posibnyk_nadannya_nevidkl_dop

«трахеальний» канал, а герметизація проводиться з допомогою малої манжети

Методика виконання:

-покласти пацієнта на спину, відновити прохідність дихальних шляхів

-всліпу ввести трубку в рот, акуратно просувати вперед до досягнення міткою трубки рівня зубів (20-25 см)

-через синій балончик-пілот роздути фарінгеальну манжету, через білий балончикпілот роздути маленьку дистальну

-перевірити знаходження трубки у трахеї шляхом продування «трахеального» каналу, а також аускультації легень і спостереження за рухами грудної клітки.

-якщо трубка розташована у трахеї, продовжити вентиляцію через «трахеальний» канал

-якщо трубка розташована у стравоході, роздуйте велику «гіпофарінгеальну» манжету і проводити вентиляцію через "стравохідний" канал.

Ризик:

-пристрій відносно громіздкий і його застосування ускладнено у пацієнтів з маленьким ротом.

-манжети можуть бути пошкоджені гострими зубамипід час введення.

-якщо трубка невірно розташована у стравоході, може мати місце роздуття шлунку.

61

Протипоказання:

-важка травма ротової порожнини і глотки.

-малий розмір ротового отвору.

-захворювання або опіки стравоходу кислотою чи лугом.

Підтримання прохідності дихальних шляхів за допомогою пункції крікотиреоідної мембрани

Проведення хірургічного підтримання прохідності дихальних шляхів рідко буває необхідним у пацієнтів із зупинкою серця, за виключенням випадків травми голови і шиї. У пацієнтів із зупинкою серця, або великим ризиком її виникнення прямий хірургічний доступ до трахеї може бути виконаний через крікотиреоідну мембрану (за виключенням випадків масивної травми цієї ділянки). Трахеостомія при критичних станах надзвичайно важка і в умовах невідкладної допомоги не проводиться.

1. Пункційна крикотіреоїдостомія

Методика виконання :

-хворий лежить на спині, під лопатки пацієнта підкладається валик, голова запрокидується, великим та вказівним пальцем фіксується гортань, та декілька підіймається вгору

-10–20 мл шприцом для ін’єкцій, заповненим на 1/3 об’єму ізотонічним розчином натрію хлориду, голкою діаметром 14G (2.0мм) проводиться пункція lig. сonicum в напрямку декількакаудально, щоб запобігти пошкодження голосових зв'язок, при цьому проводять постійну аспірацію, доки не буде отримано потік повітря із дихальних шляхів.

-таким методом вводять 5-6 голок з широким просвітом

62

-можливе введення через просвіт голки еластичного провідника, по якому в трахею вводиться пластиковий катетер (на глибину 5 – 6 см, щоб його кінець розміщувався вище біфуркації). Провідник виймають, для підтвердження вірного розташування проводять повторну аспірацію повітря.

Даний метод є методом вибору у дітей до 8 років.

Для дорослих діаметр введених голок чи катетера недостатній для забезпечення аби якої спонтанної вентиляції, тому необхідне застосування вентиляції під тиском за допомогою мішка Амбу, приєднаного через конектор від 3-х мм трахеальної трубки. Вентиляція, що забезпечується цим методом вкрай мала і достатня тільки для того, щоб виграти кілька хвилин для застосування інших методів вентиляції.

Протипоказання:

-відсутність досвідченого персоналу і відповідного обладнання. (це навичка, яку треба постійно підтримувати. Якщо людина не проводить цієї процедури регулярно, маніпуляція ризикована)

2. Крікотиреоїдостомія

Проводиться спеціальним набором для черезшкірної конікотомії PCK, в якому трахеостомічна трубка № 6 виготовлена з пластичного матеріалу і має на кінці манжету для фіксації, подібно до ендотрахеальної трубки. Застосування даного набору дозволяє установити канюлю в просвіт трахеї без втрати часу з мінімальним ризиком ускладнень.

Методика:

-скальпелем проводять розріз шкіри в місці проведення конікотомії

63

-з допомогою термовенту (жорсткий провідник з наконечником для контролю проходження в просвіт трахеї) в порожнину трахеї проводиться спочатку вертикально, а при досягненні задньої стінки трахеї (контроль з допомогою наконечника термовента), під кутом 45°

-вводиться трахеостомічна трубка, яка під час вийманням провідника вводиться до фіксуючих крилець

фіксується лейкопластиром.

64

Штучна вентиляція легень

Вентиляція «рот в маску».

Маска для обличчя, подібно тій, що застосовується в анестезіологічній практиці, може бути використана для проведення вентиляції «рот у маску».

Односпрямований клапан спрямовує повітря, що видихає пацієнт, повз рота реаніматора і вловлює будь-які

макроскопічні частки. Цей клапан дозволяє подолати почуття відрази і зменшує ризик інфікування.

Метод «рот у маску» передбачає використання двох рук і забезпечує кращу герметизацію, ніж метод штучної вентиляції за допомогою мішка Амбу. Також, як і при вентиляції «рот у рот», при цьому методі можуть мати місце надходження великого об'єму повітря, підвищення ризик роздування шлунку

Апарати для ШВЛ

Апарати для ШВЛ – це пристрої, що забезпечують періодичне переміщення дихального газу між легенями пацієнта і зовнішнім середовищем при відсутності спонтанного дихання. Дихальні апарати залежно від типу приводу і принципу перемикання фаз дихального циклу є ручні (джерело енергії — м'язова сила людини) і автоматичні де може бути використана різна енергія: електрична, енергія стислого газу (пневматичний привід), а також комбінація видів енергії (змішаний привід).

6. Апарати з ручним приводом

Прості по конструкції, портативні і не вимагають джерела енергії або дихального газу. Можуть використовуватися для надання екстреної допомоги в будь-яких умовах

65

Переваги:

-неінвазійна методика (може оволодіти кожний)

-відсутність прямого контакту рятівника і пацієнта ("бар’єру відрази")

-забезпечується ШВЛ пацієнта атмосферним повітрям (21% кисню).

-концентрація кисню може бути підвищена до 50 %, якщо приєднати джерело постачання.

Апарат для штучного дихання РПА-2

Конструкція. Основний вузол РПА-2 – гумовий гофрований мішок розміщений між двома жорсткими кришками. На нижній кришці мішка є всмоктуючий клапан, до якого при необхідності приєднуєтьсятрубка для подачі кисню з балону або іншого джерела Мішок через гофровану трубку з’єднується з клапанною коробкою, на відвід якої

надівається маска або інтубаційна трубка. Апарат має запобіжний клапан, обмежуючий максимальний тиск в легенях. Із зовнішнього боку мішка, між кришками, укріплено два ремені з отворами. Ними регулюється робочий об'єм при підніманні мішка (0,25; 0,5; 1,5л). На верхній кришці укріплений шкіряний ремінь.

Проведення штучного дихання.На лице пацієнта щільно встановлюють маску, або апарат приєднують до інтубаційної трубки. На верхню кр ишку мішка, під ремінь, кладуть кисть правої руки і проводять ритмічне стискання і розтягування мішка. Під час стиснення повітря по трубці проходить в клапанну коробку, відкриває вихідний клапан і входить у маску або інтубаційну трубку, а звідти - в легені пацієнта - проходить вдих . Розтягнення мішка призводить до розрідження в його порожнині, при цьому - вихідний клапан закривається, мембрана в клапанній

66

коробці прогинається і відкриваються отвори для виходу повітря з легеней. Одночасно з видихом проходить заповнення мішка свіжим повітрям. При появі самостійного дихання штучне дихання проводять в такт, а при стабілізації самостійного дихання - маску знімають, або апарат від’єднують від інтубаційної трубки.

Дихальний мішок Амбу

Двоклапанний мішок, що роздувається самостійно, може бути приєднаний до маски, інтубаційної трубки, ларінгеальної маски або Соmbitube.

-приєднання резервуарного мішку забезпечує потік кисню до 8-10 л/хв., що підвищує концентрацію кисню у повітрі, що надходить, до 90%. Передбачається, що апарат має

витримувати потік газу із швидкістю до 15 л/хв. без ушкоджень.

-деякі пристрої мають запобіжний клапан який попереджує перевищення тиску, спеціальні вентилі для ПТКВ.

-метод вибору ШВЛ у новонароджених і грудних дітей (особливо при відсутності досвіду рятівника)

Методика:

-підібрати правильний розмір маски і мішка, які є:

-для пацієнтів вагою більше 30 кг

-для пацієнтів вагою 7-30 кг

-для дітей вагою до 7 кг

-відновити прохідність дихальних шляхів (розігнути голову, висунути вперед нижню щелепу по можливості – використати повітряпроводи)

-мізинцем, безіменним і середнім пальцями однієї руки зафіксувати підборіддя, а великим та вказівними пальцями

-притиснути маску навколо роту і носу пацієнта

-С – захоплення – протилежною рукою ритмічно стискати мішок, слідкуючи за дихальними рухами грудної клітки

67

(необхідно слідкувати, щоб було достатньо часу для пасивного видиху пацієнта)

Якщо необхідне продовження штучної вентиляції за допомогою дихального мішку з клапаном і маскою, перевага надається методиці, яку виконують дві особи: одна утримує обома руками маску на обличчі пацієнта, а асистент стискає мішок. При запропонованому способі

досягається краща герметизація, підвищується ефективність вентиляції легень пацієнта та полегшується утримання виведеної нижньої щелепи.

Об'єм вентиляції: Частота дихальних рухів і дихальний об’єм, залежать від віку і ваги тіла пацієнта.

Адекватний об'єм, що має надходити під час серцево-легеневої реанімації, повинен викликати рухи грудної клітки, які можна побачити, і складати близько 10мл/кг ваги тіла. Кожне вдування займає 1,5-2 секунди. Реаніматор повинен чекати, доки грудна клітка повністю опуститься, перед тим як зробити новий вдих. Зазвичай це займає 2-4 секунди. Відповідно, кожні 10 дихальних циклів займають близько 40-60 секунд. Тривалість видиху не має значення. Перед тим, як робити новий вдих, треба дочекатися повного опущення грудної клітки. Повітря, що видихається, містить приблизно 17 % кисню. Мета постачання найвищої концентрації кисню цілком досяжна. При цьому міркування про побічний вплив високих концентрацій кисню на стан гіпоксії у

68

деяких пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легень не повинно прийматися до уваги під час СЛР.

При дуже великому дихальному об’ємі в носоглотці пацієнта підвищується тиск, що сприяє попаданню повітря через стравохід в шлунок. Розтягнений шлунок підвищує ризик регургітації і аспірації, а також збільшує внутрішньогрудний тиск із зменшенням повернення крові до серця.

При недостатньому дихальному об’ємі немає адекватного газообміну. При диханні "рот до роту" або "рот до носу" у рятівника можуть

розвинутися судоми на фоні гіпервентиляції.

2. Апарати, що застосовують при проведенні ШВЛ

За наявності гострих порушень дихання, що призводять до гіпоксемії, гіперкапнії і дихальному ацидозу, при показниках РаО2 <50 мм. рт.ст., SaO2 < 75, РаСО2 > 45мм.рт.ст., рН крові < 7,30 необхідний перевід пацієнта на ШВЛ. Для проведення екстреної ШВЛ на догоспітальному етапі використовують автоматичні кисневі апарати з можливістю застосування високих концентрацій кисню, що збільшує ефективність допомоги, враховуючи роль гіпоксії при розвитку термінальних станів.

Апарат «Кокчетав-1»

Призначений для проведення ШВЛ з активним вдихом і пасивним видихом. Апарат працює «за часом», від пневматичного джерела живлення (кисневі балони) з попередньо встановленими: тиском, частотою та об’ємом вентиляції.Простота обслуговування апарату дозволяє середньому медичному персоналу швидко вводити його в дію.

Конструкція: приладовий ящик,у якому розміщені кисневий балон із вентилем (кріпиться хомутом), блок живлення, на панелі якого є манометр, штуцери «зарядка балона», «живлення від мережі» з гайками заглушками, пневмотумблер, який шлангом з’єднаний з дихальним клапаном, рото-носовою маскою.

В кришці укріплені необхідні при використанні: язикотримач, роторозширювач, конектори, повітряпроводи, дихальний мішок, рото-носові маски. На внутрішній поверхні кришки розміщені стислі інструкції з експлуатації апарата.

69

5.вентиль кисневого балону

6.дихальний клапан

7.рото-носова маска

відкрити вентиль, по манометру переконатися в наявності кисню в балоні;

-включити пневмотумблер (при відкритому вентилі і включеному пневмотумблері не повинно бути травлення газу (на слух) і падіння тиску по манометру, а повинен бути чутний легкий стукіт при переключенні пневмоелементів, контрольний дихальний мішок повинен періодично наповнюватися до відповідного об’єму і стискатися - апарат справний;

-зняти дихальний мішок з дихального клапана і приєднати до нього маску потрібного розміру;

-надіти маску на обличчя пацієнта та закріпити її;

-після закінчення проведення ШВЛ - зняти маску, вийняти повітряпровід із дихальних шляхів, закрити вентиль балона, виключити пневмотумблер

Примітка:

Забороняється використовувати тумблер для імітації частоти дихань вручну, тому що це може вивести апарат із ладу. Не припускається залишати вентиль балона відкритим при включеному тумблері.

Фіксовані параметри вентиляції в деяких випадках являються недоліком і тому нові автоматичні апарати ШВЛ, розроблені з врахуванням слідуючих вимог:

70