально ефективного розміру підприємства.

Мінімально ефективний розмір підприємства — це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгостро­кові середні витрати

Сутність концепції мінімально ефективного розміру підприємства за різ­них випадків ефекту масштабу виробництва

Концепція виробничого надлишку фірми пов'язана з кривою пропози­ції. Ринкова ціна перевищує граничні витрати для кожної з виготовле­них одиниць продукції, крім останньої проданої одиниці. Внаслідок цього фірма на всіх одиницях, за винятком останньої, має надлишок.

36.Ознаки й умови досконалої конкуренції, ринковий попит на продукцію фірм за умов досконалої конкуренції.

37.Цілі підприємства в короткостроковому періоді. Визначення оптимальних обсягів випуску.

38.Пропозиція фірми в довгостроковому періоді в умовах досконалої конкуренції. Умова не збиткової фірми.

39.Ознаки чистої монополії. Види монополій.

Чиста монополія (Pure monopoly) - організація ринку, за якої на ньому існує єдиний продавець товару, причому цьому товару немає близького замінника в інших галузях. Поряд з олігополією і монополістичної конкуренції, монополія є прикладом недосконалої конкуренції. Чиста монополія виникає звичайно там, де відсутні альтернативи, немає близьких замінників, що випускається продукт певною мірою унікальний. Монополістами є підприємства комунального господарства, без яких не може обійтися жодне підприємство, наприклад РАО ЄЕС. Існування природних монополій виправдовується тим, що вони найкращим чином задовольняють суспільні інтереси. У сільській місцевості такими монополістами можуть бути і підприємства-постачальники сільськогосподарської техніки, хімічних добрив, насінницькі та племінні господарства, підприємства, які надають ремонтні послуги.

Основні ознаки чистої монополії: -один продавець (на ринку діє тільки одна фірма, яка впливає на ціни, регулюючи пропозицію); -унікальність продукту (на ринку відсутні ідентичні види продукції); -володіння основними видами сировини (контролюючи ринок сировини у своїй галузі, фірма--монополіст не допускає появи нових виробників).

Монополіст може визначати обсяг виробництва і призначати ціну. Щоб максимізувати прибуток, монополіст випускає такий обсяг продукції, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам (MR = MC), точка е на графіку. Саме ця точка є рівновагою фірми. Але для отримання прибутку, ціна встановиться в точці Е1. Це обумовлено тим, що саме ціна P1 при даному обсязі виробництва (Q1) вище середніх витрат (АС) монополіста. В умовах недосконалої конкуренції повинна виконуватися така нерівність: (MR = MC) < AC < P

Види монополій

За такою ознакою можна виділити три основні види монополій — природна, адміністративна, економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі — особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана, бо при входженні в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть. Причиною є економія від маштабу — чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Прикладом можуть служити енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т. д.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. 3 одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ними відсутня конкуренція.

Найпоширенішою є економічна монополія. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підриємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато швидший — базується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів.

За формою об'єднання капіталу монополії поділяють на трести, синдикати, картелі, багатогалузеві концерни.

Картель — це об'єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають свою власність на засоби виробництва і вироблений продукт, промислову і комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного в загальному об'ємі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат — це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну.

Трест — це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні і привласнювати відповідну частку прибутку.