10.Що таке синдром Ніймеген і чому він підлягає обов'язковій ранній діагностиці в українського населення.

Синдром Ніймеген (синдром хромосомних поломок Ніймеген, Nijmegen breakage syndrome, NBS) - це синдром хромосомної нестабільності, поширений у слов'ян, який характеризується мікроцефалією, комбінованим первинним імунодефіцитом, підвищеною чутливістю до радіоактивного випромінювання і високою схильністю до лімфоїдних пухлин. Синдром Ніймеген входить до групи захворювань з хромосомною нестабільністю, куди відносяться анемія Фанконі, пігментна ксеродерма, синдром Блума і атаксія-телеангіектазія. Фенотипічні відмінності синдрому хромосомних поломок Ніймеген - мікроцефалія, комбінований імунодефіцит, характерні зміни лицьового скелета по типу «пташиної» людини: скошений лоб, гіпоплазія нижньої щелепи, виступаюча вперед середня частина лиця з великим носом. У більшості хворих відрізняється розріз монголоїда очей, диспластічні вуха, коротка шия, гіпертелоризм. Хвороба успадковується по аутосомно-рецесивному типу. Ген синдрому Ніймеген був картирований в довгому плечі хромосоми 8 і названий NBS1. Цей ген кодує синтез нібріна - білка з молекулярною масою 95 кДа, що бере участь у відновленні розривів дволанцюгового ДНК. Нібрін (р95) забезпечує взаємодію між двома білками і контролює репарацію парних розривів двохспіральної ДНК, індукованих іонізуючим випромінюванням або нормальними процесами - мейотичними реакціями і мітотичними VDG в зрілих лімфоцитах. На основі відновленої згодом ДНК забезпечується синтез різноманітних специфічних антитіл, Т-клітинних рецепторів. Синтез антитіл і рецепторів забезпечує не тільки саму по собі імунну відповідь, але і дозрівання Т- і В-лімфоцитов. Процеси, що нагадують рекомбінацію генів імуноглобулінів у пацієнтів з синдромом Ніймеген, відбуваються при дозріванні нейронів головного мозку, що, ймовірно, і викликає мікроцефалію, розумові порушення.

Одним з основних клінічних проявів NBS є рецидивуючі інфекції з 2-3-річного віку: часті ГРВІ, рідше - отити, ентероколіти, інфекції сечової системи, стоматити, хронічний бронхіт, що пов'язане з дефектами в гуморальній і клітинній ланках імунітету. Виявляють помірну лейкопенію і лімфопенію.

Синдром Ніймеген підлягає обов'язковій ранній діагностиці в українського населення у зв’ язку з поширеністю даного синдрому у слов'ян.

11. Що таке молекулярно-генетичне дослідження? Застосування молекулярно-генетичного аналізу.

Молекулярно-генетичне дослідження - визначення певного гену (пряма детекція гену), визначення певних послідовностей нуклеатидів, що супроводжують той чи інший ген. Пряма детекція гену полягає в ампліфікації певного фрагменту гену, відповідного місцю локалізації передбачуваної мутації клітин – це ланцюгова полімеразна реакція.

Молекулярно-генетична діагностика застосвується у розшифровці молекулярних механізмів канцерогенезу, виборі адекватного лікування та підвищенні ефективності терапії. А також ідентифікувати певні молекулярно-генетичні аномалії не тільки в гострий період захворювання, але і виявляти залишковий пул пухлинних клітин у стадії клінічної ремісії. Дані щодо наявності пухлинного клону сприяють визначенню ступеня злоякісності і стадії розвитку пухлинного процесу, що значною мірою визначає вибір тактики лікування. А також застосовіється у вивченні генетичної схильності до соматичної патології та імунологічних порушень — супутніх проявів при лікуванні. Вивчення асоціації характеристик системи HLA з виникненням, перебігом та прогнозом перебігу захворювання у хворих на онкогематологічну патологію є вкрай актуальним.