- •Зм-1. Вступ до фізіології.
- •Зм-2. Фізіологія збудливих тканин.
- •4. Зміни збудливості тканин під час виникнення збудження.
- •5. Функціональна рухливість (лабільність, міра лабільності).
- •6. Біоелектричні явища в організмі тварин.
- •7. Мембранний потенціал і потенціал дії.
- •8. Теорії виникнення біострумів у тканинах тварин.
- •9. Вчення м. Є. Введенського про парабіоз.
- •10. Особливості будови скелетних і гладеньких м’язів тварин.
- •11. Властивості скелетних м’язів тварин.
- •12. Механізм м’язового скорочення в організмі тварин.
- •13. Види скорочення м’язів у тварин.
- •14. Робота і втома м’язів у тварин.
- •15. Функціональні особливості гладких м’язів тварин.
- •16. Особливості будови і властивості нервових волокон тварин.
- •17. Особливості проведення збудження нервовими волокнами тварин.
- •18. Вплив постійного струму на живі тканини. Полярний закон. Фізіологічний електротон.
- •Зм-3. Фізіологія центральної нервової системи.
- •1. Функції цнс в організмі тварин.
- •2. Еволюція цнс. Типи будови нервової системи у тварин.
- •3. Нейронна теорія будови цнс. Нейрон як структурна одиниця цнс.
- •4. Синапси, їх класифікація і властивості. Синпаси цнс тварин.
- •5. Рефлекс функціональна одиниця цнс тварин. Класифікація рефлексів.
- •6. Рефлекторна дуга її основні елементи та функції.
- •7. Нервові центри і їх властивості.
- •8. Зворотня аферентація.
- •9. Особливості будови і функцій спинного мозку тварин.
- •10. Центри і провідні шляхи спинного мозку тварин.
- •11. Особливості будови і функцій довгастого мозку.
- •12. Особливості будови і функцій варолієвого моста заднього мозку.
- •13. Особливості будови і функцій середнього мозку.
- •14. Особливості будови і функцій мозочка.
- •15. Особливості будови і функцій проміжного мозку.
- •16. Особливості будови і функцій гіпоталамусу проміжного мозку.
- •17. Функції підкоркових ядер головного мозку.
- •18. Ретикулярна формація головного мозку, її функції.
- •19. Лімбічна система головного мозку та її функції.
- •20. Особливості будови і функцій автономної (вегетативної) нервової системи тварин.
16. Особливості будови і властивості нервових волокон тварин.
Відростки нервової клітини, які складаються з осьового циліндра та оболонок, створюють нервові волокна. Вони можуть бути м’якотні та безм’якотні. У м’якотних, або мієлінових волокнах зовні є нваннівська оболонка. Спинномозкові та парасимпатичні нерви складаються з м’якотних волокон.
Нервові волокна що проводять імпульси від периферії до нервових центрів, називаються сенсорними, чутливими, доцентровими або аферентними. Інші волокна що проводять імпульси від центра до периферії є руховими, моторними, відцентровими або еферентними. В організмі тварини нерви звичайно змішані, мають у своєму складі аферентні та еферентні волокна.
Властивості нервових волокон:
1)Збудливість. Нервові волокна володіють збудливістю.
2)Провідність – здатність проводити збудження.
17. Особливості проведення збудження нервовими волокнами тварин.
Основною особливістю нерва є його провідність – здатність проводити збудження. Воно проводиться за допомогою кругових струмів по поверхні нервового волокна від одного перехвату Рань’є до другого. Мієлінова оболонка виконує конденсаторну та трофічну функції. У безм’якотних нервових волокнах імпульси поширюються безперервно уздовж тонкої шваннівської оболонки від однієї ділянки збудження до іншої. На всьому протягу нерва ніякого ослаблення або зменшення швидкості проведення збудження не відбувається. Таке проведення збудження без втрати напруження і швидкості поширення потенціалу називається проведення без декраменту (спаду). Вона властиве всім хребетним тваринам.
18. Вплив постійного струму на живі тканини. Полярний закон. Фізіологічний електротон.
Проходження постійного струму через живу тканину, що є електролітом, викликає в ній ряд фізіологічних змін, пов’язаних з переміщенням аніонів і катіонів. Основні закономірності дії постійного струму на тканини тварин були викладені у вигляді полярного закону, фізіологічного електротону та закону скорочень. Суть полярного закону полягає в тому, що постійний струм подразнює тканину в момент замикання або розмикання електричного ланцюга. Тканина подразнюється не на всьому її протягу між електродами а в місці входу (анод) і виходу (катод) струму. У момент замикання збудження виникає на катоді, а в момент розмикання – на аноді. Подразнюючи нервово-м’язовий препарат постійним струмом, розрізняють низхідне направлення струму – катод ближче до м’яза та висхідне – анод ближче до м’яза.
Постійний електричний струм не тільки збуджує нерв, а й значно змінює його збудливість та провідність. Особливо ці зміни виявляються у місцях входу та виходу струму. При замиканні постійного струму збудливість і провідність нерва підвищуються в ділянці катода і знижується в ділянці анода. Розмикання постійного струму викликає у нерві зворотні зміни: у ділянці анода збудливість і провідність короткочасно підвищується, в ділянці катода – знижуються.
Ці зміни нерва зумовлені впливом постійного стуму отримали назву фізіологічного електротону. Зміни збудливості та провідності на катоді називаються кателектротоном, а на аноді – анелектротоном.