екзамен СтатВих

2). Робота з батьками учнів. У випадку виявлення під час діагностування проблем у взаємовідносинах дітей з батьками у сім’ї (щодо статевого виховання) необхідно провести індивідуальні та групові зустрічі різних спеціалістів (медиків, психологів) та класного керівника з батьками.

3). Налагодження, при необхідності, взаємозв’язку між школою, сім’єю та Центром допомоги вагітним (профілактичний та реабілітаційний напрям). При виявленні насилля у сім’ї підключити відповідні правоохоронні органи.

Ефективність розробленої технології спрямованої на розвиток статевої культури старших підлітків в умовах школи ми перевіримо на контрольному етапі за допомогою проведення діагностик, які були використані на першому - діагностичному етапі, тобто виявлення рівня самооцінки та емпатії.

24. Найтиповіші по­мил­ки у вихованні дітей:

1. Гіпопротекція.Підвищена сво­бо­да дій у ди­ти­ни. Її вчин­ки не кон­тро­лю­ють­ся. Бать­ки нічого не зна­ють про свою ди­ти­ну, де і з ким во­на про­во­дить час, чим захоплюється. Бать­ки фор­маль­но ви­ко­ну­ють свої функції, але не вкла­да­ють у ви­хо­ван­ня особи- стісного сен­су. У результаті ди­ти­на зму­ше­на шу­ка­ти необхідні їй цінності та нор­ми по­за сім'єю. І не зав­ж­ди ці нор­ми не су­пер­е­чать її здо­ров'ю, психіці та гро­мадсь­ко­му за­ко­ну.

2. ГіперпротекціяВи­хо­ван­ня, в основі яко­го ле­жить підвищена ува­га до ди­ти­ни і підвищений кон­троль над нею. Бать­ки праг­нуть повністю кон­тро­лю­ва­ти поведінку ди­ти­ни, зму­си­ти її копіювати влас­ну ціннісно-нор­ма­тив­ну сис­те­му. У подібній системі ви­хо­ван­ня повністю ігнорується особистість ди­ти­ни.

3. Емоційне відкидання.Ви­хо­ван­ня по ти­пу По­пе­люш­ки. Ма­ти або бать­ко об­тя­же­на ди­ти­ною, яка постійно відчуває це, особ­ли­во як­що в сім'ї є інша ди­ти­на, що отримує з бо­ку більше ува­ги. Та­ке ви­хо­ван­ня сприяє роз­вит­ку підвищеної вразливості, чутливості та скритно- сті.

4. Жорстокі взаємини.Жор­сто­ке став­лен­ня з су­во­ри­ми роз­пра­ва­ми за дрібні про­ви­ни і не­по­слух викликає у ди­ти­ни страх пе­ред бать­ка­ми, жорстокість. З та­ких дітей нерідко ви­рос­та­ють жорстокі лю­ди.

І найголовніша, в будь-яких сто­сун­ках бли- зьких лю­дей - довіра.Довіряйте своїй дитині і говоріть з нею з позиції дорослої лю­ди­ни, кри­ком ви ніколи нічого не доб'єтеся. З кри­ком і по­ка­ран­ням ви бу­де­те зви­чай­ною ма­мою і та­том, а ви повинні ста­ти дитині в цьо­му віці од­ним. Дру­гом, з яким во­на мо­же поділитися своїми дум­ка­ми, про­бле­ма­ми, що хви­лю­ють її.

25. Під статевими відхиленнями розуміють хворобливі порушення щодо спрямованості статевого потягу і нетрадиційні способи його задоволення. Найбільш поширеним серед статевих відхилень є психічний або уявний онанізм, при якому практикується фантазування на статеві теми без прагнення до особи протилежної статі. Як і при статевому акті уявний онанізм супроводжується збудженням та почуттям насолоди. При гомосексуалізмі статевий потяг спрямований на особу своєї статі (педерастія в чоловіків, лесбіянська любов у жінок). В окремих випадках гомосексуальний потяг може бути спрямований на малолітніх (педофілія), похилих (геронтофілія), тварин (зоофілія), кровних родичів (інцестофілія) тощо. Інколи для отримання статевого задоволення необхідною і достатньою умовою є лише споглядання статевих органів осіб протилежної статі (вуайєризм). У деяких осіб статеве задоволення настає при тривалому, болючонав'язливому любуванні своїм оголеним тілом (нарцисизм) або тільки за умови оголення своїх статевих органів перед особою протилежної статі (ексгібіціонізм). Окремим людям для отримання сексуального задоволення достатнім є володіння якимось предметом, що належав особі протилежної статі, наприклад, носовиком, шматком стрічки, шпилькою для волосся (фетишизм); періодичним носінням одягу протилежної статі (трансвестизм). Статевими збоченнями є садизм і мазохізм. У садистів статеве задоволення настає лише у випадку жорстокого поводження з сексуальним партнером, а у мазохістів — тоді, коли їхні страждання спричиняє партнер. Причин статевих відхилень багато. Існує певний взаємозв'язок їх виникнення з різними нервово-психічними і ендокринними захворюваннями. Проте відіграють роль і інші чинники, особливо рання підвищена статева збудливість і утворення міцних умовних рефлексів в результаті співпадання тієї чи іншої ситуації з сексуальним збудженням або статевим актом (інколи навіть після одноразового поєднання). Лікування статевих відхилень досить складне, тому повинно проводитись досвідченим пхсихотерапевтом-сексопатологом. В більшості випадків ці стани легше попередити, ніж лікувати. Це ще раз підкреслює важливість проведення профілактичних заходів серед підлітків. На грунті сексуальних відхилень досить часто здійснюються статеві правопорушення (злочини) проти життя, здоров'я, свободи і достоїнств особистості. Статеві правопорушення умовно поділяють на три групи. До першої з них відносять статеві злочини, які включають зазіхання на статеву недоторканість громадян (зґвалтування, примушування жінок до вступу в статевий зв'язок). Друга група статевих правопорушень включає злочини у вигляді зазіхань на нормальний статевий розвиток неповнолітніх і малолітніх (зґвалтування, статевий акт з особою, яка не досягла статевої зрілості, розпусні дії щодо неповнолітніх тощо). До третьої групи відносять статеві злочини, пов'язані з зазіханням на нормальні статеві відносини. Серед статевих злочинів найбільш небезпечними є ті, які здійснюються з застосуванням насилля аж до вбивства, а також статеві злочини щодо неповнолітніх. Тому законодавством України передбачені суворі міри відповідальності за такі правопорушення. Страх перед покаранням є важливим профілактичним чинником, що застережливо діє на осіб, схильних до аморальних вчинків та статевих злочинів. Профілактична робота повинна проводитись комплексно різними державними органами, громадськими організаціями, школою і звичайно батьками. Важливою ланкою в цій роботі повинно бути правильне статеве виховання дітей з самого раннього віку.

26 Гомосексуалізм, також гомосексуальність (грец. homois — подібний і лат. seksus — стать) — одна з форм сексуальної орієнтаціїлюдини, стан людини, яка пов'язує свою психоемоційну і сексуальну сферу із особами своєї статі.У широкому розумінні гомосексуальність людини — один із різновидів сексуальності, складовими якої є гомосексуальна орієнтація (сексуальний потяг до осіб своєї статі), гомосексуальна ідентичність (усвідомлення себе як особи гомосексуальної орієнтації) та гомосексуальна поведінка (сексуальна практика з особами своєї статі). У вузькому сенсі термін «гомосексуальність» використовують для позначення емоційного, романтичного, еротичного або сексуального потягу тільки і виключно до осіб своєї статі[2]. Відповідно, гомосексуалами називають чоловіків та жінок, котрих протягом тривалого періоду часу приваблюють у сексуальному плані переважно особи однієї з ними статі[3].

Деякі психологи розрізняють гомосексуальність «ядерну» (що викликана особливим типом функціонування центрів, котрі регулюють статеву поведінку), транзиторну та замісну (котрі мають перехідний характер і викликані ситуативно), а також невротичну (у випадках, коли реалізація гетеросексуальної активності блокується із психологічних причин)[4].

Американський психіатр Ф. Клайн (F. Klein) виділяє у гомосексуальності ряд автономних параметрів: 1) сексуальний потяг (бажанастать сексуальних партнерів), 2) сексуальну поведінку (стать реальних сексуальних партнерів), 3) еротичні фантазії, 4) емоційнівподобання (з особами якої статі індивід прагне спілкуватися), 5) соціальні переваги (з ким він фактично проводить більше часу), 6)самоідентифікація (як він визначає свою сексуальну ідентичність), 7) стиль життя (міра прилучення особистості до тієї або іншоїсубкультури). Оскільки ці параметри можуть не збігатися один з одним і по-різному проявляються на різних стадіях життєвого шляху, однозначне розділення індивідів на гетеро-, гомо- та бісексуалів, як і їхній кількісний підрахунок, дуже проблематичні. Виходячи з цих поглядів він склав власну решітку сексуальноъ орієнтації

28 Мета і зміст народного виховання зазнавали й певної статевої диференціації. У родинах трудящих хлопчики здебільшого працювали з батьком, а дівчатка допомагали матері, були її опорою, готуючись стати доброю господинею дому. Спостерігається певна різниця й у формуванні їхніх характерів. З підліткового віку в хлопців окреслюються чоловічі риси, в дівчат — риси жіночності. Батьки схильні орієнтувати своїх синів на якості «справжнього мужчини». Підліткам це імпонує. Адже кожному з них хочеться бути відважним, сильним, благородним, рішучим і витривалим. У своїй поведінці вони дедалі більше орієнтуються на людей з цими рисами — батька, брата, товариша. Доньки беруть за взірець для наслідування матір, у якої вчаться жіночої гордості, скромності, гідності. Ідеалом для юнаків і дівчат часто стає хтось із відомих народних героїв. У зміст виховання за народною педагогікою входить також підготовка доброго сім'янина — майбутніх дружин і чоловіків, матерів і батьків.моральна підготовка дітей та молоді до подружнього життя в поєднанні із статевим вихованням. Народна мудрість вчить, що моральна підготовка, молоді до родинного життя найкраща така, що протікає в контексті повсякденного життя самої сім’ї ,шляхом безпосереднього прикладу батьків, їх взаємин. Готовити до сімейного життя - значить допомагати підростаючій особистості усвідомити, що люди створені одне для одного. Це має принципове значення, особливо для підліткового десяти-дванадцятирічного віку, коли в хлопців і дівчат починає проявлятися усвідомлений інтерес до протилежної статі. Дошлюбна підготовка в українському родинознавстві зводиться до створення міцної, здорової, щасливої сім'ї, що не знає чвар і розбрату, а тим більше розлучень. На думку академіка Стельмаховича, якщо в домі панує висока моральна атмосфера, то й відпадає потреба в якомусь спеціальному статевому вихованні. Бо непорушною основою нормування правильних стосунків між статями виступає добре поставлене моральне виховання дітей у сім'ї. На його ж думку, не сторонній лікар-сексолог, а рідний батько повинен передати синові, а мати – дочці знання про особливості чоловічого й жіночого організму, їх гармонії в сімейному, саме в сімейному житті. Статева близькість у взаємному коханні і в рамках сім'ї, шлюб чоловіка та жінки в ім'я спільного щастя, радості мати дітей і виховувати їх посилюють прагнення мати сім'ю, відкидають “статеву несумісність”, пронизують подружнє життя духом життєвого оптимізму, утверджують переконаність в тому, що справжню радість і щастя людини, насолоду статевим життям можна знайти лише у сім'ї.

29. Оральна стадія (0-1 рік) Головне джерело задоволення концентрується на зоні активності, пов'язаній з годуванням.Ця стадія характеризується двома послідовними лібідонозними діями - смоктанням та укусом. Основна ерогенна зона цієї стадії - рот, засіб харчування, смоктання та первісного дослідження предметів. На цій стадії фіксації лібідо у людини, за Фройдом, формуються деякі особисті риси: ненажерливість, жадібність, вимогливість, незадоволеність усім, що пропонується. Вже на оральній стадії люди поділяються на песимістів та оптимістів.Анальна стадія (1-3 роки) Лібідо концентрується навколо ануса, що стає об'єктом уваги дитини, яку привчають до чистоти. Тепер дитяча сексуальність знаходить своє задоволення в оволодінні функціями дефекації, випорожнення. Тут дитина зіштовхується з багатьма заборонами, тому зовнішній світ виступає перед нею як бар'єр, який вона має подолати, і розвиток набуває конфліктного характеру. На цій стадії повністю створена інстанція Я, і тепер вона здатна контролювати імпульси Воно. Соціальний примус, покарання батьків страх втратити їх любов змушують дитину подумки уявляти собі, інтеріоризувати деякі заборони. Таким чином, починає формуватися Над-Я дитини як частина його Я, де здебільшого закладені авторитети, вплив батьків та дорослих людей, які грають важливу роль в якості вихователів в житті дитини. Особливості характеру, що формуються на анальній стадії, на думку психоаналітиків, - акуратність, охайність, пунктуальність; впертість, скритність, агресивність; економність, схильність до накопичення або колекціонування.

Фалічна стадія (3-5 років) Характеризує найвищий ступінь дитячої сексуальності. Головною ерогенною зоною стають статеві органи. До сих пір дитяча сексуальність була аутоеротичною, зараз же вона стає предметною, тобто діти починають відчувати сексуальний потяг до дорослих людей. Перші люди, які привертають увагу дитини - це батьки. Лібідонозній прихильності до одного з батьків протилежної статі Фрейд дав назву едипового комплексу для хлопчиків та комплексу Електри для дівчаток, визначивши їх як мотиваційно-афективне ставлення дитини до батька протилежної статі. За Фройдом, фалічній стадії відповідає зародження таких рис особистості, як самоспостереження, розсудливість, раціональне мислення, а далі поглибшення чоловічої поведінки з посиленою агресивністю.

Латентна стадія (5-12 років) Характеризується зниженням статевого інтересу. Психічна інстанція Я повністю контролює потреби Воно.Будучи відірваною від сексуальної цілі, енергія лібідо переноситься на освоєння загальнолюдського досвіду, закріпленого в науці і культурі, а також на встановлення дружніх стосунків з однолітками та дорослими за межами сімейного оточення.Генітальна стадія (12—18 років) Характеризується поверненням дитячих сексуальних прагнень, тепер усі ерогенні зони об'єднуються, і підліток прагне однієї мети — нормального сексуального спілкування. Проте здійснення нормального сексуального спілкування може бути ускладнене, і тоді можна спостерігати феномени фіксації або регресії до тієї чи іншої з попередніх стадій розвитку з усіма їх особливостями. На цій стадії Я має опиратися агресивним 30. Всі протизаплідні засоби можна розділити на кілька груп: -гормональні засоби;-контрацептивні спіралі;-контрацептиви зісперміцидним дією;-бар'єрні засоби;-природні методи.

У питанні, як вибрати безпечні протизаплідні засоби, найголовніше не помилитися, так як це може вплинути на ваше здоров'я. Взагалі метою будь-якого протизаплідного засобу є знизити ризик не бажаної вагітності. Використовуючи безпечні протизаплідні засоби, дуже важливо не порушити балансу життєвих репродуктивних функцій будь-якої жінки.Якщо застосовувати протизаплідні засоби неграмотно, то вам не вдасться уникнути небажаної вагітності, що може привести вас до думки про аборт.

Давайте розглянемо, тепер, які бувають безпечні протизаплідні засоби.Протизаплідні засоби можна розділити на 3 групи: хімічні, механічні та біологічні засоби контрацепції. Однак, запам'ятайте, що, використовуючи як безпечні протизаплідні засоби, так і небезпечні протизаплідні засоби, ви не можете виключити ризик вагітності на всі 100%. Найбільш перевіреним способом є використання комбінованих засобів, що перешкоджають зачаттю плоду.Механічні безпечні протизаплідні засоби перешкоджають попаданню чоловічої сперми в статеві шляхи будь-якої жінки. Спіраль, шеечние ковпачки, презервативи - це найбільш часто використовувані механічні протизаплідні засоби.Найбільш швидкі та безпечні протизаплідні засоби - це презервативи, які отримали в народі велике поширення. Вони досяжні, і на відміну від спіралі не вимагають втручання гінеколога в жіночий організм. Спосіб їх застосування досить простий. Презерватив, виготовлений, як правило, з латексу або поліуретану надівається на збуджений статевий член чоловіка (що знаходиться в стані ерекції). Після закінчення статевого акту, його знімають і викидають. Ні в якому разі не використовуйте презерватив, якщо ви зробили до цього незахищену статевий зв'язок з партнером, у якого сталася екуляція. Для того щоб настала вагітність достатньо лише одного моторного сперматозоїда. Презервативи є безпечними протизаплідними засобами і надійно оберігають обох партнерів від ризику зараження хворобами що передаються статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея, гепатит В та інші захворювання). Ефективність презервативів приблизно 99%, тому що має місце бути людський фактор і іноді шлюб на виробництві, який випускає ці безпечні протизаплідні засоби.

31 Сексуальність є особливо делікатною сферою життєдіяльності людини, у дослідженні особливостей якої далеко не всі загальнонаукові і специфічні методи можуть бути застосовані.Американські дослідники сексуальності Роберт Крукс та Карла Баур виокремлюють неекспериментальні (дослідження конкретних випадків, опитування та спостереження) та експериментальні (експеримент) методи.Дослідження конкретних випадків. Суть цього методу полягає в поглибленому вивченні особливостей сексуальності окремих індивідів, невеликих груп людей. Зазвичай такі дослідження проводять з особами, які поводяться нетипово або страждають від фізичних чи емоційних розладів. Завдяки їх використанню отримано більшість інформації про сексуальних правопорушників, транссексуалів, жертв інцесту тощо.Перевагою методу дослідження конкретних випадків є гнучкість у застосуванні різних способів збирання даних (спостереження, анкетування, глибинного інтерв'ю, тестування, експерименту тощо). Відкритий його характер дає змогу отримати особистісну, суб'єктивну інформацію про те, що індивіди думають, відчувають щодо власних вчинків, поведінки.Метод конкретних випадків використовують переважно при вивченні людей з нетиповою поведінкою, тому результати дослідження важко піддаються узагальненню. Особи зрілого віку не завжди легко згадують давноминулі події дитинства та юності, тому дослідник не може бути впевненим, що йому вдалося відтворити достовірну і цілісну картину життя людини на основі повідомленої нею інформації. Не дає гарантії щодо цього й опитування родичів та друзів досліджуваного, адже люди легко помиляються, коли намагаються відтворити в пам'яті події далекого минулого. При згадуванні життєвих подій можливі і навмисні викривлення чи замовчування фактів. Крім того, суб'єктивні звіти досліджуваних унеможливлюють пере-, вірку каузальних гіпотез.Опитування. Під час використання цього методу індивідам ставлять питання про їхні сексуальні переживання, поведінку та установки. Це дає змогу дослідникам зібрати дані у великої кількості людей. Першим здійснив масштабне дослідження сексуальності методом опитування американський біолог, сексолог Альфред-Чарльз Кінзі (1894-1956), який проінтерв'ював 5300 чоловіків і 5940 жінок. Респондентами його були мешканці міст і сіл з кожного американського штату, які відрізнялися за віком, сімейним станом, рівнем освіти, професійною та релігійною належністю. І хоч дослідження А.-Ч. Кінзі критикують за нерепрезентативність вибірки, значна частина його результатів є актуальною і в наш час.Опитування проводять усно, під час особистої чи телефонної бесіди, письмово (за допомогою опитувальників), через електронні засоби комунікації. Використання опитувальників, як правило, продуктивніше, ніж проведення інтерв'ю, оскільки письмове їх заповнення передбачає більшу анонімність і відвертість, ніж очна бесіда з інтерв'юером. Дані, отримані за допомогою письмових опитувальників, менше піддаються викривленням дослідниками. Однак метод інтерв'ю є більш гнучким: інтерв'юер може пояснити незрозумілі питання, змінити їх порядок, встановити тісний контакт із респондентом, викликати його довіру до опитування й отримати відвертіші і повніші відповіді..

35. Формування статевої культури підлітків – частина культури майбутнього суспільства. Насучасному етапі розвитку суспільства роль соціальних зв’язків у формуванні статевої культури єоднією з найактуальніших у соціальній теорії та практиці. Важливою у даному контексті є робота зізниженню віку на початку неповнолітніми статевого життя, що супроводжується зростанням кількостіштучного переривання вагітності, розширенням діапазону венеричних захворювань, появою середшколярок матерів-одиначок. На думку Д. Ісаєва, В. Кагана, зміст статевого виховання складає все те, що виховує здорову йцілісну особистість жінки і чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати і переживати свої фізіологічні іпсихологічні особливості відповідно до існуючих у суспільстві соціальних і моральних норм і завдякицьому встановлювати оптимальні стосунки з людьми своєї і протилежної статі в усіх сферах життя Ми згодні з думкою В. Кришталя, який вважає, що особливістю формування статевої культурипідлітків є сексуальна освіта, що полягає у відповідній віку правильній та повній інформації щодорізноманітного кола питань статевого життя. Статеве виховання дітей починають їхні батьки, навіть якщо самі про це не знають чи не хочуть цього. При цьому більшість батьків не забиває дітям голови думками про секс. Вони вже і так про нього думають. Сексуальні переживання й інтерес до сексу цілком природні і нормальні для всіхдітей. Молоді люди, які виросли в родинах, де прийнято відверто говорити про сексуальність, як правило, поводяться більш відповідально. Відкрита комунікація принаймні дозволяє молодим людям усвідомити власні сексуальні почуття і вчинки і позбутися пов’язаних з ними негативних переживань.Батьки і родина в цілому повинні відігравати важливу роль у становленні сексуальності дитини.Так, для того, щоб у родині виросла здорова людина з високою сексуальною культурою, необхідно,щоб батьки:показували своїм дітям-підліткам, що вони їх цінують, поважають, приймають такими, які вони є, і довіряють їм;демонстрували дітям, що сексуальність є частиною нормального людського життя і незаслуговує несхвалення чи осуду;на власному прикладі демонстрували сексуально здорові сімейні стосунки;самі були добре інформованими в питаннях сексу;обговорювали сексуальні теми зі своїми дітьми;намагалися зрозуміти погляди своїх дітей;виявляли активну зацікавленість життям підлітка;регламентували правила, що стосуються побачень і проведення вільного часу, і стежили, щобдіти їх дотримувались;пропонували дітям свою допомогу, якщо потрібно звернутися до лікаря;допомагали підліткам будувати плани на майбутнє.На нашу думку, обов'язковими елементами будь-якої програми статевого виховання маютьбути такі:-повна фактична інформація про біологічні аспекти статі та репродукції;основні дані про контроль за народжуваністю та планування сім'ї;пояснити біологічні, статево-рольові розбіжності чоловіків та жінок, несхожість їх сексуальних реакцій,особистісних особливостей та суспільних очікувань щодо них;фактичні відомості про мастурбацію (для того, щоб розвіяти неправильні уявлення про її рольна різних етапах життєвого циклу);сучасна інформація про гомосексуальність, права та особливі соціальні проблеми людей згомосексуальною орієнтацією;позитивні та негативні наслідки статевого акту, а також вчинки, що можуть призвести до нього;місце сексуальних стосунків у сімейному житті;місце сексуальних стосунків у соціальному житті підлітка;обговорення життєвих та літературних прикладів з метою осмислення того факту, що почуттяоднієї людини можуть не відповідати почуттям іншої.

36. Статеві збочення (перверсії) – хворобливі порушення спрямованості статевого потягу чи способів його задоволення, відхилення від норми при задово­ленні статевого інстинкту, що стали самоціллю. Можуть бути обумовлені природже­ними факторами, бути наслідком внутрішньоутробних захворювань, ендокринних по­Рушень, уражень нервової системи та ін. Виникають також під впливом несприятли­вих факторів навколишнього середовища. Зустрічається і умовно-рефлекторний ге-нез перверсій. У походженні тієї чи іншої форми статевих збочень істотна роль нале­жить вихованню, особливо умовам, у яких підліток чи юнак передчасно одержав інтен­сивні еротичні враження чи брав «уроки» у більш досвідчених однолітків.На відміну від природного статевого акту з особою протилежної статі, існують численні і різноманітні відхилення у спрямованості статевого потягу (напр., гомо­сексуалізм, педофілія, зоофілія, нарцисизм, фетишизм та ін.) і патологічні способи його задоволення (садизм, мазохізм, ексгібіціонізм, трансвестизм, фротаж та ін.).При гомосексуалізмі статевий потяг спрямований на особи своєї статі (педерастія в чоловіків, лесбіянська любов у жінок). В окремих випадках гомосексуальний потяг може бути спрямований на малоліток (педофілія), осіб похилого віку (геронтофілія), тварин (зоофілія), кровних родичів (інцестофілія) тощо. 

37. Відхід дитини від материнських грудей в акті ссання й заміна її частиною власного тіла є першим досвідом знаходження самостійності в одержанні задоволення. Дитина не стає самостійно, вона все ще залежить від матері або її заступників. І проте вона виявляється здатною одержати задоволення не тільки від зовнішнього об'єкта, але й від свого власного тіла, до якого починає проявляти свій перший інфантильний дослідницький інтерес. Знаходячи відносну незалежність від зовнішнього світу, дитина відкриває для себе ерогенні зони свого власного тіла, найбільш чутливі до роздратування, порушення які дають їй задоволення. Вона торкається своїх геніталій, грає зі своїми випорожненнями й навіть може вживати в їжу кал. І від усього цього вона сама, не вдаючись до допомоги інших осіб, може одержувати задоволення. Виявлення своїх геніталій веде до переходу від смоктання до онанізму, а здатність до затримок у сечовипусканні й випорожненні - до подразнення ерогенних зон і наступного задоволення від здійснення відповідних актів. Все це, з погляду Фрейда, є проявом інфантильної сексуальності. Говорячи про мастурбації дітей як неминучий період розвитку інфантильної сексуальності, Фрейд розрізняє три фази, що грають певну роль у дитинстві людини. Перша фаза відноситься до дитячого віку. Завдяки дитячому онанізму затверджується майбутній пріоритет ерогенних зон у сексуальній діяльності людини. Після закінчення деякого часу дитячий онанізм переривається, але потреба в повторенні задоволення зберігається. Друга фаза інфантильної мастурбації також відзначена короткочасним періодом і проявляється у віці до чотирьох років. На цій фазі інфантильні сексуальні переживання залишають глибокий слід у несвідомому, визначають розвиток характеру дитини й можуть виявитися в симптоматиці неврозу в юнацькому віці. Інфантильна мастурбація виявляється витиснутою, забутою, що перебуває в тісному зв'язку з інфантильною амнезією. Третя фаза інфантильної мастурбації відповідає онанізму при настанні статевої зрілості. На відміну від двох попередніх, вона звичайно приймається в увагу самою дитиною, оскільки онанізм здатний викликати в неї почуття провини.