Соціальні

1. Уміння враховувати політичні наслідки рішень.

2. Схильність керуватися принципами соціальної справедли­ вості.

3. Мистецтво попереджувати і розв'язувати конфлікти, виступа­ ти в ролі посередника.

4. Уміння встановлювати і підтримувати систему стосунків з рівними собі людьми.

5. Тактовність і ввічливість, переважання демократичності в сто­ сунках з людьми.

6. Уміння залишатися цілим між «молотом» і «ковадлом» (тис­ ком згори і опором знизу).

7. Уміння брати на себе відповідальність.

8. Беззастережне виконання правил, які прийняті організа­ цією.

9. Уміння заохочувати персонал до відвертості і групових дис­ кусій.

. Причини неуспішного керівництва

Щоб неуспішно чи неефективно керувати, інколи достатньо однієї чи декількох негативних рис чи вад керівника. І тому цей перелік значно коротший.

1. Манія величі, ілюзорна віра в свою непогрішність, у те, що ти маєш виключне право розпоряджатися долями інших людей.

2. Надмірна підозрілість, хибна переконаність у тому, що коли ти «шахрай», то всі навколо схожі на тебе.

3. Амбітність і, виходячи з цього, зверхність, непривабливість у стосунках з оточуючими.

4. Незнання потреб та інтересів своїх підлеглих.

5. Невміння стимулювати за добру працю і карати за недобросо­ вісну.

6. Невміння або небажання бути відвертим і привітним зі свої­ ми підлеглими.

7. Невіра в здібності своїх підлеглих.

8. Керування роботою безпосередньо, замість того, щоб правиль­ но її розподіляти між підлеглими.

9. Тримання всіх віжок управління в одних руках, прийнят­ тя рішення за підлеглих і тим самим стримування їхньої ініціативи.

10. Невіра у професійні якості своїх підлеглих, виконання за них відповідальної роботи.

10. Виконання передусім знайомої і приємної роботи.

10. Невміння розробляти стратегію і тактику діяльності, плану­ вати роботу і передбачати наслідки.

Методи досліджень у психології управління

Психологи досліджують природу людини, аби розкрити її секрети. При цьому ідеї і результати систематизуються в теоріях. Теорія — це інтегрована сукупність принципів, що пояснюють події, які спостерігаються в даний момент, і дають можливість скласти прогноз на майбутнє. Отже, теорії не лише інтегрують факти, а й дають можливість складати прогнози (гіпотези), які можна переві­рити. Гіпотеза — це припущення, достовірність якого можна пере­вірити; гіпотеза описує взаємозв'язок, який, можливо, існує між подіями.

Соціально-психологічні дослідження розрізняються за умова­ми проведення. Вони можуть бути лабораторними (контрольовані ситуації) або польовими (повсякденні). Ще вони розрізняються за методами — останні можуть бути кореляційними (вивчають, чи іс­нує між двома факторами природний зв'язок) або експерименталь­ними (маніпулювання якимось фактором з метою з'ясування, як він впливає на інші).

Існують такі методи дослідження:

• спостереження;

• експеримент;

• тести й анкети;

• кореляційні дослідження;

• соціометрія;

• референтометрія.

У психології управління найчастіше використовуються об'єктивні, експериментальні та кореляційні методи дослідження.

Почнемо з найпростішого — із спостереження. Якщо ми ви­вчаємо явище без зміни умов, за яких воно відбувається, то йдеться про просте об'єктивне спостереження.