posibnyk_nadannya_nevidkl_dop

Підтримання прохідності дихальних шляхів під час спеціалізованого етапу реанімації

Орофарінгеальний повітропровід

Попереджує перекриття дихальних шляхів зсуненим назад язиком. Це звільняє реаніматора від необхідності утримувати нижню щелепу виведеною протягом тривалого часу, хоча у більшості випадків все ж таки потрібно підтримувати підборіддя тому що повітропровід не забезпечує якісного відновлення прохідності дихальних шляхів, як і не захищає від аспірації стороннього матеріалу. Існують різні розміри повітропроводів(від 0 до 5 )

довжина яких повинна дорівнювати відстані між вирізкою грудини та кутом нижньої щелепи.

Показання для використання повітропроводу:

-обструкція верхніх дихальних шляхів зсунутим назад язиком при відсутності язикоглоткового рефлексу.

-захист трахеальної інтубаційної трубки та ларінгеальної маски від пошкодження зубами пацієнта.

Методика: Покласти пацієнта на спину або на бік, ввести

змащений повітропровід в ротову порожнину в оберненому положенні і повернути його на 180°, як тільки він пройде піднебіння - перевірити вільне проходження повітря (можливе додаткове виведення нижньої щелепи та підборіддя).

51

Ризик:

-травма губ, зубів або піднебіння.

-провокування нудоти, блювоти, або ларінгеального спазму внаслідок надмірно активних дій (при перших ознаках цих подій негайно видалити повітропровід)

Протипоказання:

-заблоковані щелепи,

-крихкість зубів

-виражений глософарінгеальний рефлекс.

-масивна кровотеча з підглоткового простору.

-небезпека регургітації шлункового вмісту або блювота.

S-подібний повітряпровід (двійна трубка Сафара)

Виготовлений таким чином, що ротовий отвір пацієнта закривається гумовим еластичним щитком, а штучна вентиляція легенів проводиться через спеціальну трубку (вводиться і використовується як і оротрахеальний повітропровід)

52

Ларінгеальна маска

Це трубка із еластичною манжетою еліптичної форми на дистальному кінці (манжета здатна роздуватись і призначена для того, щоб забезпечити перекриття нижньої частини глотки навколо отвору гортані, сприяючи таким чином розміщенню отвору трубки у безпосередній близькості від отвору

голосової щілини). Існують різні форми і розміри ларінгеальних масок

Переваги:

-забезпечує прохідність і безпеку дихальних шляхів, навіть при використанні людиною, яка не має навичок інтубації трахеї

-у порівнянні із мішком Амбу - забезпечує більш надійну вентиляцію легень.

Показання:

-реанімація хворих, які потребують штучної вентиляції легень, а можливість здійснення інтубації обмежена відсутністю навиків або необхідного обладнання.

-передбачувані або несподівані труднощі проведення інтубації.

Методика виконання:

-змастити спинку і боки повністю здутої

манжети, після забезпечення прохідності дихальних шляхів, ввести ЛМ в ротову порожнину таким чином, щоб дистальний отвір був спрямований в напрямку хребта.

53

-просунути маску вперед притискаючи її до поверхні піднебіння, щоб досягнути задньої стінки глотки під візуальним контролем:(отвір маски не повинен згинатися вверх, отвір повинен "дивитися на язик")

-потім перемістити руку на проксимальний кінець трубки і натиснути на маску, доки трубка не опиниться у нижній частині глотки .

-накачати манжету відповідним об'ємом повітря (трубка повинна бути

висунутою з рота на висоту 1 -2 см і гортань має бути зміщеною вперед)

-конектор трубки приєднати до мішка Амбу чи іншого апарату для ШВЛ.

-прохідність дихальних шляхів підтверджують наступним чином: за допомогою мішка, приєднаного до

трубки обережно продувають легені і відмічають наявність рухів грудної клітини, білатеральних дихальних шумів і витоку, що утворюється навколо манжети( при наявності всіх цих ознак прохідність дихальних шляхів вважається підтвердженою)

Ризик

-перекриття дихальних шляхів внаслідок западіння надгортанника (витягніть трубку розправте манжету і повторіть спробу введення, притискуючи маску до піднебіння)

54

Протипоказання:

-хронічні обструктивні захворювання легень, або потреба у високому тиску вентиляції.

-важка травма горла і ротової порожнини.

-переповнення шлунку.

Інтубація трахеї

Метод, що забезпечує найбільш надійну безпеку та прохідність дихальних шляхів, порівняно з іншими методами ШВЛ. Проводятьінкубацію трахеї за допомогою ендотрахеальної трубки, що під контролем ларингоскопу вводиться в просвіт трахеї. Дистальна манжета запобігає витоку повітря, захищає трахеобронхіальне дерево від аспірації шлункового вмісту, дозволяє проводити ШВЛ з підвищеним тиском, дає можливість проводити санацію трахеобронхіального дерева.

Інтубація трахеї може бути застосована до будь-якого пацієнта незалежно від віку: діаметр трубок становить від 3 -4 мм для немовлят до 8-9 мм для дорослих.

Показання:всі показанні до проведення ШВЛна догоспітальному етапі (при умові достатнього володіння технікою проведення маніпуляції):

-ЧМТ з втратою свідомості з відсутністю захисних рефлексів.

-зупинка дихання (апное), або дихання агонального типу

-серцево-легенева реанімація при зупинці кровообігу.

-політравма з порушенням вітальних функцій.

-стани при яких доцільне проведення вентиляції з підвищеним

тиском (набряк легенів, утоплення, отруєння чадним газом, травми грудної клітки )

На догоспітальному етапіперевагу надають оротрахеальній інтубації.

55

Методика:

-перед спробою інтубації необхідно провести короткотривалу вентиляцію і оксигенацію пацієнта за допомогою дихального мішка, оснащеного клапаном і маскою

-покласти пацієнта на спину, щоб максимально відкрити просвіт дихальних шляхів, потім підкласти подушку під голову, щоб зігнути нижні хребці шийного відділу і максимально розігнути атланто-потиличний суглоб (позиція «вдихання свіжого повітря»)

-підтримуючи лівою рукою рукоятку ларингоскопа, ввести його клинок у правий кут рота уважно дивлячись, щоб нижня губа не потрапила між клинком та нижнім рядом зубів.

-повільно просунути клинок у напрямку задньої стінки глотки, спрямовуючи йогодо центру

-на рівні гортані відсунути тіло язика у лівий бік рота.

56

Натискання може бути виконане двома пальцями – великим і вказівним, при цьому немає значення який палець з якого боку розташовувати. Для посилення ефекту можна натискати у протилежному напрямку на шию і спину (при загрозі блювоти необхідно негайно ослабити тиск на перснеподібний хрящ і перекласти пацієнта із спини на бік).

-провідник у трахеї розташований вірно, якщо при проходженні трахеальних кілець - відчувається характерний „клік” або коли він затримується в бронхіальному дереві. Видалити із ротової порожнини ларингоскоп і ввести по провіднику ендотрахеальну трубку в трахею

-як тільки трубка пройде між голосовими зв'язками - просунути її вперед таким чином, щоб манжета опинилась на 1-1.5 см. за голосовою щілиною що розкривається.

-роздути манжету за допомогою пілотної трубки (10-15 мл повітря)

-підритримуючи трубку, вийняти провідник.

-перевірити знаходження трубки у трахеї (для цього необхідно спостерігати за симетричністю рухів обох половин грудної клітки і вислуховувати дихальні шуми у підпахвинних ямках, в ділянці обох верхівок легень)

-зафіксувати трубку бинтом або лейкопластиром і перевірити ще раз розташування трубки.

-під час СЛР тривалість кожної спроби інтубації не повинна перевищувати 30 секунд. Якщо за цей час встановити трубку не вдалося, необхідно видалити її разом із ларингоскопом і провести вентиляцію киснем протягом 1-2 хвилин, після чого повторити спробу (якщо неможливо або небезпечно повертати пацієнта на спину, інтубація трахеї може бути проведена у положенні на боку, якщо пацієнт лежить просто на землі, реаніматор також має лягти на землю біля голови пацієнта і виконувати реанімаційні прийоми, спираючись на власні лікті.)

Ризик:

-інтубація стравоходу

-травма зубів, губ, язика, структур гортані і глотки

-інтубація одного бронху (невдала спроба інтубації), яка не була розпізнана своєчасно

59

-невірне розташування внаслідок згинання кінчику манжети підчас введення (необхідно видалити пристрій із дихальних шляхів, впевнитись у тому, що кінчик розправився і повторити спробу інтубації)

Упацієнтів із збереженими рефлексами проведення ларингоскопії дуже утруднене, через: виштовхування, кашель, напругу, спазми гортані, блювотний рефлекс, регургітацію шлункового вмісту. В таких випадках необхідно провести премедикацію (при екстреній інтубації для СЛР не проводиться): пацієнтам без свідомості з відсутністю захисних рефлексів – атропін 0.5-1.0 мл в/в ; пацієнтам без свідомості із збереженими захисними рефлексамисібазон 1- 2 мг (2-4 мл), або тіопенталнатрію 2-5 мг/кг ваги. (релаксанти не використовуються); премедикація для хворих в свідомості проводиться по загальноприйнятій методиці.

Комбітуб (Combitube)

Езофаготрахеальна двохпросвітна трубка яка забезпечує прохідність дихальних шляхів в ситуаціях, які потребують штучної вентиляції легень, а виконання ендотрахеальної інтубації неможливе через відсутність необхідного обладнання або навиків проведення маніпуляції.

Конструкція

«Трахеальний» канал відкритий на дистальному кінці і має манжету невеликого об’єму (подібний до інтубаційної трубки), а «стравохідний» канал закінчується сліпо, проте має отвір, який при введенні опиняється над рівнем голосової щілини і має велику (гіпофарінгеальну) манжету (об'єм 100 мл), розташовану таким чином, щоб при роздуванні займати

нижню частину глотки. Якщо трубка введена в стравохід (у 80%) вентиляція пацієнта відбувається через отвір «езофагального каналу», який розташовується безпосередньо біля голосової щілини. Проникнення повітря в будь-яке інше місце попереджується за допомогою великої манжети. Якщо трубка введена у трахею (20%), то вентиляція відбувається через

60