Розділ 3 участь профспілок у міжнародному профспілковому русі

У даному розділі розглядається участь профспілок україни на міжнародному рівні.

Профспілковий рух в Україні має виразний міжнародний аспект, зумовлений, по-перше, підвищеною увагою міжнародних і зарубіжних профспілкових інституцій до розвитку профспілок у посткомуністичних країнах; по-друге, орієнтацією багатьох нових українських профспілок на контакти із зарубіжними партнерами з метою отримання освітньо-методичної, організаційної та матеріальної допомоги, а також підтримки своїх дій з боку міжнародних профспілкових структур. Світовий профспілковий рух має потужні міжнародні об'єднання, одна з головних цілей яких полягає у світовий профспілковий рух має потужні міжнародні об'єднання, одна з головних цілей яких полягає у підтримані високої ціни найманої праці в умовах глобалізації економічного простору та, відповідно, ринку праці. Підтримуючи нові, демократичні профспілки в посткомуністичних країнах і будучи дієво зацікавленими в їх посиленні, зарубіжні профоб'єднання захищають тим самим власні інтереси, запобігаючи як припливу трудових мігрантів на національні ринки праці, так і впливу національного капіталу капіталу до країн з дешевою робочою силою (а отже скорочення робочих місць на національних ринках праці)[37].

Міжнародна співпраця профспілок здійснюється як безпосередньо через двосторонні та багатосторонні контакти (в межах міжнародних об'єднань), так і за посередництва МОП, в якій представлені профспілки країн-членів ООН. З іншого боку, представництва або національні кореспонденти МОП працюють у цих країнах. В Україні МОП представлена на рівні національного кореспондента.

Діяльність міжнародних і зарубіжних профоб'єднань зі сприяння становленню демонополізованого та демократичного профспілкового руху в Україні здійснюється за наступними напрямами.

Консультування профспілок, урядів і роботодавців з питань законодавства та практики соціально-трудових відносин, реалізації соціального партнерства є однією з основних функцій і завдань МОП. Тому вже з початку 1990-х років консультативна допомога профспілкам України надається МОП постійно. Здійснюється Програма співробітництва "Політика активних партнерських відносин. Національні цілі для України"; на прохання ФПУ, представники МОП двічі слухали звіт Уряду України з погашення заборгованостей із заробітної плати. Водночас, з ініціативи Уряду, до України запрошувалася місія МОП для консультування з питань законодавства про права і гарантії діяльності профспілок; зі свого боку, місія цікавилася перспективами та масштабами легалізованого страйкового руху (з огляду на спробу Уряду України обмежити право на страйк для працівників значної кількості галузей економіки), засадами укладання колективних договорів та угод[29;c2].

Значну методологічну допомогу українським профспілковим і державним структурам надає МОП. З 1994р. в рамках Угоди між МОП і Державним комітетом статистики України за методологією МОП здійснюється дослідження національного ринку праці, зокрема динаміки зайнятості. Міжнародним бюро праці, Державним комітетом України у справах сім'ї та молоді спільно з Українським інститутом соціальних досліджень вивчалося соціальне становище українських жінок, результатом чого стало, зокрема, видання книги "Права працюючих жінок в Україні". Започатковане дослідження дитячої праці в Україні (в рамках Міжнародної програми ліквідації дитячої праці, ІРЕБ), у травні 2000р. в Ялті була проведена субрегіональна конференція "Статистика праці дітей в Україні". Результати досліджень, отримані з використанням визнаної в світі методології, дають можливість проведення коректного порівняльного аналізу міжнародних статистичних даних і сприяють залученню України до міжнародного інформаційного й наукового простору.

Враховуючи, що профспілки України не були готові до діяльності в умовах становлення ринкової економіки та демократичного суспільства, зарубіжні й міжнародні профспілкові центри надають, у першу чергу, новим профспілкам вагому освітньо-методичну допомогу. Так, вже з кінця 1980-х років в Україні активно працювала Американська федерація праці Конгрес виробничих профспілок (АФП-КВП); зокрема, Інститут вільних профспілок АФП-КВП заснував Український інститут трудових досліджень та освіти[9].

Існує вже усталена практика проведення різноманітних семінарів на рівні галузевих профспілок. Так, Профспілка гірників та енергетиків Німеччини (ІЄБЕ) організує семінари для організацій НПГУ, на яких розглядаються питання організації діяльності профспілок, соціального партнерства, реструктуризації вугільної галузі. Міжнародний союз працівників харчової і тютюнової промисловості, сільського господарства, ресторанного і готельного обслуговування, громадського харчування та суміжних галузей (ІУТ) здійснює міжнародну освітню програму з підготовки профспілкових кадрів і викладачів, які мають вести заняття з рядовими членами профспілок; в програмі бере участь Профспілка працівників рибного господарства України. Семінари для галузевих профспілок проводять Британський Конгрес профспілок, Німецький Союз профспілок та інші національні й міжнародні профспілкові центри.

Залучення українських профспілок до міжнародних профоб'єднань

Протягом 1990-2010рр. ряд галузевих профспілок і профоб'єднань стали членами профільних міжнародних профспілкових структур (врізка "Українські профспілки - члени міжнародних профспілкових об'єднань'), що забезпечило відповідну міжнародну підтримку діяльності українських профспілок. Така допомога є особливо важливою для нових профспілок, оскільки їх стосунки з державою, роботодавцями та традиційними профспілками є досить суперечливими.

Водночас, жодне з українських профоб'єднань не є зараз членом найвпливовішої у світі міжнародної профспілкової організації Міжнародної конфедерації вільних профспілок (МКВП). Заявки на членство в МКВП подали в 2009р. ФПУ та КВПУ; зараз більшість галузевих профспілок ФПУ та КВПУ є членами міжнародних виробничих секретаріатів МКВП галузевих об'єднань, що тісно співпрацюють з цією Конфедерацією і представлені в її керівних органах, будучи формально незалежними від неї[30;c.108].

Залучення українських профспілок до міжнародних акцій міжнародних профоб'єднань.

Участь профспілок України в міжнародних акціях сприяє їх визнанню як зарубіжними національними профспілковими центрами, так і українською державою, набуттю ними досвіду солідарної боротьби за права й інтереси своїх членів і є однією з форм відстоювання цих прав та інтересів перед власною державою і роботодавцями. Так, 29 березня 2001р. Профспілка залізничників і транспортних будівельників України та Вільна профспілка машиністів України, які є членами Міжнародної федерації транспортників, взяли участь у проведенні оголошеного цією організацією Міжнародного дня дій залізничників під гаслом "Перш за все безпека, а не прибуток.

Залучення українських профспілок до міжнародного профспілкового руху значно посилило ефективність їх дій за рахунок солідарної підтримки міжнародних профоб'єднань. Так, 19 лютого 1998р. понад 50 національних і галузевих профспілкових центрів країн.

Проводиться експертиза нормативно-правових актів з питань соціально-трудових відносин в Україні на предмет їх відповідності міжнародним нормам права та актам, до яких приєдналася чи має намір приєднатися Україна. З 1997р. в рамках Програми TACIS Democracy здійснюється проект "Демократизація соціально-трудових відносин на основі соціального партнерства". Учасниками проекту здійснений експертний аналіз таких нормативно-правових актів, як Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (1998р.), 15-ти законів і законопроектів стосовно забезпечення участі працівників в управлінні виробництвом та ін. Експертиза та правова оцінка нормативних актів України здійснюються також МОП та Міжнародним бюро праці, Українським ін­ститутом трудових досліджень та освіти (заснованим АФП-КВП) та ін.

Крім того, частиною четвертою статті 4 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено: "Якщо міжнародними договорами, угодами, конвенціями, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди". Що стосується ратифікованих конвенцій, то їх реалізація забезпечується низкою законів, зокрема, Конституцією України, Кодексом України законів про працю, законами: про підприємництво, про об'єднання громадян, про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, а також Указом Президента України "Про створення Національної служби посередництва та примирення"[35;c.129].

Так, чинним законодавством не передбачене пріорітетне право працівників на виплату заборгованої заробітної плати у випадку банкрутства підприємства. Не врегульоване питання спадковості заборгованості у випадку реструктуризації або приватизації підприємств.

Орієнтація на міжнародні профспілкові центри (перш за все, на Міжнародну конфедерацію вільних профспілок та Європейську конфедерацію профспілок) проголошувалася незалежними профспілками України як одна з ознак поривання з традиціями радянських профспілок.

Основні конвенції Міжнародної організації праці, що регулюють права профспілок (ратифіковані і не ратифіковані Україною)

№11 Про право на об'єднання працівників у сільському господарстві, 1921р. (ратифікована в 1956р.).

Перша конвенція МОП про права профспілок, яка передбачає поширення прав на асоціації, що існували для працівників промисловості, на всіх працівників сільського господарства.

№87 Про свободу асоціації та захист права на організацію, 1948р. (ратифікована в 1956р.).

Базова конвенція з профспілкових прав, яка закріплює їх основний вид — право на асоціацію, тобто право на організацію і діяльність профспілок. Конвенція отримала найбільшу підтримку країн-членів МОП.

№98 Про право на організацію та на ведення колективних переговорів, 1949р. (ратифікована в 1956р.).

Завершила перший етап міжнародного визнання профспілкових прав й отримала загальну підтримку країн-членів МОП.

№135 Про представників працівників, 1971р. (не ратифікована).

Забороняє дискримінацію виборних представників працівників при наймі, в процесі виробництва та при звільненні.

№141 Про організації сільських працівників, 1975р. (не ратифікована).

Прийнята на доповнення Конвенції №11; передбачає розширення поняття "сільські працівники" за рахунок фермерів; розкриває зміст права на асоціації і принципи свободи об'єднань; зобов'язує держави, що ратифікували цю Конвенцію, підтримувати розвиток організацій сільських працівників.

№151 Про трудові відносини на державній службі, 1978р. (не ратифікована).

Доповнює Конвенції №87 та №98, які виключали зі сфери своєї дії державних службовців. Конвенція, визначивши профспілкові права державних службовців, встановлює, що вона застосовується "до всіх осіб, які наймані державними органами" та до кожної їх організації, що мають на меті "підтримку та захист інтересів державних службовців". Організації службовців повинні користуватися "повною незалежністю від державних органів влади" та захистом у своїй діяльності. Конвенція визнає право державних службовців на колективні договори та регулювання трудових конфліктів в арбітражному порядку (без права на страйк)[15].

№154 Про колективні переговори, 1981р. (ратифікована в 1994р.).

Зобов'язує визнавати профспілки стороною під час прийняття колективних договорів На кінець 2000р. МКВП об'єднувала 221 членську організацію зі 148 країн світу із загальною чисельністю майже 160 млн. членів профспілок[10].

Заходи Міжнародного дня дій включали розповсюдження листівок, проведення демонстрацій, семінарів, прес-конференцій тощо; названі профспілки України (за підтримки профспілок 40 країн світу) звернулися до Верховної Ради України з вимогою відмовитися від практики неврахування в Державному бюджеті коштів на поліпшення транспортного рухомого складу і локомотивного господарства, їх ремонт та оновлення; перед Урядом були поставлені вимоги стосовно державної підтримки залізничного транспорту, надання додаткових відпусток за роботу в важких і шкідливих умовах праці членам локомотивних бригад, складачам поїздів та ін..

У відповідь на звернення НПГУ, МКВП організувала акцію підтримки, в рамках якої на адресу Президента і прем'єр-міністра України надійшло близько 50 телеграм від зарубіжних профспілок з жорстким протестом проти тиску на українські незалежні профспілки, завдяки чому голова НПГУ М.Волинець був прийнятий Президентом України й конфлікт було вирішено на користь профспілки.

Слід додати, що міжнародні профспілкові об'єднання та МОП для захисту прав профспілок послуговуються підтримкою й інших міжнародних організацій. У крайніх випадках вони звертаються до цих організацій з пропозицією припинити їх діяльність у країні, де влада зловживає порушенням прав найманих працівників або підприємців (роботодавців).

Моніторинг процесів, що відбуваються у сфері соціально-трудових відносин в Україні.

З 2005р. Міжнародне бюро праці здійснює систематичне обстеження українських підприємств з метою з'ясування рівня дотримання Україною нормативів МОП. В 2004р. було обстежено 690 промислових підприємств, на яких зайняті майже 600 тис. працівників; у 2006р. 1800 підприємств, понад 1 млн. працівників. У червні 2001р. на засіданні Комітету з трудових норм МОП був заслуханий звіт Уряду України з приводу порушення Конвенції №95 про охорону заробітної плати; Комітет закликав Уряд

України покласти край порушенням міжнародних норм, визнаних Україною, і вжити заходів з погашення заборгованостей із заробітної плати. Результати моніторингу публікуються у зарубіжній пресі, формуючи тим самим імідж держави на міжнародній арені, а також впливають на ставлення до неї з боку міжнародних інституцій і вирішення питання вступу до них країни, у якій здійснюється моніторинг.

Участь профспілок України в міжнародному профспілковому русі сприяє їх міжнародному визнанню та набуттю ними досвіду солідарної боротьби за права й інтереси своїх членів.

У профспілковому середовищі України відбувається становлення децентралізованої системи профорганізацій. Профспілки охоплюють усі регіони країни, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання. Відбувається поступове відокремлення об'єднань найманих працівників і об'єднань підприємців (роботодавців). При загальному падінні чисельності профспілок зберігається досить високий показник охоплення працівників профспілковим членством.

З набуттям чинності Закону України "Про профспілки, права та гарантії їх діяльності" (з внесенням відповідних поправок, згідно з рішенням Консти­туційного Суду) законодавче забезпечення діяльності профспілок можна вважати в основному сформованим. Водночас, іншими законодавчими актами ця діяльність може бути обмежена зокрема, в частині застосування радикальних форм захисту прав та інтересів членів профспілок (проект Закону України "Про внесення доповнень до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"). Дискусійним залишається питання позбавлення профспілок права законодавчої ініціативи. Не врегульовані правовим чином питання реалізації соціального партнерства профспілок (не прийнято Закон України "Про соціальне партнерство")[9].

Помітними є негативні тенденції розвитку профспілкового руху, зокрема, в частині захисту прав найманих працівників: найчисельніше профспілкове об'єднання ФПУ, та ряд автономних профспілок зберігають традиційно притаманне радянським профспілкам одночасне членство в профорганізації і найманих працівників, і роботодавців, що обмежує можливості захисту інтересів найманих працівників; у деяких галузях діють декілька профспілкових структур, що за умови їх нескоординованих дій знижує результативність впливу на галузевого роботодавця та створює конкуренцію у профспілковому середовищі; попри високі показники охоплення населення профспілками, членство в профспілках є для громадян значною мірою формальним і не визначає їх орієнтацію на солідарний захист своїх соціально-трудових і соціально-економічних інтересів. Профспілки ще не стали тим суспільним інститутом, на який переважно покладаються громадяни в пошуках захисту своїх прав та інтересів.

Внаслідок пасивної інформаційної політики профспілкових організацій профспілковий рух є значною мірою закритим для широкого загалу, що веде до відчуженості профспілкового руху від громадськості, замикання його у власних межах.

Аналіз форм, що їх застосовують профспілки для захисту прав та інтересів працівників у соціально-трудових відносинах, свідчить, що від застосування радикальних форм, профспілки України все більше переходять до поміркованих, що використовуються в системі соціального партнерства.

Поширюється практика укладання Генеральної, галузевих та регіональних угод, колективних договорів. У договірному процесі організаційно інституюються сторони соціального партнерства, створюються тристоронні та двосторонні структури, відбувається децентралізація профспілкового руху. Профспілки використовують можливості лоббіювання своїх інтересів в органах державної влади та судового захисту прав та інтересів працівників.

Проте, змістовне наповнення та ступінь дотримання Урядом і роботодавцями угод і колективних договорів свідчать про їх значною мірою формальний характер і низьку ефективність. Жодна з Генеральних угод не виконана в повному обсязі. Залишаються невирішеними головні проблеми працівників: адекватної ціни робочої сили, вчасних виплат заробітної плати, гарантій зайнятості. Продовжується практика вирішення Урядом питань, що безпосередньо торкаються інтересів працівників, без погодження з профспілками. Водночас, профспілки недостатньо використовують можливості судового захисту прав працівників та вирішення спірних питань у комісіях з трудових спорів: у судовому порядку оскаржується лише незначна частина неправомірних дій роботодавців; вирішенню питань у комісіях з трудових спорів перешкоджає відсутність цих комісій на половині підприємств країни.

Профспілкові об'єднання України залучені до міжнародного профспілкового руху. Участь профоб'єднань України в міжнародній співпраці профспілок здійснюється як безпосередньо через двосторонні та багатосторонні контакти (в межах міжнародних об'єднань), так і за посередництва МОП. Практично всі профспілки України є членами міжнародних галузевих профспілкових об'єднань. Водночас, жодне з українських профоб'єднань поки що не входить до найвпливовішої у світі міжнародної профспілкової організації Міжнародної конфедерації вільних профспілок[4;c.19].

МОП, інші міжнародні та національні зарубіжні профоб'єднання надають профспілкам України консультаційну, методологічну, освітньо-методичну, експертну допомогу, залучають їх до участі в міжнародних профспілкових акціях, організують допомогу акціям українських профспілок і солідарний захист їх прав та інтересів.

Участь профспілок України в міжнародному профспілковому русі сприяє їх міжнародному визнанню та набуттю ними досвіду солідарної боротьби за права й інтереси своїх членів.