
- •Самостійна робота №1 на тему:«Історичний нарис розвитку анатомії»
- •Самостійна робота №4 на тему:«Хребтовий стовп у цілому»
- •Самостійна робота №5 на тему:«Види з’єднань хребтового стовпа»
- •Самостійна робота №9 на тему:«Таз у цілому. Вікові особливості таза»
- •Самостійна робота №10 на тему:«Стопа як ціле. Склепіння стопи»
Самостійна робота №9 на тему:«Таз у цілому. Вікові особливості таза»
Пояс нижньої кінцівки, або таз, складається з двох тазових кісток, вони ще мають назву безіменних і крижової кістки. Тазові кістки з’єднані напівсуглобом — симфізом.
Тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сідничної та лобкової. Всі три кістки до 15—16-річного віку з’єднані хрящем (синхондроз), після чого хрящ костеніє в ділянці кульшової западини, всі три кістки зростаються тілами, внаслідок чого утворюється монолітна тазова кістка.
Окостеніння тазової кістки починається на 2—4-му місяці ембріонального розвитку, коли виникає перший центр окостеніння в хрящовій тканині майбутньої клубової кістки. На 3—4-му місяці з'являється кісткова тканина в хрящі сідничної кістки, а на 5-му місяці — в лобковій кістці. У перші роки життя більша частина тазової кістки побудована ще з хрящової тканини. Крім вищезгаданих первинних центрів окостеніння в різні роки життя формуються вторинні центри біля краю клубової кістки, в сідничному горбі, сідничній ості тощо. Окостеніння тазової кістки завершується у 20—25 років.
Статеві відмінності таза добре помітні в ділянці підлобкового кута: у чоловіків він гострий (приблизно 70—75°), у жінок — тупий (90—100°). Кут таза утворює так звану лобкову дугу.
Самостійна робота №10 на тему:«Стопа як ціле. Склепіння стопи»
Стопа́, Ступня (лат. Pes) — дистальний відділ кінцівки стопоходячих чотириногих, являє собою плоский звід, що безпосередньо стикається з поверхнею землі і служить опорою при стоянні і пересуванні.
По довжині пальців у людей розрізняють три типи стопи:
Грецький тип. Великий і третій палець поступаються по довжині другому, за ними в порядку убування випливають четвертий і мізинець.Єгипетський тип. Найдовшим є великий палець, далі в порядку убування випливають другий, третій, четвертий, мізинець.Прямокутний тип. Усі пальці приблизно однакової довжини. Великий палець дорівнює другому, далі по убуванню: третій, четвертий, мізинець.
Кістки стопи людини включають 26 кісток і утворюють три відділи:
-
передплесно (лат. tarsus) — 7 кісток проксимального відділу стопи, які з'єднуються з кістками плесна.
-
Таранна (лат. talus);
-
П'яткова (лат. calcaneus);
-
Ладьєподібна (лат. os naviculare);
-
Латеральна клиноподібна (лат. os cuneiforme lateralis);
-
Проміжна клиноподібна (лат. os cuneiforme intermedium);
-
Медіальна клиноподібна (лат. os cuneiforme medialis);
-
Кубоподібна (лат. os cuboideum);
-
-
Плесно (лат. metatarsale) — 5 коротких трубчастих кісток стопи, розташованих між передплесном і фалангами пальців.
-
Фаланги (лат. phalanx) — 14 коротких трубчастих кісток, що складають сегменти пальців стопи. Дві фаланги утворюють великий палець, інші пальці складаються з трьох фаланг.
Склепіння стопи — поздовжнє і поперечне. Забезпечують ресорну функцію стопи. Поздовжнє склепіння ділиться на внутрішню і зовнішню частини. Внутрішню утворюють п'яткова, надп'яткова, човноподібна і І—III плеснові кістки. Це склепіння пружинить під час ходьби і називається ресорним. Зовнішня частина поздовжнього склепіння формується п'ятковою, кубоподібною і IV—V плесновими кістками. Вона є опорою тіла під час стояння і ходьби — опорне склепіння. Поперечне склепіння розташоване в ділянці дистального ряду кісток заплесна (кубоподібної, клиноподібної) і основ плеснових кісток. Розрізняють нормальну, плоску і склеписту стопу. Нормальна і склеписта стопи мають кращі ресорні властивості, ніж сплощена і плоска. Плоскостопість (зменшення висоти склепіння) може бути вродженою і набутою. Причини плоскостопості: неправильно підібране взуття, недостатньо розвинені м'язи, слабкий зв'язковий апарат, а також тривалі навантаження.