0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

Підсумки

1.За системи часткового резервування банки створюють гроші, бо кожний долар у резервах дає змогу збільшити на кілька доларів суму на поточних рахунках.

2.Величину пропозиції грошей визначає грошова база, норма резервування та коефіцієнт депонування. Зі збільшенням грошової бази відбувається пропорційне зростання пропозиції грошей. Зі зниженням норми резервування і коефіцієнта депонування збільшується розмір грошового мультиплікатора і, отже, пропозиції грошей.

3.Центральний банк регулює пропозицію грошей трьома способами. Для зменшення грошової бази використовують купівлю облігацій на відкритому ринку або зниження резервних вимог.

4.Портфельні теорії попиту на гроші наголошують на ролі грошей як засобу нагромадження. Вони пов'язують попит на гроші з рівнями ризику і віддачі на грошові активи стосовно альтернативних активів.

5.Операційні теорії попиту на гроші, такі як модель Баумоля—Тобіна, виділяють роль грошей як засобу обміну. За цими теоріями, попит на гроші перебуває у прямій залежності від видатків і в оберненій — від процентної ставки.

6.Фінансові інновації привели до створення активів, які володіють багатьма ознаками грошей. Ці майже гроші знижують стабільність попиту на гроші, що ускладнює проведення монетарної політики.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

Розділ 19

Розвиток теорії економічних коливань

Яка теорія найглибше пояснює періодичні коливання обсягу виробництва і зайнятості? Як уряд має реагувати на ці коливання за допомогою фіскальної і монетарної політики? Більшість економістів вважають, що на ці запитання можна дати найкращу відповідь, використовуючи модель сукупного попиту і пропозиції. У цій книзі цю модель та її застосування змальовано всебічно, її використано і в даному розділі. Тепер зробимо ще один крок у нашому аналізі полеміки серед економістів із приводу короткострокових економічних коливань. У цьому розділі розглянемо нові сучасні підходи до пояснення економічних коливань — теорію реального ділового циклу і нову кейнсіанську аналітичну економію.

Обсяг виробництва в економіці може змінюватися або внаслідок коливань природного рівня обсягу виробництва, або внаслідок того, що обсяг виробництва відхиляється від його природного рівня. У цій книзі ми припускаємо, що з перебігом часу природний рівень обсягу виробництва зростає поступово (як пояснює модель економічного зростання Солоу) і що більшість випадків короткострокових економічних коливань є відхиленнями від природного рівня (що пояснено за допомогою моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції). Нова кейнсіанська теорія поділяє ці припущення. І навпаки, з теорії реального ділового циклу

— погляду, який поділяє нечисленна, але впливова група економістів, — випливає, що відхилення від природного рівня виробництва незначні і що більшість випадків економічних коливань слід розглядати як результат зміни природного, або рівноважного, рівня обсягу виробництва.

Цей розділ починається аналізом теорії реального ділового циклу. Згідно з цією теорією, короткострокові економічні коливання потрібно пояснювати, дотримуючись припущень класичної моделі, яку ми використовували для вивчення економічних процесів у довгостроковому періоді. Однак ще суттєвішим є те, що теорія реального ділового циклу виходить із того, що ціни повністю гнучкі і в короткостроковому періоді. Майже весь мікроекономічний аналіз ґрунтується на припущенні про гнучкість цін, які зрівноважують ринок. Прихильники теорії реального ділового циклу твердять, що макроекономічний аналіз також повинен базуватися на цьому припущенні.

Оскільки теорія реального ділового циклу виходить із повної гнучкості цін, вона узгоджується із класичною дихотомією: у цій теорії номінальні змінні, такі як пропозиція грошей і рівень цін, не впливають на реальні, такі як обсяг виробництва і зайнятість. Для пояснення коливань реальних змінних теорія реального ділового циклу акцентує на тому, що лише реальні зміни в економіці, такі як зміни у методах виробництва, можуть змінювати природний рівень національної економіки. Термін реальний" у назві теорії передбачає, що номінальні величини не враховуються у поясненні причин короткострокових економічних коливань.

Нова кейнсіанська аналітична економія ґрунтується на припущенні, що зрівноважувальні моделі, такі як теорія реального ділового циклу, не можуть пояснити короткострокових економічних коливань. У "Загальній теорії..." Кейнс переконував економістів відмовитись від припущення класиків, що зарплата і ціни швидко змінюються для зрівноважування ринків. Він підкреслював, що сукупний попит є основним визначником національного доходу у короткостроковому періоді. Неокейнсіанці поділяють ці основні висновки і тому захищають моделі із негнучкими цінами і зарплатою.

У своїх дослідженнях неокейнсіанці намагаються глибше обґрунтувати кейнсіанське пояснення економічних коливань. Чимало неокейнсіанців сприймають модель IS-LM як теорію сукупного попиту і тому у своїх дослідженнях намагаються поглибити теорію сукупної пропозиції. Вони хочуть пояснити поведінку цін і зарплати у короткостроковому періоді, точніше виявити вади ринку, внаслідок яких зарплата і ціни є негнучкими, тому економіка повільно повертається до природного рівня виробництва. Ми проаналізуємо цей підхід у другій половині розділу.

Виклад у цьому розділі результатів досліджень цих двох шкіл сучасної економічної думки є більше описовим, аніж аналітичним. Детальніше і глибше з'ясування найновіших теоретичних концепцій передбачає ширше застосування математичного апарату, ніж те, яке можливе у цій книзі. Однак навіть без формальних моделей можна аналізувати ці напрями наукових пошуків і відчути, як економісти використовують мікроекономічний інструментарій для глибшого розуміння макроекономічних коливань1.

19-1. Теорія реального ділового циклу

Вивчаючи економічне зростання у розділі 4, ми описали його як відносно плавний процес. Національний обсяг виробництва збільшується зі зростанням кількості працівників, обсягу капіталу та науково-технічним прогресом. У моделі Солоу економіка прямує до стаціонарного стану, в якому більшість змінних зростає одночасно темпом, який визначають темпи науково-технічного прогресу.

Однак чи справді в реальній дійсності процес економічного зростання є усталеним, як припускає модель Солоу? Цілком можливо, що темпи науково-технічного прогресу, а отже, і темпи економічного зростання, є нерівномірними. Чому б не припустити, що збурення в економіці генерують короткострокові коливання природних рівнів виробництва і зайнятості? Щоб переконатися в тому, чи такий хід розвитку економіки можливий, звернімось до уславленого роману Даніеля Дефо про пригоди Робінзрна Крузо.

Економіка Робінзона Крузо

Робінзон Крузо був моряком, який опинився на безлюдному острові. Крузо живе тут один, і його життя видається простим. Однак йому доводиться приймати багато економічних рішень. Аналіз рішень Крузо — і як він змінює їх у відповідь на зміну

_______

1 Ці питання із застосуванням математичного апарату ширше проаналізовано у; David Romer, Advanced Macroeconomics (New York: McGraw-Hill, 1996).

обставин — дає змогу глибше зрозуміти ті рішення, які доводиться ухвалювати людям у складній сучасній економіці.

Для простоти аналізу уявімо собі, що Крузо займається лише кількома видами трудової діяльності, а частину часу він віддає дозвіллю, наприклад, купається і чистих водах океану, що

омиває його острів. Решту часу він важко працює — ловить рибу, сплітає сіті із виноградної лози. Обидва види діяльності забезпечують ці| благо: риба є продуктом харчування Крузо, а сіті — його інвестиціями. Якби наїм потрібно було обчислити ВВП в економіці Крузо, ми б додали кількість виловлено! ним риби до кількості сплетених сітей (що зважені на певну "ціну", яка відображає відносну цінність цих двох благ).

Крузо розподіляє свій час між відпочинком, рибальством та плетінням сітей | підставі своїх уподобань і наявних можливостей. Припустімо, що Крузо здійснює оптимальний вибір. Інакше кажучи, він обирає найкращу комбінацію розподілу своїх ресурсів між споживанням, інвестиціями та дозвіллям за обмежень, які створює природа.

Крузо змінює свої рішення, коли певні зовнішні збурення впливають на життя. Припустімо, наприклад, що одного разу великий косяк риби прибився^ його острова. В економіці Крузо ВВП збільшуватиметься з двох причин. По-перше, продуктивність його праці підвищується: за одиницю часу Крузо виловлює більш риби, якщо великий косяк її є у водах біля острова. По-друге, рівень зайнятості Крузо підвищується. Просто кажучи, він вирішує тимчасово скоротити час дозвіл! і довше працювати, щоб скористатися із цих незвичних можливостей вилову риб Економіка Крузо перебуває у фазі бурхливого піднесення.

Припустімо тепер, що одного дня піднявся сильний вітер. Виробнича діяльність дуже ускладнилася. Тому продуктивність праці Крузо знижується: за одиницю часу він виловлює менше риби, сплітає меншу кількість сітей, і обсяг продукції зменшується. Тому Крузо вирішує скоротити тривалість свого робочого дня і перечекати цю негоду у своїй хатині. Споживання риби та інвестиції у сплітання сітей знижуються, отож ВВП також зменшуватиметься. Економіка Крузо увійшла у фазу спаду.

Припустімо, що одного дня Крузо атакували тубільці. Тепер він змушений захищати себе, і у нього є менше часу для відпочинку. Отже, збільшення попиту на безпеку різко підвищує рівень зайнятості в економіці Крузо, особливо в "оборонній галузі". Це примушує Крузо скоротити час і на ловлю риби для споживання. Ще більше зменшує він час на виготовлення сітей, бо це завдання легше відкласти на певний час. Отже, оборонні видатки певною мірою витісняють інвестиції. Оскільки Крузо тепер більше працює, його ВВП (який тепер враховує і величину оборонних видатків) збільшується. Економіка Крузо входить у фазу воєнного буму.

Що є повчального у цій історії піднесень і спадів, то це її простота. У цій історії коливання обсягу виробництва, зайнятості, споживання, інвестицій та продуктивності праці — природна і бажана реакція індивіда на неминучі зміни в його навколишньому середовищі. В економіці Крузо коливання аж ніяк не пов'язані з монетарною політикою, негнучкими цінами чи будь-якою іншою вадою ринку.

Згідно з теорією реального ділового циклу, коливання у національної економіці багато в чому нагадують коливання в економіці Робінзона Крузо. Збурення у сфері наших можливостей щодо виробництва товарів і послуг (як зміни погоди на острові Крузо) змінюють природні рівні виробництва і зайнятості. Ці збурення не обов'язково бажані, але їх неможливо уникнути. Як тільки виникають збурення, то ВВП, зайнятість та інші макроекономічні змінні починають коливатися. Приклад із господаркою Робінзона Крузо, як будь-яка модель, в аналітичній економіці, не є

буквальним описом того, як функціонує економіка. Натомість модель реального ділового циклу намагається виявити суть складного явища, яке називають діловим циклом. Чи досягла вона своєї мети? Чи справді піднесення і спади у сучасній розвиненій економіці подібні до коливань в острівній економіці Крузо? Економісти дають неоднакові відповіді на це запитання і, отже, так само неоднаково оцінюють достовірність теорії реального ділового циклу. Полеміка з приводу цієї теорії точиться навколо таких чотирьох основних питань:

•Тлумачення ринку праці. Чи відображають коливання рівня зайнятості добровільні зміни величини пропозиції праці?

•Важливості проривів у техніці й технології. Чи зазнає виробнича функція економіки значних екзогенних змін у короткостроковому періоді?

•Нейтральності грошей. Чи лише на номінальні змінні впливають зміни у пропозиції грошей?

•Гнучкості цін і заробітної плати. Наскільки швидко змінюються ціни для зрівноважування пропозиції і попиту?

Тлумачення ринку праці

Згідно з теорією реального ділового циклу, пропозиція праці в будь-який момент часу залежить від економічної мотивації працівників саме так, як зміни у трудових зусиллях Крузо, що були його добровільною реакцією на зміни у зовнішніх умовах. Вища оплата посилює зацікавленість працівників у збільшенні трудових зусиль — і навпаки: за низької платні ця зацікавленість знижується. Інколи за досить низького рівня оплати праці працівник може взагалі залишити роботу, принаймні тимчасово. Цю готовність працівника змінювати рівень своєї зайнятості називають міжчасовим заміщенням у пропозиції праці.

Розгляньмо вплив міжчасового заміщення на пропозицію праці на такому прикладі. Після другого курсу студентка до закінчення коледжу ще двічі матиме літні канікули. Вона вирішила працювати протягом одних канікул, щоб купити автомобіль після закінчення навчання, а під час інших — відпочивати. Які канікули вона обере для праці?

Нехай — W1 її реальна зарплата за перше літо, а W2 — реальна зарплата за друге літо. Студентка порівнює ці дві суми можливого заробітку для вибору літа для праці. Проте гроші, зароблені раніше, можуть принести процент. Тому заробіток за перше літо є вагомішим, ніж за друге. Нехай r — реальна процентна ставка. Якщо студентка вибере для роботи перше літо і заощадить свій заробіток, то через рік її сума становитиме (1 + r) W1, а якщо друге — W2. Тоді міжчасова відносна зарплата — відношення заробітку за перше літо до заробітку за друге — становитиме:

Міжчасова відносна зарплата = (1 r)W1

W2

Отже, праця упродовж першого літа є привабливішою за високої процентної ставки або за вищої зарплати порівняно з очікуваною за друге літо.

Згідно з теорією реального ділового циклу, всі працівники зважують вигоди і втрати кожного разу, коли вирішують питання наймання на роботу. За високої

платні або високої процентної ставки варто працювати. Якщо зарплата є низькою або ставка процента знижується, то можна насолоджуватись дозвіллям.

Теорія реального ділового циклу використовує поняття міжчасового заміщення в пропозиції праці для пояснення коливання обсягу виробництва і зайнятості. Збурення в економіці, які спричиняють тимчасове зростання процентної ставки або зарплати, стимулюють збільшення трудової активності людей, що, в свою чергу, підвищує рівні зайнятості і виробництва.

Опоненти теорії реального ділового циклу вважають, що коливання рівня зайнятості не відображає змін у кількості людей, які хочуть працювати. Вони вважають, що бажана зайнятість не є дуже чутливою до реальної зарплати і реальної ставки процента. Вони вказують на те, що рівень зайнятості коливається у широкому інтервалі протягом ділового циклу. Високий рівень безробіття в роки спаду означає, що ринок праці незрівноважений: якби люди добровільно відмовилися від роботи у роки спаду, вони не називали б себе безробітними. Ці критики доходять висновку, що заробітна плата не змінюється для зрівноваження пропозиції і попиту на працю, як припускає теорія реального ділового циклу.

Прихильники теорії реального ділового циклу твердять, що статистику безробіття важко тлумачити. Той факт, що у фазі спаду рівень безробіття високий, ще ніяк не означає, що міжчасове заміщення в пропозиції праці не має важливого значення. Індивіди, які добровільно відмовилися від роботи, можуть називати себе безробітними просто для того, щоб отримувати допомогу з безробіття. Або вони можуть називати себе безробітними і тому, що вони погодилися б працювати, якби їм запропонували зарплату, яку вони отримували упродовж багатьох років.

ПРИКЛАД

Пошук доказів для міжчасового заміщення

Оскільки міжчасове заміщення в пропозиції праці займає центральне місце в теорії реального ділового циклу, то у багатьох дослідженнях вивчалося питання, наскільки важлива його роль як чинника пропозиції праці. У цих дослідженнях на підставі статистичних даних намагалися виявити, чи справді незначні зміни у реальній зарплаті впливають на рішення працівників щодо їхньої трудової діяльності. Якби дозвілля було високочутливим до міжчасового заміщення в пропозиції праці, тоді індивіди, сподіваючись підвищення реальної зарплати, знижували б свою трудову активність сьогодні, переносячи її на майбутнє. Якщо люди очікують зниження своєї реальної платні, то вони намагаються більше працювати сьогодні, поки зарплата висока, а відпочинок переносять на майбутнє.

У більшості досліджень динаміки пропозиції праці робиться висновок, що очікувані зміни у реальній зарплаті ведуть лише до незначних змін у величині відпрацьованого часу. Істотних змін у перерозподілі робочого часу між роботою і відпочинком у зв'язку з очікуваними змінами реальної заробітної плати не простежується. Це спростовує тезу про те, що міжчасове заміщення є важливим чинником пропозиції праці, як твердить теорія реального ділового циклу.

Однак цей висновок не переконує всіх економістів. Одна із причин цього полягає в тому, що статистичні дані, які використовують в аналізі пропозиції праці, є неповними. Наприклад, для вивчення пропозиції праці нам потрібна достовірна інформація про потенційну зарплату, що її могли б отримувати особи, які тепер не Працюють. Отже, хоч більшість дослідників не

оцінити величину приросту обсягу виробництва, яку не можна пояснити приростом капіталу або праці. На думку Прескота, цей залишок показує внесок науково-технічного прогресу в економічне зростання і є темпом науково-технічного прогресу

На графіку 19-1 показано значення залишків Солоу і темпи зростання обсягу виробництва за період з 1948-го до 1994 р. Зверніть увагу на значні коливання значень залишку Солоу. Вони свідчать про те, наприклад, що технологічна база погіршилася у 1982 р. і поліпшилася у 1984 р. Крім того, напрям змін залишку Солоу тісно пов'язаний із напрямом змін обсягу виробництва: його зменшення відбувалося у ті роки, коли обсяг виробництва скорочувався. На цій підставі Прескот робить висновок: різкі коливання залишку Солоу свідчать про те, що глибокі зміни у технології виробництва є важливим джерелом економічних коливань.

Однак висновок Прескота дискусійний. Багато економістів вважають, що залишок Солоу не може з достатньою точністю відобразити технологічні зміни протягом коротких проміжків часу. Ці економісти доводять, що циклічна поведінка залишку Солоу пов'язана із двома проблемами його обчислення.

По-перше, під час спаду фірми можуть утримувати працівників, які їм у цей момент не потрібні, але з відновленням зростання виробництва дуже знадобляться. Це явище економісти називають утримуванням працівників. Воно означає, що затрати праці у роки спаду завищені, бо утримувані працівники, очевидно, працюють не так напружено, як звичайно., Я результаті коливання залишку Солоу більші, ніж реальні зміни у техніці й технології. У рокі спаду показник продуктивності, виміряний за допомогою залишку Солоу, може знизитисм навіть коли жодних змін у технології не відбулося. Утримувані працівники просто чекають на закінчення депресії, не виробляючи товарів і послуг.

По-друге, коли попит є низьким, то фірми можуть перевести працівників на іншу робота результати якої не просто виміряти. Наприклад, у роки спаду працівники можуть прибирати] приміщення підприємства, здійснювати інвентаризацію, підвищувати свою кваліфікацію або виконувати інші корисні види робіт, які типові показники не враховують в обсязі національного виробництва. Якщо це справді так, то у фазі спаду обсяг виробництва занижено, що також спричинятиме циклічні зміни залишку Солоу, щоправда, тепер не у зв'язку зі змінами технології, а з інших причин.

Економісти можуть тлумачити циклічну поведінку залишку Солоу неоднаково. Прихильники теорії реального ділового циклу низьку продуктивність у роки спаду тлумачать як прояв несприятливих змін у технологічній базі. Інші економісти вважають, що у роки спаду продуктивність є низькою внаслідок того, що зайняті не працюють так напружено, як зазвичай, або певну частину виробленого продукту просто не враховано. На жаль, точно визначити роль утримання працівників і обсяг неврахованої продукції неможливо. Це створює сприятливий ґрунт для різних тлумачень графіка 19-1, що є одним із пунктів незгоди між прихильниками і противниками теорії реального ділового циклу 4.

Нейтральність грошей

Подібно до того як гроші не відігравали жодної ролі в економіці Крузо, так і згідно з теорією реального ділового циклу вони є нейтральними і в розвинених економіках, навіть у короткостроковому періоді. Нейтральність грошей означає, що монетарна політика не впливає на реальні економічні змінні, такі як обсяг виробництва і зай-

________

4 Аргументи кожної із сторін викладено: Edward С. Prescott, "Theory Ahead Business Cycle Measurement"; Lawrence H. Summers, "Some Sceptical Observations on Real Business Cycle Theory". Both are in Quarterly Review, Federal Reserve Bank of Minneapolis (Fall 1986).

Графік 19-1. Темпи зростання обсягу виробництва і залишок Солоу. Коливання залишку Солоу, який,

на думку багатьох економістів, можна тлумачити як міру змін технології виробництва, узгоджуються із динамікою обсягів виробництва товарів і послуг.

Джерело: U. S. Department of Commerce, U. S. Department of Labor і обчислення автора книги.

нятість. Нейтральність грошей не тільки дала назву теорії реального ділового циклу, а й водночас є найрадикальнішим припущенням цієї теорії.

Противники теорії вважають, що положення про нейтральність грошей на практиці не підтверджується. Вони вказують на те, що зі зниженням темпів зростання грошової маси і темпів інфляції майже завжди простежується різке зростання безробіття. Це свідчить про силу впливу монетарної політики на реальну економіку.

На думку прихильників теорії реального ділового циклу, критики цієї теорії неправильно розуміють причинно-наслідковий зв'язок між динамікою обсягу виробництва і пропозицією грошей. Ці прихильники твердять, що пропозиція грошей є ендогенною змінною: коливання обсягу національного виробництва можуть спричиняти коливання пропозиції грошей. Наприклад, коли обсяг виробництва збільшується внаслідок сприятливого збурення технології, величина попиту на гроші зростає. ФРС може відреаґувати на це збільшення пропозиції грошей, щоб зрівноважити більший попит. Ця ендогенна реакція грошей на економічну діяльність може створювати ілюзію ненейтральності грошей 5.

____________

5 Robert G. King and Charles I. Plosser, "Money, Credit and Prices in a Real Business Cycle", American Economic Review 74 (June 1984): 363-380.