2. Короткi, середнi I довгi хвилi економiчного розвитку

2.1. Короткi I середнi економiчнi цикли.

Розрiзняють три типи економiчних циклiв - короткi, середнi i довгi хвилi. (рис.3). Ряд вчених вказували на те, що iснують короткi, але несезоннi коливання кон"юктури. Кiчiн, Лакомба у своїх працях вказують на коливання тривалiстю приблизно у 3,5 роки. Американськi статистики i економiсти зазначають, що в Америцi капiталiстичний цикл розгортається приблизно протягом 3,5 років. Цикли, якi дослiджуються цими вченими, приблизно вiдповiдають тому, що в Європi дослiджувалося пiд назвою середнього, або промислово-торговельного, 7-11- рiчного циклу. З одного боку, цей короткий цикл розглядається як особливий тип коливання. З iншого боку, вiн розглядається як такий же самий промислово-торговельний цикл, тiльки звужений у часi.

Аналiз розвитку цих циклiв почнемо з пожвавлення, що наступає пiсля перiоду, у якому економiка знаходиться у станi депресiї. У багатьох секторах економiки виникає попит на вiдновлення запасiв, якi були до цього лiквiдованi, а також попит на замiщення основного капiталу, який не можна увесь час вiдкладати. Виникає також попит на товари тривалого користування.

У секторах, в яких пiд час депресiї вiдбувалися рацiоналiзацiя i технiчнi нововведення, з’являються можливостi здiйснювати iнвестицiї. Скорочення витрат виробництва створює можливiсть отримання прибуткiв, що сприяє iнвестуванню. Зростання населення допомагає використовувати надлишковi виробничi потужностi у промисловостi i породжує потребу у нових iнвестицiях. Знову виникають оптимiстичнi сподiвання керiвникiв фiрм.

Крiм внутрiшнiх факторiв впливу на економiчну систему можуть виникнути зовнiшнi фактори, якi прискорять пожвавлення. Уряд може прийняти рiзнi заходи спрямованi на стимулювання iнвестицiй (полiтику дешевих грошей, програму державних iнвестицiй тощо); експорт може зрости внаслiдок зростання iноземного попиту; значнi нововведення можуть досягнути стадiї промислового i торговельного впровадження i призвести до створення нових галузей промисловостi.

Пiднесення.

Пiднесення обумовлене зростанням капiталовкладень. В економiцi розвивається кумулятивний процес зростання. Вiн дiє в основному в галузях промисловостi, якi виробляють засоби виробництва i товари тривалого користування. З одного боку, пiдвищення цiн в сферi засобiв виробництва викликає сприятливi прогнози щодо отримання прибуткiв i сприяє зростанню iнвестицiй в основний капiтал. З iншого боку, взаємодiя мультиплiкатора i принципу акселерацiї пiдтримує зростання сукупного доходу.

Додатковi видатки у перший перiод викликають - через мультиплiкатор - зростання споживання у наступний перiод; зростання споживання призводить - через дiю принципа акселерацiї - до додаткового iнвестування; це iнвестування породжує нове зростання споживання i т.д. Отже, пiд впливом зростання iнвестицiй виникає кумулятивний процес, який обумовлює зростання зайнятостi, доходiв i споживання.

В процесi зростання пiднесення виникають певнi фактори, якi негативно впливають на економiку:

- споживання має тенденцiю зростати повiльнiше порiвняно зi зростанням сукупного доходу. Поступове скорочення видаткiв на споживання призводить до зростання запасiв, що призупиняє поточне виробництво. Дослiдження принципу акселерацiї показало, що достатньо простого уповiльнення темпiв зростання кiнцевого попиту, щоб iнвестицiї почали скорочуватися;

- iнвестування уповiльнюється внаслiдок поступового зниження граничної ефективностi капiталу;

- пропозицiя кредитiв поступово зменшується. Резерви банкiв вичерпуються внаслiдок зростання кредитiв i пiдвищення потреби у законних платiжних засобах в економiцi. Процентнi ставки зростають, умови надання кредитiв стають жорсткiшими;

- темпи зростання витрат виробництва пiдвищуються зi зростанням ступеня використання факторiв виробництва; у рiзних секторах економiки виникають вузькi мiсця у виглядi дефiциту сировини або робочої сили, що призводить до поступового зростання цiн на фактори виробництва. Економiка поступово наближається до "межi повної зайнятостi";

- прогнози виробникiв щодо перспектив зростання погiршуються.

Пiд впливом цих причин пiднесення бiльше не може продовжуватися, вiдбуваються радикальнi змiни у розвитку i наступає криза.

Спад.

Фаза скорочення дiлової активностi починає розвиватися у вiдповiдностi з кумулятивним процесом, який є наслiдком тих самих причин, якi лежать в основi пiднесення, але якi дiють у цьому випадку у зворотньому напрямку.

На початку фази скорочення зменшення споживчих видаткiв буде незначним, оскiльки домогосподарства намагаються зберегти свiй життєвий рiвень. Поступово iз вичерпанням заощаджень i зменшенням можливостей отримувати кредити зниження споживання прискорюється.

Поточне виробництво буде скорочуватися пiд тиском зниження замовлень для створення резервних фондiв продукцiї i зниженням поточних продаж. Зникнення прибуткiв вiдбувається внаслiдок випереджаючого скорочення цiн на продукцiю порiвняно зi скороченням витрат виробництва.

Скорочення виробництва супроводжується скороченням грошової маси i зменшенням швидкостi обiгу грошей. Всi економiчнi суб"єкти посилено шукають лiквiднi засоби внаслiдок побоювань щодо зниження цiн i необхiдностi виплачувати борги; вони надають перевагу готiвцi нiж товарам або цiнним паперам. Фiрми не вiдтворюють запаси продукцiї i не здiйснюють iнвестування для оновлення спожитих капiтальних благ; банки не надають нових кредитiв i намагаються повернути виданi ранiше кредити. Всi цi фактори призводять до песимiстичних прогнозiв, якi ще бiльше пригнiчують дiлову активнiсть.

Скорочення дiлової активностi може бути достатньо тривалим.

Однак iснує ряд факторiв, якi визначають межу цього скорочення:

- обсяг валових iнвестицiй у основний капiтал не може бути меншим вiд нуля. Коли валовi iнвестицiї досягнуть нульового рiвня, дохід перестає зменшуватися. Постiйний дохiд i зменшення запасiв засобiв виробництва призведе до поступового зникнення надлишкових виробничих потужностей i виникнення бажання щодо нового збiльшення iнвестицiй у основний капiтал;

- еволюцiя споживання також встановлює межу скорочення дiлової активностi. Iснує вiкова тенденцiя до пiдвищення функцiї споживання внаслiдок зростання народонаселення; зростання обсягу споживачiв призводить до зростання витрат на споживання, якi не залежать вiд рiвня доходiв. Ця тенденцiя не дозволяє дiловiй активностi знижуватися у перiод мiж двома циклами до рiвня, який було досягнуто у попередньому скороченнi.

Пiсля зупинки спаду дiлової активностi можуть проявитися фактори, якi сприятимуть пожвавленню i новому пiднесенню. Почнеться новий економiчний цикл.