0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

Розділ 7

Гроші та інфляція

Немає витонченішого і надійнішого способу підірвати самі основи суспільства, ніж зруйнувати його грошову систему. Цей процес пробуджує усі руйнівні сили, заховані в економічних законах, і все це відбувається так, що ніхто не може збагнути, у чому річ.

Джон Меіїнард Кейнс

У 1970 p. "New York Times" коштувала 15 центів, середня ціна будинку для однієї сім'ї становила у США 23 400 дол., а середня заробітна плата у виробництві - 3,36 дол. за год. У 1997 p. "Times" коштувала 60 центів, ціна будинку становила 146 000 дол., а середня заробітна плата 13,16 дол. за год. Зростання загального рівня цін називають інфляцією. Це явище ми й вивчатимемо у даному розділі.

Темп інфляції - зміна загального рівня цін, виражена у відсотках, - - неоднаковий у різні періоди і в різних країнах. Наприклад, у США ціни зростали в середньому на 2,4% за рік у 1960-х роках, на 6,7% за рік у 1970-х, на 5,0% за рік у 1980-х і на 2,8% за рік у 1990-х роках. Коли в США у 1970-х роках темпи інфляції сягнули двозначних чисел, Президент Джералд Форд проголосив її "ворогом суспільства номер один", а у 1980-х роках Президент Роналд Рейґан назвав "найнещаднішим податком". Хоча в останні роки високих темпів інфляції в США не було, державні мужі робили все для того, щоб вони більше не повторилися.

Інфляція в США у двадцятому столітті навіть у найгірші часи була, за міжнародними мірками, помірною. Так, наприклад, у Росії в 1998 р. інфляція становила близько 50% за рік. У Німеччині в 1923 р. ціни зростали в середньому на 500% за місяць, Інфляцію з небувало високими темпами називають гіперінфляцією.

У цьому розділі ми розглянемо класичну теорію причин, наслідків і втрат суспільства від інфляції. Цю теорію називаємо "класичною" у тому сенсі, що вона виходить із повної гнучкості цін. Як уже зазначалось у розділі 1, більшість економістів поділяє думку, що це припущення точно описує поведінку економіки у довгостроковому періоді. І навпаки, вони вважають, що чимало цін на товари і послуги у короткостроковому періоді є негнучкими; ми візьмемо до уваги цей факт у нашому аналізі, починаючи з розділу 9. Проте поки що абстрагуємось від негнучкості цін у короткостроковому періоді. Класична теорія інфляції не лише глибоко пояснює процес зростання загального рівня цін у довгостроковому періоді, а й закладає надійні підвалини для аналізу цін у короткостроковому періоді, про що йтиметься у подальших розділах.

"Приховані сили економічних законів", що спричиняють інфляцію, не такі вже й таємничі, як про те твердить епіграф до цього розділу. Інфляція, як уже зазначалось, - це зростання загального рівня цін, а ціна

— співвідношення, в якому гроші обмінюють на товари і послуги. Отже, щоб зрозуміти інфляцію, нам потрібно з'ясувати суть грошей, чинники, які впливають на пропозицію грошей і попит на них, а також їх функції в економіці. Вивчення інфляції розпочинається з параграфа, в якому аналізуються різні концепції "грошей" і методи, що з їх допомогою держава контролює кількість грошей, якою володіють домогосподарства та фірми. У підрозділі

7-2 показано, що кількість грошей визначає рівень цін, а темпи зростання грошової маси визначають темпи інфляції.

Інфляція, у свою чергу, впливає на економіку у багатьох напрямах. У підрозділі 7-3 проаналізовано дохід, який отримує держава завдяки емісії паперових грошей; іноді цей дохід називають інфляційним податком. У підрозділі 7-4 проаналізовано вплив інфляції на номінальну процентну ставку. У підрозділі 7-5 досліджено, як номінальна процентна ставка, в свою чергу, впливає на рішення людей щодо кількості грошей на руках, а відтак і на рівень цін.

Завершивши аналіз причин і наслідків інфляції, у підрозділі 7-6 ми звернемося до, мабуть, найважливішого питання: чи є інфляція основною проблемою суспільства? Чи справді інфляція може підірвати самі основи суспільства, про що сказано в епіграфі до цього розділу?

І, нарешті, у підрозділі 7-7 розглянуто випадок гіперінфляції. Вивчення гіперінфляції дає багато цікавої інформації економістам, - зокрема, чіткіше виявляються причини, наслідки і втрати від інфляції. Як сейсмологам вивчення землетрусів дає змогу отримати нові знання про земну кору, так і економістам аналіз джерел гіперінфляції та методів боротьби з нею дозволяє глибше зрозуміти залежності МІЖ економічними змінними.

7-1. Що таке гроші?

Коли кажуть, що у когось багато грошей, то зазвичай мають на увазі майно. Тим часом економісти використовують поняття "гроші" у вужчому значенні. Для економіста гроші — це не все майно, а лише один із його видів: гроші - це сукупність активів, які можна використовувати для проведення ділових операцій. З деяким наближенням можна сказати, що гроші, якими володіють домогосподарства й фірми, становлять кількість грошей в національній економіці.

Функції грошей

Гроші виконують три функції. Вони є засобом нагромадження, мірою вартості і, засобом обміну.

Як засіб нагромадження, гроші - це спосіб переміщення купівельної спроможності з поточного періоду у майбутній період. Якщо я заробив 100 дол.. я можу відкласти ці гроші і витратити їх завтра, через тиждень або у наступному місяці. Звичайно, гроші не є найдосконалішим засобом нагромадження: з підвищенням цін купівельна спроможність грошей знижується, тобто за певну суму грошей можна купити дедалі менше товарів і послуг. Проте, незважаючи на це, люди володіють грішми, бо можуть обміняти їх на товари і послуги будь-коли у майбутньому.

Як міра вартості, гроші слугують одиницями, в яких визначають ціни і ведеться бухгалтерський облік. З мікроекономіки відомо, що розподіл ресурсів відбувається згідно з їх відносними цінами ціни одних товарів виражені в певній кількості інших товарів. Проте в магазинах ціни встановлюють у національних грошових одиницях — гривнях, доларах, злотих, рублях тощо.

Наприклад, у США продавець автомобілів скаже вам, що автомобіль коштує 12 000 дол., а не 400 сорочок (хоч мова може йти про ту саму суму). Аналогічно,

більшість боргових зобов'язань передбачають, що боржник повинен повернути у майбутньому певну суму грошей, а не певну кількість деякого товару. Гроші слугують міркою для здійснення економічних операцій.

Як засіб обміну, гроші використовують для купівлі товарів і послуг. "Ця банкнота є законним платіжним засобом за всі борги, приватні і державні" - надруковано на доларах США. Йдучи до магазину, ми впевнені, що продавці приймуть наші гроші в обмін на товари, що їх вони продають. Легкість з якою гроші перетворюються в інші речі товари і послуги, іноді називають ліквідністю.

Для кращого розуміння функцій грошей уявімо собі економіку без них економшу, яка грунтується на бартерному обміні. У такому світі обмін вимагає обопільного збігу бажань - - малоймовірної зустрічі двох осіб, кожна з яких володіє товаром, потрібним іншій, у відповідному місці і в належний час. У бартерній економіці можуть відбуватись лише найпростіші економічні операції.

Гроші уможливлюють проведення більш опосередкованих операцій. Наприклад, за свою заробітну плату професор купує книжки; видавець використовує свій дохід від продажу книг на придбання паперу; паперова фабрика використовує дохід від продажу паперу для розрахунків з постачальником паперу, який за отримані гроші посилає своїх дітей до коледжу; коледж використовує надходження від плати за навчання для виплати заробітної плати професорові. В сучасній економіці обмін є здебільшого опосередкованим і потребує використання грошей.

Види грошей

Гроші існують у різних формах. В економіці США ділові операції здійснюють за дорогою речей доларових банкнотів, - єдина функція яких - слугувати грішми. Ці клаптики зеленого паперу з невеликими портретами видатних громадян Сполучених Штатів мали б невелику вартість, якби їх повсюдно не приймали як гроші. Гроші, які не мають внутрішньої вартості називають паперовими, або декретними, грішми, оскільки уряд визначає їх як гроші за допомогою закону, або декрету

Хоч у сучасному суспільстві паперові і рожі с нормою, упродовж багатьох тисячоліть у більшості країн світу використовували як гроші товари, що мали внутрішню вартість. Такі гроші називають товарними грішми. Найпоширенішим прикладом товарних грошей е золото. Якщо в країні як гроші використовують золото , (або паперові гроші моя на обміняти на золото), то таку грошову систему називають золотим стандартом. Золото є різновидом товарних грошей, бо його можна використовувати не лише для проведення лілових операцій, а й в інших цілях: для виготовлення ювелірних виробів, для протезування зубів тощо. Упродовж XIX ст. у більшості країн світу грошова система існувала у формі золотого стандарту.

"І як вам подобаються ці смішні гроші»

ПРИКЛАД

Гроші у таборах для військовополонених

Незвичайна форма товарних грошей розвинулася під час другої світової війни у деяких нацистських таборах для військовополонених. Через Червоний Хрест ув'язнені отримували деякі товари — продукти харчування, одяг, цигарки тощо. Проте ці товари розподілялися за нормами без урахування уподобань ув'язнених, тому природно, що розподіл часто був неефективним. Один з ув'язнених міг віддати перевагу цукрові, інший — сирові, тоді як третій хотів би отримати свіжу сорочку. Відмінності у смаках і пожитках ув'язнених призвели до виникнення торгівлі між ними.

Однак виявилося, що бартер є неефективним способом обміну наявних благ, бо вимагає обопільного збігу бажань. Інакше кажучи, бартерний спосіб обміну не забезпечував кожного ув'язненого саме тим благом, якого він найбільше потребував чи цінував. Навіть обмежена економіка таборів для військовополонених потребувала деякої форми грошей для обслуговування операцій, які там здійснювалися.

Зрештою, цигарки стали визнаною "валютою", в якій визначалися ціни і за допомогою якої здійснювалися всі торговельні операції. Сорочка, наприклад, коштувала приблизно 80 цигарок. Послуги також оцінювалися в цигарках: деякі ув'язнені пропонували іншим випрати за них одяг з оплатою по дві цигарки за одиницю одягу. Навіть ті, хто не курив, охоче приймали в обмін цигарки, бо знали, що згодом зможуть обміняти їх на потрібне їм благо. У таборах для військовополонених цигарки стали засобом нагромадження, мірою вартості і засобом обміну1.

Як виникли паперові гроші

Використання товарних грошей в мінових операціях зовсім не дивне, люди готові приймати товарні гроші, такі як золото, бо вони мають внутрішню вартість. Натомість виникнення паперових грошей значно складніше явище. Що змусило людей цінувати те, що насправді не має внутрішньої вартості?

Щоб зрозуміти процес переходу від товарних до паперових грошей, уявімо собі економіку, в якій люди носять із собою торби золота. Купуючи щось, покупець відмірює відповідну кількість золота. Якщо продавець переконаний в тому, що вага і проба золота відповідають вимогам, то обмін відбудеться.

На першому етапі держава могла долучитися до створення грошової системи, щоб допомогти зменшити витрати, пов'язані з купівлею-продажем. Використання зливків золота як грошей пов'язане з великими витратами, бо для здійснення ділової операції потрібен час для встановлення проби і ваги золота. Для зменшення цих витрат держава карбує золоті монети певної проби і ваги. Монети, на відміну від золотих зливків, використовувати зручніше, оскільки їх вартість загальновизнана.

Наступний етап участі держави у грошовому обігу - - це випуск урядом золотих сертифікатів — клаптиків паперу, які можна було обміняти на певну кількість золота. Якщо люди довіряють своєму урядові, то випущені ним грошові знаки, або банкноти, оцінюватимуть так само, як і золото. Оскільки банкноти легші, ніж золото у

______________

1 R. А. Radford, "The Economic Organisation of a P. O. W. Camp", Económica (November 1945): 189-201. Це не єдиний приклад використання цигарок. Наприкінці 1980-х рр. у тіньовій економіці CPCP пачкам "Мальборо" віддавали перевагу перед рублем.

зливках (і золоті монети), їх зручніше використовувати для здійснення ділових операцій. Зрештою, ніхто вже не носить золота із собою, а ці забезпечені золотом державні банкноти стають грішми.

Нарешті, забезпечення державних банкнот золотом стає непотрібним. Якщо нікого не хвилює обмін банкнот на золото, то скасування самої можливості такого обміну не викликає протесту. Доки усі учасники ринкового процесу використовують у ділових операціях таперові банкноти, останні матимуть вартість і слугуватимуть грішми. Отже, товарні гроші поступово витіснялися паперовими грішми. Завважте: використання паперових грошей у процесі обміну є суспільною угодою у тому розумінні, що кожен цінує паперові гроші як такі, що мають вартість, просто тому, що сподівається на таку саму їх оцінку іншими учасниками ринкового процесу.

ПРИКЛАД

Гроші та суспільні угоди на острові Яп

На Япі, невеликому острові у Тихому океані, існували гроші, які займали проміжне місце між товарними і паперовими грішми. Традиційним засобом обміну на острові Яп були феї, кам'яні круги, що сягали 12 футів у діаметрі. Ці камені мали отвори посередині, отож їх можна було переносити на жердинах і використовувати для обслуговування ділових операцій.

Великі камені не є зручною формою грошей. Камені ці були важкі, отож новому їх власникові доводилось докладати значних зусиль для перенесення своїх фей додому після ділової угоди. Хоч ця грошова система і обслуговувала обмін, але вона передбачала значні додаткові витрати.

Зрештою нові власники фей дедалі частіше не переносили камені-гроші до своїх домівок. Замість цього новий власник фей просто отримував документ, який підтверджував його право на феї, і не ускладнював собі життя переміщенням каменів. У наступних угодах купівлі-продажу він обмінював це право на потрібні йому блага. Фізичне володіння каменями стало менш важливим, ніж володіння документом, який засвідчував право на них.

Ця практика зазнала серйозного випробування, коли особливо цінний камінь поглинула морська хвиля під час шторму. Оскільки власник втратив свої гроші внаслідок стихійного лиха, а не в результаті недбалості, було вирішено, що він і надалі зберігає право на цей фей. Навіть через декілька поколінь, коли уже нікого не залишилось в живих, хто бачив камінь, права на цей фей, як і колись, використовували в актах купівлі-продажу2.

Як регулюють кількість грошей

Кількість грошей, яка є в національній економіці на певний момент часу, називають пропозицією грошей. Якщо ця економіка використовує товарні гроші, то пропозицію грошей визначає наявна кількість цього блага. В національній економіці, яка використовує паперові гроші (а такими нині є економіки майже всіх країн світу), пропозицію грошей регулює держава згідно з законодавством; держава володіє монополією на емісію грошей. Пропозиція грошей є економічним інструментом полі-

__________________

2 Norman Angell, The Story of Money (New York: Frederik A. Stokes Company, 1929), 88—89.

тики держави, таким як рівень оподаткування чи державні закупівлі. Регулювання пропозиції грошей називають монетарною, або грошовою, політикою

У США та багатьох інших країнах функцію регулювання пропозиції грошей делеговано частково незалежному інститутові, який називають центральним банком. Центральним банком Сполучених Штатів є Федеральна резервна система (ФРС). Якщо поглянути на американські доларові банкноти, то можна побачити, що вони є банкнотами Федеральної резервної системи. Рішення щодо величини пропозиції грошей ухвалює Федеральний комітет відкритого ринку. У цей комітет входять члени Ради керуючих ФРС, яких призначає Президент США і затверджує Конгрес, а також президенти регіональних федеральних резервних банків. Федеральний комітет відкритого ринку збирається приблизно кожні шість тижнів для обговорення і визначення заходів монетарної політики.

Основним інструментом контролю Федеральної резервної системи за пропозицією грошей є операції на відкритому ринку — купівля і продаж державних цінних паперів. Для збільшення пропозиції грошей ФРС купує державні цінні папери у домогосподарств і фірм за долари. Оскільки ці гроші переходять до рук домогосподарств та фірм, то купівля ФРС державних цінних паперів збільшує кількість грошей в обігу. І навпаки, для зменшення пропозиції грошей ФРС продає зі свого портфеля частину державних цінних паперів. Продаж ФРС державних облігацій на відкритому ринку вилучає частину грошей, якою володіли фірми й домогосподарства, що зменшує кількість грошей в обігу.

У розділі 18 ми розглянемо детальніше, як саме ФРС регулює пропозицію грошей. Тут ці деталі не мають важливого значення. Достатньо припустити, що ФРС безпосередньо регулює пропозицію грошей.

Як вимірюють кількість грошей

Одне із завдань цього розділу полягає в тому, щоб виявити вплив пропозиції грошей на національну економіку; ми проаналізуємо цю проблему у наступному підрозділі. Проте спочатку з'ясуємо, як економісти вимірюють кількість грошей в обігу, що буде надійною основою для подальшого аналізу.

Оскільки гроші є сукупністю активів, використовуваних для здійснення ділових операцій, то кількість грошей дорівнює кількості цих активів. У простих економічних системах цю кількість легко виміряти. У таборі для військовополонених кількість грошей дорівнювала кількості цигарок у таборі. Проте як можна виміряти кількість грошей у складніших економічних системах, таких як економіка США? Відповідь на це запитання не є очевидною, бо різні ділові операції обслуговує не один, а декілька видів активів. Для здійснення ділових операцій люди можуть використовувати різні активи, наприклад, готівку або чеки; при цьому деякі види активів зручніші за інші. В результаті існують різні показники кількості грошей.

Найочевидніший актив, який треба включити у загальну кількість грошей, є готівка, тобто сума усіх випущених в обіг паперових грошей і монет. Значну частину повсякденних операцій обслуговує саме готівка, яка в цьому разі виконує функцію засобу обміну.

Іншим видом активів, що використовується для проведення ділових операцій, є безстрокові вклади, тобто кошти, що люди зберігають на своїх поточних чекових рахунках. Якщо більшість продавців погоджуються приймати чеки, то чекові рахунки майже такі ж зручні для здійснення ділових операцій, як і готівка в обох випад-

ках активи перебувають у формі яка полегшує здійснення ділових операцій. Тому коли вимірюють кількість грошей, безстрокові вклади зазвичай додають до готівки.

Оскільки врахування безстрокових вкладів у грошовій масі є логічним, то постає питання про врахування в ній інших активів. Наприклад, кошти на заощаджувальних рахунках можна легко перемістити на чекові рахунки; ці активи також зручні для здійснення ділових операцій. Взаємні фонди грошового ринку дають змогу інвесторам виписувати чеки зі своїх рахунків. Хоча часто існують обмеження щодо суми або кількості виписаних чеків. Оскільки усі ці активи можна легко використовувати для здійснення ділових операцій, то їх треба враховувати у кількості грошей.

Через те, що коло активів, які треба враховувати у грошовій масі, точно невідоме, для її визначення використовують різні показники. У таблиці 7-1 подано п'ять показників грошової маси, які Федеральна резервна система обчислює для економіки США з переліком активів, які враховано у кожному показникові. У порядку розширення бази обчислення їх позначають С, М1, М2, М3 і L. Показниками, які найчастіше використовують для вивчення впливу грошей на економіку, є М1 і М2. Однак серед економістів немає згоди щодо того, який з показників грошової маси є найліпшим. Полеміка навколо монетарної політики нерідко виникає тому, що різні показники грошової маси мають різну динаміку. На щастя, ці різні показники здебільшого змінюються в одному напрямі і тому приблизно однаково оцінюють темпи зростання кількості грошей.

Таблиця 7-1 Показники грошової маси

Джерело: Federal Reserve

7-2. Кількісна теорія грошей

Ми вже знаємо суть грошей і як регулюють та вимірюють їх кількість. Тепер проаналізуймо, як кількість грошей впливає на економіку. Для цього простежмо зв'язок кількості грошей з іншими економічними змінними, такими як ціни і доходи.

Ділові операції та кількісне рівняння обміну

Людям потрібні гроші для купівлі товарів і послуг. Чим більше грошей їм необхідно для здійснення цих операцій, тим більше грошей перебуває в обігу. Отже, кількість грошей в економіці тісно пов'язана з тією їх кількістю, яка використана в ділових операціях.

Залежність між кількістю ділових операцій і кількістю грошей виражає так зване кількісне рівняння

Проаналізуймо всі чотири змінні, що входять у рівняння.

Права частина кількісного рівняння обміну говорить про ділові операції. Т позначає загальну кількість ділових операцій протягом деякого періоду часу, наприклад, за рік. Інакше кажучи, Т — це кількість операцій обміну товарів чи послуг на гроші протягом року. Р — ціна типової ділової операції кількість залучених до обміну грошових одиниць. Добуток ціни ділової операції та кількості операцій, РТ, дорівнює кількості грошей, які перейшли з рук у руки за рік.

Ліва частина кількісного рівняння обміну повідомляє про гроші, використані для здійснення ділових операцій. М кількість грошей. V називають швидкістю обігу грошей; вона відображає швидкість, з якою гроші циркулюють в економіці. Інакше кажучи, швидкість обігу грошей — це кількість разів, яку гривня або долар переходять з рук у руки за деякий проміжок часу.

Припустімо, наприклад, що 60 хлібин продано у деякому році за ціною 0,5 дол. за хлібину. Тоді Т дорівнює 60 хлібин за рік, а Р дорівнює 0,5 дол. за хлібину. Загальна кількість залучених до обміну доларів дорівнює:

РТ = 0,5 дол./за хлібину х 60 хлібин/за рік = 30 дол./за рік.

Права частина кількісного рівняння обміну дорівнює ЗО дол. за рік. що є вартістю у доларах усіх операцій.

Припустімо тепер, що кількість грошей в економіці дорівнює 10 дол. З рівняння швидкість обігу грошей можна визначити як:

V= РТ/М

=(30 дол./рік)/(10 дол.)

=З рази за рік.

Це означає, що в економіці, де в обігу перебуває 10 дол., за рік відбулося ділових операцій на суму 30 дол., кожен долар за рік повинен тричі перейти з рук ї руки.

Кількісне рівняння обміну є тотожністю: його виконання зумовлене самими визначеннями змінних, що входять у нього. Рівняння є дуже продуктивним, бо з нього випливає, що зі зміною однієї змінної повинні змінитися ще принаймні одна або й більше змінних, щоб збереглася рівність. Наприклад, якщо кількість грошей збільшується, а швидкість обігу грошей не змінюється, то повинні збільшитися або ціна, або кількість ділових операцій.

Від ділових операцій до доходу

Економісти здебільшого використовують у своєму аналізі дещо іншу модифікацію кількісного рівняння, ніж та, що наведена вище. Проблема застосування вихідної форми цього рівняння полягає у тому, що кількість ділових операцій важко виміряти. Для її розв'язання кількість операцій Т замінюють загальним обсягом виробництва Y.

Ділові операції та обсяг виробництва тісно взаємопов'язані, оскільки чим більше товарів і послуг виробляє економіка, тим більше їх купують і продають. Проте це аж ніяк не одне й те саме. Коли, наприклад, одна особа продає іншій уживаний автомобіль, відбувається ділова операція з використанням грошей, хоча цей автомобіль не с частиною поточного обсягу виробництва. І все ж загалом вартість ділових операцій, виражена у грошах, приблизно дорівнює вартісному обсягові виробництва.

Якщо Y позначає обсяг виробленої продукції, а Р — ціну одиниці продукції, тоді РУ - грошовий вираз обсягу продукції. Ми уже запровадили позначення для цих змінних у розділі 2, коли аналізували систему національних рахунків: Y — це реальний ВВП і Р — дефлятор ВВП, а РY - номінальний ВВП. Тепер кількісне рівняння обміну можна записати:

Оскільки Y водночас є і сукупним доходом, то V у такому варіанті кількісного рівняння обміну називають швидкістю обігу грошей у русі доходів. Швидкість обігу грошей у русі доходів показує кількість власників, яких змінила грошова одиниця упродовж певного проміжку часу. Кількісне рівняння найчастіше записують саме в такому вигляді, і його ми надалі й використовуватимемо.

Функція попиту на гроші і кількісне рівняння обміну

В аналізі випишу грошей на економіку часто потрібно кількість грошей виразити через кількість товарів і послуг, які можна за них купити. Оцю кількість, яку можна купити, або M/P називають реальними

грошовими залишками

Реальні грошові залишки вимірюють купівельну спроможність грошової маси. Розгляньмо, наприклад, економіку, яка виробляє тільки хліб. Якщо кількість грошей становить 10 дол., а ціна однієї хлібини - 0,5 дол . тоді реальні грошові залиш-