3. Організація виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств

Аграрна політика держави в сучасних умовах спрямована на повне оснащення агропромислового комплексу засобами механізації, хімізації та енергетичними ресурсами, асортимент, якість і надійність яких відповідають досягненням науково-технічного прогресу, забезпечують своєчасне виконання усіх технологічних процесів виробництва продукції з найменшими витратами праці і коштів. Держава сприяє освоєнню випуску різних типів машин та засобів хімізації, які враховують зональні відмінності, розміри господарств та вимогу сільськогосподарського виробництва. Проводяться роботи з постійного вдосконалення техніко-економічних показників вітчизняних машин і обладнання шляхом застосування нових прогресивних і енергозберігаючих технологій. Відбувається модернізація машинобудівної і хімічної галузей, здійснюються програми виробництва комплексів машин і обладнання для сільського господарства, харчової та переробної промисловості, засобів хімізації.

Сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів хімізації, нафтопереробка визначені пріоритетними галузями економіки України.

Особливо гостро стоять питання виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств. Для їх вирішення в Україні створено підприємства системи «Украгротехсервіс», «Украгрохім», «Украгропромбуд», «Украгроенергопостач», «Укрзооветпостач» та інші. На них покладено завдання щодо максимального і своєчасного виробничого обслуговування сільськогосподарського виробництва.

У країні успішно працюють комерційні структури «Украгробізнес», «Агроінком» та інші. Вони надають сільськогосподарським підприємствам послуги з виконання основних виробничих процесів в рослинництві (підготовка грунту до сівби, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю, заготівля кормів). Послуги виконуються технікою і матеріальними засобами цих комерційних структур.

Економічні відносини між підприємницькими структурами з виробничого обслуговування та сільськогосподарськими підприємствами будуються на основі прямих договорів, у яких зазначають усі умови виробничого обслуговування та розрахунки за надані послуги. Ці відносини мають ґрунтуватися на принципах взаємовигідного партнерства. Сучасні умови вимагають принципово нової системи виробничого обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. Це пов`язано з виникненням нових організаційних форм у сільськогосподарському виробництві та переходом засобів виробництва переважно у приватну власність, що дає змогу сільським товаровиробникам економніше використовувати кошти і майно і вибирати залежно від економічної доцільності між виконанням робіт власними силами чи на стороні.

Зменшення обсягів виробництва засобів механізації для сільського господарства та зростання цін на них, при відсутності коштів у сільськогосподарських підприємств призводять до збільшення строків експлуатації наявних засобів, а це знижує їх технічну готовність, призводить до порушення агротехнічних строків виконання сільськогосподарських робіт. Зміна форм власності підприємств з виробничого обслуговування сільського господарства дала їм змогу проводити самостійну економічну політику.

Для того, щоб успішно вирішувати ці питання, підприємства агросервісну повинні змінювати форми організації обслуговування сільських товаровиробників, зокрема, самостійно визначати перспективу своєї діяльності, формувати плани, пропонувати такі види і форми обслуговування, які необхідні для споживачів. Діяльність таких підприємств має бути орієнтована на вимоги ринку та стимулювання надання послуг.

Напрямок розвитку сфери виробничого обслуговування, економічних відносин із споживачами має визначати служба маркетингу. До її компетенції має належати визначення потреби сільськогосподарських товаровиробників у виробничих послугах та механізму забезпечення виявлених потреб. Маркетингові служби обслуговуючих підприємств розробляють плани маркетингу, які можуть бути короткостроковими (деталізованими на поточний рік) та довгостроковими (стратегічними). Для їх розроблення необхідна повна інформація, яку отримують в результаті маркетингових досліджень.

На першому етапі маркетингових досліджень обслуговуюче підприємство визначає, які види послуг користуються попитом, адже багато сільських товаровиробників через низьку платоспроможність відмовляються від багатьох видів послуг. Попит визначають за видами послуг та групами споживачів, а потреби кожної групи – за обсягами сільськогосподарського виробництва, забезпечення їх власними матеріально-технічними засобами та кваліфікованою робочою силою, віддаленістю від обслуговуючого підприємства.

Визначений попит на кожний вид можливих послуг, погоджують із споживачами, оскільки вони самі визначають, який обсяг робіт виконуватимуть власними силами і який – за допомогою обслуговуючого підприємства.

Перед наданням визначених обсягів послуг, розраховують економічну ефективність виконання окремих видів робіт за різних варіантів їх організації – власними силами товаровиробників і обслуговуючими підприємствами. Основним економічним показником при цьому є максимум прибутку. Крім того використовують і ряд додаткових показників ефективності:

• економія витрат та матеріально-технічних ресурсів сільськогосподарських підприємств при наданні виробничих послуг;

• економія капітальних вкладень, необхідних для проведення робіт власними силами;

• дохід від отримання додаткової сільськогосподарської продукції та підвищення її якості.

Після визначення цих показників приймають рішення про доцільність виконання цих робіт власними силами чи підприємствами виробничого обслуговування.

Найбільшу частку у виробничих послугах сільському господарству становить агрохімічне обслуговування. Основним в організації є розроблення економічного механізму взаємовідносин між партнерами. Визначення обсягів робіт і послуг з агрохімічного обслуговування та їх розподіл не завжди забезпечують вимоги обох сторін. Інтеграція партнерів має відбуватися у напрямку створення агрохімічних підприємств ринкового типу на основі приватизації. Остання повинна спрямовуватись на поєднання інтересів обслуговуючих підприємств та сільськогосподарських товаровиробників, шляхом їх кооперування або передачі контрольного пакета акцій агрохімічного підприємства сільськогосподарським товаровиробникам при створенні акціонерного товариства. Фінансовий механізм управління діяльністю агрохімічного підприємства з надання послуг сільським товаровиробникам та механізм взаєморозрахунків між ними, повинні задовольняти всіх контрагентів.

З розвитком ринкових відносин необхідно послаблювати монопольне становище підприємств і організацій агрохімічного сервісу, шляхом збільшення обсягів виробництва хімічних засобів, розгортання власного виробництва агрохімікатів, особливо сучасних засобів захисту рослин, які не виробляються в Україні. Для вирішення цих проблем, необхідно на державному рівні підтримувати і матеріально заохочувати вітчизняних виробників засобів хімізації, випускати конкурентоспроможну й екологічно нешкідливу хімічну продукцію та реалізувати її на вітчизняному ринку.

При створенні ринку мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, необхідно налагодити прямі зв`язки між виробником і споживачем, забезпечити вільний вибір партнера по комерційних відносинах, конкуренцію між виробниками. Для формування цивілізованого ринку цих матеріальних засобів в Україні, необхідно подолати диспропорції у суспільному господарстві та в окремих його галузях, нормалізувати діяльність податкової та кредитної систем, перейти до нових принципів ціноутворення. Треба створити паралельно діючи структури багатоканальної торгівлі: кооперативи, дилерські пункти, акціонерні товариства, спеціалізовані біржі, лізингові компанії тощо.

У перспективі ринок агрохімічного сервісу має розвиватися шляхом удосконалення відносин між виробником і споживачем, тобто шляхом диверсифікації, що передбачає не лише поставки мінеральних добрив, пестицидів та інших агрохімікатів, а і забезпечення машинами та обладнанням для їх приготування та внесення, пропонування виробничих послуг фермерам, їх кредитування, надання їм технічної і наукової допомоги. З розширенням агрохімічного обслуговування слід враховувати вітчизняний досвід вирощування сільськогосподарських культур, впроваджувати технології, за яких знижується потреба в мінеральних добривах і засобах захисту рослин, а отже, підвищується якість та екологічна чистота сільськогосподарської продукції.

У перспективі, виробниче обслуговування сільськогосподарського товаровиробника може здійснюватись обслуговуючими сільськогосподарськими кооперативами, які повинні створюватися, в основному, на міжгосподарській основі і працювати за безприбутковим принципом.