57.Способи конструювання експериментальних груп.

До числа самих своєрідних і трудно запам’ятовуючих методів збору соціологічної інформації відноситься експеримент. Уже сама назва цього методу, що має досить гучне звучання, зачаровує й викликає особливу повагу.

Експеримент найкраще проводити у відносно однорідних умовах, спочатку в невеликих (до кількох десятків) групах обстежуваних. Об'єкт, за допомогою якого проводиться але часто виступає тільки як засіб для створення експериментальної ситуації.

В експерименті дослідник має досить велику свободу вибору експериментальних груп, хоча і зобов'язаний дотримуватися визначених критеріїв їх вибору. В якості критеріїв виступають перш за все характеристики самого об'єкта, стійкість або зміна яких передбачено вимогами та умовами експерименту.

Загальна логіка експерименту полягає в тому, щоб за допомогою виборі певної експериментальної групи (або груп) і приміщення її в незвичайну (експериментальну) ситуацію (під вплив певного фактору) простежити напрямок, величину і стійкість зміни, що цікавлять дослідника характеристик, які можуть бути названі контрольними.

Успіх експерименту у величезній мірі залежить від створення відповідних умов. Тут слід мати на увазі, як мінімум, три моменти:

як контрольні вибираються характеристики, найважливіші з точки зору досліджуваної проблеми, створення експериментальної ситуації;

зміна контрольних характеристик повинно залежати від тих характеристик експериментальної групи, які вводяться або змінюються самим дослідником;

на протікання експерименту не повинні впливати ті явища, які не відносяться до експериментальної ситуації, але але потенційно здатні змінити її стан.

Види експерименту і методи відбору експериментального відбору груп. Експерименти розрізняються як за характером експериментальної ситуації, так і з логічної структури доказу гіпотез.

За характером експериментальної ситуації експерименти діляться на "польові" і лабораторні. У польовому експерименті об'єкт дослідження знаходиться в природних умовах свого функціонування. В умовах лабораторного експерименту експериментальна ситуація, а часто і самі експериментальні групи формуються штучно. Тому члени групи, як правило, обізнані про експеримент.

За логічній структурі докази гіпотез розрізняють лінійний та паралельний експерименти:

Лінійний експеримент відрізняється тим, що аналізу піддається одна і та ж група, яка є контрольної (її первісний стан), експериментальної (її стан після зміни будь-яких її характеристик). Тобто ще до початку експерименту чітко фіксуються всі контрольні, факторні і нейтральні характеристики досліджуваного об'єкта.

У паралельному експерименті одночасно беруть участь дві групи: контрольна і експериментальна. Їх склад має бути ідентичний по всіх контрольним, а також з нейтральним характеристикам, які можуть вплинути на результат експерименту. Характеристики контрольної групи залишаються постійними протягом усього періоду експерименту, а експериментальної - змінюються.

Метод попарного відбору використовується переважно в паралельному експерименті. Суть його полягає в наступному. З генеральної сукупності вибираються дві групи таким чином, щоб вони були ідентичні за нейтральним і контрольним, але розрізнялися по факторні характеристиками. Після цього для обох груп однакові умови, а через якийсь час змиритися ефект експерименту шляхом фіксації і порівняння параметрів контрольних ознак в обох групах.

У лінійному і в паралельному експерименті можна використовувати метод структурної модифікації. У цьому випадку в лінійному експерименті група відбирається так, щоб вона представляла собою мікромодель генеральної сукупності по нейтральною та контрольним характеристиками.

Метод випадкового відбору ідентичний раніше розглянутим методам ймовірнісної вибірки з наперед заданим об'ємом. Як правило, його використовують в польових експериментах на високому (до кількох сотень) чисельності експериментальної групи.

Планування і логіка здійснення експерименту. Підготовка і проведення експерименту припускають послідовне вирішення ряду питань:

Визначення мети експерименту;

Вибір об'єкта, що використовується в якості експериментальної групи;

Виділення предмета експерименту;

Вибір контрольних, факторних і нейтральних ознак;

Визначення умов експерименту і створення експериментальної ситуації;

Формулювання гіпотез і визначення завдань;

Вибір індикаторів і способу контролю протікання експерименту;

Визначення методу фіксації результатів;

Перевірка ефективності експерименту.