SELECTION_last_file

381

Одержано багато біостатистичного матеріалу про зв’язок ознак, проте для надійності, гарантованості добору їх обмаль.

Серед багатьох публікацій вартий уваги показник лінійності зв’язку між ознаками, взаємозв’язок яких вивчається. Серед коней чистокровної верхової породи є лінії міжнародного і локального (місцевого) значення. За дослідженнями Є.Стольної (1988) у шести найбільш поширених лініях племінна цінність жеребців значною мірою зумовлена їх роботоздатністю (скаковим класом). Взаємозв’язок цих ознак у жеребців був практично однаковий, крім лінії Тедді. Однак за показником лінійності зв’язку представники ліній істотно різняться (табл. 6.4.).

Таблиця 6.4

Взаємозв’язок роботоздатності і племінної цінності жеребців чистокровної верхової породи різних ліній

(Стольна Є., 1988)

Так, у лінії Феларіса цей показник є найменшим. Він свідчить про те, що лише у представників цієї лінії взаємозв’язок роботоздатності і племінної цінності має прямолінійний характер. Це значно полегшує добір в лінії, оскільки з зростанням скакового класу підвищується племінна цінність жеребців.

Племінна цінність – це комплекс ознак, одержаний від батьків і предків

ізакодований у генах. Він передається потомкам від покоління до покоління

іза певних умов проявляється в індивідуальних особливостях кожної тварини (масть, тип, роботоздатність, зріст, молочність, поведінка тощо). Як

382

зазначає А. Шпрінг (2004) саме поняття “племінна цінність” та методика її визначення склалися у скотарстві Швейцарії і сприяли значному зростанню молочної продуктивності корів за останні 40 років. Згодом ця система нарахування пробанду позитивних балів за якість батьків і предків бугая чи корови була перенесена в кіннозаводство. Але ж спортивні коні – це не корови, яких цінують, перш за все, за надоєм, вмістом білка і жиру в молоці і м’ясі, приростами маси та ін. З використанням цієї системи почастішали випадки, коли молодим жеребцям відмовляли у ліцензуванні, а вони не дивлячись на це, досягали світових вершин у кінному спорті. Тому існуюча система оцінювання племінних якостей коней, пише А. Шпрінг, підлягає найсуворішій критиці практично в усіх країнах.

Для ефективної селекційної роботи дуже важливо якнайраніше оцінити молодих жеребців за якістю потомків і прийняти рішення про доцільність їх подальшого використання. Практично це можна здійснити, використовуючи для обмеженого парування 3-річних жеребців цінного походження та з високим (для свого віку) показником іподромних випробувань. Крім того, ВНДІ конярства пропонує нагромаджувати заморожену сперму 3…4-річних жеребців рисистих порід і осіменяти 20….30 кобил різних кінзаводів за індивідуальним підбором або оцінювати за результатами іподромних випробувань у 3-річному віці.

У стандартбредному кіннозаводстві США практикується рання (у 3 роки) апробація молодих жеребців – претендентів у штат плідників. Через високу скороспілість і довговічність коней цієї породи на заводах одночасно використовують представників 5 поколінь (батько-син-онук-правнук- праправнук). Це дає змогу досить ефективно перевіряти якість приплоду жеребців у найрізноманітніших генеалогічних, вікових, аутбредних та інбредних підборах. Так, від 5-річного жеребця Сієрра Космос (1 хв. 53,4 с) тільки за перший рік заводського використання одержано 92 лошати. Орловських рисистих жеребців (2 хв. 05 с) починають використовувати у штаті плідників кінних заводів здебільшого у 8 років (n = 57). За таких умов

383

перша інформація про якість їх потомків буде у спеціалістів лише через

12…13 років.

Величина інтенсивності добору жеребців і кобил до відтворного складу залежить від організаційно-технологічних і біологічних факторів. За умов малої концентрації маточного поголів’я у господарствах і великої кількості кінних заводів і племрепродукторів створюються умови для зниження інтенсивності добору серед жеребців-плідників, а зниження плодючості кобил деяких порід перешкоджає зростанню інтенсивності добору серед них. Технологічна норма виходу лошат у майже всіх породах прийнята 75…80 гол. від 100 кобил. Тому будь-яке відхилення у зменшенні виходу лошат буде впливати на інтенсивність добору. Так, за умов стабільного відтворення та інтервалу зміни поколінь у 10 років реальним є підвищення інтенсивності добору кобил до 20…25% від кількості ровесниць. Фактичний стан справ інший (табл. 6.5.).

За часів створення орловського рисака його автор – О.Г. Орлов – досить вдало добирав жеребців-плідників для подальшого їх використання. Інтенсивність їх добору зростала з кожним наступним поколінням аж до одержання бажаного типу. Серед потомків першого покоління було дібрано 23 жеребці або 9,2%, з другого – 25 гол. або 6,7%, а з третього – лише 12 жеребців або 2,4% від кількості ровесників. Всі вони були синами одного

384

батька – Барса І, 1784 р.н. (рис. 6.2.). Такий високий ступінь добору зумовлений тим, що досить чисельне поголів’я помісей (до 1000 гол.) було зосереджено в одному господарстві, керував створенням нової породи спеціаліст, який добре розумівся у конярстві і до того ж, це слід визнати, умів добирати найцінніших жеребців (кобил).

Рис.6.2. Схема добору жеребців під час

створення орловського рисака

(у колі зазначено кількість жеребців, потомки яких мали найбільший вплив на формування породи)

У 80-90-х роках ХХ ст. надзвичайно вдалим для прогресу голштинської породи було використання цих двох французьких верхових жеребців. В обох були бездоганний екстер’єр, витончена техніка долання перешкод, платичні рухи, прагнення до перемоги, гострий спортивний характер і ці якості передавалися потомкам. У перший рік заводського використання Кор де ля Брієра спарували з 92 кобилами. Більш як 50 його синів стали заводськими

385

плідниками. У минулому столітті жоден із жеребців не мав такого вирішального впливу на голштинську породу, як цей жеребець. Не меншу славу здобув і Зільберзеє завдяки своїм спортивним успіхам, техніці стрибка та якості потомків.

Отже, у роботі з удосконалення існуючих заводських порід та створення нових одним з найвідповідальніших є добір найцінніших племінних тварин. Це робота не тільки відповідальна, а й складна, копітка, потребує ґрунтовних знань і навіть уміння вибирати потрібних тварин.

6.5. Підбір коней

Оцінюванням та відбором коней для подальшого розведення починаються проблеми підбору такого поєднання пар для природного парування чи штучного осіменіння, яке б забезпечувало одержання цінного приплоду. Практика свідчить, що від парування жеребця з одними кобилами народжується цінний приплід, а з іншими – незадовільний. Якщо добір вирішує долю особини – буде вона чи не буде через своє потомство сприяти подальшій еволюції породи, то підбір визначає якість майбутнього потомства.

Проте в розведенні заводських порід коней проблема підбору залишається найбільш складною і теоретично мало розробленою. Практичними спостереженнями давно доведено, що племінна цінність жеребця зумовлена не тільки його індивідуальними якостями – походження, іподромний клас, тип, розвиток, а ще й тим, яких кобил, в першу чергу за походженням, визначили йому для парування.

Причини неоднакової поєднуваності різних ліній, родин та окремих особин у межах породи до цього часу повною мірою не вивчені. Переважно неоднакова поєднуваність і різні результати підбору визначаються спадковими факторами, але конкретні форми взаємодії між генотипами батьків також вивчені недостатньо, тому і конкретних показників надійності підбору поки що бракує. Відомо, що ефективність підбору певною мірою

386 “корегується” факторами середовища: не тільки годівля, умови догляду та утримання, режим тренування, доцільність накладання закрутки на верхню губу кобили під час парування, а й більш глобальні чинники як середньорічна температура та її коливання, сонячна активність, висота над рівнем моря, загазованість атмосфери, хімічний склад води і кормів, статева ізоляція тварин – жеребці і кобили заводських порід не спілкуються між собою як, наприклад, косячні жеребці з своїми кобилами та ін.

Отже, у практичній роботі зоотехніку-селекціонеру приходиться емпірично, на підставі аналізу походження та використання рідних братів і сестер, а також перших даних про якість власних потомків жеребця і кобили, нерідко інтуїтивно, спочатку обережно і з відчутним ризиком, а з досвідом – більш обгрунтовано і чітко бачити свою мету і шляхи її досягнення через більш обгрунтований та об’єктивний підбір. Якщо на кінному заводі чи племрепродукторі працює спеціаліст, який чітко уявляє собі цінність, унікальність і неповторність наявного маточного поголів’я, дбає про ремонт його кобилами-переможницями скачок першої групи, є у наявності продуктивні пасовища і дійсний інтерес до результатів своєї роботи, то бажані досягнення обов’язково будуть. Мабуть має рацію визнаний знавець селекційної справи у чистокровному конярстві СНД М.В. Самоволов, який стверджує, що “...коні не міняються – міняються люди...”.

Насамкінець слід сказати таке: скільки б таємниць не тримав у собі підбір, скільки б випадковостей не траплялося у його реалізації, скільки б клопотів і хвилювань він не завдавав, саме підбір має провідне значення в удосконаленні сільськогосподарських тварин, у тому числі й коней, і саме через вдалий підбір селекціонери і власники коней здобувають авторитет, славу, визнання колег і справжню насолоду від своєї непростої і непомітної, часто багаторічної праці.

Основою підбору як цілеспрямованої системи парування є: обгрунтованість його мети; обов’язкова перевага жеребця над кобилами, з якими його планують парувати; максимальне використання плідників,

387

кращих за якістю потомків і перевірених у генеалогічних поєднаннях; запобігання спорідненому паруванню або регулювання його ступеня і напряму; спадкоємність чи послідовність підбору в поколіннях.

У племінному конярстві розрізняють однорідний (гомогенний) та різнорідний (гетерогенний) підбір.

Однорідний підбір здійснюється тоді, коли жеребець і кобила схожі за основною селекційною ознакою. За такого підбору посилюється спадковість, племінні тварини стають стійкішими у передачі своїх ознак потомству, що збільшує вірогідність одержання цінного приплоду. Особливо результативним може бути гомогенний підбір жеребців і кобил у поєднанні з помірним інбридингом на видатних предків. Прикладом гомогенного підбору за жвавістю може бути родовід російського рисака Полігона – абсолютного рекордиста країн СНД на 1600 м – жвавого і витривалого жеребця, досить потужного (табл. 6.6). На початок 2006 року його рекорд – 1 хв. 56,9 с – був не перевершеним.

Батько Полігона жеребець Павлін мав високу жвавість і витривалість: його рекорди 3 хв. 03 с і 4 хв. 06,1 с на дистанцію 2400 і 3200 м відповідно до цього часу не поліпшені, хоч встановлені ним у 1974 р. Його батьки Напор і Прохлада також мали досить високу жвавість. Крім того, Напор залишив велику групу цінного за жвавістю приплоду, а Прохлада виграла у 1957 р. Великий всесоюзний приз. І батько і мати Павліна виведені гомогенним підбором за жвавістю, причому за однією схемою: дочок європейського рекордиста Подарка (2 хв 02,1 с) підбирали синам жвавих Вєчєра (2 хв 06,7 с) і Пєтушка (2 хв. 03,5 с), батьком яких був родоначальник лінії Трєпєт. Позитивний вплив на жвавість пробанда мав і Боб Дуглас (2 хв. 04,4 с). Однорідний підбір за жвавістю у родоводі Павліна посилюється помірним інбридингом на Подарка у ступені ІІІ-ІІІ та Трєпєта у ступені ІV-V, ІV.

З материнського боку родоводу Полігона привертає увагу жеребець Кузбас (2 хв 05,6 с), перш за все, своїм дуже високим для свого часу біговим класом. Його син Кагат дивує низкою рекордів, які у натуральному

388

вираженні мало про що говорять, принаймні для пересічного читача. Коли ж ці рекорди перерахувати на дистанцію 1600 м, то динаміка їх дуже вражаюча: 2 хв. 14,6 с; 2хв. 12,0 с; 2 хв. 11,8 с і 2хв. 20,4 с. Ці дані свідчать про дуже високу бігову витривалість Кагата, адже до дистанції 3200 м включно його швидкість руху зростала. Про високий іподромний клас цього жеребця свідчить і рекорд його дочки Окраски (2 хв. 15 с), встановлений нею у трирічному віці. Зазначу принагідно: дуже добре, що її іподромні випробування на цьому закінчилися, бо бажання “вибити” рекорди призвело б до ускладнень її відтворної функції. З трирічним рекордом жвавості вона залишила12 лошат, середякихбувіПолігон.

Як у батьківській, так і в материнській половині родоводу діє одна схема підбору: знову дочку Подарка (2 хв. 02,1 с) Оперу підбирають до жеребця Лівєра, відомого в породі класом свого приплоду, а Глорію – дочку видатного за жвавістю Гіласа (2 хв. 05,7 с)– до прославленого за біговим класом Кузбаса. Крім того, підбір Окраски до Павліна, як видно з родоводу, посилює інбридинг на Подарка (ІV...ІV, ІV), який сам інбредний у степені

ІІІ...ІІІ на видатного американського рисака Пітера тзі Грейта (2 хв. 07,5 с), 1895 р.н. – “Золотого стовпа” породи, від якого походить 95% сучасних стандартбредних коней.

Отже, викладений матеріал свідчить про максимальне збагачення генотипу Павліна і Окраски ознаками високої жвавості і про творчий, цілеспрямований та обгрунтований підбір, який здійснив на Смоленському кінному заводі (Росія) селекціонер В.І. Сороченко.

Гомогенним підбором на кінзаводі “Восход” (Краснодарський край) виведено всесвітньовідомого чистокровного верхового жеребця Аніліна. Його батько Елємєнт був найкращим сином Еталон-Ора, який упродовж кількох років був першим серед кращих жеребців за якістю потомків. Елємєнт виграв багато призів, у т.ч. Великий всесоюзний (Дербі), був посереднього калібру (160...180...20), з гармонійною будовою тулуба і добре розвиненою мускулатурою. Мати Аніліна – Аналогічная – краща дочка

389

Агрегата, який разом з Еталон-Ором був серед провідних жеребців за скаковим класом потомків. Аналогічная з 13 виступів першою була 7 разів, а другою – 4 рази.

У 1961 р. від Елємєнта та Аналогічної народився жеребець Анілін, який став визначним рекордистом за скаковим класом: крім багатьох перемог у межах країни, він виборов друге місце серед найкращих скакунів світу у скачці на приз “Великий інтернаціональний” (7 листопада 1967 р., місто Лаурелі, США) і три роки підряд – 1965, 1966 і 1967 – вигравав найпочесніший приз континенту “Кубок Європи”. Цей результат є неперевершеним донині.

Доведено, що крім очевидних переваг, гомогенний підбір має й недоліки, зокрема: за його застосування у потомків частіше виявляються вади батьків; за його допомогою не можна докорінно змінити ознаки коней заводу чи позбутися вад, тривале використання цього підбору може призвести до послаблення конституції тварин. Тому під час розведення коней виникає потреба у використанні різнорідного (гетерогенного) підбору.

Різнорідний підбір забезпечує більшу життєздатність, гетерозиготність потомства, сприяє виявленню гетерозису та розвиткові нових цінних ознак. Гетерогенність підібраних тварин може виявлятися в особливостях їх конституції, екстер’єру, роботоздатності (спринтери-фляєри), типу нервової діяльності тощо. Досить часто у розведенні швидкоалюрних коней практикують однорідний підбір за жвавістю та дистанційністю за певних відмін будови тіла, промірів, скороспілості, походження, а різнорідний компенсаторний підбір застосовують тоді, коли в одного з батьків одна або кілька ознак недостатньо виражені, тому їх “виправляють” підбором тварини, у якої ці ознаки добре виражені.

_____________________________________

н.в. - кобила не проходила іподромних випробувань