50.Науково-технічний прогрес і забруднення води водойм хімічними речовинами. Санітарна охорона водоймищ

Під забрудненням водойм розуміють потрапляння у значних кількостях і концентраціях забруднювачів, які послаблюють біосферні функції водойм та порушують нормальні умови середовища. Забруднення води проявляється у зміні фізичних, органолептичних властивостей (порушення прозорості, забарвлення, запаху, смаку), збільшенні вмісту сульфатів, хлоридів, нітратів, токсичних важких металів, зменшенні розчиненого у воді кисню повітря, появі радіоактивних елементів, хвороботворних бактерій тощо. Забруднювачем водойми може бути будь-який фізичний агент, хімічна речовина або біологічний вид, який потрапляє у водне середовище або виникає у ньому в кількостях, які виходять за звичайні межі - природних коливань або середнього природного росту.Серед фізичних агентів забруднювачами можуть бути тепло, радіоактивні речовини. Хімічними забруднювачами водойм є нафта і нафтопродукти, пестициди, важкі метали, діоксини, синтетичні поверхнево-активні речовини. Надзвичайно небезпечними забруднювачами води є біологічні види, наприклад, віруси та інші хвороботворні мікроорганізми.Хімічне забруднення - найпоширеніше та найстійкіше. Воно може бути органічне (феноли, нафтенові кислоти, пестициди та ін.), неорганічне (солі, кислоти, луги), токсичне (миш'як, сполуки ртуті, свинцю, кадмію та ін.) і нетоксичне.Санітарна охорона водойм - комплекс законодавчих, організаційних і санітарно-технічних заходів, спрямованих на охорону відкритих водойм від забруднення.Найбільш значними джерелами забруднення водоймищ є побутові стічні води каналізованих населених місць і стічні води промислових підприємств. Забруднення води відкритих водойм створює загрозу здоров'ю і надає несприятливий вплив на умови життя населення, завдає великої шкоди рибному господарству і ускладнює використання водойм для промислових та інших народногосподарських цілей.Гігієнічні вимоги до санітарної охорони водойм спрямовані на створення умов, при яких спуск стічних вод не порушувала б інтереси нормального водокористування.Найбільш ефективними заходами щодо санітарної охорони водойм є: зміни технологічних процесів, які спрямовані на зменшення скидання стічних вод, заміна токсичних продуктів нешкідливими або менш токсичними, вилучення та утилізацію цінних речовин із стічних вод, організація оборотного водопостачання, при якому стічні води після відповідної обробки знову використовуються в технологічному процесі

51.Джерела і шляхи забруднення води водойм хімічними речовинами. Зони санітарної охорони джерел водопостачання, їх значення в поліпшенні якості води.

Джерелами води для централізованої системи господарсько-питного водопостачання можуть служити як прісні поверхневі водойми (ріки, озера , водосховища, канали і т. п.), так і підземні води (міжпластові - напірні і ненапорние). В умовах децентралізованого (місцевого) водопостачання частіше використовують підземні (грунтові) води, а також джерела.

Головним джерелом водопостачання в Україні є річковий стік. У той же час Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами країн Європи.

Хімічне забруднення - це потрапляння до води різних хімічних речовин, відходів різних виробництв: нафтохімічних, целюлозно-паперових, а також комунально-побутових стоків, відходів тваринницьких ферм. Проявляється у збільшенні загальної міне­ралізації й концентрації макро- та мікро- компонентів, появі у водах невластивих їм мінеральних сполук. Часто супроводжується поя­вою запаху, забарвлення та підвищення температури.

Потужним джерелом хімічного (як неорганічного, так і органіч­ного) забруднення гідросфери є промислові підприємства. Рідкі неочищені або погано очищені промислові стоки підприємств за­бруднюють поверхневі, а відтак і підземні води. Крім того, газопи­лові викиди промислових підприємств та ТЕС в атмосферу забруд­нюють дощову воду або осідають на рослинно-грунтовому пок­риві й також стають причиною забруднення поверхневих та під­земних вод. Забруднюються і води, що фільтрується крізь товщу промислових відходів. Щорічно при спалюванні вуглецевого пали­ва в атмосферу надходить до 150 млн. т оксиду сірки (IV). Сполу­чаючись з водою атмосфери, ця сполука утворює сірчану кислоту і зумовлює появу кислотних дощів, які не лише згубно впливають на наземну рослинність, а й суттєво погіршують стан водоймищ та водотоків.

Зона санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання є територію, що охоплює використовуване водоймище і частково басейн його живлення. На цій території встановлюється режим, що гарантує надійний захист джерела водопостачання від забруднення і забезпечує необхідні санітарні якості води. Звичайно зона санітарної охорони складається з трьох поясів.

Перший пояс (пояс «строгого режиму») охоплює водоймище в місці забору води і територію розташування головних водопровідних споруд (водоприймачі, насосні й очисні станції, резервуари).

Другий пояс зони санітарної охорони включає територію по обидві сторони річки на відстані 500-1000 м (залежно від рельєфу місцевості) вгору за течією.

Третій пояс зони санітарної охорони включає джерело водопостачання і басейн його живлення, тобто всі території і акваторії, які впливають на формування якості води джерела, використовуваного для водопостачання.

Зона санітарної охорони підземних вод також ділиться на три пояси.

Межі першого поясу встановлюють на наступній відстані від водозабору: для надійно захищених горизонтів - не менше 30 м; для незахищених, недостатньо захищених горизонтів і інфільтраційних водозаборів - не менше 50 м.

Другий пояс (зона обмежень) - є територія, для якої вводяться певні обмеження її використання з тим, щоб запобігти можливості забруднення експлуатованого водоносного пласта.

Межа третього поясу визначається розрахунком, що враховує час просування хімічного забруднення води до водозабору, яке повинне бути більше прийнятої тривалості експлуатації водозабору, але не менше 25 років.

Основні технологічні процеси поліпшення якості природної води Методи поліпшення якості води і склад водоочисних споруд залежать від вимог, які ставить споживач до якості води, і від властивостей природної води. Серед всього різноманіття способів поліпшення якості природної води виділяють такі:

1) освітлення;

2) знебарвлення;

3) знезараження;

4) спеціальні методи.

Під освітленням води розуміють видалення з неї завислих речовин, пов'язане із зменшенням її каламутності й підвищенням прозорості.

Знебарвлення води – усунення забарвлених колоїдів або істинно розчине- них речовин (найчастіше органічних).

Знезараження – знищення бактерій, що містяться у воді, зокрема хвороботворних, з метою доведення санітарно-епідеміологічних показників якості води до нормативних значень.

Спеціальні методи застосовують для поліпшення яких-небудь окремих властивостей води, наприклад: зм'якшування води, дезодорація, дегазація, деманганація , фторування і дефторування, знесолювання і опріснення.