- •Тема 6. Моральне виховання в українській етнопедагогіці 56
- •Тема 7. Естетичне і фізичне виховання в українській етнопедагогіці ............................................................................. 65
- •Тема 8. Мудрість народна про сім'ю як головний педагогічний
- •Тема 13. Педагогіка народознавства як одна з основ
- •Тема 14. Спадкоємці джерел народної педагогіки 140
- •2. Українське народне дитинознавство
- •3. Народна родинна (батьківська) педагогіка
- •4. Українське народне навчання
- •5. Українська педагогічна деонтологія
- •Засоби та метоли виховання
- •Самовиховання в житті людини
- •Народний ідеал сім'ї
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Кодекс лицарської честі
- •Кодекс лицарської звитяги
- •Тема 1 2
- •Зимові дати, свята
- •Весняні дати і свята
- •Літні дати і свята
- •Осінні дати і свята
- •Тема 1 з
- •Тема 14
- •Костянтин Ушинський
- •Григорій Сковорода
- •Тарас Шевченко
- •Борис Грінченко
- •Пантелеймон Куліш
- •Олександр Аухнович
- •149 Юрій Федькович
- •Софія Русова (Діндфорс)
- •Василь Сухомлинський
- •Практичне заняття № 2
- •Практичне заняття № 6
- •Практичне заняття № 7
- •Практичне заняття № 8
- •163 Практичне заняття № 9
- •Практичне заняття № 10
- •Тематика залікових рефератів
Засоби та метоли виховання
Під засобами виховання розуміють діяльність, явища чи предмети культури, навколишній світ тощо, які можуть впливати на особистість у певному напрямі.
Засоби виховання: слово, фольклор, авторитет, праця, навчання, природа, побут, звичаї, традиції, громадська думка, мікроклімат, суспільний досвід, преса, радіо, телебачення, режим, література, мистецтво, книги, кіно, театр, музеї, іграшки, свята, символи, реліквії, релігія тощо.
Під методом виховання розуміють способи цілеспрямованого педагогічного впливу на свідомість і поведінку дітей, на формування в них благородних якостей, на збагачення їх необхідним життєвим досвідом. Методи обумовлюють взаємопов'язану діяльність вихователів і дітей.
Виховний досвід нашого народу викристалізував провідні ознаки методів і доцільність їх використання: одних - для забезпечення набуття знань, умінь і навичок (методи навчання), інших - для тілесного, духовно-морального та інтелектуального розвитку особистості (методи виховання).
Для практичного користування у виховній роботі з дітьми методи поділяють на три групи: 1) методи переконання і формування досвіду суспільної поведінки; 2) методи організації життєдіяльності дітей; 3) методи стимулювання культурної поведінки.
Методи переконання: роз'яснення, повчання, напучення, порада, бесіда, приклад, розповідь, застереження, читання, дискусія. Вони впливають на свідомість, збагачують розум дитини, формують життєві принципи й уміння орієнтуватися в житті.
Методи організації життєдіяльності, спрямовані на захист власного життя, зров'я та оточення: вправи, режим, доручення, вимоги привчання, нагляд, прохання, наказ, заборона.
Методи стимулювання культурної поведінки: схвалення, змагання, сугестія (навіювання), заохочення, покарання. Ці методи
21
відіграють профілактичну роль у формуванні поведінки та стосунків.
Заохочення — лагідні методи виховання: слово, усмішка, лагідний погляд, ласка, похвала, нагорода, залучення до виконання цікавих дій, погладжування по голові, оцінка, подяка.
Покарання: вияв незадоволення, осуд, присоромлення, обмеження деяких прав, посилення контролю, відстрочка обіцянки, стриманість у поводженні з дитиною, позбавлення ласки, відчуження в голосі, гнів, обурення. Не слід карати зі зла. Покарання має бути справедливим, відповідати характеру порушення. Зовсім неприпустимі жорстокість, садизм, нанесення шкоди здоров'ю, приниження людської гідності, рукоприкладство, залякування, погрози, лайки, безкінечне моралізування, позбавлення їжі, одягу, взуття, притулку, злісне відчуження.
Народна педагогіка на перше місце поставила методи, які формують суспільну поведінку: уклад життя, діяльність дітей, вправляння, привчання, режим праці та відпочинку, виконання доручень і обов'язків, ігри, забави.
Зокрема, вправляння і привчання реалізуються за допомогою комплексу різноманітних прийомів: показ, приклад, нагадування, контроль, самоконтроль, наказ, погроза: «У гостині останній починай їсти, а першим переставай», «Шануй батька і матір», «Довіряй, але перевіряй», «Найкращий контроль — власна совість», «Хто рано встає - тому Бог дає», «Зробив діло — гуляй сміло».
Практика народного виховання часто вдається до виконання дітьми різних доручень.
У народній педагогіці не раз наголошується на виховній силі слова: «Вола в'яжуть мотузками, а людину - словами».
У формуванні суспільної свідомості провідну роль відіграють такі методи: розповідь, бесіда, роз'яснення, інформування, порада, дискусія. Усі вони здавна побутують у практиці народного виховання. Народна педагогіка виробила розгалужену систему методів стимулювання (вимога, суспільна думка, змагання, напучення, заборона, застереження, навіювання, заохочення, покарання, зауваження, осуд, метод природних наслідків, докір, обмеження окремих прав дитини, репліка).
У народній педагогіці всі види покарання пройняті гуманністю. Покарання застосовується помірковано, карати має право людина мудра й авторитетна: «Краще догана розумного, ніж похвала дурного».
22
Народна педагогіка розглядає покарання і заохочення як делікатні методи (виявляти вимогливість із повагою, не захвалювати): «Перехвалене - як пересолене», «Як будеш часто називати людину свинею, то вона і захрюкає». Фізичні покарання і залякування — методи шкідливі й непедагогічні: «Учи дітей не страхом, а ласкою», «Хто б'є дитину, той не виховує добру людину», «Жорстокість породжує тупість і дурість».
Принципи народного виховання
У процесі багатовікової життєвої практики викристалізовувались провідні принципи виховання — сукупність вихідних положень та ідей, що визначають спрямування, зміст і організацію виховних дій. Адже дитина - дар божий, її треба оберігати, доглядати, дбати про її тендітну душу, не допускати наруги над нею.
Принцип гуманізму виявляється в гуманному ставленні до дітей, у застосуванні найдоцільніших засобів впливу на них: «Діти — як квіти: полий, то ростимуть».
Принцип народності закликає виховувати дітей і молодь у дусі ідей, ідеалів, почуттів, прагнень, моралі, культурних здобутків, знань, виробничого досвіду, досягнень, світогляду українського народу, прислухатися до голосу народу, жити, працювати і твори ти для загального добра України. Принцип народності зобов'я зує нас мати свою національну систему виховання, вводити дітей у сферу українознавства, досконалого володіння українською мо вою, фольклором, усіма жанрами і видами українського народно го мистецтва, ремесла, господарювання, кличе до опанування на родних знань, народної педагогіки, світоглядних уявлень та віру вань, народного права, морально-етичних норм. До провідних ознак народності належить українська мова — найкращий виразник духовності нашого народу. Честь і хвала батькам, які в душах своїх дітей змалку сіють добірне зерно народолюбства, пам'ятаю чи мудре застереження, що «людина без народності подібна блу каючому вовкові, для якого всякий ліс, де він їжу знаходить, є батьківщиною».
Принцип зв'язку виховання з життям', налаштованість до умов реального життя шляхом формування світогляду, пози тивного ставлення до людей, виховання людяності, принциповос ті, порядності.
23
І
4. Принцип наступності та спадкоємності поколінь. Основні віхи реалізації принципу: забезпечення міжпоколін-,
ного зв'язку, естафетна передача старшими молоді знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, знання народу, виховання любові до батьків, до літніх людей, шани до предків, піклування про батьків, бережливого ставлення до спадщини і т.ін.
Завжди треба думати над тим, що дамо у спадок своїм дітям, яку згадку залишимо по собі в їхній пам'яті. Вірність дітей заповітам, звичаям і традиціям батьків - провідне кредо народного виховання, закон сімейного життя.
5. Принцип участі в праці.
Золоті правила народної педагогіки: «Людина виховується в праці, через працю і для праці», «Вік живи, вік учись і вік трудись».
Заклик до праці лунає вже з колиски, з колискової пісні: «Не вчись, котику, красти, а вчися робити, черевики шити». Повчальною є й українська народна притча: «Якщо хочеш мати в сім'ї виродка, дай своєму чадові все, що йому заманеться, і не залучай його до праці: виродок готовий».
Уміння працювати головою і руками, любов до праці - найкраща спадщина, яку можуть залишити батьки своїм дітям, найпереконливіший аргумент людської порядності.
6. Принцип природовідповідності вимагає будувати процес виховання на основі врахування вікових і індивідуальних особ ливостей дитини. Це домінанта народної педагогіки. Г.С. Сково рода говорив, що «природа є першопричиною всього і саморуш ною пружиною». А тому й виховання має бути «сродним», приро- довідповідним.
Принцип культуровідповідності передбачає поступове вхо дження дитини у сферу сучасної культури, вироблення культур ної поведінки, певної компетенції в мистецтві, етиці, естетиці, му зиці, володіння основами знань з кібернетики, електроніки, релі гії, політологи", соціології, етнографи, дизайну і т.ін.
Принцип самодіяльності означає спрямування виховного впливу на дітей з метою їхнього особистісного виявлення, вироб лення власної волі й самостійного мислення, творчої думки, ініціативи, винахідливості, підприємливості, громадської актив ності і т.ін.
9. Принцип педагогічної компетентності батьків. Обізна ність батьків з народною педагогікою, теорією виховання, антро пологічними науками.
Принцип систематичності і послідовності.
Принцип єдності вимог і поваги до особистості.