0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

Графік 12-16. Стимулювальна монетарна політика у великій відкритій економіці. З частини (а)

графіка видно, що стимулювальна монетарна політика переміщує криву ІМ вправо. Дохід збільшується від Y1 до Y2 а процентна ставка знижується від r1 до r2. Частина (б) графіка показує, що зниження процентної ставки збільшує чисті іноземні інвестиції від NFI1 до NFI2. З частини (в) графіка випливає, що збільшення чистих іноземних інвестицій збільшує пропозицію національної валюти і обмінний курс її знижується від e1 до e2.

ділі. На щастя, правило "великого пальця" дає змогу визначити вплив заходів економічної політики на велику відкриту економіку, не заглиблюючись у. деталі цієї моделі: велика відкрита економіка є проміжним випадком між закритою економікою і малою відкритою економікою. Для визначення впливу економічної політики на динаміку будь-якої змінні знайдіть відповіді для двох граничних випадків і візьміть середнє значення.

Наприклад, знайдемо вплив стимулювальної монетарної політики на процентну ставку та інвестиції у короткостроковому періоді. У закритій економіці процентна ставка підвищується, а інвестиції зменшуються. У мали відкритій економіці не змінюються ні процентна ставка, ні інвестиції. У великій відкритій економіці відбу-

Розділ 13

Сукупна пропозиція

Проблема вибору між інфляцією та безробіттям є не постійною, а тимчасовою. Цей вибір виникає не із самої інфляції, а з непередбаченої інфляції, яка зазвичай означає прискорення інфляції.

Мілтон Фрідман

Більшість економістів аналізують коливання сукупного доходу та рівня цін у короткостроковому періоді за допомогою моделі сукупного попиту ї сукупної пропозиції. У попередніх трьох розділах сукупний попит було з'ясовано досить детально. Модель IS-LM та модель Мандела—Флемінґа для відкритої економіки, яка є її близькою своячкою, показують, як зміни у монетарній і фіскальній політиці та збурення на грошових і товарних ринках переміщують криву сукупного попиту. У цьому розділі зосередимо свою увагу на сукупній пропозиції і розглянемо теорії, які пояснюють положення і нахил кривої сукупної пропозиції.

Запровадивши у розділі 9 криву сукупної пропозиції, ми виявили, що умови формування сукупної пропозиції у короткостроковому і довгостроковому періодах істотно відрізняються. У довгостроковому періоді ціни гнучкі і крива сукупної пропозиції є вертикальною лінією. Така форма кривої сукупної пропозиції означає, що переміщення кривої сукупного попиту впливає на рівень цін, а обсяг виробництва перебуває на його природному рівні. І навпаки, у короткостроковому періоді ціни є негнучкими і крива сукупної пропозиції не може бути вертикальною. У цьому разі зміни сукупного попиту спричиняють коливання обсягу виробництва, У розділі 9 у спрощеному вигляді було розглянуто випадок негнучкості цін, для якого крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді була зображена як горизонтальна лінія. Отже, вона відображала крайній випадок, коли всі ціни зафіксовані. Тепер наше завдання полягає в тому, щоб поглибити наше розуміння кривої сукупної пропозиції.

Проте завдання це не просте, бо серед економістів точиться гостра полеміка з приводу сукупної пропозиції. Тому на початку цього розділу ми розглянемо чотири найпоширеніші моделі короткострокової кривої сукупної пропозиції. Кожна з моделей має як відомих прихильників, так і відомих критиків, і ви самі можете вирішити, яка з моделей, на вашу думку, найточніша. Незважаючи на окремі досить значні відмінності між моделями, їх усіх поєднує одна важлива обставина: усі моделі намагаються пояснити причини відмінностей характеру кривої сукупної пропозиції у короткостроковому і довгостроковому періодах. Крім того, з-усіх моделей випливає висновок, що короткострокова крива сукупної пропозиції є висхідною.

Аналізуючи моделі, ми звернемо увагу на застосування короткострокової кривої сукупної пропозиції. Ми виявимо, що ця крива відображає дилему між двома важливими показниками стану економіки — інфляцією та безробіттям. Дилема в тім, що для зниження темпу інфляції суспільство тимчасово мусить прийняти вищий рівень безробіття, а для скорочення безробіття йому доведеться змиритися з вищим рівнем інфляції. Одна із цілей цього розділу полягає в тому, щоб пояснити, чому

державні мужі можуть вибирати між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді і чому не можуть у довгостроковому.

13-1. Чотири моделі сукупної пропозиції

У фізиці часто починають із припущення про відсутність тертя, але жоден інженер не розглядає це припущення як точний опис реального світу. Так само у перших розділах цієї книжки викладено класичну макроекономічну теорію, але було б помилкою вважати, що ця теорія правильна для всіх умов та обставин. Тепер наше завдання полягає в тому, щоб повніше врахувати "тертя" в макроекономіці. Ми зробимо це, розглядаючи чотири основні моделі сукупної пропозиції у послідовності, яка відповідає хронології їх виникнення. Усі моделі виходять з того, що ринковому механізмові притаманна певна вада, внаслідок якої обсяг виробництва національної економіки відхиляється від рівня, визначеного класичною макроекономікою. В результаті крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді є не вертикальною лінією, а висхідною. Переміщення кривої сукупної пропозиції тимчасово відхилятиме обсяг виробництва від його природного рівня. Ці тимчасові відхилення — це фази піднесення і спаду ділового циклу.

Хоч кожна з цих чотирьох моделей застосовує різний теоретичний інструментарій, проте кожна з них веде до однакового висновку. В усіх чотирьох моделях рівняння сукупної пропозиції у короткостроковому періоді записано у такій формі:

Y = Y + α (P – Pe), α > 0

де Y — обсяг виробництва, Y — природний рівень обсягу виробництва, Р — рівень цін, Pe — очікуваний рівень цін. Це рівняння означає, що обсяг виробництва відхиляється від природного тоді, іфли рівень цін відхиляється від очікуваного рівня цін. Параметр α — показує, наскільки обсяг виробництва чутливий до несподіваних змін у рівні цін; 1/ α — це нахил кривої сукупної пропозиції.

Кожна із чотирьох моделей пояснює залежність, яку виражає це рівняння, по-різному; інакпіе кажучи, кожна з моделей виділяє конкретну причину, за якої несподівані зміни рівня цін спричиняють коливання обсягу пропозиції національної економіки.

Модель сукупної пропозиції за негнучкої заробітної плати

Висхідний характер короткострокової кривої сукупної пропозиції багато економістів пояснює інертністю номінальної заробітної плати. У багатьох галузях економіки номінальну зарплату визначають досить тривалі контракти, отож вона не може швидко змінюватись у відповідь на зміни економічних умов. Навіть у галузях, не охоплених формальними трудовими угодами, неявні угоди між адміністрацією та найманими працівниками можуть обмежувати зміни заробітної плати. Рівень заробітної плати може також залежати від соціальних норм та уявлень про справедливість, які змінюються досить повільно. Тому багато економістів вважають, що у короткостроковому періоді заробітна плата є негнучкою.

Модель негнучкої заробітної плати показує, як негнучка зарплата впливає на сукупну пропозицію. Для огляду моделі розгляньмо, що станеться із обсягом виробництва, коли рівень цін підвищується.

1.Коли номінальна зарплата незмінна, то зростання рівня цін знижує реальну заробітну плату, що здешевлює працю.

2.Нижча реальна заробітна плата стимулює фірми наймати більше працівників

3.Більша кількість найнятих працівників виробляє більший обсяг продукції.

Ця пряма залежність між рівнем цін та обсягом виробництва означає, що з перебігом часу за незмінної заробітної плати крива сукупної пропозиції іде вгору.

Для точнішого виявлення траєкторії кривої сукупної пропозиції припустімо, працівники і фірми ведуть переговори про величину номінальної заробітної плати. Вони досягають угоди до того, як їм стане відомим рівень цін, що існуватиме упродовж дії угоди. Сторони переговорів — наймані працівники і фірми — виходять із певного цільового рівня реальної зарплати. Цей цільовий рівень реальної зарплати мав би зрівноважувати попит і пропозицію на ринку праці. Однак цілком можливо, що цей цільовий рівень заробітної плати вищий рівноважного: у розділі з'ясовано, що трудові спілки і стимулювальні системи зарплати можуть утримувати платню на вищому рівні, ніж той, що приводить попит і пропозицію до рівноваги.

Отже, наймані працівники і фірми встановлюють номінальну зарплату IV підставі цільової реальної заробітної плати ш і очікуваного рівня цін Р. Встановлені ними номінальна заробітна плата дорівнює:

Після встановлення номінальної зарплати, але ще до наймання працівник! фірми дізнаються про фактичний рівень цін Р. Тоді реальна зарплата дорівнює:

Це рівняння показує, що реальна заробітна плата відхиляється від цільової реальної зарплати, якщо фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного. Якщо фактичний рівень цін вищий від очікуваного, реальна заробітна плата є нижчою за цільову; коли фактичний рівень цін нижчий від очікуваного, реальна заробітна плата перевищує цільову.

І нарешті, в моделі негнучкої зарплати припускають, що рівень зайнятості визначається попитом на працю з боку фірм. Інакше кажучи, в угодах між найманими працівниками і фірмами рівень зайнятості заздалегідь не встановлюється. Натомість працівники погоджуються забезпечити ту кількість праці, якої потребують фірми, за домовленою заробітною платою. Ми опишемо ухвалення рішення фірмами про наймання праці через функцію попиту на працю.

L = Ld (W/P).

Ця функція виходить з того, що фірми наймають більшу кількість працівників за І нижчої реальної заробітної плати. Криву попиту на працю показано на частині (а) графіка 13-1. Обсяг продукції визначає виробнича функція:

Графік 13-1. Модель сукупної пропозиції за жорсткої заробітної плати. На частині (а) показано криву попиту на працю. Оскільки номінальна зарплата є незмінною, зростання рівня Цін від Р1 до Р2 знижує реальну зарплату від W/P1 до W/P2. Нижча реальна зарплата збільшує кількість праці, на яку є попит, від L1 до L2. На частині (б) зображено виробничу функцію. Збільшення кількості праці від L1 до L2, збільшує обсяг виробництва з Y1, до Y2. На частині (в) зображено криву сукупної пропозиції, що підсумовує залежність між рівнем цін і обсягом виробництва. Зростання рівня цін від Р1 до Р2 збільшує обсяг виробництва з Y1, до

Y2.

Y = F(L),

згідно з якою що більше найнято працівників, то більший обсяг виробленої продукції, як і зображено на частині (б) графіка 13-1.

На частині (в) графіка 13-1 показано підсумкову криву сукупної пропозиції. Оскільки номінальна заробітна плата негнучка, то несподівана зміна рівня цін відхилить реальну заробітну плату від цільової заробітної плати, і ця зміна реальної зарплати впливатиме на кількість найнятої праці і обсяг виробленої продукції. Криву сукупної пропозиції можна записати:

Y = Y + α (Р – Рe).

Обсяг виробництва відхиляється від свого природного рівня, якщо рівень цін відхиляється від очікуваного1.

Модель неправильних уявлень працівників

Наступна модель, яка описує короткострокову криву сукупної пропозиції, також зосереджується на ринку праці. Проте, на відміну від моделі негнучкої зарплати, модель неправильних уявлень працівників припускає, що заробітна плата легко змінюється для зрівноважування пропозиції і попиту. Ключовим припущенням цієї моделі є те, що працівники тимчасово плутають рівні номінальної і реальної зарплати.

Двома компонентами моделі неправильних уявлень працівників є пропозиція праці і попит на працю. Як і раніше, кількість праці, яку хочуть найняти, залежить від реальної зарплати:

Ld = Ld(W/P).

Рівняння кривої пропозиції праці тепер нове:

Ls = Ls (W/Pe)

Це рівняння показує, що кількість праці, яку пропонують наймані працівники, залежить від реальної зарплати, на яку вони сподіваються. Працівникам відома їхня номінальна зарплата W, але їм невідомий загальний рівень цін Р. Ухвалюючи особисте рішення про те, скільки вони будуть працювати, працівники беруть до уваги очікувану реальну зарплату, яка дорівнює номінальній зарплаті W, поділеній на очікуваний рівень цін Рe. Очікувану реальну заробітну плату можна записати як:

W W P

P P Pe

Очікувана реальна зарплата є добутком фактичної реальної зарплати W/P i неправильних уявлень працівників про рівень цін, що виміряний як Р/Рe. Зауважте, що Р/Рe вимірює помилковість уявлень працівників про рівень цін, якщо Р/Р6 перевищує одиницю, то рівень цін перевищує той, якого очікували працівники, і коли Р/Рe менше за одиницю, рівень цін нижчий за очікуваний. Для розуміння .чинників, що визначають пропозицію праці, в рівняння кривої пропозиції праці замість W/Pe можна підставити отриманий вираз і записати у вигляді:

Ls = LS [(W/P) х (Р/Рe)].

Пропонована кількість праці залежить від реальної зарплати та ступеня помилковості уявлень працівників.

Для оцінки застосування цієї моделі до сукупної пропозиції розгляньмо рівновагу на ринку праці, що показана на графіку 13-2. Як звичайно, крива попиту на працю є спадною, крива пропозиції праці іде вгору, а зарплата змінюється для зрівноважування попиту і пропозиції. Завважте, що положення кривої пропозиції праці і,

______________

1 Детальніше про модель сукупної пропозиції за негнучкої заробітної плати див.: Jo Anna Gray "Wage Indexation: A Macroeconomic Approach", Journal of Monetary Economics 2 (April 1976): 221—235; Stanley Fischer, "Long-Term Contracts, Rational Expectations, and the Optimal Money Supply Rule" Journal of Political Economy 85 (February 1977): 191-205.

Графік 13-3. Модель неправильних уявлень працівників: несподіване зростання рівня цін. У разі несподіваного зростання рівня цін працівники намагаються постачати більше праці за будь-якого рівня реальної зарплати, бо вони вважають, що їхня реальна зарплата вища, ніж є насправді. Тому рівноважний рівень зайнятості підвищується.

ПРИКЛАД

Циклічні коливання реальної заробітної плати

У кожній моделі з незмінною кривою попиту на працю, такій як обидві щойно проаналізовані моделі, зайнятість збільшується зі зниженням реальної зарплати. В моделі негнучкої зарплати і моделі неправильних уявлень працівників несподіване зростання рівня цін знижує реальну зарплату і, отже, збільшує кількість найнятих працівників та обсяг виробленої продукції. Отже, динаміка реальної зарплати мала б бути контрциклічною: реальна зарплата повинна б коливатись у напрямі, протилежному до коливання зайнятості та обсягу виробництва. Сам Кейнс писав у "Загальній теорії..." , що "збільшення зайнятості може відбутися лише в поєднанні зі зниженням рівня реальної зарплати".

Перші атаки на "Загальну теорію..." здійснили економісти, які піддали сумніву прогноз Кейнса щодо коливань зарплати. На графіку 13-4 подано зміну у відсотках реальної зарплати і відсоток зміни реального ВВП на підставі даних для США від 1960-го до 1997 р. Якщо прогноз Кейнса правильний, то графік повинен показувати обернену залежність між цими змінними. Проте на графіку можна простежити тільки слабкий зв'язок між реальною зарплатою та обсягом продукції. Якщо динаміка реальної зарплати є циклічною, то ВВП — тільки дещо проциклічною: зі збільшенням обсягу виробництва реальна зарплата зростає. Отже, ненормально високі витрати на зарплату не можуть пояснити низькі рівні зайнятості та обсягу продукції, що простежуються у фазі спаду.

Як оцінити цю обставину? Економісти здебільшого доходять висновку, що самі по собі моделі негнучкої зарплати і неправильних уявлень працівників не можуть повністю пояснити поведінку сукупної пропозиції. Ці економісти захищають моделі, в яких упродовж ділового циклу крива попиту на працю переміщується. Ці переміщення можуть виникати з того

Графік 13-4. Циклічна поведінка реальної зарплати. На цьому графіку показано відсоток зміни реального ВВП і відсоток зміни реальної зарплати (реальної погодинної ставки оплати праці). Коли обсяг виробництва коливається, то реальна зарплата змінюється у тому самому напрямі. Інакше кажучи, динаміка реальної зарплати є проциклічною. Це спостереження не узгоджується ні з моделлю негнучкої зарплати, ні з моделлю неправильних уявлень працівників.

що ціни фірм негнучкі і вони не можуть продати за такими цінами все те, що хочуть; цю неможливість проаналізовано нижче.

Так само причиною переміщення кривої попиту на працю можуть бути прориви в техніці й технології, що змінюють продуктивність праці. У розділі 19 проаналізовано теорію реального ділового циклу, яка відводить вагоме місце проривам в техніці й технології як джерелові економічних коливань3 .

Модель недосконалої інформації

Третя модель сукупної пропозиції - модель недосконалої інформації - також передбачає ринкову рівновагу, а відмінність між короткостроковими і довгостроковими кривими пропозиції виводить із тимчасових неправильних уявлень про ціни. Однак, на відміну від моделі неправильних уявлень працівників, у цій моделі

_____________________

3 Останні праці з проблеми циклічної поведінки реальної зарплати див.: MarkJ. Bils, "Real Wages Over the Business Cycle: Evidence From Panel Data", Journal of Political Economy 93 (1985); 666—689: Scott Sumner and Stephen Silver, "Real Wages, Employment, and the Phillips Curve", Journal of Political Economy 97 (June 1989): 706-720; Gary Solon, Robert Barsky, and Jonathan A. Parker, "Measuring the Cyclically of Real Wages: How Important is Composition Bias?" Quarterly Journal of Economics 109 (February 1994); 1—25.