shteinbuk_f_m_metodika_vikladannya_zarubizhnoi_literaturi_v / Методи вивчення зарубіжної літератури в школі

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

На підставі зазначених прийомів неважко дійти висновку, що евристичний метод найчастіше реалізується у формі бесіди

або диспуту. Методика їхньої підготовки передбачає, за Л. Ф. Мі" рошниченко, три етапи:

–на підготовчому учитель пильно переглядає художній текст, добирає додаткову літературу (літературознавчі, біографічні, так звані фонові матеріали, літературно"критичні статті та статті підручника тощо), звертається до інших видів мистецтва – вистав, кінофільмів, телепередач та ін., внаслідок чого формулює систему питань та зав" дань;

–власне бесіда чи диспут, тобто йдеться про етап реалізації;

–висновки.

Що ж стосується характерних ознак евристичної бесіди, то, на думку Л. Ф. Мірошниченко, така бесіда, по"перше, може складати" ся з трьох частин: 1) випереджувальні запитання, спрямовані на ви" явлення ступеня загального сприйняття тексту (типу: „Що зображе" но? Про що йдеться?”), тобто змісту; 2) запитання, які стосуються поетики (тобто: „Як зображено?”); 3) загальні запитання, які дають змогу підвести учнів до розуміння ідейно"художнього змісту твору. По"друге, евристична бесіда має декілька видів (залежно від того, яка роль у ній відводиться учителю, а яка – учневі) – це бесіда за зазда" легідь визначеними питаннями і так звана „вільна бесіда”.

Л.Ф. Мірошниченко вважає також дуже важливим, аби кожна

зтрьох частин містила питання, які ґрунтувалися б на історико"по" рівняльних паралелях, типологічних узагальненнях щодо світової та української літератури, враховували б зумовлену багатьма чинника" ми специфіку сприйняття учнями творів світового письменства.

Вдаючись до бесіди за заздалегідь визначеними питаннями, учи" тель пропонує учням таку систему питань, яка дозволила б їм само" стійно розібратися у художньому творі, знайти у його тексті необхідні докази, підтвердити при потребі свої висновки цитатами та підготу" ватися до колективної бесіди в класі.

Натомість, застосовуючи „вільну бесіду”, учитель не пропонує учням жодних питань заздалегідь – вони лише повинні добре орієн" туватися у художньому тексті, а питання виникають безпосередньо у процесі обговорення. На перший погляд може видатися, що така форма є позбавленою системності. Однак якщо подібне і діється, то не через недосконалість самої форми, а через брак досвіду та про" фесіоналізму учителя. Тому для того, аби урок не перетворювався на

70

Розділ 2. Методи вивчення зарубіжної літератури в школі

метушливу балаканину „з приводу”, учитель повинен продумати та розробити план"конспект, визначивши у ньому мету, а відтак спря"

мованість бесіди та її висновки. За таких умов питання з боку учнів будуть досить легко прогнозуватися та „провокуватися”, а відхилен" ня від кінцевого результату у ході розмови будуть так само легко ко" ригуватися36.

Методика проведення диспуту базується на таких самих заса" дах, але має деякі суттєві відмінності від звичайної бесіди. Передусім для організації диспуту чи дискусії достатньо лише одного запитан" ня. Однак це запитання повинно бути проблемним, тобто таким, яке стосувалося б певної, дійсно важливої та складної художньої, мо" ральної, суспільної, філософської або іншої проблеми. Наприк" лад, вивчаючи роман Ф. М. Достоєвського „Злочин і кара”, мож" на розгорнути дуже цікаву, „запеклу” і водночас плідну дискусію навкруги такого (ми назвали такий тип питання „касетним”, тоб" то це таке питання, яке містить у собі відразу декілька питань) проблемного питання: „Чому Раскольніков цілує ногу Соні? – Чому цілує? – Чому ногу? – Чому цілує саме Соні?” А інколи трапляється, що й самі учні, будучи враженими змістом твору і дуже безпосередньо реагуючи на це, несподівано задають питан" ня, яких не посоромились би титуловані учителі та методисти.

Ще однією, на нашу думку – найголовнішою, рисою диспуту є те, що, на відміну від бесіди, дискусія не вимагає обов’язкової оста" точної відповіді на те проблемне питання, яке її спричинило. Навіть навпаки, якщо диспут закінчиться тим, що весь клас дійде спільного висновку, який влаштовуватиме всіх, тобто якщо клас однозначно вирішить, через яку причину той самий Раскольніков цілує ногу Соні, то можна вважати, що завдяки такому диспуту спаплюжено та запе" речено головну мету вивчення літератури. Це зовсім не означає, що доходити певних висновків у процесі вивчення творів взагалі забо" ронено, – йдеться про шкідливість висновків остаточних37.

З іншого боку, нам важко не погодитися з Л. Ф. Мірошниченко щодо того, що успіх диспуту, як, до речі, і будь"яких інших так

36Рузак Р.В. Проблемне навчання і групова форма роботи в 10 класі // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України.– 2003.– № 9.–

С.41"42.

37Див., наприклад: Штейнбук Ф.М. Вернуть грешника на праведный путь мо" жет только любовь (Уроки"импровизации по роману Ф.М. Достоевского «Преступле" ние и наказание») // Русская словесность в школах Украины.– 2003.– № 6.– С. 34"39.

71

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

званих вільних форм, залежить від ґрунтовної підготовки – це сто" сується і підготовки до конкретного уроку, і загальної підготовленості

до такого типу діяльності. Останнє передбачає, що учитель поперед" ньо відпрацював з учнями різноманітні види усних повідомлень, діа" логи"інтерв’ю, прес"конференції, заочні екскурсії, обговорення кінофільмів, вистав тощо, тобто коли йдеться про підготовлений – у широкому сенсі слова – для вільного аналітичного спілкування клас.

Отже, диспут – це таке спільне обговорення будь"якого пи" тання з літератури, що передбачає несхожість думок, кожна з яких повинна бути докладно обґрунтованою та виключає можливість однозначної відповіді38.

Відповідно до прийомів евристичного методу визначаються на" ступні види навчальної діяльності учнів:

–підбір матеріалів (літературознавчі, історико"культурні, ци" тати з творів тощо);

–переказ з елементами аналізу тексту, аналіз епізодів, сцен за питаннями та завданнями учителя;

–розгорнуті усні та письмові обґрунтовані відповіді на пи" тання, запропоновані учителем;

–складання плану як прийом аналізу композиції частини або усього твору;

–аналіз образу героя твору;

–переказ із елементами порівняння;

–порівняльний аналіз образів героїв твору, епізодів, пей" зажів, стильових особливостей твору;

–порівняльний аналіз творів різних жанрів;

–зіставлення підрядника, перекладу та переспіву;

–постановка проблеми та її аналіз із використанням не тільки літературних джерел, а й матеріалів із суміжних мистецтв;

–виступ під час проведення диспуту;

–твори на конкретні та узагальнені теми, а також твори з еле" ментами порівняння.

Крім поданих вище видів діяльності, які є добре відомими і вже давно використовуються у шкільній практиці, вважаємо за потрібне запропонувати ще один інноваційний вид діяльності під назвою „де"

38 Про інноваційні методичні прийоми дивіться також: Ялтанець Т.Л. Методичні прийоми на уроках зарубіжної літератури // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України.– 2003.– № 4.– С. 5"6.

72

Розділ 2. Методи вивчення зарубіжної літератури в школі

бати”. На лінгвістичному рівні слово „дебати” може використовува" тися як синонім до слів „диспут” чи „дискусія”, але „дебати” як одна з

інтерактивних методичних форм буде принципово відрізнятися від диспуту за кількома ознаками, які стають очевидними, коли ми по" знайомимося з правилами проведення дебатів.

Правила проведення дебатів 1. У дебатах приймають участь дві і більше команд.

2. Кожна команда відстоює ту позицію, яку вона обирає через жеребкування.

3. Обрана командою позиція відстоюється членами команди, незалежно від їхніх особистих переконань.

4. Команди аргументують свою позицію доти, доки не вичерпа" ють всі свої докази; після цього слово переходить до другої команди.

5. Забороняється повторювати аргументи, переходити на осо" бистості і порушувати норми етикету спілкування.

6. Право ведення дебатів надається „рефері”, обов’язки якого покладаються на вчителя.

7. „Рефері” підводить підсумки дебатів і за поданням журі (за наявності останнього) оголошує переможців.

8. За необхідності на час проведення дебатів може бути призна" чене журі з числа неангажованих третіх осіб, авторитет і кваліфіка" ція членів якого не повинна викликати сумнівів.

9. Журі за умов, що аргументи, які артикулюють члени команд, відповідають предмету, змісту і темі дебатів, а мовне оформлення виголошуваних доказів відповідає граматичним, стилістичним та орфоепічним нормам, – оцінює за трьохбальною системою ці аргу" менти, підраховує загальну кількість балів і ознайомлює з цими ре" зультатами „рефері”.

10. За відсутності журі виступи членів команд не оцінюються балами, а нагородою учасникам є оплески всіх присутніх на дебатах будь"якому вдалому висловлюванню, розкіш спілкування, ефектно та бездоганно сформульована думка, можливість переконати силою аргументів свого опонента і шанс наблизитися до істини самому, а також осягнення тих надзвичайних глибин, якими можуть обдару" вати нас шедеври як вітчизняної, так і зарубіжної літератури.

Як видно з поданих правил, дебати принципово відрізняються від дискусії тим, що остання передбачає індивідуальну участь, тоді як перші індивідуально"колективну, коли члени команд працюють і на себе, і на команду. Також відмінністю дебатів є те, що учасники

73

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

захищають не власну точку зору, а ту позицію, яка їм пропонуєть" ся за результатами жеребкування.

Наприклад, можна під час вивчення трагедії Вільяма Шекспіра „Гамлет” запропонувати учням наступне питання для обговорен" ня у ході дебатів: «Гамлет – герой, боягуз чи божевільний?» Далі клас доцільно розділити на три команди і через жеребкування визначити, яка з команд буде доводити, що Гамлет є героєм, яка

– що боягузом, а яка – що божевільним.

Досвід засвідчує, що така форма є дуже ефективною, і тому після дебатів багато хто з учнів починає глибше розуміти і складність шек" спірівської трагедії, і складність образу головного героя.

Таким чином, евристичний метод сприяє разом із засвоєнням учнями у певному обсязі методів аналізу літературного твору також засвоєнню ними понять з теорії літератури та закономірностей істо" рико"літературного процесу. Цей метод розвиває критичне мислен" ня школярів, вчить самостійно набувати знання, вдосконалює їхні вміння аналізувати художній твір, критичні статті, інші суміжні ма" теріали, зацікавлює їх предметом вивчення та спонукає до роздумів та пошуків.

Дослідницький метод

Застосування попереднього, евристичного, методу, поза усілякі сумніви, створює ґрунт для того, аби підготувати учнів до більш гли" бокої аналітичної роботи. Натомість остання не може обмежуватися евристичним рівнем і потребує використання іншого методу –

дослідницького.

Назва даного методу є сама по собі досить промовистою, ос" кільки його мета полягає у розкритті деяких нових аспектів тво" ру, що вивчається, але основним – і найголовнішим – чинни" ком, який визначає характер дослідницького методу, є доміна" ція самостійної роботи учнів у процесі достеменного аналізу та студійовання художнього тексту.

З цього визначення стає цілком зрозумілим, що дослідницький метод є наближеним до евристичного, однак ми не можемо стверд" жувати, що вони тотожні – все ж таки між ними існують суттєві відмінності. Ці відмінності вбачаються у наступному: при застосу" ванні евристичного методу учитель за допомогою системи запитань та завдань спрямовує пошук учнів, а при використанні дослідниць" кого методу учні самостійно вирішують складні завдання, спираю" чись на набуті знання, навички та уміння. Відтак використання

74

Розділ 2. Методи вивчення зарубіжної літератури в школі

дослідницького методу у середніх класах можливо лише частко" во – більш доцільним є його застосування у старших класах.

Дослідницький метод реалізується через наступні прийоми:

–постановка проблеми для усього класу;

–пропозиція учителя щодо проведення семінарського занят" тя, у зв’язку з чим учні обирають теми доповідей, співдоповідей або готують виступи у якості опонентів;

–учитель пропонує учням для самостійного аналізу твір, який не вивчався за програмою, або твір, який вони з цією метою вибира" ють самостійно, або їм пропонуються творчі завдання з естетичних, літературознавчих, культурологічних чи моральних проблем.

Безперечно, поганим є той солдат, який не мріє бути генера" лом, але треба розуміти, що, попри свою назву – „дослідницький”, цей метод так само, як і попередні методи, є, у першу чергу, навчаль" ним. Тобто у реальній школі навіть і тоді, коли ми зустрічаємося з надзвичайно талановитим (а просто талановитими вони є всі!) уч" нем, навряд чи можна сподіватися на наукові відкриття. Причин цього, принаймні, дві: по"перше, такий результат унеможливлює вік учнів, а, по"друге, що випливає з першого, такий результат унеможливлює брак в учнів відповідного досвіду. Але власне за" стосування дослідницького методу і має створити умови для того, аби такий досвід учні набули.

Досягненню останньої мети повинні сприяти ті види діяль" ності учнів, які передбачаються рамками дослідницького мето" ду. Зокрема, це:

–самостійний аналіз частини або епізоду твору, який вивчається;

–аналіз цілого твору, який не вивчається за програмою;

–зіставлення двох або кількох творів у тематичному, проблем" ному, ідейному, теоретико"літературному, історико"літературному, мистецько"культурологічному планах;

–зіставлення та аналіз двох або декількох точок зору на твір, образ героя тощо;

–зіставлення літературного твору з його екранізацією;

–самостійна оцінка спектаклю, різних акторських інтерп" ретацій героя драми39.

39 Див. про це докл.: Методика преподавания литературы: Учеб пособие для сту" дентов пед. ин"тов / Под ред. З.Я. Рез.– М.: Просвещение, 1977.– С. 68;

Мірошниченко Л.Ф. Методи викладання світової літератури в школі // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 12. – С. 40"47.

75

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

До цього слід також додати, що дослідницький метод повинен розвивати в учнів вміння користуватися бібліотечним каталогом,

самостійно знаходити необхідні для виконання завдань літературні джерела, вміти їх опрацьовувати, конспектувати, цитувати, склада" ти плани, конспекти та повні тексти своїх виступів та творів.

Таким чином, евристичний та дослідницький методи у най" більшому ступеню сприяють розвитку мислення учнів та оволо" дінню ними навичками та вміннями, які пов’язані власне з осяг" ненням знань з даного предмету, а також водночас стимулюють справжню зацікавленість щодо вивчення літератури.

Репродуктивний метод

У цьому сенсі репродуктивний метод (або викладацький, або репродуктивно"творчий40), про який піде мова нижче, не є ані таким ефективним, ані таким ефектним, як три попередні методи і особ" ливо евристичний та дослідницький. Проте обійтися без нього все ж таки неможливо, оскільки використання тільки, наприк" лад, евристичного та дослідницького методів не може забезпе" чити достатньої широти та систематичності знань. Адже, по"пер" ше, вивчення літератури передбачає оволодіння такими знання" ми (наприклад, теоретико"літературні або історико"літературні факти), які неможливо здобути за допомогою роздумів. А по"дру" ге, якби учням пропонувався б лише самостійний шлях здобу" вання знань, то навряд чи на це вистачило б навіть двадцяти років навчання у школі. Та й чи потрібен би був за таких умов сам учи" тель? Хіба що – тьютор, чи не так?

Отже, слід виходити з того, що репродуктивний метод є мето" дом необхідним та обов’язковим. Більш того, даний метод дозволяє не тільки розпочати процес пізнання, а й, на думку Л. Ф. Мірошни" ченко, логічно завершує цей процес, оскільки є спрямованим на те, аби відновлювати, відтворювати те, що збереглося у пам’яті. Не мож" на не погодитися і з М. І. Кудряшовим, який вважає, що репродук" тивний метод не обов’язково повинен розумітися як догматичний, тому що характер тих знань, які мають засвоювати учні, потребує не механічного запам’ятовування, а свідомого засвоєння. Крім того, міцність знань залежить не тільки від установки на запам’ятовуван" ня, а й від інтенсивності мислення учнів.

40 Мірошниченко Л.Ф. Методи викладаннясвітової літератури в школі // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.– 1999.– № 12.– С. 45.

76

Розділ 2. Методи вивчення зарубіжної літератури в школі

Інакше кажучи, професіоналізм учителя виявляється у тому, як, а не який метод він використовує. Адже, застосовуючи навіть

репродуктивний метод, можна і треба вдаватися до проблемного

викладення матеріалу. Тобто йдеться про те, що учитель під час

проведення уроку висуває проблему, розкриває різноманітні точ"

ки зору на її сутність, пропонує способи та шляхи її вирішення, і за таких умов зацікавленість учнів темою не повинна зникнути –

навпаки, вона (зацікавленість) має зростати.

Визначимо прийоми, через які реалізується репродуктивний

метод:

–слово учителя; учитель вдається до даного прийому, коли ви" никає потреба довести до учнів якусь невеличку інформацію, наприк"

лад, на початку уроку, підбиваючи підсумки виконання учнями до"

машнього завдання чи написання ними творчої роботи або поясню"

ючи їм зміст та умови виконання домашнього завдання тощо;

–розповідь учителя – поширене слово, яке він застосовує тоді, коли викладає біографічні відомості про життя та творчість пись"

менника, про факти громадсько"політичного життя, на основі

яких був написаний твір, що вивчається, про історико"культурні

явища життя, які мають причетність до цього твору, про істори"

ко"порівняльні паралелі щодо світової та української літератур,

про типологічно подібні моменти в двох літературах, а також тоді, коли учитель переказує епізоди, які не вивчаються текстуально;

–лекція. Поняття „шкільна лекція” дещо відрізняється від по" няття „лекція” своєю специфікою, суть якої полягає у тому, що шкільною лекцією вважається усний виклад певної теми41. Ще од"

нією, так би мовити, зовнішньою ознакою лекції є те, що у повній мірі цей прийом доцільно використовувати у старших класах, а у се" редніх лише частково, як елемент в організації та проведенні уроків42;

–завдання за підручником чи посібником.

Зазначені прийоми репродуктивного методу зумовлюють на" ступні види діяльності учнів:

–уважне та свідоме сприйняття слова, розповіді та лекції учителя;

–складання плану, тез або конспекту лекції учителя чи прочи" таних статей підручника;

41За: Мірошниченко Л.Ф. Методи викладання світової літератури в школі // Все" світня література в середніх навчальних закладах України.– 1999.– № 12.– С. 45.

42Див. також: Степанишин Б. Шкільна лекція у поєднанні з іншими методами та прийомами.– К., 1986.

77

Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі

–складання хронологічних та інших таблиць;

–підготовка усних відповідей за лекцією учителя або за мате"

ріалом підручника;

–написання творів узагальнюючого характеру з використан" ням наявного матеріалу з даної теми чи проблеми.

Таким чином, репродуктивний метод так само, як і всі інші, ре" алізується через низку прийомів та видів діяльності учнів, що свідчить про його реальну необхідність для процесу вивчення літератури у школі. Що ж стосується ефективності цього методу, то все залежить від того, у який спосіб його використовує учитель. Принаймні, ми можемоцілкомобґрунтовано стверджувати, щовикористанняданого методу сприяє розвитку мислення учнів, їхнього вміння критично сприймати та оцінювати будь"який матеріал, а також забезпечує свідоме та глибоке засвоювання знань.

Висновки до розділу

По"перше, будь"який, навіть найкращий метод сам по собі не гарантує і не може гарантувати абсолютний успіх. По"друге, ме" тод вивчення літератури – це не тільки метод, за допомогою яко" го в умовах шкільного уроку ми можемо дослідити певний літе" ратурний текст і все те, що з ним пов’язано, – це, на нашу думку, передусім визначення характеру підходу до тексту, вказівка на рамки того простору, у якому здійснюється аналіз художнього твору. Та оскільки як сам твір, так і процес його вивчення, є над" звичайно складними – використання якогось одного з розгля" нутих методів збіднює чи, сказати б, умізернює цей процес. Тому кваліфіковано підготовлений та проведений урок завжди перед" бачає використання цілого комплексу органічно поєднаних між собою методів. І саме це поєднання дозволяє як докладно опра" цювати програмовий твір, так і, принаймні, не перекреслити за" цікавленість учнів літературою. По"третє, наявність кількох кла" сифікацій методів не суперечить будь"якій з них, а, навпаки, дає

можливість по"новому побачити те, що у рамках одного методу чи певної класифікації побачити просто неможливо. Тому й не" випадково, що творчо працюючі учителі не задовольняються вже існуючими методичними розробками, а весь час знаходяться у пошуку, комбінуючи існуючі методи і навіть створюючи нові.

78

Розділ 2. Методи вивчення зарубіжної літератури в школі

Питання та завдання для самостійної роботи

1.Що таке метод вивчення художньої літератури?

2.Чому існує декілька класифікацій методів вивчення худож" ньої літератури?

3.У чому полягає суть методу читання художнього твору, його специфіка та особливості? Чи можна обійтися без використання да" ного методу? Чому?

4.Який з методичних прийомів, притаманних для методу чи" тання художніх творів, ви вважаєте найбільш ефективним? Чому?

5.Вкажіть спільні та відмінні риси евристичного та дослідниць" кого методів?

6.Чи може учитель у своїй практичній роботі нехтувати репро" дуктивним методом? Чому?

79