posibnyk_nadannya_nevidkl_dop

Основна установа – розробник:

ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» Полтавська міська клінічна станція швидкої медичної допомоги.

Автори: к.м.н. старший викладач кафедри медицини надзвичайних ситуацій з оперативною хірургією та топографічною анатомією ВДНЗ «УМСА» В.Г. Рожнов,викладач кафедри медицини надзвичайних ситуацій з оперативною хірургією та топографічною анатомією ВДНЗ « УМСА» Н.І. Винник Заслужений лікар України, головний лікар ПСШМД О.С. Лавренко

Лікар вищої категорії медицини невідкладних станів Л.І.Ткач Лікарі БІТстанції швидкої медичної допомоги О.В., Цілуйко, Н.А Андрєєва.

В рекомендаціях на основі сучасних уявлень стисло викладені практичні аспекти надання кваліфікованої, загальноприйнятої, своєчасної, а томууспішної допомоги при розвитку термінальних станів на догоспітальному етапі.

Практичне керівництво призначене для студентів медичних вузів, лікарів-інтернів, практичних лікарів всіх спеціальностей, персоналу станцій швидкої медичної допомоги, медицини катастроф, викладачам безпеки життєдіяльності.

Рецензент: к.м.н. доцент Д.А. Шкурупій (завідувач курсу анестезіології та реанімації УМСА)

2

Практичне керівництво затверджене на засіданні ЦМК ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» Протокол №3 від 18.12.2008 року.

Двічі допоміг - хто вчасно допоміг

(Bis dat - qui cito dat)

Вступ

Термінальні стани є найбільш складними, а часто і драматичними ситуаціями в яких може опинитися медичний працівник, або особа без спеціальної медичної освіти які викликані до пацієнта, або з тієї чи іншої причини знаходяться на місці пригоди. Життя такого пацієнта буде залежати від рішучих і умілих дій до яких повинен бути готовий кожен із нас. Знання основ невідкладної допомоги та міжнародних рекомендацій з проведення реанімаційних заходів сприяють тому, що у випадку невідкладних ситуацій дійсно вдається полегшити стан пацієнта.

В рекомендаціях коротко викладені основи користування апаратурою яка використовується для надання допомоги на догоспітальному етапі.

3

1947р.C.S Seek виконав першу дефібриляцію з розташуванням електродів на відкритому серці.

1956р. M. Zoll виконав першу зовнішню дефібриляцію. 1967р. Н.Л. Гурвичем винайдений біполярний дефібрилятор

що використовує принцип, покладений зараз в основу роботи всіх сучасних дефібриляторів.

1911р. -випуск першого автоматичного апарата для ШВЛ "Пульмотор"з регуляцією циклу вентиляції за тиском.

C.G. Engstrom винайшов апарат для ШВЛ"Энгстремреспіратор" з керуваннямоб'ємом вентиляції - прототип всіх сучасних респіраторів і першим механічним апаратом для ШВЛ.

«Padre reanimatione»-батько СЛР творець патофізіології термінальних станівВ.О.Неговськийв Москві при інституті нейрохірургії у1936р. створивлабораторію з проблеми "Відновлення життєвих процесів при явищах подібних зі смертю".

1943р. перша у світі монографія по СЛР "Відновлення життєвих функцій організму, що перебуває в стані агонії або періоді клінічної смерті".

1956р. перше в СРСР відділення реанімації, що розміщувалося у Москві на базі лікарні ім. С.П. Боткіна.

1959р. перші реанімаційні бригади швидкої медичної допомоги.

1964р.термін «реанімація».

1972р. уведено поняття постреанімаційної хвороби.

«Протягом всієї історії людського суспільства у свідомості людей ніколи не згасала думка - мрія про пошук шляхів, спрямованих на збереження життя й запобігання смерті. Виникла в останні десятиліття наука про реанімацію з позицій сучасних подань про життя й смерть, у певних межах вирішує це вічне й болюче питання про шляхи боротьби за життя, встановлює обґрунтовані границі цієї боротьби, показання протипоказання до неї. І хоча в наш час ніхто вже не будує ілюзій про вічне життя, боротьба за життя вмираючого пацієнта,

5

коли до цього є реальні підстави, не втрачає величі й шляхетності».

В.А.Неговський

Пітер Сафар– автор першого міжнародного посібника з СЛЦР, який витримав 3 видання (1968, 1981,1987), і став

"золотимстандартом" протягом більше ніж 30 років для лікарів усього світу.

-в 1956р. у дослідженнях на добровольцях показав більшу ефективність дихання "з рота в рот" у порівнянні з зовнішніми методами дихання,

-в 1958р. перше в США відкрив відділення інтенсивної терапії

(intensive care unit - ICU),

-в 1958р. запропонував "потрійний прийом" на дихальних шляхах та S- подібний повітропровід,

-в 1961р. створений сучасний комплекс СЛР

-в 1966р. вперше обґрунтував необхідність розробки питань церебральної реанімації і модифікації СЛР у СЛЦР.

Вданий час стандарти по СЛЦР розробляють:

-Американська Кардіологічна Асоціація (American Heart

Association - AHA) - США,

-у Європейська Рада по Реанімації (European Re suscitation

Council - ERC).- Європа

-З 1972 р. видається міжнародний журнал з СЛЦР - «Resuscitation» (Реанімація), який є друкованим органом ERC.

У2005 р. опубліковані нові рекомендації Європейської Ради з реанімації, в яких був внесений ряд суттєвих змін в алгоритм СЛР.

У 2010 р.Американською Асоціацією Серцявидана нова редакція керівництва з СЛЦР та інтенсивної терапії та підтримки серцево-судинної діяльності.

6

гіпотермія або інтоксикація седативними чи наркотичними препаратами) ураження головного, спинного мозку та інших життєво важливих систем набуває фатального, незворотного характеру.

При первинному ураженні головного мозку раніше порушується механізм зовнішнього дихання, а система кровообігу функціонуватиме відносно довший час (виключення складає нейрогенна зупинка кровообігу) .

Патомеханізм

Розвитоктермінальних станів обумовлений тією чи іншою формою гіпоксії - патологічного процесу, який виникає внаслідок порушення забезпечення тканин киснем, або порушення його утилізації в клітинах.

Гостра гіпоксія має:

-латентний період – декілька секунд, коли клітини функціонують нормально,

-період порушення функцій – припинення функції органів при збереженні життєздатності клітин;

-період оживлення, або незворотного пошкодження клітин. Незалежно від першопричин розвитку прогресуюча гіпоксія

вражає всі органи і системи організму, призводить до значних розладів гомеостазу, пошкодження структури тканин і клітин з подальшим припиненням їх функції.

Розвиток складного комплексу компенсаторно-пристосовних змін в таких випадках направлений на забезпечення кровообігу та оксигенації ЦНС і серця за рахунок всіх інших систем (м’язів, легенів, органів черевної порожнини). Централізація кровообігу, активація дихального і судинорухового центрів через стимуляцію рецепторів дуги аорти і каротидного синусу, забезпечення тканинного метаболізму за рахунок анаеробного окислення глюкози сприяють захисту життєво важливих систем, але водночас викликають тяжке гіпоксичне ураження інших органів і тканин (нирок, легень, кишечника, печінки), порушення місцевої гемодинаміки, мікроциркуляції, з розвитком ацидозу, грубими порушеннями функції органів і тканин.

Рівень компенсаторних реакцій залежить від величини і швидкості розвитку первинної гіпоксії (при раптовій зупинці

8

кровообігу компенсаторні реакції практично не реалізуються, а при крововтраті, особливо тривалій, розвиваються в повній мірі).

При раптовій зупинці дихання або кровообігу окислювальновідновні процеси, що проходять в клітинах з участю кисню стають неможливими. В клітинах різко збільшується рівень недоокислених продуктів обміну, що веде до активації лізосомальних ферментів ігибелі клітин. Ці процеси займають певний відрізок часу, так званий «перехід від життя до смерті». Такий стан є термінальним, івін може бути зворотнім, бо в цей період незворотні ушкодження (в першу чергу ЦНС) ще відсутні.

Клінічні стадії вмирання (термінальні стани)

Передагональний стан – характеризується порушенням діяльності центральноїнервовоїсистеми(сопор абокома), низьким артеріальним тиском, централізацією кровообігу (відсутність пульсу на периферійних судинах при наявності його на центральних артеріях, виражені розлади мікроциркуляції, ціаноз або блідість шкірних покривів), розладами дихання (поверхневе, прискорене або сповільнене дихання, можливі патологічні типи дихання).Всеце сприяє розвиткукисневогоголодуваннятканині зниженнюрН (тканиннийацидоз).

9