posibnyk_nadannya_nevidkl_dop

17.кнопки переміщення маркерів на потрібну строку

18.кнопка підтвердження заданих параметрів «Ввод»

Порядок роботи:

1.включити прибор переводом вимикача на правій боковій стінці в положення «І»

2.встановити на насос шприц з лікарським препаратом

−підвестиштовхачнанеобхідне подовжинішприцавідстаньза допомогоюкнопокпереміщенняштовхача

−встановитишприц,фіксуючийогопритиском

3.приєднатидо шприцаінфузійнийпровідник

4.кнопкоюпереміщенняштовхачаподатиштовхачвпередз метоюзаповненняпровідникарідиною (виведення повітря зсистеми)

5.задати параметри інфузії за допомогоюкнопок,розташованих підцифровиміндикатором:

−виставитизначення

−натиснути кнопку «ч.мин»

−виставити значення

6.приєднатиінфузійнусистемудопацієнту

7.натиснутикнопку«Пуск»

8.для закінчення інфузії натиснути кнопку «Стоп».

Додаткові функції (задаються на жидкокристалічному екрані):

−кнопками ▼ та ▲ вибирають необхідний параметр (тип ліків, калькулятор, задані параметри, болюс та інші.

−виставити значення

121

III Стадія серцево - легеневої реанімації (тривала підтримка життя, церебральна реанімація).

Проводиться при відновленні функції дихання та кровообігу.

Етап G (gauging) - оцінка стану

-оцінка стану; моніторинг основних життєво важливих функцій,

-стабілізація функцій життєводіяльних органів:

-усунення судом, седація (барбітурати, ГОМК, тіопенталнатрію, сібазон, лікувальний наркоз закисом азоту). Після стабілізації стану пацієнта - госпіталізація в реанімаційне відділення, бажано профільне.

Підняття, перенесення пацієнтів які знаходяться у критичному стані

Спроби підняття, перенесеннта транспортування пацієнтів які знаходяться у критичному стані часто здійснюються простими людьми або бригадою швидкої допомоги з одним-двома рятувальниками. Завдання полягає в тому, щоб покласти пацієнта на носилки або пристосовані засоби без його активної участі, щоб уникнути погіршення стану. Переміщення і транспортування пацієнтів потребують спільних зусиль достатньої кількості

122

учасників, дії яких відпрацьовані. Помилки, що допускаються, як на догоспітальному етапі, так і на рівні приймального відділення лікарні часто обумовлені незнанням основних правил, послідовності дій, або нехтування ними: «будь що буде - швидше б довезти». Від того, як проводиться підбирання і перевезення пацієнта, може залежати його життя.

Тому з персоналом необхідно проводити тренування щоб засвоїти основні елементи з незмінною послідовністю рухів і таким розрахунком, щоб кожний член бригади в потрібний момент міг здійснювати додаткові дії.

Підбирання пацієнта із землі: Носилки повинні бути приготовлені завчасно. Маніпуляції повинні координуватися головним із бригади, що дає підготовчі й виконавчі розпорядження, наприклад: «Обережно підняли!», «Піднімайте!». Потрібно дотримуватися принципу осі голова - шия – тулуб - горизонтальне положення.

Укладання пацієнта на носилки виконується за загальними правилами. Носилки підводять під пацієнта або ставлять боком біля нього. При відсутності підозри на травму хребта спосіб перенесення залежить від кількості членів бригади і топографії місця події.

1. Спосіб з трьома членами бригади – доступ із двох сторін(2+1):

Два члени бригади стають поруч із потерпілим на одне коліно, інше зігнуте під прямим кутом третій - з протилежної сторони. По команді: «Приготуватися!» передпліччя підводять під пацієнта на такому рівні, щоб найбільша несуча площа перебувала нижче тазу і відповідають: «Готові!». По команді «Піднімайте!» пацієнта піднімають і укладають на передпліччя й коліна перших двох

123

членів бригади, а третій укладає носилки і допомагає укладати пацієнта. Після команди: «Увага!», «Кладіть!» пацієнта укладають на носилки боковому положенні.

2. Спосіб «нідерландський міст»

При цьому необхідний широкий доступ до пацієнта хоча б з однієї сторони. Носилки встановлюються збоку, рятувальники стають над пацієнтом, положення їхніх нижніх кінцівок однакове при будь-якому положенні останнього коліна зігнуті, спини прямі. Рятувальники, що стоять по краях, фіксують щиколотками ніг ручки носилок, а рятувальник в центрі – ставить ногу на віддалене ратище носилок.

Рятувальники підводять передплічя під потилицю, спину, талію і нижні кінцівки пацієнта. По команді «Підготуватися!», «Підняти!» піднімають усього

пацієнта й переміщують боком над носилками. Принцип підняття такий же, як і у випадку, коли пацієнт перебуває у стабільному боковому положенні. Рятувальник в центрі, може використати для підняття постраждалого за скручений одяг.

3. Спосіб «ложка»

Цей спосіб може бути застосований тільки в тому випадку, якщо підхід до пацієнта можливий тільки з одного боку, і вимагає трьох рятувальників.

124

Всі троє стають поруч із пацієнтом на одне коліно, інше згинають під прямим кутом.

Послідовність рухів зводиться до того, щоб по команді: «Увага для підйому!», «Піднімаємо!», покласти пацієнта на коліна рятувальників потім по команді «Притискайте!», пригорнути його до грудей, по команді «Піднімайтеся!» піднятися і перенести на носилки, розташовані якнайближче до пацієнта. При укладанні на носилки рухи роблять у зворотному порядку.

4. Способи «міст» або «поліпшений міст»

Ці способи вимагають широкого доступу до пацієнта. Носилки ставлять з головного кінця, рятувальники з розсунутими ногами стають над пацієнтом. Рятувальник біля голови розміщує одну руку під потилицю, іншу - між лопатками, рятувальник у центрі підводить передпліччя під поперек і зчіплює пальці. Останній рятувальник підводить передпліччя під верхню частину стегон і ікри. Коли всі рятувальники готові, відповідають: «Готові!» і чекають наказу: «Увага для підняття!», «Піднімайте!». Вони піднімають пацієнта на кілька сантиметрів, а четвертий рятувальник підводить носилки під пацієнта

При підозрі на травму хребта цей спосіб може бути змінений. При цьому рятувальники, що перебувають біля голови і ніг, повинні забезпечувати витяжіння.

125

-носилки завжди повинні бути в горизонтальному положенні незалежно від рельєфу місцевості;

-уникати «ривків» при зупинці, опусканні на землю або трясці, коли рятувальники йдуть не в ногу;

-по можливості носилки ставлять на каталку достатньої висоти;

-при будь-яких обставинах рятувальник не повинен іти назад;

-під час завантаження носилок у машину «швидкої допомоги» або при вивантаженні їх треба піднімати з боків за ратище. Часто ще можна бачити, як рятувальники тримаючи носилки за ручки, входять задкуючи в машину «швидкої допомоги»;

-перенесення на носилках слід проводити дуже уважно, тому що сильні струси пацієнта можуть викликати в нього зрив нестійкої вентиляційної або циркуляторної рівноваги;

-потерпілий повинен бути фіксований на носилках, як і апарати, які його супроводжують. ніщо не повинно виступати за їхні межі, щоб не зачепитися при різних маніпуляціях або перенесенні.

Перевезення пацієнта

Перевезення пацієнта в машині «швидкої допомоги»обумовлені такими особливостями:

-тіснота приміщення і рух машини;

-труднощі обстеження і проведення маніпуляцій, пов'язані із шумом і вібрацією;

-перешкоди в апаратах спостереження.

Важливим під час перевезення машиною «швидкої допомоги» є професійнінавики шофера. Машина повинна їхати з рівномірною швидкістю (60 км за містом, 30 км у місті). Будь-яке перевищення швидкості викликає збільшення відцентрової сили на поворотах зі значними змінами в розподілі крові. Те ж саме відбувається у поздовжньому напрямку при різкому прискоренні або сповільненні (гальмуванні). Необхідно пам'ятати, що кожний поштовх, поворот, кожне прискорення, гальмування можуть

127

становити небезпеку для пацієнта, тому потрібно спостерігати не тільки за потерпілим, але і за дорогою.

Основні положення при транспортуванні хворих

Піднятий головний кінець при: серцевій недостатності (інфаркт міокарду, серцева астма, гіпертонічний криз), дихальній недостатності (бронхіальна астма, травми грудної клітки).

При травмах грудної клітки доцільне положення на травмованому боці.

При набряку легень доцільне сидяче положення з опущеними вниз ногами.

Дещо піднятий головний кінець при: черепно-мозковій травмі, кардіогенному шоці.

Піднятий ніжний кінець, опущений головний кінець при шокових реакціях з дефіцитом ОЦК(крововтрата при хірургічній, гінекологічній патології, випадіння пуповини при пологах, травмах нижніх кінцівок)

Положення з піднятими ногами (аутотрансфузія), при крововтратах

128

Етап Н (human mentation) - відновлення свідомості

Профілактика і лікування набряку головного мозку, відновлення свідомості, нормального мислення.

Патофізіологічні механізми ушкодження головного мозку після перенесеної зупинки кровообігу і реанімації включають первинне ушкодження внаслідок розвитку глобальної ішемії й вторинне – у вигляді прозапальної реакції протягом і після СЛР.

У пацієнтів в постреанімаційному періоді може розвитися дифузний внутрішньоклітинний переважно цитотоксичний набряк головного мозку (нейрони, гліальні клітини) із збереженням інтактного гематоенцефалічного бар'єру (ГЭБ).

Метою протинабрякової терапії є:

-зниження ВЧТ

-підтримка адекватного ЦПТ

-запобігання вторинного ушкодження мозку внаслідок набряку

Для лікування набряку й набрякання головного мозку рекомендуються наступні фармакологічні препарати й нефармакологічні методи:

1.Гіперосмолярні розчини (мобілізують вільну рідину у внутрішньосудинний простір і забезпечують зниження внутрішньочерепного тиску)

2.Манітол – 25-50 мл (0,25-0,5 г/кг) (1370 мосмоль/л) – знижує ВЧТ на 15-20%, підвищує ЦПТ на 10% і на відміну від фуросеміду поліпшує мозковий кровообіг за рахунок зниження гематокріту, збільшує об'ємний церебральний кровообіг шляхом мобілізації позаклітинної рідини й поліпшення реологічних властивостей крові – знижує в'язкості крові на 16% (фуросемід навпроти підвищує в'язкість крові на 25%); застосування високих доз манітолу (1,5 г/кг) приводить до парадоксального наростання набряку мозку за рахунок акумуляції осмотично активних часток

уречовині мозку, внаслідок ушкодження ГЭБ

3.Реосорбілакт (900 мосмоль/л), сорбілакт (1670 мосмоль/л),

удозі 200-400 мл/добу

4.Фуросемід – болюсно 40 мг внутрівенно

5.L-лізину есцинат – вводиться лише внутрішньовенно в дозі 10мл 2 рази в перші 3 доби, потім по 5 мл 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 25мл.

130