180 Г глюкози використовує 6 х 22,4 л о2

1,8 Г глюкози використовує х л о2

Х = 1,344 л кисню.

Отже, для окиснення 1,8 г глюкози до СО₂ і Н₂О потрібно 1,344 л кисню. Реакції карбоксилювання (включення СО₂ в обмін) використовуються для біосинтезу жирних кислот і глюконеогенезу.

69. Рівень глюкози в крові хворого 8 ммоль/л (норма - 3,3-5,5 ммоль/л) вказує на можливий розвиток цукрового діабету. Глюкозурія не завжди супроводжується гіперглікемією. Ниркові глюкозурії можуть бути при нефритах, нефрозах, гострій нирковій недостатності.

70. Ренальна глюкозурія з’являється на фоні нормального, або навіть зниженого рівня глюкози в крові. Спостерігається при хронічних захворюваннях нирок, інтоксикації свинцем, ртуттю, а також як спадкова аномалія. Харчова глюкозурія пов’язана з підвищенням рівня глюкози в крові (9 – 10 ммоль/л).

71. Вміст сіалових кислот у крові підвищений (в нормі – 0,55- 0,79 г/л). Підвищена кількість сіалових кислот у крові спостерігається при інфекційних захворюваннях, ревматизмі, злоякісних пухлинах, запальних процесах.

72. Глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа – це фермент пентозофосфатного циклу катаболізму глюкози, який каталізує перетворення глюкозо-6-фосфату з утворенням НАДФН. В еритроцитах останній переводить окиснений глутатіон у відновлений. Останній попереджує пероксидне окиснення ліпідів мембран, захищає від окислення SН-групи білків, підтримує відновлений стан заліза в гемоглобіні. Знижена продукція НАДФН внаслідок недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази зумовлює зниження рівня в еритроцитах відновленого глутатіону, і як наслідок, високий рівень метгемоглобіну, гемоліз еритроцитів.

73. У хворого виявлена гіпоглікемія, яка призведе до порушення енергозабезпечення головного мозку. Можливе запаморочення, загальна слабість, короткотривала втрата свідомості, корчі.

74. Перелічені ознаки вказаного стану свідчать про наявність гіперглікемічної коми.

75. Підвищений рівень молочної кислоти у спортсмена після фізичних навантажень не можна вважати патологією, тому що у здорової, тренованої людини надлишок лактату швидко використовується у відновному періоді при достатньому постачанні кисню.

76. Для того, щоб посилити бродіння і отримати більший вміст спирту потрібно пророщувати зерно. Процес розпаду крохмалю треба зупинити на стадії максимального нагромадження мальтози і глюкози, не допустити, щоб їх не використали рослини – висушити зерно, що проросло.

77. Глікоген не нагромаджується в головному мозку тому, що це призвело б до збільшення його маси, підвищило б внутрішньочерепний тиск, виникла б атрофія мозку і загибель організму, крім цього, тип метаболізму нервової тканини передбачає безперебійне і повноцінне використання субстратів різної природи (аеробний тип обміну).

78. Для попередження утворення тромбів застосовують гепарин.

79. При цих захворюваннях порушується транспорт кисню, що призводить до гіпоксії, яка викликає вимушений анаеробний метаболізм. Енергетичний обмін здійснюється за рахунок гліколізу, що веде до нагромадження молочної кислоти.

80. За різними даними у крові людини, що не вживає алкоголь, циркулює 0,03% етилового спирту. Ендогенний спирт індукує ферменти його окиснення, створюються в організмі умови і механізм його включення в обмін. Етиловий спирт не є чужорідним для людини. У цьому полягає шкідливість пияцтва, звикання до спирту і розвиток алкоголізму.

81. При фізичному навантаженні в процесі гліколітичного енергетичного обміну нагромаджується молочна кислота. Під час відпочинку анаеробні умови замінюються аеробними, пригнічується утворення молочної кислоти, так як НАДН₂ передає протони і електрони на О₂ в термінальному окисненні.

82. Надмірне вживання вуглеводів призводить до синтезу ліпідів, ожиріння, атеросклерозу і розвитку серцево-судинних захворювань, до карієсу, який викликається мікроорганізмами. Ці бактерії ферментують сахарозу, лактозу, мальтозу, галактозу, фруктозу, глюкозу, манніт та сорбіт. Гліколіз, що протікає позаклітинно, сприяє нагромадженню надлишку молочної кислоти, а леван і глюкан – липкі полісахариди формують зубну бляшку: продукти обміну вуглеводів - органічні кислоти викликають демінералізацію твердих тканин.