2.2. Довгi хвилi.

Деякi економiсти говорять про існування "довгих хвиль", тривалiсть яких становить 48-50 рокiв. У 20-тi роки XX ст. росiйський науковець М.Д.Кондратьєв на основi статистичних дослiджень описав феномен довготривалих коливань. Проаналiзувавши статистичнi данi про цiни, проценти на капiтал, заробiтню платню, зовнiшню торгiвлю, виробництво чавуна та вугілля, вчений зробив висновок про iснування великих економiчних циклiв. М.Д.Кондратьєв встановив чотири риси розвитку великих економiчних циклiв:

а) перед початком i на початку хвилi пiдвищення кожного великого циклу спостерiгаються глибокi змiни в умовах економiчного життя суспiльства. Цi змiни виражаються у значних змiнах технiки (чому передують значнi технiчнi вiдкриття та винаходи), у залученнi у свiтовi економiчнi зв"язки нових країн, у змiнах видобутку золота i грошового обiгу;

б) у перiоди хвилi пiдвищення кожного великого циклу вiдбувається найбiльша кiлькiсть соцiальних потрясiнь (вiйн, революцiй);

в) перiод хвилi зниження кожного великого циклу супроводжуються тривалою рiзко виявленою депресiєю сiльського господарства;

г) у перiод хвилi пiдвищення великих циклiв середнi цикли характеризуються нетривалими депресiями i пiднесеннями; в перiод хвилi зниження великих циклiв спостерiгається протилежна картина.

Основною причиною великих економiчних коливань М.Д.Кондратьєв вважав наявнiсть у складi сукупного капiталу iнерцiйних частин, якi мають тривалий термiн дiї. Вони ж потребують i найбiльшого часу, i найбiльшої акумуляцiї засобiв для їх створення.

Початок пiднесення спiвпадає з моментом, коли накопичення i аккумуляцiя капiталу досягає такої напруги, за якої стає можливим рентабельне iнвестування капiталу з метою створення основних продуктивних сил i радикального переобладнання технiки.

Пiдвищення темпiв господарського життя, що ускладнюється промислово-капiталiстичними циклами середньої тривалостi, викликає загострення соцiальної боротьби, боротьби за ринок i зовнiшнi конфлiкти.

У цьому процесi темп накопичення капiталу ослаблюється i посилюється процес розсiювання вiльного капiталу. Вiдбувається уповiльнення темпiв економiчного розвитку. Оскiльки дiя вказаних факторiв сильнiша у промисловостi, то перелом спiвпадає з початком тривалої сiльскогосподарської депресiї.

Зниження темпiв господарського життя обумовлює, з одного боку, посилення пошукiв у галузi удосконалення технiки, з iншого - вiдтворення процесу акумуляцiї капiталу в руках промислово-фiнансових та iнших груп за рахунок сiльського господарства.

Все це створює передумови для нового пiднесення великого циклу, i вiн повторюється знову, хоча i на новiй сходинцi розвитку продуктивних сил.

Отже, М.Д. Кондратьєв на основі статистичного аналізу довів існування довгих хвиль, які на відміну від коротких і середніх циклів мають лише дві фази – хвилю підвищення і хвилю зниження.

3. Сучаснi економiчнi цикли та їх особливостi. Коливання в перехiдних економiках.

У другiй половинi XIX ст. Карл Маркс прогнозував, що ринкову економiку зруйнують посилення економiчних коливань i поглиблення спадiв. Прогноз Карла Маркса не пiдтвердився. Пiсля Другої свiтової вiйни вiдбулося послаблення коливань економiки. Автоматичнi стабiлiзатори, застосування монетарної та фiскальної полiтики дають змогу уникати глибоких економiчних спадiв, якi виникали до Другої свiтової вiйни. Значного розвитку набула технiка аналiзу i прогнозування економiчної дiяльностi, що дозволяє передбачувати i локалiзувати виникаючi диспропорцiї. Значною мiрою стабiлiзацiї дiлової активностi сприяє ряд структурних факторiв сучасної економiки, до яких вiдносяться:

а) змiна психологiї мислення пiд впливом впевненостi, що держава у потрiбний момент втрутиться; економiчнi агенти впевненi, що не iснує такого уряду, який дозволить розвитися дефляцiйному процесу в економiцi. Прогнози керiвникiв фiрм i домогосподарств стають бiльш оптимiстичними i бiльш стабiльними;

б) поведiнка фiрм, перш за все крупних, зменшує ризик розбалансованостi. Створення довготермiнових програм iнвестування на перiоди вiд 5 до 10 рокiв сприяє стабiлiзацiї приватного iнвестування. Самофiнансування, яке зменшує залежнiсть фiрм вiд ринку капiталiв, дiє у тому ж напрямi. Фiрми намагаються сприяти розвитку споживання шляхом випуску нових товарiв;

в) вiдносна жорсткiсть цiн i доходiв у сучаснiй економiцi значно уповiльнює скорочення виробництва. Профспiлки перешкоджають загальному зниженню рiвня заробiтньої плати; зменшення доходiв у сiльському господарствi значно обмежується внаслiдок проведення полiтики пiдтримки сiльськогосподарських цiн. Керiвники пiдприємств i споживачi впевненi, що цiни у будь-якому випадку сильно не знизяться. А це перешкоджає погiршенню прогнозiв щодо майбутнього.

Економiчнi системи України та iнших постсоцiалiстичних країн тривалий час знаходилися у станi глибокої соцiально-економiчної кризи, основними ознаками якої було рiзке зниження обсягiв нацiонального виробництва, нацiонального доходу, високi темпи iнфляцiї, стагфляцiя, зростання технiко-економiчних диспропорцiй, детенсивне використання економiчних ресурсiв, "проїдання" основного капiталу, зниження iнвестицiйної активностi, погiршення якостi робочої сили (зниження рiвня освiти, квалiфiкацiї тощо), зростання негативних соцiально-демографiчних процесiв i зниження якостi життя, посилення екологiчної напруженостi.

На вiдмiну вiд кризи у ринковiй економiцi соцiально-економiчна криза в перехiднiй економiцi України була викликана iншими причинами, серед яких необхiдно видiлити: 1) багаторiчне панування адмiнiстаривно-командної системи з деформованою галузевою структурою, пануванням державних форм власностi, мiлiтаризацiєю економiки; 2) помилковi та непослiдовнi дiї "реформаторiв"; 3) розвиток трансформацiйних процесiв пiд впливом переходу вiд адмiнiстративно-командної до ринкової економiки.

Необхiдно зазначити, що спад основних макроекономiчних показникiв в перехiдних економiках тим бiльший, чим iнтенсивнiшим був попереднiй розвиток командної економiки. Вплив закономiрностей перехiдних економiчних систем на макроекономічні показники посилюється пiд час зростання iнтенсивностi трансформацiйних процесiв, вони "вiдмирають" iз завершенням трансформацiї.