Самостійна робота №1 на тему:«Історичний нарис розвитку анатомії»

Анатомія є однією з найдавніших природничих наук. Першу книжку, в якій були відомості з анатомії, написав за 3 тис. років до н.е. китайський імператор Гванг Ті. Великий внесок у подальший розвиток цієї науки зробили вчені Стародавнього Єгипту і Стародавньої Греції, такі як Аристотель (384— 322 рр. до н.е.), Герофіл (304 р. до н.е.), Гален (211—131 рр. до н.е.), Абу Алі Ібн-Сіна (Авіценна) (980—1037) та ін.

Засновником наукової анатомії був професор Падуанського університету Андреас Везалій (1514—1564),Виникнення функціонального напрямку в анатомії пов'язано з ім'ям Уїльяма Гареея (1578—1657 рр.)Розвитку анатомії та її функціонального напрямку в XVII—XVIII ст. допомагали легалізований в ряді країн роз­тин трупів, поширення досконаліших методів дослідження, відкриття університетів у країнах Європи, введення анато­мічної термінології. Серед вчених-анатомів цього періоду слід відзначити Ф.Рюйша (1638—1731рр.), А. Галера (1708—1777 рр.) та ін. Основоположником і творцем прикладного напрямку анатомії є М.І. Пирогов (1810—1881рр.).

Самостійна робота №2 на тему:«Конституція. Значення типів будови тіла в походженні захворювань»

1)Під конституцією розуміють сукупність функціональних особливостей організму, які склалися на спадковій основі у взаємодії із зовнішнім середовищем і визначають його реактивність.

Основою конституції є не тільки морфологічні, а й функціональні властивості індивіда, що формуються як спадково так і під впливом зовнішнього середовища.

2) У залежності від особливостей будови тіла виділяють три типи фігури: астенік (ектоморф), нормостенік (мезоморф) і гіперстенік (ендоморф).

Астенік (ектоморф)

Астеники виглядають крихкими і витонченими. Вони, як правило, високі і худі. З-за високої швидкості обміну речовин вони насилу набирають вагу, мають низький вміст жиру. М’язи слабко виражені, не рельєфні, контури тіла незграбні. Астеники можуть дозволити собі харчові надмірності, алкоголь, при цьому не додаючи у вазі, особливо в молодому віці. З віком жир відкладається головним чином на животі

Нормостенік (мезоморф)

Нормостенік мають пропорційну мускулисту фігуру. У чоловіків широкі плечі і груди, вузькі стегна. Жінки цього типу часто здаються щільними, ніж тендітні астеники, проте велика маса тіла обумовлена ??у нормостеніков не жиром, а м’язову тканину. Люди цього типу більше за інших пристосовані для занять спортом і показують кращі результати. Часто у них підвищений апетит, обумовлений високою руховою активністю.

Гіперстенік (ендоморф)

Гіперстенік володіють широкими округлими формами. Як правило, у них більший вміст жиру, ніж у інших типів. Через уповільненої обміну речовин ендоморф швидко набирають вагу. Спортом вони займатися не люблять, віддаючи перевагу при необхідності дотримуватися дієти. Однак представники цього типу більше, ніж інші, потребують нарощування м’язової тканини

Самостійна робота №3 на тему:«Будова клітини, хімічний склад, обмін речовин. Типи поділу клітин. Стадії ембріогенезу людини»

1) Клітини всіх живих організмів за структурно-функціональними особливостями можна поділити на дві великі групи: еукаріотичні та прокаріотичні. Структурними компонентами еукаріотичних клітин є плазматична мембрана, цитоплазма, клітинні органели, ядро. Про­каріотичні клітини не мають ядра і деяких органел (мітохондрій, ендоплазматичного ретикулуму, апарату Гольджі).

Плазматична мембрана (плазмалема) оточує клітину, визначає її розміри, форму та виконує такі функції: бар’єрна (захисна); транспортна; рецепторна;комунікативна

Цитоплазма — частина клітини, поміщена між плазматичною мембраною і ядром. У цитоплазму занурені клітинні органели та різні непостійні структу­ри — включення.Основні функції цитоплазми: комунікативна; гомеостатична; транспортна

Клітинні включення — компоненти цитоплазми, які являють собою відкладення речовин, тимчасово виведених з метаболізму, або кінцевих продуктів метаболізму

Ендоплазматичний ретикулум (ендоплазматична сітка) (ЕПР) — система дрібних вакуолей і канальців, сполучених одне з одним і відмежованих від цитозолю однією мембраною.

Апарат (комплекс) Гольджі (АГ) — це група мембранних мішечків — цистерн, зв’язаних з системою пухирців (пухирців Гольджі), локалізованих біля клітинного ядра.

Основна функція АГ — транспорт речовин і хімічні перетворення клітинних полімерів

Лізосоми — округлі одномембранні мішечки, наповнені травними ферментами, які здійснюють розщеплення білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот, ліпідів на амінокислоти, моносахариди, нуклеотиди, гліцерин і жирні кислоти.

Рибосоми — органели, що забезпечують синтез білка. Рибосоми складаються з двох субодиниць: великої і малої.

Мітохондрії — органели, основна функція яких полягає в забезпеченні клітин енергією.

Клітинний центр (центросома) визначає орієнтацію веретена поділу і розхо­дження хромосом до полюсів клітини під час мітозу або мейозу. Крім того, він бере участь у формуванні органоїдів руху — джгутиків і війок.

Ядро — органела всіх еукаріотичних клітин, що несе спадкову інформацію, закладену в молекулі ДНК.

2) Зародковий розвиток, Ембріональний розвиток, також Ембріогенез — розвиток організму тварини, що відбувається в оболонках яйця поза материнським організмом або усередині нього. Зародковому розвитку передує період передзародкового розвитку, коли зростає, формується і дозріває яйцеклітина.

ЗаплідненняПочаток зародкового розвитку — запліднення — відбувається в материнському організмі або у водному середовищі. Чоловіча статева клітка — рухливий сперматозоїд — досягає яйця і проникає в нього, часто через спеціальні отвори в оболонках — мікропилі.

БластуляціяПісля запліднення в період дроблення яйце послідовне багато разів ділиться спочатку на великі, потім на все дрібніші клітини — бластомери; далі утворюється багатоклітинний зародок (звичайно з порожниною усередині) — бластула .

ГаструляціяПід час гаструляції відбувається відособлення зародкових листків, розташованих шляхом різних переміщень так, що усередині виявляється ентодерма, зовні ектодерма, а між ними мезодерма .

ОрганогенезВ період органогенезу зародкові листки розділяються на зачатки органів і систем; великі зачатки диференціалізуються на дрібніші, і таким чином створюється усе складніша структура цілого організму.