Для задоволення потреб харчової та переробної промисловості

Подальше збільшення обсягів виробництва та асортименту круп’яних виробів потребує вирощування таких культур, які за конкретних грунтово-кліматичних умов спроможні давати стабільно високі врожаї продовольчого зерна доброї якості.

Таким вимогам відповідає нова круп’яна культура сориз (сорго рисовидне). Сориз поєднує в собі кращі властивості зернового сорго, високу посухостійкість, солевитривалість та невибагливість до ґрунтів з високою технологічністю, харчовою цінністю добрими смаковими якостями рису.

Зерно сортів соризу характеризується цінними фізико-хі-мічними властивостями, а крупа з нього, високою скловидністю, значною твердістю, високою білковістю та певною структурою крохмалю, що відповідає вимогам харчової і концентратної промисловості для розширення асортименту продукції.

Основними продуктами переробки зерна соризу є:

- крупа сонячна (сориз шліфований) – відшліфовані ядра овальної форми з видаленим зародком. Каша жовтого кольору тривалий час зберігає розсипчасту консистенцію, смачна як гаряча, так і охолоджена. Коефіцієнт розварювання становить 4,9-5,2;

- крупа подрібнена – виробляється з цілої крупи на стандарт-ному обладнанні шляхом подрібнення ядер та сортування. За зовнішнім виглядом вона нагадує кукурудзяну або пшеничну – «арнаутку». Така крупа швидше розварюється, а завдяки специфічній структурі крохмалю сприяє виведенню з організму людини шкідливих токсичних речовин;

- пластівці (сориз плющений) – одержують з цілого ядра шля-хом плющення. Каша з такої крупи готується впродовж 2-3 хв. Солодкі пластівці – натуральний продукт дитячого харчування. Ця крупа належить до сухих сніданків і одержують її на стандартному обладнанні.

- грильяж (крупа спучена) – різновидність сухих сніданків. Виробляється на основі спучування цілої крупи з наступним додаванням карамелі чи шоколаду. Такі брикети за кордоном носять назву «кріси»;

- солодкі палички – найбільш розповсюджений продукт дитя-чого харчування. Виробляються на промислових екструдерах будь-яких типів.

- борошно – в Японії та США використовується при виготовленні пісочного печива. Суміші в співвідношенні 25-30% соризного та 70-75% пшеничного борошна відповідають вимогам кра-щих світових стандартів. Соризне борошно можна використовувати і при випіканні хліба з метою поліпшення властивостей борошна з слабкою клейковиною. Об’єм хліба з такого тіста збільшується до 25%, він довше зберігається та краще протидіє черст-вінню.

В Інституті сільського господарства степової зони створено такі сорти соризу, як Перлина, Самаран 6, Тразерко та ряд інших, зерно яких за технологічними і органолептичними якостями не поступається крупам із рису, пшона і кукурудзи. Готові вироби мають приємний колір, оригінальний смак і запах, ніжну консистенцію. Крупа соризу має своєрідний мінеральний склад, в ній достатньо фосфору (300-320 мг на 100 г крупи), кальцію (115-125 мг). Вона вигідно відрізняється від інших круп за вмістом калію: в 100 г крупи його міститься 1000-1080 мг, в той час як в кукурудзяній – 580 мг, у перловій – 607 мг. Калій є важливим елементом для нормальної серцевої діяльності людини. Крупа соризу багата на магній – 126 мг на 100 г крупи, у кукурудзяній – 94 мг, ячмінній – 103 мг. Саме магнію належить важлива роль в регуляції артеріального тиску. Якщо враховувати, що добова потреба людини в магнієві 300-400 мг, то крупа соризу істотно поповнює її організм цим елементом. Крупа соризу – важливе джерело мікроелементів – речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності людського організму. Найбільша кількість в ній заліза. Ця крупа багата також марганцем – 28,4 мг/кг, міддю – 2,44 мг/кг і молібденом – 0,6 мг/кг, проте має недостатній вміст цинку (2,6 мг/кг), йоду (0,08 мг/кг ).

Отже, наведені приклади свідчать, що крупа соризу забезпечує людину майже всіма необхідними речовинами: білками, амінокислотами, жирами і жирними кислотами, вуглеводами, вітамінами, мінеральними солями, мікроелементами і може стати важливим джерелом харчування. Крупа соризу використовується для приготування різноманітних страв (плов, каша, гарніри для інших страв).

Сорго зернове – цінна харчова культура. З нього можна виготовляти крохмаль. В зерні сортів і гібридів сорго зернового міститься 69-83% крохмалю. За цим показником більшість сортів сорго не поступаються кукурудзі, навіть перевищують її. Сорговий крохмаль широко використовується в харчовій, текстиль-ній, гірничорудній, металургійній, паперовій, медичній та інших галузях промисловості. Із 100 кг зерна сорго можна отримати 65 кг крохмалю або 30-35 кг спирту. При врожаї зерна сорго 5 т/га вихід спирту становить 1500-1700 л, що в 2,0-2,5 раза більше, ніж при використанні для цього ячменю при його врожаї 2,5 т/га, і на 100-150 л більше, ніж із картоплі при врожаї останньої 15,0 т/га. За своєю структурою сорговий крохмаль мало чим відрізняється від картопляного і значно кращий від кукурудзя-ного.

Сорго цукрове – важливий вуглеводний корм. Використовують його як і сировину для харчової промисловості.

За вмістом цукрів в сокові стебел сорго не поступається цукровій тростині, але істотно відрізняється за їх складом. Якщо цукрова тростина в своєму сокові містить виключно сахарозу (цукор, що кристалізується), то в сокові цукрового сорго, крім сахарози, міститься значна кількість глюкози і розчинний крохмаль, який перешкоджає кристалізації. Тому з соку цукрового сорго виробляють не кристалічний сухий цукор, а сорговий мед, рідкий цукор, патоку, які мають високу поживну цінність у зв’язку з високим вмістом глюкози. Рідкий цукор, зокрема сорго цукрового, можна вживати людям, хворим на цукровий діабет, а також використовувати в кондитерській промисловості для виготовлення цукерок, печива, хлібобулочних виробів і переробки на етанол. Всебічне вивчення питань, пов’язаних з вирощуванням даної культури, вказує на доцільність значного розширення її посівних площ. Якщо в посушливих умовах Степу цукрове сорго буде займати 100 тис. га при врожайності 32,5 т/га і вмістові соку в стеблах 60% та виході цукру з нього в межах 17%, то можна одержати не менше 0,33 млн т рідкого цукру.

Виробництво біоетанолу із зерна сорго інтенсивно розвивається в США, Мексиці, Аргентині, а із соку цукрового сорго – в Китаї, Індії та ін.

Для одержання біогазу використовують віничне сорго, а також подрібнені стебла інших видів сорго.