0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

Графік 8-1. Експорт та імпорт як відсоток ВВП у 1997 р. Міжнародна торгівля має важливе значення для США. Однак вона відіграє ще важливішу роль в економіці багатьох інших країн.

Джерело: OECD.

8-1. Міжнародні потоки капіталів і товарів

Основна макроекономічна відмінність між відкритою і закритою економіками полягає в тому, що у відкритій економіці видатки в країні в будь-якому році не обов'язково дорівнюють виробленим у ній товарам і послугам. Країна може витрачати більше, ніж вона виробляє, беручи позику за кордоном; або ж країна може витрачати менше, ніж виробляє, і надавати цей надлишок в позику іноземцям. Для глибшого розуміння цієї проблеми розглянLMо систему національного рахівництва, яку проаналізовано у розділі 2, з дещо іншого погляду.

Роль чистого експорту

РозглянLMо видатки на вироблені в країні товари і послуги. У закритій економіці весь обсяг продукції продають всередині країни, і видатки ділять на три складові: споживання, інвестиції та державні закупівлі. У відкритій економіці частину виробленої продукції продають всередині країни, а частину експортують і продають за кордоном. Видатки на продукцію, У, виготовлену у відкритій економіці, можна розкласти на чотири складові:

•споживання вітчизняних товарів і послуг — Сd ,

•інвестиційні видатки на вітчизняні товари і послуги — Id,

•державні закупівлі вітчизняних товарів і послуг — Gd ,

• експорт вітчизняних товарів і послуг — ЕХ.

Поділ видатків на ці складові виражає тотожність

Y= Сd + Id + Gd + ЕХ.

Сума перших трьох доданків Сd + Id + Gd - це внутрішні видатки на вітчизняні товари і послуги. Четвертий доданок ЕХ — це іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги.

Запишемо тепер цю тотожність у зручнішому вигляді. Завважте: внутрішні видатки на всі товари і послуги є сумою внутрішніх видатків на вітчизняні товари і послуги та внутрішніх видатків на іноземні товари і послуги. Тому загальний обсяг споживання С дорівнює сумі обсягу споживання вітчизняних товарів і послуг Cd і обсягу споживання іноземних товарів і послуг Cf ;загальний обсяг інвестицій I дорівнює сумі обсягу інвестиційних видатків на вітчизняні товари і послуги Id і обсягу інвестиційних видатків на іноземні товари і послуги If ; загальний обсяг державних закупівель G дорівнює сумі обсягу державних закупівель вітчизняних товарів і послуг Gd і обсягу державних закупівель іноземних товарів і послуг Gf Отже,

C = Cd+ Cf

I = Id + If

G = Gd + Gf

Тепер підставимо ці три рівняння у наведену вище тотожність:

Y = (C – Cf) + (I – If) + (G – Gf) + EX

Після перетворень отримаємо:

Y= Сd + Id + Gd + ЕХ – (Cf + If + Gf)

Сума внутрішніх видатків на іноземні товари і послуги (Cf + If + Gf) є величиною видатків на імпорт (IМ). Тотожність національних рахунків можна записати так

Y = C + I + G + EX - IM

Оскільки видатки на імпорт входять у внутрішні видатки (С + I + G) та оскільки товари і послуги, що імпортуються з-за кордону, не є частиною продукції, виготовленої всередині країни, видатки на імпорт віднімають від цього рівняння. Визначивши чистий експорт як різницю між експортом та імпортом

(NX = ЕХ — ІМ), нашу тотожність можна записати:

Y = С + І + G + NX.

З цього рівняння випливає, що видатки на продукцію, виготовлену всередині країни, є сумою споживання, інвестицій, державних закупівель та чистого експорту. Це найпоширеніша форма запису тотожності національних рахунків; вона відома нам з розділу 2.

Тотожність національних рахунків показує, як взаємопов'язані між собою обсяг продукції, виготовленої в країні, внутрішні видатки і чистий експорт. Зокрема:

Це рівняння показує, що у відкритій економіці внутрішні видатки не обов'язково мають дорівнювати обсягові вироблених товарів і послуг. Якщо обсяг виробленої І кутні продукції перевищує внутрішні видатки, то ідо різницю експортують: чистий експорт є додатною величиною. Якщо обсяг виробленої в країні продукції менший за внутрішні видатки то цю різницю імпортують: чистий експорт є від’ємною величиною.

Чисті іноземні інвестиції і торговельний баланс

У відкритій економіці, як і в закритій, що аналізувалася в розділі 3, фінансові ринки і ринки товарів і послуг тісно взаємопов'язані. Щоб зрозуміти цей взаємозв'язок, потрібно в тотожності національних рахунків врахувати заощадження та інвестиції.

Почнімо з тотожності:

Y = C + I + G + NX

Віднімемо С і G від обох частин рівняння і отримаємо:

Y – C – G = I + NX

Згадаймо з розділу 3, що Y – C – G є національними заощадженнями S, сумою приватних заощаджень Y — Т — С та державних заощаджень Т — G Отже,

S = I + NX

Віднявши I від обох частин рівняння, тотожність національних рахунків можна записати:

S – I = NX

Ця форма запису тотожності національних рахунків показує, що чистий експорт країни повинен завжди дорівнювати різниці між її заощадженнями та її інвестиціями.

Тепер детальніше розглянLMо кожну частину цієї тотожності. Права частина тотожності простіша для аналізу — вона виражає чистий експорт товарів і послуг. Чистий експорт ще називають торговельним балансом, бо він показує величину, на яку зовнішня торгівля країни товарами і послугами відхиляється від стану, коли експорт та імпорт дорівнюють один одному.

Ліва частина тотожності є різницею між внутрішніми заощадженнями і внутрішніми інвестиціями S — I, яку називають чистими іноземними інвестиціями. Чисті іноземні інвестиції дорівнюють різниці між величиною позик, яку резиденти країни надали іноземцям, та величиною позик, яку іноземці надали в позику резидентам даної країни. Якщо чисті іноземні інвестиції є додатною величиною, то заощадження країни перевищують її інвестиції, і цей надлишок вона надає в позику іноземцям. Якщо чисті іноземні інвестиції є від'ємними, то інвестиції країни перевищують її заощадження, і вона фінансує ці додаткові інвестиції, позичаючи за кордоном. Отже, чисті іноземні інвестиції відображають міжнародні потоки коштів для фінансування нагромадження капіталу.

Тотожність національних рахунків показує, що чисті іноземні інвестиції завжди дорівнюють торговельному балансові. Тобто,

Якщо S — I та NХ є додатними, то країна має позитивне сальдо торговельного балансу, або торговельний надлишок. У цьому разі країна є чистим кредитором на світових фінансових ринках, і вона експортує більше товарів і послуг, ніж імпортує. Якщо S — І та NХ є від'ємними, то країна має пасивне сальдо торговельного балансу, або торговельний дефіцит. У цьому разі країна є чистим позичальником на світових фінансових ринках, і вона імпортує більше товарів і послуг, ніж експортує. Якщо S — I та NX точно дорівнюють нулю, то кажуть, що країна має зрівноважений торговельний баланс, бо вартість імпорту дорівнює вартості експорту.

Тотожність національних рахунків показує, що міжнародні потоки коштів для фінансування нагромадження капіталу і міжнародні потоки товарів і послуг є двома сторонами однієї медалі. З одного боку, якщо наші заощадження перевищують наші інвестиції, то заощадження, що не інвестовані всередині країни, використовуються для надання позик іноземцям. Іноземці потребують цих позик, бо ми надаємо їм більше товарів і послуг, ніж вони надають їх нам, тобто наш торговельний баланс має надлишок, або є активним. З іншого боку, якщо наші інвестиції перевищують наші заощадження, то надлишок інвестицій повинен фінансуватися позиками з-за кордону. Надані іноземцями позики дають нам змогу імпортувати більше товарів і послуг, ніж ми експортуємо, тобто наш торговельний баланс є пасивним.

Завважте, що міжнародні потоки капіталу можуть набувати різних форм. Найпростіше припустити, що досі ми й робили, що коли країна має дефіцит торговельного балансу, то іноземці надають їй позики. Це відбувається, наприклад, коли японці купують боргові зобов'язання, випущені американськими корпораціями або американським урядом. Так само міжнародне переміщення капіталу може відбуватися у формі придбання іноземцями активів країни. Наприклад, якщо японський інвестор купує багатоквартирний житловий будинок у Нью-Йорку, ця ділова операція зменшує чисті іноземні інвестиції США. І коли іноземці купують внутрішні боргові зобов'язання уряду чи корпорацій країни, і коли іноземці купують активи в країні, вони набувають права на майбутній дохід з капіталу країни. Інакше кажучи, в обох випадках іноземцям належить деяка частка капіталу країни.

8-2. Заощадження та інвестиції у малій відкритій економіці

Досі наш аналіз міжнародних потоків товарів і капіталів ґрунтувався на простому перетворенні тотожності національних рахунків. Інакше кажучи, ми визначили декілька змінних, що вимірюють ділові операції у відкритій економіці, і показали зв'язки між змінними, які випливають із їх визначень. Наш наступний крок це побудова моделі, що пояснює поведінку цих змінних. Відтак цю модель можна буде застосувати для пошуку відповідей на запитання, що стосуються реагування торговельного балансу на зміни економічної політики.

Мобільність капіталу і світові процентні ставки

Тут ми подаємо модель міжнародних потоків капіталу і товарів. Оскільки Ч міжнародні інвестиції дорівнюють різниці внутрішніх заощаджень та внутрішній інвестицій, то наша модель пояснює чисті іноземні інвестиції (і отже, торговельний баланс) через аналіз цих двох змінних — заощаджень та інвестицій. Для побудови цієї моделі застосуємо окремі елементи моделі з розділу 3. Проте тепер ми не виходитимемо із припущення, що реальна процентна ставка зрівноважує заощадження та інвестиції. Натомість наша економіка може функціонувати з дефіцитом торговельного балансу і брати в позику в інших країнах.

Якщо реальна процентна ставка не змінюється для зрівноваження заощаджень та інвестицій у цій моделі, то що насправді визначає реальну процентну ставку? Ми відповімо на це запитання, розглянувши простий випадок малої відкритої економіки з досконалою мобільністю капіталу. Під "малою" розуміємо те, що ця економіка становить незначну частку світового ринку і, отже, сама по собі чинить незначний вплив на світову процентну ставку. Під "досконалою мобільністю капіталу" розуміємо те, що резиденти країни мають повний доступ на світові фінансові ринки. Інакше кажучи, уряд країни не перешкоджає міжнародному кредитуванню та запозиченню.

Внаслідок припущення про досконалу мобільність капіталу процентна ставка у нашій малій відкритій економіці г повинна дорівнювати світовій процентній ставці r*, яка переважає на світових фінансових ринках:

r = r*

Резиденти малої відкритої економіки не можуть брати в позику за процентною ставкою, вищою за r*, бо вони завжди можуть отримати позику за ставкою r* за кордоном. Так само резидентам цієї країни немає потреби надавати позики за процентною ставкою, нижчою за r* бо вони можуть завжди заробити r*, надаючи позики іноземцям. Отже, світова процентна ставка визначає процентну ставку у малій відкритій економіці.

Коротко з'ясуймо, що визначає світову реальну процентну ставку. У закритій економіці процентну ставку визначає рівновага внутрішніх заощаджень та внутрішніх інвестицій. Безперечно, що світова економіка у глобальному вимірі є закритою економікою. Отже, світову процентну ставку визначає рівновага світових заощаджень та світових інвестицій. Наша мала відкрита економіка майже не впливає на світову реальну процентну ставку, бо її заощадження та інвестиції становлять незначну частину світових заощаджень та світових інвестицій. Тому мала відкрита економіка світову процентну ставку приймає як дану.

Модель малої відкритої економіки

Для побудови моделі малої відкритої економіки приймемо три припущення із розділу 3.

• Обсяг продукції економіки У є незмінним і визначається наявними факторами виробництва і виробничою функцією. Це можна записати так:

Y = Y = F(K ,L)

• Споживання прямо залежить від величини використовуваного доходу Y – T. Функцію споживання запишемо так:

C = C( Y – T).

• Інвестиції перебувають в оберненій залежності від реальної процентної ставки r. Інвестиційну функцію запишемо так:

I = I(r)

Ці три припущення є основними складовими нашої моделі. Якщо ці взаємозв'язки дещо забулися, повторіть розділ 3, перш ніж йти далі.

Тепер можна повернутися до тотожності національних рахунків і записати її так:

NX = (Y – C – G) – I

NX = S - I

Підставивши у нашу тотожність три припущення з розділу 3 і умову, що процентна ставка дорівнює світовій процентній ставці, отримаємо:

NX = [(Y - C (Y - T) – G)] – I (r*)

Це рівняння показує, що визначає величину заощаджень S та інвестицій І і, отже, торговельний баланс NХ. Пам'ятаймо, що заощадження залежать від фіскальної політики: менший обсяг державних закупівель G чи вищі податки T збільшують національні заощадження. Інвестиції залежать від світової реальної процентної ставки r : вищі процентні ставки роблять деякі інвестиційні проекти неприбутковими. Отже, торговельний баланс також залежить від цих змінних.

Урозділі 3 побудовано криві заощаджень та інвестицій, показані і на графіку 8-2. У закритій економіці, що розглядалася у розділі 3, реальна процентна ставка змінюється для зрівноважування заощаджень та інвестицій, тобто рівноважна реальна процентна ставка досягається їв точці перетину кривих заощадження та інвестицій. У малій відкритій економіці реальна процентна ставка дорівнює світовій реальній процентній ставці. Різниця між заощадженнями та інвестиціями за світової процентної ставки визначає сальдо торговельного балансу.

Уцьому пункті аналізу може виникнути питання про механізм, за допомогою якого зрівнюється сальдо торговельного балансу із чистими іноземними інвестиціями. Чинники, що визначають чисті іноземні інвестиції, зрозуміти неважко. Коли обсяг внутрішніх заощаджень падає нижче обсягу внутрішніх інвестицій, вітчизняні інвестори позичають гроші за кордоном; коли обсяг заощаджень перевищує обсяг інвестицій, то за рахунок цього надлишку коштів кредитують інші країни. Однак, що змушує імпортерів і експортерів діяти саме так, щоб зрівноважити міжнародний потік товарів та міжнародний потік капіталу? Поки що залишимо це запитання без відповіді, але повернемось до нього у підрозділі 8-3, коли аналізуватимемо чинники обмінних валютних курсів.

Графік 8-2. Заощадження та інвестиції у малій відкритій економіці. У закритій економіці реальна процентна ставка змінюється для зрівноважування заощаджень та інвестицій. У малій відкритій економіці процентну ставку визначають світові фінансові ринки. Різниця між заощадженнями та інвестиціями визначає стан торговельного балансу. На цьому графіку є торговельний надлишок, бо за світової процентної ставки заощадження перевищують інвестиції.

Як заходи економічної політики впливають на торговельний баланс

Припустімо, що національна економіка функціонує за збалансованої зовнішньої торгівлі, тобто за світової процентної ставки інвестиції I дорівнюють заощадженням S, а чистий експорт NX дорівнює 0. Використаємо нашу модель для прогнозування наслідків економічної політики уряду та економічної політики інших держав.

Внутрішня фіскальна політика. РозглянLMо спочатку, що відбувається у малій відкритій економіці, якщо уряд збільшує внутрішні видатки за рахунок .збільшення державних закупівель. Збільшення Є зменшує національні заощадження, бо S = Y — С — G За незмінної світової реальної процентної ставки інвестиції залишаються на попередньому рівні. Отже, заощадження стають меншими за інвестиції, і частину інвестицій треба фінансувати за рахунок позик за кордоном. Оскільки NX = S - I, то зменшення S означає і зменшення NX. Тепер в економіці виникає дефіцит торговельного балансу.

Ту саму логіку можна застосувати і до виявлення наслідків політики зниження податків. Зниження податків зменшує T, збільшує використовуваний дохід Y — Т, стимулює споживання і зменшує національні заощадження. (Хоч внаслідок зменшення податків дещо зростають приватні заощадження, державні заощадження зменшуються на повну величину скорочення податків; в цілому обсяг заощаджень зменшується). Оскільки NX = S — I, то зменшення національних заощаджень, у свою чергу, зменшує NХ.

Ці наслідки показано на графіку 8-3. Зміна фіскальної політики, яка збільшує приватне споживання С або державне споживання G, зменшує національні заощадження (Y — С — G) і, отже, переміщує вертикальну лінію, що позначає заощад-

ження, від S1 до S2. Оскільки NХ є віддаль між лініями заощаджень та інвестицій за світової процентної ставки, то це переміщення зменшує NX. Отже, якщо спочатку національна економіка має збалансовану зовнішню торгівлю, то заходи фіскальної політики, що зменшують національні заощадження, ведуть до виникнення дефіциту торговельного балансу.

Графік 8-3. Стимулювальна фіскальна політика уряду у малій відкритій економіці. Збільшення державних закупівель або зменшення податків зменшує національні заощадження і, отже, переміщує лінію заощаджень вліво, від 51 до 52. В результаті виникає дефіцит торговельного балансу.

ПРИКЛАД

Подвійні дефіцити

У 1980-х і 1990-х роках США проводили незвичну стимулювальну фіскальну політику. За підтримки Президента Роналда Рейгана Конгрес прийняв у 1981 р. закон, що істотно знизив особистий прибутковий податок упродовж наступних трьох років. Оскільки це зниження не супроводжувалось скороченням державних видатків, то вони різко перевищили надходження до бюджету. Дефіцит федерального бюджету США став найбільшим в історії країни за умов миру та економічного піднесення. Федеральний бюджет був дефіцитним і після того, як Роналд Рейган залишив Білий дім.

Відповідно до нашої моделі, така політика повинна зменшити національні заощадження і, отже, призвести до дефіциту торговельного балансу. І це справді сталося. На графіку 8-4 показано динаміку національних заощаджень, інвестицій та сальдо торговельного балансу і федерального бюджету як відсотка ВВП, починаючи з 1960 р. До 1980 р. федеральний бюджет у цілому був практично збалансованим. Бюджетні надлишки стали звичними після поступової виплати державного боргу, пов'язаного із другою світовою війною. Упродовж цього періоду торговельний баланс США також мав загалом невеликий надлишок. Американці заощаджували більше, ніж вкладали у вітчизняну економіку, а надлишок заощаджень інвестували за кордоном.

Ситуація докорінно змінилася 1981 р. Відтоді федеральний уряд почав зводити державний бюджет з небувалим для мирного періоду дефіцитом. Ця політика зменшила національні заощадження, що призвело до великого дефіциту торговельного балансу. Оскільки внутрішні

Графік 8-4. Рівень заощадження та інвестування, стан торговельного балансу і федерального бюджету США. На частиш (а) графіка показано національні заощадження та інвестиції як відсоток ВВП з 1960 р. Сальдо торговельного балансу дорівнює різниці між заощадженнями та інвестиціями. На частині (б) показано сальдо торговельного балансу і федерального бюджету як відсоток ВВП. Додатні значення вказують на надлишок, а від'ємні дефіцит. Завважте, що на початку 1980-х років федеральний уряд почав зводити державний бюджет з великим дефіцитом, що зменшило національні заощадження і спричинило великий дефіцит торговельного балансу.

Примітка. Дані про дефіцит бюджету скориґовано на рівень інфляції: лише реальний процент за борг враховано як видатки. Методику цього коригування буде з'ясовано в розділі 15. Дані про сальдо торговельного балансу отримано з національних рахунків як чистий експорт у поточних цінах.

Джерело: Department оf Commerce.

заощадження США були недостатні для фінансування інвестицій, інші країни почали надавати кредити США.

Значні суми позик, які США отримали за кордоном, змінили їхні позиції у світовій економіці. У 1981 р. величина чистих іноземних активів США становила 12,3% ВВП. Це означало, що США володіли більшим обсягом капіталу за кордоном, ніж іноземцям належало у США, і що ця різниця становила близько 1/8 щорічного доходу США. Навпаки, на початку 1990-х років величина чистих іноземних активів була уже від'ємною. У 1993 р. вона становила 8,8%. США перетворилися з найбільшого у світі кредитора у найбільшого у світі боржника.

Фіскальна політика за кордоном. З'ясуємо тепер, що відбувається у малій відкритій економіці, коли уряди інших країн змінюють свої державні закупівлі. Якщо ці іноземні держави є малою частиною світової економіки, то зміна в їхній фіскальній політиці мало вплине на економіку інших. Але якщо ці країни є великою частиною світової економіки, то, наприклад, збільшення ними державних закупівель зменшить величину світових заощаджень і підвищить світову процентну ставку.

Підвищення світової процентної ставки збільшує вартість позики і, отже, зменшує інвестиції у нашій малій відкритій економіці. Оскільки величина внутрішніх заощаджень не змінилася, то заощадження S тепер перевищують інвестиції I, і частина наших заощаджень відплине за кордон. Оскільки NХ = S — I, то зменшення I повинно також збільшити NХ. Отже, зменшення заощаджень за кордоном спричиняє виникнення торговельного надлишку у нашій малій економіці.

На графіку 8-5 показано, як мала відкрита економіка зі збалансованою зовнішньою торгівлею реагує на стимулювальну фіскальну політику, яку проводять інші країни. Оскільки зміна фіскальної політики відбувається за кордоном, то криві внутрішніх заощаджень та інвестицій не змінюють свого положення. Єдиною зміною є зростання світової процентної ставки від r1* до r2*. Сальдо торговельного балансу є різницею між заощадженнями та інвестиціями. Оскільки заощадження перевищують інвестиції за світової процентної ставки r2*, то виникає надлишок торговельного балансу. Отже, підвищення світової процентної ставки внаслідок проведення іншими країнами стимульованої фіскальної політики веде до виникнення надлишку торговельного балансу в малій відкритій економіці.

Зміни інвестиційного попиту. РозглянLMо, що відбувається у малій відкритій економіці, якщо її крива інвестицій переміщується вгору, тобто попит на інвестиційні блага збільшується за кожної процентної ставки. Це переміщення кривої відбувається, коли уряд змінює податкове законодавство для стимулювання інвестицій, наприклад, у формі податкових знижок для інвесторів. За будь-якої світової процентної ставки обсяг інвестицій тепер буде більшим. Оскільки обсяг заощаджень є незмінним, частина інвестицій повинна фінансуватися за рахунок позик за кордоном. Це означає, що чисті іноземні інвестиції є від'ємними. Інакше кажучи, оскільки NX = S — I, то збільшення I зменшує NX. Отже, переміщення кривої інвестицій вгору, спричиняє дефіцит торговельного балансу.