Тема 7. Семіотика уражень (кашель, задишка та ін.) і основних захворювань органів дихання у дітей. Топографічна та порівняльна перкусія легень у дітей. Семіотика порушень.

Нежить і утруднене носове дихання.Спостерігаються при вірусних ринітах (виділення серозного, водянистого характеру), при синуситах (виділення гнійного характеру), при алергічному риніті (виділення серозні, супроводжуються приступами чхання та свербежем кінчика носа). Однобічне ураження носа з гнійними виділеннями характерне для стороннього тіла в носовому ході. При дифтерії носа спостерігається також однобічне ураження носа з мутнуватими серозно-кров’янистими виділеннями.

Кашель. Захисно-адаптаційний механізм, що забезпечує захист та очищення трахеобронхіального дерева від сторонніх речовин у дихальних шляхах. Рефлекс, який інформує про проблему в дихальних шляхах.

За ритмом можна виділити: а) кашель у вигляді окремих кашльових поштовхів (покашлювання) – при неврозах, синуситах і аденоїдних вегетаціях, на початкових стадіях туберкульозу; б) постійний кашель – при трахеїті та гострому бронхіті; в) періодичний кашель – при грипі, пневмонії, хронічному бронхіті. Варіантом періодичного кашлю є приступоподібний (пароксизмальний) кашель – при кашлюку (кашель приступоподібний, характеризується чергуванням кількох кашлевих поштовхів і озвученого вдиху (репризу)).

Окремі види кашлю і захворювання при яких вони спостерігаються:

• Сухий кашель – фарингіт, початкова фаза гострих запальних процесів (ларингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонія), стороннє тіло дихальних шляхів, компресія дихальних шляхів ззовні (збільшені лімфатичні вузли, пухлина середостіння і т.д.), приступ бронхіальної астми, плеврит, пневмоторакс, коллагеноз;

• Вологий кашель – гострі запальні процеси (ларингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонія) в стадії розрішення, хронічні запальні процеси (бронхоектатична хвороба і хронічний бронхіт, абсцес легень, туберкульоз легень), бронхіальна астма;

• Грубий гавкаючий кашель – ларингіт;

• Бітональний кашель – подразнення біфуркації трахеї збільшеними паратрахеальними лімфатичними вузлами;

• Частий, різкий, глибокий – пневмонія, трахеобронхіт;

• Частий, сухий, болючий – плеврит, пневмоторакс;

• Приступоподібний з репризами – кашлюк;

• Вечірній та нічний – бронхіальна астма, синусити, аденоїди, кашлюк;

• Ранковий - гострі та хронічні запальні процеси, які супроводжуються гіперсекрецією харкотиння;

За тривалістю розрізняють кашель гострий та хронічний:

• Гострий – до 3-х тижнів (ГРЗ верхніх дихальних шляхів (синусити, тонзиліти, фарингіти, ларингіти), ГРЗ нижніх дихальних шляхів (трахеїти, бронхіти, пневмонія), кашлюк, сторонні предмети, подразнення рецепторів, розміщених не в респіраторному тракті (стравохід, шлунок, кишківник, шкіра)

• Хронічний – понад 6-8 тижнів (хронічні синусити, аденоїди бронхіальна астма, хронічний бронхіт, туберкульоз легень, муковісцидоз, гастроезофагальний рефлекс, серцева недостатність, пухлини середостіння, психогенні розлади, паління.

Характер харкотиння.Прозоре серозне або слизисте харкотиння спостерігається після приступу бронхіальної астми або при вірусних запальних процесах в дихальних шляхах (ларинготрахеобронхіт). Гнійне або слизистогнійне харкотиння характерне для захворювань бактеріальної етіології (пневмонія, бронхоектатична хвороба, абсцес). Кров’янисте харкотиння спостерігається при легеневій кровотечі на фоні геморрагічного діатезу, туберкульозі, раку легень, застої у малому колі кровообігу. Ржаве харкотиння буває при крупозній пневмонії.

Зміна характеру дихання – стридорозне, хрипляче, сопуче, клекочуче, утруднене (задишка). При звуженні верхніх дихальних шляхів виникає стридор – грубе шумне дихання з утрудненим вдихом. Спостерігається при стенозуючому ларингіті, заглотковому абсцесі, ларингоспазмі, сторонньому тілі дихальних шляхів, стисненні дихальних шляхів ззовні (судинні кільця, пухлина щитовидної залози, тимома, збільшені лімфовузли при лімфосаркомі, туберкульозі), вроджених аномаліях надгортанника та хрящів гортані та ін. При звуженні бронхів виникає характерний свист на видосі. Свистяче дихання спостерігається при обструктивному бронхіті, бронхіальній астмі.

Зміна глибини дихання – поверхневе (при деформованій грудній клітці, фебрильній температурі, міжреберній невралгії, переломі ребер); глибоке (ацидоз, дихання Куссмауля при кетоацидозі).

Зміна ритму диханняпри ураженнях дихального центру– а) хаотичне (неоднакове за частотою і глибиною); б) дихання Біота; в) дихання Чейна-Стокса.

Зміна частоти дихання. Сповільнене дихання (брадипное) – спостерігається при пригніченні дихального центру (метаболічний алкалоз, респіраторний ацидоз (важка інтоксикація), уремія, агональний стан). Пришвидшене дихання (тахіпное) – співвідношення частоти дихання та серцевих скорочень зменшується до 3 і менше (норма 1:3,5-1:4), спостерігається при гіпоксії, гіперкапнії, захворюваннях органів дихання (пневмонія, бронхіоліт, бронхіальна астма, плеврит), захворюваннях серця (ВВС, міокардит, перикардит).

Задишка. Може бути інспіраторна – при ураженні верхніх дихальних шляхів (стенозуючий ларингіт, дифтерія гортані, атрезія хоан, стороннє тіло дихальних шляхів, заглотковий абсцес), експіраторна – при ураженні бронхів (обструктивний бронхіт, бронхіальна астма), змішана - ураження легеневої тканини та зменшення дихальної поверхні легень (пневмонія, ателектаз, пнемо- та гідроторакс, захворювання серця, асцит, метеоризм, уремія та ін).

Болі в грудній клітці.Можуть спостерігатися при плевриті, міозиті, міжреберній невралгії, переломі ребер. При плевриті біль пов’язаний з вдихом, може ірадіювати в плече, посилюється при кашлі, нахилі тулуба в здоровий бік, і зникає при імобілізації грудної клітки.

Зміни голосового тремтіння.Посилюється при інфільтративних процесах в легенях (пневмонія, туберкульоз), абсцесі легень. Послаблюється при переповненні легень повітрям (емфізема при бронхіальній астмі, обструктивному бронхіті), накопиченні рідини або повітря в плевральній порожнині (пневмоторакс, гідроторакс).

Зміни перкуторного звуку. Перкуторний звук може змінюватися: а) за силою (посилення, вкорочення); б) за висотою (низький, високий); в) за тембром (не тимпанічний, тимпанічний, металевий, звук тріснутого горщика та ін). Вкорочений перкуторний звук спостерігається при: 1) зменшенні кількості повітря в легеневій тканині (пневмонія, туберкульоз, рубцеві зміни, обтураційний ателектаз, стисканні легеневої тканини плевральною рідиною, пухлиною); 2) утворенні в легенях іншої безповітряної тканини (пухлина легень, утворення порожнини, заповненої рідиною); 3) заповненні плевральної порожнини ексудатом або утворенні значних плевральних шварт). Посилений (коробковий) перкуторний звук спостерігається при 1) зниженні еластичності легеневої тканини (емфізема); 2) накопиченні повітря в плевральній порожнині (пневмоторакс). Тимпанічний перкуторний звук спостерігається при утворенні в легенях порожнин, заповнених повітрям (каверна, киста, діафрагмальна кила), компресійному ателектазі, у випадках високого стояння діафрагми (метеоризм, асцит);

Зміщення перкуторних меж легень. Розширення легень (зміщення межі донизу) спостерігається при бронхіальній астмі, хронічному застої в малому колі кровообігу (внаслідок втрати еластичності легеневою тканиною), паралічі діафрагмального нерва. Зміщення нижніх меж легень догори виникає внаслідок зморщення і рубцювання легеневої тканини (туберкульоз, пневмофіброз), при високому стоянні діафрагми (асцит, метеоризм, гепато-спленомегалія).

Зміни перкуторного звуку при ексудативному плевриті. Верхня межа рідини має дугоподібну форму опуклістю догори (лінія Еліса-Дамуазо-Соколова), з ураженого боку утворюється трикутник ясного або притуплено-тимпанічного звуку (трикутник Гарланда) за рахунок стисненої ексудатом легені, зі здорового боку утворюється трикутник притупленого звуку (трикутник Грокко-Раухфуса) за рахунок зміщення органів середостіння в протилежний від ураження бік.