3. Синдром ураження тонкої кишки

В нормі глюкоза, фруктоза, амінокислоти, моногліцериди, водо- і жиророзчинні вітаміни, Са, Мg, Fe на 90-95% всмоктуються у 12-палій і першій половині тонкої кишки. Ці ж речовини всмоктуються і у клубовій кишці, яка є так званим “функціональним резервом”.

Найчастіше ураження тонкої кишки зустрічається при кишкових інфекціях, які можуть протікати з паралельним ураженням шлунка і товстої кишки (гастроентерит, ентероколіт) і супроводжуватись, ексикозом (зневодненням з порушенням не лише водного балансу, але й мінерального обміну), токсикозом (інтоксикацією), гіпертермічним синдромом. Для ураження тонкої кишки характерні: проноси, креаторея, стеаторея, амілорея.

Клінічні ознаки порушеного всмоктування у тонкій кишці об’єднано у синдром мальабсорбції. Для синдрому мальабсорбції характерні:

1. Ранні ознаки Пізні ознаки

частий стілець втрата апетиту

стеаторея м'язова гіпотонія

1. Втрата маси роздутий живіт

збережений апетит вторинний імунодефіцит

ознаки мальабсорбції специфічних нутрієнтів:

віт. D  рахіт

віт. К  ознаки кровоточивості

віт. В₁₂, залізо  анемія

Са судоми

4. Синдром ураження товстої кишки

Захворювання товстої кишки можуть супроводжуватись як проносами, так і закрепами. При ізольованому ураженні товстої кишки у випорожненнях характерна наявність слизу, іноді з прожилками крові, лейкоцитів.

Синдром шлунково-кишкової кровотечі

Зустрічається у дітей значно рідше, ніж у дорослих, завжди є важким ускладненням захворювань органів травного тракту, рідше  інших органів і систем. За локалізацією джерела кровотечі можуть бути:

• гастродуоденальними

• кишковими

Гастродуоденальна кровотечаможе виникнути при виразковій хворобі, дивертикулі шлунка, опіках, травмах та ін.

Клінічні прояви:

• кривава блювота (гематемезис)

• вишнева кров при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу

• “кавова гуща” при контакті крові з соляною кислотою шлунка

• артеріальна кровотеча  яскрава кров

• мелена  чорний дьогтеподібний стілець (сірчане залізо)

• ознаки крововтрати аж до геморагічного шоку

Основні захворювання, перебіг яких може ускладнитись кишковою кровотечею: поліпоз кишківника, виразково-некротичний коліт, дивертикул , інфекційні і паразитарні захворювання, геморагічний васкуліт

Клінічні ознаки:

• ознаки крововтрати

• мелена, можлива наявність у калі згустків крові (при джерелі кровотечі у тонкій кишці) або незміненої крові (джерело у нижніх відділах товстої кишки)

Догляд та невідкладна допомога:

• суворий постільний режим, спокій, дієта (лише холодна рідка їжа)

• “холод” на живіт

• промивання шлунка холодними розчинами (фізіологічним, амінокапронової кислоти)

• гемостатична, інфузійна терапія

• при виразковій кровотечі  противиразкова терапія

• оперативне лікування (покази  наростання кровотечі у загрозливому темпі, неефективність консервативної терапії)

Синдром “гострого живота”  симптомокомплекс, що супроводжує ряд гострих захворювань органів черевної порожнини і позаочеревинного простору і вимагає невідкладної допомоги. Синдром проявляється:

• болями у животі

• блювотою

• порушенням відходження стільця і газів

і може супроводжуватись ознаками загальної інтоксикації, шоку.

Гостра кишкова непрохідність  стан, при якому порушена нормальна прохідність кишківника. Кишкову непрохідність може викликати грижове кільце, фіброзний тяж, заворот петлі кишківника, заглиблення у кишку (інвагінація), закриття просвіту кишок меконієм, каловими масами, клубком аскарид, пухлиною, природжені або набуті зарощення та звуження різних ділянок шлунково-кишкового тракту (стенози та артезії).

Клініка.

Серед скарг на першому місці болі, блювота, порушення прохідності кишківника.

• Болі колікоподібні, швидко наростають і швидко проходять, часто на фоні постійного нечіткого болю, відчуття постійного тиску. Затихання болю при наявності інших ознак кишкової непрохідності винятково серйозне у прогностичному плані, зникнення болів свідчить про втрату життєздатності кишкової стінки, її некроз. Для непрохідності верхнього відділу тонкої кишки більш характерні болі над пупком, товстої  в області пупка, клубових ділянках.

• Найбільш постійний симптом кишкової непрохідності  блювота  спочатку рефлекторна, пов'язана з подразненням очеревини, далі  у зв'язку з порушенням нормальної прохідності. При високій непрохідності блювота найбільш помітна, при низькій  приєднується пізно, блювотні маси зловонні, часто носять каловий характер.

• Розлади прохідності кишківникапроявляються затримкою відходження газів і стільця. На початку захворювання може виділятись невелика кількість калових мас, з останніми порціями виділяється кров. Пізніше з'являються болючі тенезми з виділенням крові, слизу.

• Загальний стан спочатку порушений мало. Температура знижена або нормальна, на пізніх стадіях може підніматися внаслідок зневоднення. Частий пульс, перепади кров'яного тиску вказують на прогресивне погіршення стану, можуть бути ознаками шоку. Дихання поверхневе, поступово набирає грудний характер, частота його наростає у зв'язку з високим стоянням діафрагми. При вираженому зневодненні, інтоксикації, появі симптомів шоку, можливі порушення свідомості.

• Обстеження живота. При огляді можна визначити роздуття і асиметрію живота. Роздуття живота можна оцінити, провівши умовну лінію між мечевидним паростком і паховою зв'язкою: якщо пупок розміщений вище від цієї лінії, живіт роздутий, якщо нижче  запалий. При механічній непрохідності можна часто помітити контури кишкових петель. Дані перкусії залежать від вмісту кишківника  тимпанічний звук при переважанні газів, притуплений  у випадку щільного або рідкого вмісту. При пальпації на початку захворювання не виявляється ні болючості, ні захисне напруження м’язів. Як тільки розвиваються некротичні зміни у кишковій петлі і виникає запалення очеревини, можна визначити дефанс м'язів передньої черевної стінки як ознаку перитоніту. Аускультативно для кишкової непрохідності характерні перистальтичні шуми з металевим відтінком. На пізніх стадіях захворювання, коли кишківник “виснажується”, встановлюється абсолютна тиша (“німий живіт”), на фоні якої можна вислухати пульс черевної аорти.

• При рентгенологічному обстеженні черевна порожнина розширена, петлі кишківника заповнені газом. На рентгенограмі у стоячому положенні можна визначити горизонтальні рівні вільної рідини. Найбільше таких рівнів при паралітичній непрохідності.