0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

Ліва частина рівняння показує, що національні заощадження залежать від доходу Y та змінних фіскальної політики G і Т. Для незмінних значень Y, G і Т національні заощадження S також незмінні. Права частина рівняння показує, що інвестиції залежать від процентної ставки.

На графіку 3-7 заощадження та інвестиції зображено як функцію процентної ставки. Функція заощадження є вертикальною лінією, бо в цій моделі заощадження не залежать від процентної ставки (пізніше ми опустимо це припущення). Інвестиційна функція є спадною: вища процентна ставка означає, що менша кількість інвестиційних проектів прибуткова.

За побіжного погляду на графік 3-7 може видаватися, що це криві попиту і пропозиції для конкретного товару. Заощадження та інвестиції можна тлумачити за допомогою інструментарію попиту і пропозиції. У цьому разі "товаром" є позичкові кошти, а їх ціною процентна ставка. Заощадження є пропозицією позичкових коштів: домогосподарства надають в позику свої заощадження інвесторам або кладуть свої заощадження в банк, який надає позики. Інвестиції — це попит на позичкові кошти: інвестори безпосередньо позичають у населення, продаючи облігації, або позичають через посередників, зокрема через банки. Оскільки інвестиції залежать від процентної ставки, попит на позичкові кошти також залежить від процентної ставки.

Процентна ставка змінюється доти, доки сума, яку фірми хочуть інвестувати, не дорівнюватиме сумі яку домогосподарства хочуть заощадити. Інакше кажучи, попит на позичкові кошти перевищує їх пропозицію. У цьому разі процентна ставка зростає. І навпаки, за надто високої процентної ставки домогосподарства хочуть заощадити більше, ніж фірми інвестувати; оскільки пропозиція позичкових коштів перевищує попит на них, процентна ставка знижується. Рівноважна процентна ставка досягається в точці перетину двох кривих. За рівноважної процентної ставки домогосподарства бажають заощадити стільки, скільки фірми інвестувати пропозиція позичкових коштів дорівнює попитові на них.

Зміни у заощадженнях:

наслідки фіскальної політики

Ми хочемо використати нашу модель, щоб показати вплив фіскальної політики на економіку. Коли уряд змінює свої видатки або рівень податків, він впливає на попит на вироблені економікою товари і послуги, змінює національні заощадження, інвестиції та рівноважну процентну ставку.

Збільшення державних закупівель. Передусім розгляньмо наслідки збільшення державних закупівель у сумі G. Відбудеться миттєве збільшення попиту на товари і послуги на величину G Проте оскільки загальний обсяг продукції є незмінним за даних факторів виробництва, то збільшення обсягу державних закупівель може відбуватися лише за рахунок зменшення деякого іншого елемента попиту. Оскільки використовуваний дохід Y — Т незмінним, обсяг споживання С також незмінний. Збільшення державних закупівель може відбутися за рахунок рівноважного зменшення інвестицій.

Процентна ставка повинна зрости, щоб спричинити зниження обсягу інвестицій. Тому збільшення державних закупівель призводить до зростання процентної ставки і зменшення обсягу інвестицій. Кажуть, що державні закупівлі витісняють інвестиції.

Графік 3-8. Зменшення заощаджень. Будь-яке зменшення заощаджень, наприклад внаслідок зміни фіскальної політики, переміщує лінію заощаджень вліво. Новою рівновагою є точка, в якій нова лінія заощаджень перетинає криву інвестицій. Скорочення заощаджень зменшує обсяг інвестицій і підвищує процентну ставку. Вважають, що заходи фіскальної політики зменшують заощадження і витісняють інвестиції.

Для глибшого розуміння наслідків збільшення державних закупівель розгляньмо його вплив на ринок позичкових коштів. Якщо збільшення державних закупівель не супроводжується збільшенням податків, уряд фінансує додаткові видатки через запозичення, тобто зменшує державні заощадження. За незмінних приватних заощаджень це державне запозичення зменшує національні заощадження. Як видно з графіка 3-8, зменшення національних заощаджень показано переміщенням вліво кривої пропозиції позичкових коштів для інвестицій. За початкової процентної ставки попит на позичкові кошти перевищує пропозицію. Рівноважна процентна ставка зростає до точки, в якій крива інвестицій перетинає нову криву заощаджень. Отже, збільшення державних закупівель підвищує процентну ставку з r1 до r2.

ПРИКЛАД

Війни і процентні ставки в Сполученому Королівстві у 1730 — 1920 рр.

Війни — це серйозна травма, як для тих, хто воює, так і для економіки країни. Оскільки в роки війн відбуваються глибокі економічні зрушення, то війни є природним експериментом, за допомогою якого економісти можуть перевірити свої теорії. Ми можемо багато дізнатися про економіку, спостерігаючи, як ендогенні змінні реагують на великі змінні у значеннях екзогенних змінних.

Обсяг державних закупівель є однією з екзогенних змінних, що істотно змінюється ПІД час війни. На графіку 3-9 показано частку оборонних видатків у В ВИ Великої Британії від

Графік 3-9. Військові видатки і процентна ставка у Великій Британії. На цьому графіку показано військові видатки як відсоток ВВП в Об'єднаному Королівстві від 1730-го до 1919 р. Не дивно, що військові видатки значно збільшувалися під час кожної з восьми воєн, які вела Британія в цей період. З графіка також видно, що процентна ставка (у цьому разі процентна ставка за державні облігації, які називають консолями) виявляла тенденцію до зростання зі збільшенням військових видатків.

Джерело: Часові ряди побудовані на підставі низки джерел, які наведеш у: Robert J. Barro, "Government Spending, Interest Rates, Prices, and Budget Deficits in the United Kingdom, 1701 - 1918"'Journal of Monetary Economics 20 (September 1987): 221 - 248

1730-го до 1919 р. Як і очікувалось, державні закупівлі раптово і різко зростали під час усіх восьми британських війн цього періоду. З нашої моделі випливає, що збільшення державних закупівель під час війни та збільшення державних запозичень для фінансування війн мало б розширити попит на товари і послуги, зменшити пропозицію позичкових коштів і підвищити процентну ставку. Для перевірки цього прогнозу на графіку 3-9 показано також процентну ставку за довгострокові державні облігації, які називають у Великій Британії консолями. Ці дані підтверджують прогноз моделі: зі збільшенням державних закупівель процентні ставки справді зростають .

_______________

1Daniel К. Benjamin and Levis А. Kochin, "War, Prices, and Interest Rates: A Martial Solution to Gibson's Paradox", in M. D. Bordo and A. J. Schwartz, eds., A Retrospective on Ute Classical Gold Standard, 1821 - 1931 (Chicago: University of Chicago Press, 1984), 587 - 612; Robert J.Barro, "Government Spending, Interest Rates, Prices, and Budget Deficits In the United Kingdom, 1701 - 1918й\ Journal of Monetary Economics (September 1987): 221 - 248.

тому, що в той самий час в економіці може відбутися чимало різних змін. Наприклад, в роки другої світової війни карткова система обмежувала споживання багатьох товарів, хоч державні закупівлі різко зросли. Крім того, ризик поразки у війні і можливість невиконання рядом своїх зобов'язань з виплати боргу підвищували процентну ставку, яку уряд був змушений виплачувати. Економічні моделі передбачають, що станеться, коли одна екзогенна змінна зміниться, а всі інші екзогенні змінні залишаться незмінними. У реальному світі, проте, багато екзогенних змінних можуть змінюватись одночасно. На відміну від контрольованих лабораторних експериментів, природні експерименти, на які змушені покладатись економісти, не завжди просто тлумачити.

____________________________________________________________________________________________________________

Зниження податків. Тепер розглянемо скорочення податків на величину T. Безпосередній вплив цього скорочення полягає в тому, що використовуваний дохід і, отже, споживання зростають. Використовуваний дохід зростає на T, а обсяг споживання збільшується на T, помножене на граничну схильність до споживання MPC. Зі збільшенням MPC посилюється вплив зниження податків на споживання. Оскільки за наявних факторів виробництва обсяг виробленої продукції не змінюється, а рівень державних закупівель встановлює уряд, збільшення споживання повинно відбуватися за рахунок інвестицій. Зменшення інвестицій передбачає зростання процентних ставок. Тому зниження податків, як і збільшення державних закупівель, витісняє інвестиції і підвищує процентну ставку.

Вплив зниження податків можна також проаналізувати, розглядаючи заощадження та інвестиції. Зниження податків збільшує використовуваний дохід на АГ, а споживання збільшується на

MPC x T. Національні заощадження S, які дорівнюють Y — С — G, зменшуються на ту саму величину, на яку збільшується споживання. Як і на графіку 3-8, зменшення заощаджень переміщує криву пропозиції позичкових коштів ліворуч, що збільшує рівноважну процентну ставку і витісняє інвестиції.

ПРИКЛАД

Фіскальна політика у 1980-х роках

Однією з найпомітніших економічних подій недалекого минулого стали істотні зміни фіскальної політики США у 1981 р. У 1980 р. Роналда Рейгана було обрано Президентом США, який у своїй передвиборній програмі обіцяв збільшити оборонні видатки і знизити податки. Результатом такої комбінації став, що не дивно, великий розрив між державними видатками і державними надходженнями. Дефіцит державного бюджету різко збільшився у 1980-х роках, і уряд США брав у позику гроші за безпрецедентно високою для мирного часу процентною ставкою

Згідно з нашою моделлю, зміна фіскальної політики призвела до зростання процентних ставок та зниження національних заощаджень. Реальна процентна ставка (обчислена як різниця між доходом на державні цінні папери і темпом інфляції) зросла від 0,4% у 1970-х роках до 5,7% у 1980-х Валові національні заощадження як відсоток ВВП впали від 16,7% у 1970-х роках до 14,1% у 1980-х. Зміна фіскальної політики у 1980-х роках супроводжувалася саме тими наслідками, які випливали з нашої моделі економіки.

Зміни в інвестиційному попиті.

Досі ми аналізували можливі впливи фіскальної політики на національні заощадження. Нашу модель можна також використати для вивчення іншого боку ринку попиту на інвестиції. У цьому підрозділі з'ясуємо, чому змінюється попит на інвестиції і які наслідки таких змій.

Однією з причин розширення інвестиційного попиту є технологічні нововведення. Припустімо, наприклад, що хтось винайшов нову технологію, як-от залізниця чи комп'ютер. До того як фірма чи домогосподарство зможуть скористатися із нововведення, їм потрібно купити інвестиційні товари. Винахід залізниці нічого не

Графік 3-10. Збільшення попиту на інвестиції. Збільшення попиту на інвестиційні товари переміщує криву інвестиційного попиту вправо. За будь-якої процентної ставки обсяг інвестицій зростає. Рівновага переміщується з точки А у точку В. Оскільки обсяг заощаджень незмінний, розширення інвестиційного попиту підвищує процентну ставку, залишаючи рівноважний обсяг інвестицій незмінним.

вартував доти, доки не було збудовано поїзди і прокладено колії. Ідея комп'ютера не стала продуктивною доти, доки не було виготовлено комп'ютери. Отже, науково-технічні нововведення збільшують інвестиційний попит.

Інвестиційний попит може також змінитись внаслідок того, що держава заохочує або стримує інвестиції через податкове законодавство. Наприклад, припустімо, що уряд підвищує прибутковий податок з громадян і використовує додаткові надходження від цього для податкових знижок тим, хто інвестує в новий капітал. Така зміна оподаткування робить більшу кількість інвестиційних проектів прибутковими і, подібно до технологічного нововведення, збільшує попит на інвестиційні товари.

На графіку 3-10 показано наслідки збільшення інвестиційного попиту. За будь-якого рівня процентної ставки попит на інвестиційні товари (а також і на позики) стає більшим. Це збільшення попиту зображено переміщенням кривої інвестицій вправо. Економіка переходить від старої рівноваги, точки А до нової рівноваги, точки В.

Графік 3-11. Заощадження як функція процентної ставки. Тут заощадження прямо пов'язані з процентною ставкою. Пряма залежність виникає у тому разі, якщо вища процентна ставка стимулює людей споживати менше і заощаджувати більше.

Графік 3-12. Збільшення інвестиційного попиту у разі, коли заощадження залежать від процентної ставки. Якщо заощадження залежать від процентної ставки, то переміщення кривої інвестицій вправо підвищує процентну ставку і обсяг інвестицій. Вища процентна ставка спонукає людей збільшувати заощадження, що в свою чергу дає змогу збільшувати інвестиції.

7 - 2243

Несподіваний висновок, що випливає з графіка 3-10, полягає в тому, що рівноважний обсяг інвестицій є незмінним. Згідно з нашим припущенням, незмінний рівень заощаджень визначає обсяг інвестицій. Інакше кажучи, пропозиція позичкових коштів є незмінною. Розширення інвестиційного попиту просто збільшує рівноважну процентну ставку.

Ми дійшли б, проте, іншого висновку, якби змінили нашу просту функцію споживання і припустили наявність залежності споживання від процентної ставки. Оскільки процентна ставка — це дохід від заощаджень (так само як і ціна запозичень), вища процентна ставка могла б скоротити обсяг споживання і збільшити заощадження. У такому разі крива заощаджень була б висхідною, як на графіку 3-11, а не вертикальною лінією.

За висхідної кривої заощаджень збільшення інвестиційного попиту підвищувало б і рівноважну процентну ставку, і рівноважний обсяг інвестицій. Графік 3-12 показує таку зміну. Зростання процентної ставки спонукає домогосподарства споживати менше і заощаджувати більше. Скорочення споживання вивільняє ресурси для інвестування.

ДОВІДКА

Проблема ідентифікації

У нашій моделі інвестиції залежать від процентної ставки. Вища процентна ставка означає, що менша кількість інвестиційних проектів є прибутковою. Крива інвестиційного попиту має спадну траєкторію.

Однак економісти, які аналізують макроекономічні дані, зазвичай не можуть виявити очевидного взаємозв'язку між інвестиціями і процентними ставками. В ті періоди, коли процентні ставки високі, інвестиції не завжди є низькими. В ті ж періоди, коли процентні ставки є низькими, інвестиції не обов'язково високі.

Як можна тлумачити це спостереження? Чи означає воно, що інвестиції не залежать від процентної ставки? А може, воно виявляє, що наша модель інвестицій та процентної ставки не відповідає тому, як економіка насправді функціонує?

На щастя, нам не доведеться відмовлятися від нашої моделі. Неспроможність виявити емпіричний взаємозв'язок між інвестиціями і процентними ставками є прикладом того, що називають проблемою ідентифікації. Проблема ідентифікації виникає тоді, коли між змінними існує більш ніж один тип зв'язку. Коли ми розглядаємо фактичні дані, то спостерігаємо комбінацію цих різних типів зв'язку, і тому важко "ідентифікувати" один з них.

Щоб зрозуміти цю проблему конкретніше і глибше, розгляньмо взаємозв'язок між заощадженнями, інвестиціями і процентною ставкою. Припустімо, з одного боку, що всі зміни у процентній ставці випливають зі змін у заощадженнях, тобто з переміщень кривої заощаджень. Тоді, як показано на лівій частині (а) графіка 3-13, всі зміни репрезентували б рух по незмінній кривій інвестицій. Як показано на правій частині (а) графіка, дані відслідкували б цю криву інвестицій. Отже, ми простежували б обернену залежність між інвестиціями і процентними ставками.

Припустімо, з іншого боку, що всі зміни у процентній ставці випливають із технологічних нововведень, тобто із переміщень кривої інвестиційного попиту. Тоді, як показано на лівій частиш (б) графіка, всі зміни були б переміщенням кривої інвестиційного попиту по сталій кривій заощаджень. Отже, ми простежували б пряму залежність між інвестиціями і процентними ставками.

У реальному світі процентні ставки інколи змінюються внаслідок переміщень кривої заощаджень, а іноді внаслідок переміщень кривої інвестицій. У цьому змішаному випадку.

як показано на частині (в) графіка, розподіл даних не виявляв би жодного усталеного зв'язку між процентними ставками та обсягом інвестицій, що звичайно спостерігають економісти, працюючи з фактичними даними. Висновок цього аналізу простий, і його можна застосувати до багатьох інших ситуацій: емпіричний взаємозв'язок, який ми сподіваємось виявити, вирішальною мірою залежить від того, які екзогенні змінні, на нашу думку, змінюються.

3-5. Висновок

У цьому розділі ми побудували модель, яка пояснює виробництво, розподіл і використання товарів і послуг, виготовлених у ринковій .економіці. Оскільки модель містить усі складові, проілюстровані в схемі кругопотоку (графік 3-1), її інколи називають моделлю загальної рівноваги. Ця модель підкреслює важливість зміни цін для досягнення рівноваги пропозиції і попиту. Ціни факторів виробництва зрівноважують ринки факторів виробництва. Процентна ставка зрівноважує пропозицію і попит на товари і послуги (або, що рівнозначно, пропозицію і попит на позичкові кошти).

У цьому розділі ми аналізували різні застосування цієї моделі. Модель може пояснити, як дохід розподіляється між факторами виробництва і як ціни факторів залежать від їх пропозиції. Ми також використали цю модель для аналізу впливу фіскальної політики на розподіл виробленого продукту між альтернативними напрямами його використання — споживання, інвестиції та державні закупівлі — і як вона впливає на рівноважну процентну ставку.

Тепер корисно повторити спрощувальні припущення, які зроблено у цьому розділі. У подальших розділах ми відмовились від окремих із цих припущень, щоб охопити ширше коло проблем.

Ми припустили, що обсяг капіталу, робоча сила й методи виробництва є незмінними. У розділах 4 і 5 довідаємось, як із перебігом часу зміни в кожній із цих змінних збільшують обсяг товарів і послуг, що їх виробляє економіка.

Ми залишили осторонь роль грошей як активу, за допомогою якого купують і продають товари і послуги. У розділі 7 з'ясуємо вплив грошей на економіку та дію монетарної політики.

Ми припустили, що країна не торгує з іншими країнами, тобто зовнішня торгівля відсутня. У розділі 8 розглянемо, як міжнародні економічні стосунки впливають на наш висновок.

Ми залишили осторонь роль негнучкості цін у короткостроковому періоді. У розділах 9-13 побудуємо модель короткострокових коливань, в якій враховано негнучкі ціни. Відтак проаналізуємо, як модель короткострокових коливань пов'язана з моделлю національного доходу, яку розвинуто у цьому розділі.

Перш ніж ми перейдемо до вивчення наступних розділів, поверніться до початку цього розділу і переконайтесь у тому, чи ви можете відповісти на чотири групи запитань про національний дохід, якими він розпочинається.

Підсумки

1. Фактори виробництва і виробнича технологія визначають обсяг вироблених національною економікою товарів і послуг. Збільшення кількості одного з факторів або технологічні нововведення збільшують обсяг продукції.

2.Конкурентні фірми, які максимізують прибуток, наймають працівників доти, доки граничний продукт праці не зрівноважується із реальною заробітною платою. Так само ці фірми орендують капітал доти, доки граничний продукт капіталу не зрівноважується з реальною позичковою ціною капіталу. Отже, кожен фактор виробництва оплачується за його граничним продуктом. Якщо виробнича функція має постійну віддачу від масштабу, весь обсяг виготовленої продукції йде на платежі за фактори виробництва.

3.Вироблений економікою продукт використовується для споживання, інвестицій та державних закупівель. Споживання прямо залежить від використовуваного доходу. Інвестиції перебувають в оберненій залежності від реальної процентної ставки. Державні закупівлі і податки є екзогенними змінними фіскальної політики.

4.Реальна процентна ставка змінюється так, щоб зрівноважувати пропозицію і попит на вироблену в економіці продукцію; або, що рівнозначно, зрівноважувати пропозицію позичкових коштів (заощадження) із попитом на позичкові кошти (інвестиції). Зменшення національних заощаджень, можливо, внаслідок збільшення державних закупівель або зниження податків, зменшує рівноважний обсяг інвестицій і підвищує процентну ставку. Розширення інвестиційного попиту, можливо, внаслідок технологічних нововведень або податкових стимулів, також підвищує процентну ставку. Приріст інвестиційного попиту збільшує обсяг інвестицій тільки тоді, коли вищі процентні ставки стимулюють додаткові заощадження.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ