2. Вибір об'єктів для виконання індивідуальної
РОБОТИ
Об'єктами (технічними системами) можуть бути машини (знаряддя), окремі робочі органи, пристрої, механізми приводів сільськогосподарських машин, обладнання переробних галузей та електричних машин. Варіант об'єкта для аналізу і синтезу в рамках індивідуальної роботи студент вибирає із переліку, що приведений в Дод.А за двома останніми цифрами свого шифру (номери залікової книжки). При цьому, можливі і інші варіанти за погодженням з ведучим викладачем, або керівником наукової роботи у відповідності з обраним напрямком і отриманими результатами досліджень.
3. Вибір методів пошуку нових технічних
РІШЕНЬ
Сучасні проблеми інтенсивного розвитку економіки висувають велику кількість додаткових, складних і важливих інженерних задач, успішне вирішення яких в першу чергу залежить від оволодіння інтенсивною технологією інженерного творення на підставі ефективних методів.
В інженерній практиці розроблено багато (більше 100) методів активізації творчості, які можна умовно поділити на дві групи: - евристичні, за допомогою яких вирішують завдання технічної творчості без використання ЕОМ замість традиційного методу "проб і помилок";
- комп’ютерні методи пошукового конструювання.
Для вирішення інженерних задач в рамках індивідуальної роботи рекомендується метод морфологічного аналізу (МА), як основний. Крім цього можна використовувати і інші методи, наприклад:
Метод фокальних об’єктів.
Метод "матриць відкриттів".
Метод десяткових матриць пошуку.
Метод організуючих понять.
Метод східчастого підходу до вирішення задач.
Метод мозкового штурму.
Функціонально-вартісний аналіз.
Вепольний аналіз.
Використання фонду фізичних ефектів.
Алгоритм розв’язання винахідницьких задач (АРВЗ).
При виборі методу рішення пошуку нового технічного рішення необхідно привести обґрунтування щодо доцільності його використання, виходячи із складності поставленої задачі і рівня інформаційного забезпечення.
4. Рекомендації щодо виконання основних розділів
індивідуальної роботи
4.1. У вступі потрібно дати характеристики об'єкту, актуальність його вдосконалення, сформулювати мету роботи (напрямок вдосконалення) і задачі для її досягнення (початкову інформацію для цього можна почерпнути з навчальної (наприклад, [ 22 ]-агротехнічні вимоги, класифікація машин, робочих органів тощо) чи науково-публіцистичної літератури та власних міркувань за набутим досвідом і аналізом суперечностей.
При цьому варто зауважити, що проблемну ситуацію (технічну проблему-умову розвитку) створює суперечність між потребами і можливостями.
Із суперечностей випливають:
Технічне завдання – сформульовані умови усунення технічних суперечностей для досягнення поставленої мети;
Технічна ідея – принцип усунення технічної суперечності в ідеальній формі;
Технічне рішення – система засобів, що реалізують технічну ідею.
4.2. До проведення патентно-інформаційного дослідження необхідно, використовуючи довідкові дані, проаналізувати еволюцію розвитку об'єкту, виконувані ним функції (основні і допоміжні), сучасні тенденції розвитку конструкції і вдосконалення технологічного процесу.
Починати патентно-інформаційний пошук потрібно із класифікації об'єкта, як винаходу, за міжнародною патентною класифікацією (МПК), визначивши при цьому: розділ, клас, підклас, групу (основну або підгрупу) (див. Пр.р. №4 [ 23] або іншу тематичну літературу бібліографічного списку). Об’єкти з механізації виробничих процесів у сільському господарстві в основному знаходяться в розділах А, В і F, але не виключений пошук ідей і в інших розділах МПК.
Відрізняють 3 види патентного пошуку:
- тематичний (предметний), тобто за індексом МПК, наприклад МПК А01В69/00; В24В29/00; F04D29/00.
- іменний (для контролю діяльності конкурента - фірми або автора); - за формальними ознаками документа (нумераційний), тобто №, дата (пріоритету, публікацій, викладки та ін.).
Найбільш широким с тематичний пошук, який слід проводити за реферативними журналами, бюлетенями винаходів та за іншими джерелами інформації глибиною не менше 10-15 років.
В останній час завдяки новим інформаційним технологіям патентний пошук по різних країнах світу можна проводити через мережу Іntеrnеt безкоштовно
(htt//gb, espacenet, com), по Росії – http//firs/.ru. [ 21]
Для споживачів патентної інформації в Україні функціонують патентний фонд ДНТБ (01171, м. Київ-171, вул. Горького 180, ст. метро “Либідська”),Фонд патентної документації громадського користування (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26) і різнорівнева мережа регіональних патентних фондів ЦНТЕІ (м. Львів, пр. В. Чорновола, 7-й поверх).
З різних джерел інформації треба вибрати не менше 5-6 різних варіантів об'єкта дослідження (бажано з ілюстраціями, які навести або в тексті, або на листі формату А4). Кожний варіант повинен бути описаний (конструктивні особливості, принцип дії, переваги та недоліки).
4.3. При описі обраного або запропонованого методу пошуку нових технічних рішень треба, використовуючи літературу, вказати, хто його автори, коли він запропонований або розроблений, суть методу, переваги і недоліки, галузь застосування, послідовність використання. В кінці потрібно зробити висновок, наскільки підходить цей метод для досягнення мети (якщо він недостатньо підходить, то краще обрати ще один метод або порадитись з керівником).
4.4. Синтез варіантів об’єкта проводять, використовуючи один з методів пошуку нових технічних рішень, який обраний студентом або запропонований керівником роботи. Якщо цим методом не вдається знайти нове рішення або удосконалити найбільш кращий варіант об’єкту, приведений в розділі 1, краще використати інший метод з перерахованих у розділі З, звернувши увагу на галузь його застосування.
4.5. Для вибору кращого варіанту із синтезованих і відомих за одною ознакою можна використовувати методи експертних оцінок, серед яких метод парних порівнянь (розставлення пріоритетів). Можна використовувати і інші методи прийняття рішень.
4.6. Пошук аналогів для запропонованого нового технічного рішення (кращого варіанту) та вибір з них прототипу виконується на підставі аналізу технічного рішення, де:
- для пристрою виписують усі функціональні елементи (вузли, блоки, деталі) з визначенням функцій, що виконуються кожним з елементів;
- для способу виписують ознаки, що характеризують наявність операцій та прийомів, що складають спосіб, їх послідовність та режими виконання, а також використання технічних засобів (пристроїв, інструментів, обладнання та ін.) .
Існують два варіанти визначення прототипу (найближчого аналогу) з усіх аналогів:
1) за максимальною кількістю подібних ознак виявлюваного об’єкту та ознак аналога;
2) за однією-двома суттєвими ознаками виявлюваного об’єкта, які в більшій мірі, при порівнянні з іншими, впливають на досягнення позитивного результату і які можливо виділити з числа подібних з ознаками аналога.
На практиці частіше використовується перший спосіб.
4.7. Оформлення заявки на винахід передбачає (див. дод. В, Д, Ж, Е):
-чіткого дотримання усталених вимог щодо оформлення, структури та змісту документів заявки на винахід;
-наявність робочого варіанту матеріалів, які в процесі оформлення будуть, за потребою коректуватися (прийняте рішення „відстоювалося”, але рахувати його остаточним ще рано, - можливе „осяяння”, емоційний сплеск);
- заповнення заяви про видачу патенту (додаток В);
- складання опису винаходу, що розкриває його достатньо для використання;
- складання формули винаходу, яка визначає його суть та повністю заснована на описі;
- креслення та інші матеріали, якщо вони необхідні для розуміння суті винаходу;
- написання реферату (до 1000 знаків) .
Приклади виконання матеріалів заявки на спосіб та пристрій наведені у додатках В, Г, Д, Ж, Е.).
Основні вимоги до оформлюваних матеріалів наступні:
Кожний документ виконують на окремих листах формату А4 через 1,5 інтервалу комп’ютерного набору, шрифтом (заголовні літери не менше 4, малі -2,1мм) чорного кольору з берегами: лівий, верхній - 25, правий, нижній – 20мм у 3-х примірниках.
Починати оформлення потрібно із складання на окремих аркушах формули винаходу, яка має три частини: обмежувальну (назва та ознаки, спільні для даного об’єкту винаходу та прототипу); розділову, виражену фразою "…який (яка, яке) відрізняється тим, що...”; відмінну, до яких входять нові ознаки, які відрізняють об’єкт винаходу від прототипу (найближчого аналога) .
У одноланковій формулі пункт не нумерується, а у багатоланковій нумерується арабськими цифрами. Формулу (кожний пункт багатоланкової формули) викладають одним реченням, окремі частини якого відділяють комами.
Наступні пункти (2, 3...) є залежні у правовому відношенні від п.1 ( який є визначальним і включає загальні істотні ознаки винаходу достатні для того, щоб забезпечити досягнення технічного результату) і конкретизують, розвивають або доповнюють основні ознаки за п.1.
Пристрій описують у статичному стані. У способі – вказують сукупність дій його ознак з матеріальними об’єктами і послідовність їх виконання в часі (наступні пункти конкретизують режими, використовувані засоби і інші ознаки).
Режим вказують у межах „від” – „до” так, що середина – оптимальне значення.
Потім оформити графічний матеріал (фіг., табл.), на кресленнях зробити виноски для цифрових позначень.
Лист креслення формату А4 повинен читатися (виконуватися ) вертикально за довшою стороною. У правому верхньому куті кожного аркуша креслень вказується повна або скорочена назва винаходу, а в нижньому – прізвище і ініціали автора (співавторів). У нижньому лівому–залишити місце для записів Укрпатенту. Креслення (фіг.) повинні бути достатні для розуміння і пояснення суті винаходу (робочі креслення не допускаються). Кожний наступний переріз, вигляд підписується як Фіг. 2 і т. д. Позиції виносяться тільки ті, що згадуються в описі винаходу. Масштаб креслень такий, щоб при зменшенні в 2/3 можна було розрізняти всі деталі чітко.
Маючи формулу винаходу та графічний матеріал, переходять до складання опису, який повинен мати таку обов’язкову структуру:
а) галузь техніки;
б) рівень техніки;
в) суть винаходу;
г) відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу.
Рекомендовані розділи опису, кожний з яких виконують з окремого абзацу:
1. Індекс МПК.
2. Назва винаходу (у однині і не включає відмінної частини).
3. Галузь техніки і переважна галузь („Винахід відноситься до галузі.... і може бути використаний...”).
4. Характеристика аналогів (бібліографічні дані, де їх шукати) з об’єктивною критикою їх недоліків.
5. Характеристика прототипу (бібліографічні дані) у статиці і динаміці, його ознаки, що збігаються з ознаками винаходу, які заявляються.
6. Критика недоліків (без перебільшення) прототипу з аналізом його технічних властивостей, які через недостаток ознак не дозволяють досягнути очікуваного технічного результату.
7. Суть винаходу – сукупність суттєвих ознак з детальним розкриттям задачі на що спрямований винахід (мета винаходу, яку можна досягти при застосуванні)
(„В основу винаходу поставлена задача вдосконалення...(назва об’єкта)... шляхом... (з нижньої частини формули у загальному вигляді характер вдосконалення), що дозволяє забезпечити ...(технічний результат)... при використанні”).
8. Які ознаки і у зв’язку з якими причинами та взаємодії (яким чином) забезпечують появу нових технічних властивостей.
9. Перелік фігур креслення з коротким їх поясненням.
10. Відомості про можливість здійснення винаходу (у статиці і дії) з посиланням на фіг. та позиції, починаючи з „1” і далі в послідовності згадування „2”, „3”,....). Отже, тут і визначаються необхідні рис. та позиції креслень.
11. Приклади і варіанти застосування та виконання.
12. Джерела інформації.
13. Підписи, як у заяві на видачу охоронного документа.
Для реферату використовують фрази з опису і формули винаходу у скороченому викладі з включенням назви об’єкту винаходу, галузі його застосування, суті винаходу, альтернативних рішень (якщо вони є) і технічного результату обсягом до 200 слів або 1000 знаків. Приклади оформлення винаходу наведені в додатках Д, Е, Ж.
4.8. Висновки по роботі (до 6-ти пунктів) повинні дати відповідь, в першу чергу, на запитання чи досягнута мета роботи, і за рахунок чого. Останні пункти висновків повині бути присвячені рекомендаціям з розробки і удосконалення конструкції і технології, напрямкам подальшої роботи в курсових і дипломному проектах.
4.9 Список джерел інформації (бібліографічного списку) складається у відповідності з ГОСТ 7.1-84 на мові оригіналу. При посиланні на джерела інформації в тексті роботи після згадки про них проставляють в квадратних дужках номери, під якими вони ідуть в бібліографічному списку і, при необхідності, вказуються сторінки, наприклад, [6] або [4, с.15].