Стилі управління (за а.В. Морозовим)2

Авторитарний. Стиль, для якого характерне одноосібне прийняття рішення як малих, так і великих проблем, що стоять перед колективом. При авторитарному стилі ініціатива і останнє слово, як правило, залишається за керівником, як і всі найбільш значимі вказівки та розпорядження. Позитивна сторона цього стилю полягає в тому, що керівнику притаманна здатність взяти на себе персональну відповідальність, особливо в критичних ситуаціях. Але авторитарний стиль придушує ініціативу та творчі починання, які ідуть “знизу”.

Колегіальний. Для керівника, якому характерний такий стиль управління, головною установкою є: ”Потрібно порадитися з колективом”. Останнім словом буде те, як і що вирішить колектив. Недоліки такого стилю управління у тому, що часто виносяться питання на колективне обговорення, які не потребують детального обговорення.

Плановий. Для керівника такого стилю управління головне – план, програма. Управління на основі чітко розробленого плану – дуже позитивна якість. Однак, надмірно точне, пунктуальне слідкування плану часто створює і певне гальмо для маневру, ініціативи.

Авральний. Це стиль поспіху та компанійщини, коли мета часто досягається будь-яким чином. Здатність керівника мобілізувати себе на вирішення приоритетної задачі із блага перетворюється в нещастя для колективу, який в умовах авральної роботи помітно знижує її якість.

Ліберальний. Цей стиль ще називають потуральник. При такому стилі управління колектив, ніби, “пливе на хвилі хвиль”. Підлеглі самостійно не лише вирішують проблеми, що виникли на шляху, але використовують можливість не особливо рахуватися з думкою свого керівника. При всіх очевидних недоліках цього стилю, позитивним є те, що ініціатива підлеглих не придушується. Але ліберальний стиль управління небезпечний тим, що він характеризує керівника як без принципового та неділового.

Регламентуючий (контролюючий). Для цього стилю, який є протилежним ліберальному, характерна регулярна регламентація того, що необхідно виконати, як і в які строки. Для підлеглих постійне регламентування та контроль із блага перетворюється в лихо. Це створює нервову обстановку.

Перебудовний. У керівника такого стилю управління завжди маса ідей та проектів. Він постійно видозмінює цілі та завдання роботи. Організація такого керівника постійно знаходиться в стані налагодження справ.

Консервативний. Це стиль керівника, який за основу бере непорушність традицій, ритуалів, принципів та способів вирішення проблем. При негативному характері такого стилю зустрічаються і позитивні елементи. Він несе впевненість в стабільності, стійкості колективу, але такий стиль частіше плентається позаду подій.

Дипломатичний. Керівник такого стилю приймається колективом як дипломат, який здатен домовитися і вирішити проблему там, де, здавалося б, немає ніяких реальних можливостей. Він робить головну ставку в прийнятті рішень на особисті контакти, а часто і на особисті зв’язки. Однак гнучкість його поведінки в складних обставинах ділового спілкування часто перетворюється в демагогію. Керівник дипломатичного стилю часто змінює свої вимоги, вказівки так, як йому це вигідно, виходячи із ситуації, яка склалася.

Документальний. Керівник цього стилю надає особливого значення документам, письмовим розпорядженням. Витрачаючи чималі зусилля на підготовку різного роду документів та довідок, такий керівник намагається перестрахувати себе на випадок різних перевірок, але у нього не залишається часу на живе спілкування з підлеглими, на безпосереднє керування колективом. Позитивним моментом є те, що в такого керівника документи, різного роду плани завжди знаходяться на належному рівні.

Лідерський. Стиль характеризується тим, що керівник захоплює, надихає колектив на рішення тих проблем, в які він глибоко вірить і в можливість вирішення яких йому вдасться переконати більшість членів колективу. Лідер впевнений в собі і в реальності виконання тих планів, програм, які він висуває. Він, як правило, володіє оптимізмом. Якщо лідер до того всього ще й має високий рівень творчих здібностей, то він стає творчим керівником колективу. До недоліків такого стилю управління можна віднести те, що лідер часто нехтує адміністративними засобами керівництва колективом, що призводить до неповного застосування резервних можливостей колективу (особливо ініціативних членів колективу).

Адміністративний. Стиль характерний для керівників, які строго слідують всім вказівкам, розпорядженням, що надходять “зверху”, і доводять їх до логічного завершення. Керівник-адміністратор здатен наполягти на своєму, подолати опір “інакомислячих”, використовуючи свій адміністративний тиск. Позитивні сторони такого стилю - керівник володіє знанням механізму адміністративного управління організацією, знанням посадових інструкцій та інших атрибутів влади. Негативні сторони – адміністративне маніпулювання, комбінування справ, конфліктні ситуації, ініціатором яких є сам керівник.

Ідеальним стилем управління є творчий стиль, для якого характерно, що керівник у вирішення проблем неординарно застосовує той чи інший прийом, спосіб, який є найбільш оптимальним та результативним. Якщо колектив тільки формується, то підходить авторитарний стиль, аніж колегіальний. І навпаки, чим вищий рівень сформованості колективу, тим ефективнішим буде колегіальний стиль в керівництві ним.