Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

екзамен СтатВих

.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
117.75 Кб
Скачать

16. Молодший шкільний вік – період від сформованої статевої ідентичності до початку статевого дозрівання, таким чином, від 6-7 до 11 років. Індивідуальні границі цього періоду можуть коливатися, особливо якщо їх оцінювати за окремими сторонами розвитку. Протягом цього періоду відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Хоча на цей вік припадають критичні періоди багатьох сторін гормональної, фізіологічної і психологічної статевої диференціації, детермінанти розвитку, що залежать від середовища. Самі по собі вони незалежні: хлопчиків і дівчинок однаковою мірою стосується і розширення кола і якість спілкування, і поява нових – шкільних – обов’язків, і підвищення інтелектуального й емоційного навантажень, і застосування критеріїв самооцінки і багато іншого.  М. Хьюз відзначав, що на першому році навчання хлопчики частіше дівчинок відчувають труднощі в емоційній адаптації, координації рухів, мовленні, проявах наполегливості. На другому році навчання дівчинки перевершують хлопчиків у мовних завданнях, уступаючи їм у моторних навичках і розвитку просторової пам’яті. До кінця навчального року стомлюваність виявляється більше у хлопчиків і виражається у розгальмуванні, непосидючості, відволіканні. Звідси можна зробити висновок, що хлопчики важче переносять психологічні навантаження.  Приходько Ю.О. зазначає, що до 6-7 років завершується процес статевої ідентифікації. У молодшому шкільному віці розуміння дітьми відповідних статі соціальних очікувань продовжує поглиблюватись. Дітям цього віку вже доступне розуміння того, що чоловіки та жінки можуть поєднувати різні типи поведінки, вони також можуть прийняти відступи від статевих стереотипів. Так, в одному з досліджень дівчаток віком 7-11 років запитували, кому більше, чоловікам чи жінкам, підходять ті чи інші заняття й якості. Молодші діти були у своїх відповідях більш категоричними, ніж старші, і при цьому зберігали стереотипність рольових приписувань. Проте ці діти, на відміну від дошкільнят, виявили більшу гнучкість мислення, у них простежувалось чітке розуміння постійності статі та усвідомлення безповоротності статевої приналежності. Діти молодшого шкільного віку віддають перевагу заняттям і ролям відповідно до своєї статі. Однак хлопчики виявляють більшу стабільність у цьому, їх дуже притягують чоловічі заняття і вподобання, ніж дівчаток – жіночі. Багато дівчаток цього віку надають перевагу іграм, які характерні для хлопчиків. Це можна пояснити тим, що в багатьох культурах чоловіча роль має більш високий статус, ніж жіноча, а тому дівчаток приваблює діяльність, яка традиційно вважається чоловічою. Особливості статевого виховання у молодшому шкільному віці:•    воно є істотною неподільною стороною цілісного процесу виховання, але відрізняється специфічними особливостями, які вимагають розглядати його, як самостійну педагогічну проблему; •    об’єднано інтегративними зв’язками та взаємодіє зі всіма аспектами виховання, які є найбільш близькими до нього – з мораллю та естетикою, що є основою для розглядання його структури; •    його складність та важливість при формуванні особистості зумовлені необхідністю педагогічних доцільних технологій, які відповідають віку, індивідуальності та статі дитини; •    щоб бути ефективним, та сприяти формуванню статевої самосвідомості індивіда, необхідно його здійснення, як складної взаємодії зі всіма соціальними факторами; •    спрямовано на особистість з метою самовизначення її статевої приналежності та формування особистісних якостей та рис характеру при стосунках з представниками протилежної статі. Молодші школярі у своїх запитаннях приділяють увагу таким фізіологічним явищам, як менструація та полюція. Багато фахівців вважають, що дорослі повинні починати розмову на ці теми самі без чекання запитань. Краще дати інформацію про ці явища до 11-12 років. Краще, щоб дитина пізнала це на рік раніше, ніж на годину пізніше.У сім’ях в молодших школярів простежується тяжіння хлопчаків до батька, а дівчат ? до матері. Це треба обов’язково використовувати для вихованім міжособистих відносин. Спільні заняття чоловічим або жіночим ділом наближають дітей до батьків і дають певний поштовх до відвертих розмов на хвилюючі дітей проблеми. Не має сумнівів, що у цьому віці дуже важливе місце займуть особисті вчинки дорослих. Які б красиві слова не говорив батько сину про повагу до жінки, син буде керуватися зразками дійсної поведінки свого батька.Статеве виховання повинно проводитись у комплексі ? у школі та вдома, і дуже важливо, щоб не було розбіжності між вихованням в школі і вдома, щоб відповіді на запитання дітей були приблизно однакові, але ні в якому разі не суперечили один одному

О.А. Кузнєцова виводить принципи статевого виховання молодших школярів: •    врахування вікових та індивідуальних особливостей статі; •    довірливість;•    врахування інтелектуального рівня, знань про статі, які є в наявності;•    ефект «першого враження»; •    зрозумілість;•    диференційований характер, адресність; •    поетапність, послідовність;•    правдивість;•    індивідуальний підхід;•    єдність моральних знань, установок і реальної поведінки, відносин між статями У системі статевого виховання дітей молодшого шкільного віку можна визнати наступні методи: •    аналізування та обговорення проблемних ситуацій, які пов’язані з підходящими формами поведінки для статі, зі статеворольовим стереотипами та взаємовідносинами між дівчатами та хлопчиками;  •    обговорювання дитячих листів, в яких відображені специфічні проблеми, які хвилюють хлопців та дівчат до 11-12 років; •    обговорення художньої літератури для дітей через яку збагачується уява учнів про мужність та жіночність для адекватної статевої поведінки;  •    ігрові ролі та ігрові ситуації, які формують вміння орієнтуватися у виборі способу спілкуванні з людьми іншої статі (дорослі, однолітки);•    інсценування проблемної ситуації у спілкуванні між людьми двох різних •    бесіди на теми, що пов’язані з культурою спілкування між дівчатами та хлопцями.

17. . Кінзі, радикально змінили уявлення про людську сексуальність. Ось найбільш важливі висновки його роботи: •    сексуальна поведінка, як чоловіків так і жінок, відрізняється широкою варіативністю способів досягнення сексуального задоволення; •    виявились значні розбіжності інтенсивності гетеросексуальної поведінки; •    рівень інтелектуального розвитку прямо пропорційний різноманітності сексуального життя. «Звіти» А. Кінзі мали великий вплив на подальші дослідження науковців багатьох країн світу (США, Данії, СРСР, Англії, Швеції, Франції, Італії, ФРН). Матеріали дослідження цих учених є дуже цінними, вони стали вагомим внеском у теоретичні засади сексології, що так необхідно враховувати у педагогічній роботі. Ось деякі з них. Доведено, що дитина ще при народженні має певну програму статевого розвитку. Протягом перших років її життя відбувається процес статевої ідентифікації, який є складовою процесу соціалізації. Базова ідентичність психофізіологічних особливостей формується до трьох років. А в шість років у дитини вже сформована досить стійка система статевої ідентифікації. Тож саме у ранньому дитинстві формуються певні стереотипи поведінки, зумовлені статевою приналежністю дитини.До десяти років практично кожна дитина дізнається про існування інтимних стосунків між чоловіком та жінкою. Якщо ця інформація приходить із запізненням, вона викликає у дитини крайні форми емоційного реагування (відчуття огиди, неприйняття, потрясіння). Особливу увагу звертають вчені на підлітковий вік. Вони визначають велику розбіжність строків біологічної, психічної і соціальної зрілості підлітків, наголошуючи, що ця суперечність є однією з основних причин виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів у цьому віці.Отроцтво – найвідповідальніший період у житті дитини. Тут важливо не втратити довіри дітей до значимих для них дорослих. Доти, доки донька ділиться з матір’ю, а син з батьком (частіше саме так і буває), розповідаючи про сокровенне, нічого поганого (не лише у сексуальному плані) з ними не трапиться.Діти цього віку не дуже комунікабельні, судження їхні різкі, категоричні. Підліток нібито слухає старшого, але не чує. Щоб одержати однозначну відповідь «так» або «ні», доводиться по кілька разів перепитувати. Дівчатка вирізняються емоціональністю, швидкою зміною настрою (від сміху до сліз і навпаки). В отроцтві продовжує формуватися соціальна самосвідомість людини, пошуки свого місця серед однолітків. Такі явні зміни нервової системи та психіки дитини зумовлені гормональними впливами, посиленням діяльності ендокринних органів і, найперше, статевих залоз. Місячні і полюції знаменують початок статевої зрілості (не варто плутати зі статевим дозріванням, яке починається дещо раніше). Змінюється зовнішність підлітка, він прагне бути охайним, стежить за собою, виявляє підвищений інтерес до осіб протилежної статі. Статевий потяг пробуджується у дівчаток раніше, ніж у хлопчиків на 1,5-2 роки і за часом збігається з початком менструації (у хлопчиків – з початком полюції). Сексуальність дитини розвивається поступово і характеризується трьома етапами: платонічним, еротичним і сексуальним потягом. Платонічний – суто духовний потяг. Він характеризується прагненням подобатися, бажанням потайки глянути на предмет свого обожнювання. Дівчатка уявно створюють свій ідеал, нерідко заводять щоденники, занотовують пісні та вірші ліричного змісту. Цей етап продовжується у дівчаток 2-3 роки, у хлопчиків – значно менше – 1-1,5 роки. Еротичний – коли у підлітків виникає бажання залишитися наодинці з коханою, торкнутися її, поцілувати. Цей компонент статевого потягу у дівчаток виражений сильніше ніж у хлопчиків і зберігається на все життя. Дівчатка у цей період не думають про статеву близькість, у той час як хлопчики не виключають такої можливості. У 16-17 років етап еротичного потягу змінюється сексуальним, тобто бажанням статевого контакту з коханою людиною. У юнаків сексуальний потяг виникає раніше ніж у дівчаток. Вони менш розбірливі у виборі партнера і нерідко втрачають свою невинність, спілкуючись з досвідченими жінками. Дівчаткам характерна доброчесність, вони суворіші і, як правило, віддаються по любові. У підлітковому віці інтерес до статевих питань різко зростає. Починається процес статевого дозрівання, який, безумовно, накладає відбиток на поведінку підлітка. Аналізуючи відомі на сьогодні факти, науковці виділяють такі основні особливості підліткової сексуальності: •    інтенсивність статевого потягу; •    сексуальна активність має характер експериментування і відрізняється ігноруванням небезпеки;•    невідповідність необмеженої еротичної фантазії і обмежених можливостей їх реалізації;•    сексуальність ізольована від почуття любові. Особливе занепокоєння батьків та педагогів викликає ранній початок статевого життя молоді.

18 Рестриктивне (репресивне) статеве виховання проводиться в більшості західних країн, зокрема, в Італії. Знайомство дітей з фізичними ознаками і проявами статі вважається небажаним; це стосується оголення — навіть маленькі діти не повинні оголяти геніталії при людях. Відомості про репродуктивні процеси і функції підносяться дуже поступово і обережно: їх рекомендується пояснювати на прикладах рослин, а не тварин, щоб уникнути передчасних уявлень про біологічну природу відтворення людини. Ознайомлення з тілесно-фізіологічними аспектами статі та сексуальності підпорядковане принципу: краще «надто пізно», чим небезпечне «дуже рано». Перш ніж у молодих людей не сформується глибоке розуміння сутності і важливості сім’ї і шлюбу, обговорення з дорослими (навіть педагогами) процесу статевого дозрівання, його труднощів, венеричних захворювань, нетрадиційних форм сексуальної поведінки і подібних тем не прийнято. Спроби молоді добитися незалежності від старших і отримати вичерпно повну інформацію про сексуальність зустрічають протидію: вважається, що знання стимулюють інтерес до сексуальності і спричиняють бажання експериментувати, а які-небудь надії на застереження не обґрунтовані: молодь засвоює не застереження, а як раз те, від чого застерігають, і тому жодне виховання не гарантує, що людина ніколи не здійснить педофільних, гомосексуальних або насильницьких дій. Пермісивна (ліберальна) модель статевого виховання прийнята, наприклад, в Данії. Сексуальність розуміється як важлива життєва цінність. Щоб вона сприймалася так всіма, виховання повинне перешкоджати «обростанню» сексуальності почуттям провини і допомагати звільнитися від тривоги, яка завдяки старим традиціям часто забарвлює пов’язані з статтю переживання. Молодь має право самостійно і незалежно формувати прийнятні бажані етично-сексуальні норми, а ті, хто здійснює статеве виховання, не повинні нав’язувати молоді свою мораль. Єдиної обов’язкової і культивованої норми ? почуття відповідальності за характер і наслідки сексуальних відносин, що розділяються з іншою людиною. Моральний обов’язок всіх ? нести відповідальність за народження небажаних дітей, у зв’язку з чим пропагуються планування народжуваності і використання контрацептивів, штучний аборт морально засуджується. Надання підростаючому поколінню інформації про стать і сексуальність в світлі етичних і соціальних цінностей бере на себе організоване виховання, формування ж етичних установок сексуальної поведінки розглядається як справа передусім сім’ї. Стратегія і тактика «золотої середини» визначають статеве виховання у ряді країн Європи, зокрема у Польщі. Воно покликане допомогти уникнути розчарувань і спричинення шкоди іншим у сексуальних відносинах взагалі і у сім’ї зокрема, полегшити особистісний і психосексуальний розвиток, пом’якшити перехід до дорослого життя, щоб реалізація емоційних і сексуальних потреб не порушувала основних соціальних норм і благополуччя інших людей. Суспільство, для якого кохання, шлюб, сім’я ? предмет глибокого інтересу, а не просто приватна справа кожного, має право і зобов’язано регулювати і визначати рамки для сексуальної поведінки людей. Важливо встановити нові цивілізовані норми моралі, зокрема сексуальної, а для цього треба допомогти людям звільнитися від помилкових страхів, святенницьких упереджень, забобонів, заборон, що зжили себе. Чим більше свободи надається членам суспільства, тим більше зрілими і відповідальними вони повинні бути. Ці теоретичні основи статевого виховання етичні норми у сфері сексуальності повинні бути ретельно сформульовані і спрямовані на досягнення гармонійної рівноваги між специфічними вимогами сім’ї і суспільно-виробничого життя, між задоволенням сексуальних потреб і серйозною відповідальністю за сім’ю і шлюб. Існуюча «узвичаєна» практика людей не є достатньою підставою для формування соціальної неформальної етики - некритичне прийняття суспільством, з тих або інших причин, поширеної практики відносин між статями означало б відмову від впливу на молодь. Позитивне ставлення до сексуальності входить до числа основних принципів соціальної етики. Моральна цінність партнерського союзу не залежить від його ставлення до закону і релігії: ні юридичний, ні церковний шлюб не гарантують обов’язкової моральної поведінки.

19. Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи. Це й включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (шкільні психологи, медики, соціальні працівники, працівники правоохоронних органів тощо) з учнями. Організаційними формами можуть бути: •    фрагменти уроків та окремі уроки в рамках таких навчальних предметів, як біологія, література, суспільствознавство, історія; із цією метою необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми, підручники та навчальні посібники з названих предметів без порушення загальної логіки, структури та змісту їх як предметів базисного навчального плану; •    факультативні заняття ? необхідні навчально-методичні комплекти, що відповідають вимогам, які пред’являються до такого роду матеріалів. Бажано, щоб на вибір учнів були запропоновані різні варіанти предметів для факультативного вивчення, розроблені різними авторами й авторськими колективами; •    семінари для батьків ? тематика, зміст та організація таких семінарів повинні відповідати їхнім запитам; •    консультації, що організуються для учнів і батьків у спеціальних центрах.  Учитель повинен бути здатний давати точні та ясні відповіді на запитання учнів, а також мати вміння вчасно та правильно реагувати на будь-які конкретні моменти взаємин учнів різної статі протягом усього періоду їхнього навчання. Умілий вплив педагогічного колективу на характер міжстатевих стосунків безпосередньо у школі ? важливий і необхідний елемент системи статевого виховання. При рішенні питань статевого виховання необхідно враховувати також особливості вітчизняної (євразійської) цивілізації, що відрізняється специфічним ставленням до питань статі, а також національну та релігійну специфіку.

20. Статеві девіації – це зміни у психосоціальному розвитку особистості, що набувають характеру аморальності, суспільної та правової небезпеки. Статеві девіації пов’язані з відхиленнями від нормативної статевої (сексуальної) поведінки, яка не співпадає з нормами. моралі суспільства та загально прийнятими контактами між статями. Отже, статеві девіації – це такі дії у статевих стосунках, які несуть шкоду здоров’ю і честі партнера; вказують на відсутність взаємної згоди партнера на статеві зносини. Під психосоціальним розвитком розуміємо зміни та перетворення під впливом навчання, виховання та спілкування психічних функцій індивіда, засвоєння соціально-моральних цінностей, норм і правил поведінки у певний віковий період.

До форм статевих девіацій віднесено: раннє статеве життя, що супроводжуєт­ься небажаною вагітністю, абортами; захворювання на ВІЛ/інфекцію – СНІД та інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ); дитяча проституція; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (зґвалтування, інцести тощо).

Соціально-педагогічними детермінантами виникнення статевих девіацій визначено: низький рівень мотивації ведення здорового способу життя учнів старших класів; збільшення в суспільстві дітей групи ризику, складна криміногенна ситуація, комерціалізація статевих стосунків, ранній початок статевого життя; ранній генезис сексуальних інтересів, юнацька гіперсексуальність, що значно прискорює психофізіологічний розвиток; незадовільна організація процесу статевого виховання старшокласників в сім’ї та загальноосвітніх навчальних закладах; відсутність статевовиховуючих програм.За нашим трактуванням, профілактика статевих девіацій старшокласників – це процес усунення та нейтралізації соціальних умов й факторів, що викликають статеві девіації. У процесі дослідження розроблено і обґрунтовано структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій, що характеризує алгоритм цього процесу.Зміст профілактики статевих девіацій старшокласників включає знання, уміння, навички з формування сексуальної культури, які відображені у навчальних програмах і в системі позакласної роботи загальноосвітніх навчальних закладів.Формами організації навчально-виховної роботи з профілактики статевих девіацій у нашому дослідженні стали урок, виховні години, заняття гуртка, тренінгові заняття, участь старшокласників у клубній роботі. У процесі профілактики статевих девіацій нами використовувались такі методи, як соціально-психологічні тренінги, групові дискусії, лекції, аналіз проблемних ситуацій, “мозкові штурми”, дебати, бесіди, проблемні семінари, семінари-практикуми.Кінцевим результатом профілактичної роботи є сформована сексуальна культура, яка нами трактується як стосунки між юнаком і дівчиною в інтимній сфері, побудовані на досягненні сексуальної гармонії, задоволенні індивідуальних потреб кожного з одночасним шануванням і пристосуванням до тонкощів натури партнера; це сукупність знань про функціонування людини як сексуальної істоти.

21. Взагалі підлітковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини -- статевим дозріванням. Останній аспект визначається на основі поняття пубертатності (від лат. pubeszere -- покриття волоссям). Пубертатний період -- це стадія, коли людина досягає статевого дозрівання. Лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, через що індивідуальні межі вступу в пубертат значно варіюють. Одні діти вступають в пубертатний період раніше, інші--пізніше. В середньому пубертат триває 3 -- 4 роки.

Настання пубертатного періоду характеризується загальними змінами морфологічної будови організму. У підлітків спостерігається інтенсивний ріст скелета (за рік хлопчики в середньому підростають на 4--7 см, а дівчатка на 3--6 см). У дітей обох статей дозрівання стосується спочатку внутрішніх органів, а потім тіла. У дівчаток розширюється таз, а плечі залишаються вузькими, у хлопчиків -- зворотні пропорції: збільшення ширини плечей, таз залишається вузьким. Дане співвідношення є класичною морфологічною ознакою для оцінки пубертатного розвитку.Паралельно росту скелета відбувається розвиток маси тіла, мускульної і жирової тканин, що призводить до зовнішніх статевих відмінностей між хлопчиками і дівчатками. У дівчаток починається розвиток грудей (в середньому в 12 років), що супроводжується оволосінням лобка. Середній вік появи перших менструацій (менархє) припадає на 13 років (індивідуальний діапазон від 10 до 16,5 років). У хлопчиків розвиток вторинних статевих ознак починається зі збільшення яєчок, потім настає оволосіння лобка (в середньому 12,5 років). Волосся під пахвами з'являється пізніше на два роки, з цим співпадає поява бороди. Важливим феноменом пубертату стає ломка голосу.Пубертат характеризується також гормональною активністю. Гормональна регуляція здійснюється на різних рівнях: ендокринних залоз, гіпофізу, щитовидної залози, які починають виділяти гормони росту і статеві гормони.Значні цикли статевого розвитку в підлітковому віці пов'язані з функціями гіпоталамусу, який інтенсивно виділяє молекулярні частини в гіпофіз, запускаючи в роботу всю ендокринну систему. Гіпоталамус є основним, відповідальним центром за емоційну поведінку.Основні структурні і функціональні зміни в головному мозку завершуються до 14 років, коли він досягає свого кінцевого обсягу і ваги. Співвідношення ж між сірою речовиною та нейронами набуває свого кінцевого рівня розвитку приблизно у 18 років.

У зв'язку зі швидким розвитком у період пубертату всіх систем організму виникають труднощі у кровопостачанні мозку та функціонуванні серця, легенів. Останні хоч і розвиваються в цей період, але не встигають досягнути такого рівня, щоб повноцінно забезпечити роботу організму. Тому для підлітків характерні перепади м'язового і судинного тонусів. Такі перепади викликають швидку зміну фізичних та емоційних станів. Підліток спроможний годинами ганяти м'яч чи активно рухатися в такт популярній музиці, але, у відносно спокійний період, може відчувати себе дуже стомленим. Емоційний фон у підлітковому віці характеризується нестабільністю. психосексуальний статеве виховання підліток

Емоційна нестабільність підсилює статеве збудження. Більшість хлопчиків усвідомлюють джерела цього збудження, у дівчаток більше індивідуальних відмінностей: одні з них відчувають статеві збудження, інші мають невизначені відчуття, які пов'язані із задоволенням потреб у підтримці, самоповазі, любові. Разом з цим, важливим моментом статевої самосвідомості підлітків стає статева ідентифікація.Усвідомлення і переживання статевої ідентичності передбачає наявність у підлітків певних зразків, тобто уявлень про найбільш привабливі і значущі якості особистості чоловіка і жінки, які виявляються в багатьох сферах життєдіяльності індивіда. Дані зразки включають як незалежні від статі моральні установки, стереотипи поведінки, так і специфічні, що пов'язані з розрізненням форм взаємостосунків чоловіків і жінок у суспільстві, діяльності, побуті. Слід підкреслити, що поняття статевої ідентифікації в підлітковому віці розглядається в сукупності з проблемами родової ідентичності і статевих ролей.

Родова ідентичність включає в себе тілесні аспекти уявлень підлітка про себе і свою стать. Вплив батьків та інших дорослих, а також однолітків стає визначальним у привласненні підлітком тілесних параметрів "Я". Статеве дозрівання робить його тіло відверто сексуальним для самого себе і оточуючих та вимагає побудови фізичного образу "Я" згідно норм адекватної статевої поведінки, заданої суспільством і, особливо жорстко -- групою однолітків.

Статева роль -- це уявлення про себе, як про істоту чоловічої чи жіночої статі, в термінах установок і поведінки, що проявляються в соціальних ситуаціях. Засвоєння статевої ролі припадає на короткий період між пубертатом і початком дорослості. В перехідному віці соціальний тиск дорослих і групи однолітків вимагає від підлітка прийняти соціально схвалювану статеву роль з усім набором властивих їй поведінкових характеристик.

22. Варто виділити напрями роботи сім'ї та школи щодо розв'язання завдань статевого виховання. Зокрема в сім'ї має панувати:• турбота про правильний фізичний розвиток дитини, формування в неї достатніх санітарно-гігієнічних навичок;• виховання любові до батьків, старших і молодших членів сім'ї; формування культу Матері;• створення оптимальної морально-духовної атмосфери для забезпечення джерел соціального успадкування дитиною моральних цінностей;• ознайомлення дітей з особливостями фізіологічного розвитку і врахування їх у своїй діяльності;• виховання почуттів дружби і кохання до осіб протилежної статі;• підготовка дочки й сина до сімейного життя, формування відповідальності за створення сім'ї;• виховання відповідальності у юнаків та дівчат за свої вчинки та дії в стосунках з особами протилежної статі;• формування у дітей з раннього віку відрази, критичного ставлення до різних негативних проявів у сфері стосунків між людьми протилежної статі, як аморальності, гріховності.

23. Профілактика (за М.А.Галагузовою) – це "сукупність державних, суспільних, соціально-медичних і організаційно-виховних заходів, спрямованих на попередження, усування або нейтралізацію основних причин та умов, які викликають різного роду соціальні відхилення у поведінці підлітка" [23, с.294]. Хоча сам термін "профілактика" зазвичай асоціюється із запланованим попередженням будь-якої неблагополучної події, тобто з ліквідацією причин, які здатні викликати небажані наслідки.

А.М.Галагузова виділяє декілька профілактичних підходів:

·  інформаційний;·  соціально-профілактичний;·  медико-біологічний;·  соціально-педагогічний;·  із застосуванням санкцій.Формуючий етап передбачатиме за своєю глобальністю три напрями: робота зі старшими підлітками в умовах школи:

1). Робота у напрямі розвитку емпатіїї та самооцінки (у сфері формування статевої культури) передбачає ряд зустрічей з підлітками. На даному етапі головне допомогти підліткам виробити активну відповідальну позицію до своєї долі, свого життя, побачити роль самооцінки на вибір поведінки. Важливо розглянути питання протиріччя між фізіологічним та духовним дозріванням особистості, доцільно зупинитись на ролі здорового способу життя в цей період, на негативному впливі вживання шкідливих речовин.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]