Мікроекономіка 31-60

31.Лінія однакових витрат – ізокоста. Карта ізокост.

Ізокоста — це лінія, кожна точка якої відображає однакову суму ви­трат за різних поєднань

двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу). Якщо ТС — сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці (L) і капіталу (K) за цінами P_L і Р_к, то рівняння ізокости має вигляд

TC = LP_l + KP_K

Карта ізокост — це множина ізокост, кожна я яких ілюструє різні рівні довгострокових валових витрат

32.Часткова варіація факторів виробництва і функція витрат. Постійні та змінні витрати.

Часткова варіація факторів виробництва, характеризує зміну випуску продукції залежно від зміни рівня застосування одного з факторів за незмінних обсягів застосування всіх інших. Вона використовується для аналізу виробничої функції короткострокового періоду з одним або кількома змін­ними факторами. Однофакторна короткострокова функція виробництва та її параметри. Однофакторная функція виробництва може бути подана у вигляді таблиці, графічно або аналітично рівнянням                        Отже, однофакторна короткострокова функція виробництва показує обсяг випуску продукції, що може бути отриманий за зміни обсягів застосування змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів. За вивчення частинної варіації факторів використовують поняття «загальний продукт», «середній продукт» і «граничний продукт». Середній продукт - це обсяг сукупного продукту в розрахунку на одиницю певного фактора виробництва:                                    

Граничний продукт- це приріст загального продукту (?ТР), отриманий у разі використання додаткової одиниці витрат змінного фактора (?х):                                    

Економічна теорія надає величезного значення категоріям, що виражають граничні (додаткові, прирістні, маржинальні) величини. Звичайно прикметник «граничний» означає ефект малої зміни кількості, у контексті розглядуваного питання — малої кількості витрат фактора даного виду. Якщо витрати змінного фактора збільшувати нескінченно малими порціями, то граничний продукт виражатиме не що інше, як граничну продуктивність фактора, тобто продуктив­ність (віддачу) останньої одиниці (частини, порції) цього фактора, залученої у виробничий процес. Це поняття посідає дуже важливе місце в теорії виробництва. Зіставляючи граничну продуктивність ресурсу та його ринкову ціну, підприємство вирішує питання про доцільність додаткових витрат на цей ресурс. Розрізняють неперервний та дискретнийграничний продукт. Якщо виробничу функцію задано в аналітичному вигляді, то граничний продукт являє собою першу похідну:                                  Так, якщо, виробнича функція описується рівнянням то граничний продукт за змінним ресурсом дорівнює Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді. Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді трудовому колективу їх важко зменшити.

Змінними називають такі витрати, величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції. Обгрунтоване розмежування витрат на постійні і змінні має велике значення для оцінки й аналізу ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень