3. Поняття науки. Наука як форма суспільної свідомості. Наука як соціальна діяльність. Цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Поняття юридичної науки та її структура.

Наука за визначенням професора Д.М.Стеченка, – це динамічна система знань, яка розкриває нові явища у суспільстві та природі з метою їх застосування у практичній діяльності людей.

Отже, можна сказати, що наука — це сума знань про об'єктивні закони розвитку природи суспільства і мислення, які здобуваються і перетворюються в продуктивну силу розвитку суспільства у процесі цілеспрямованої спеціальної діяльності людей. Результатом наукового пізнання є цілеспрямовано відібрані факти, сформовані гіпотези, теорії, за­кони та визначені методи досліджень.

Предметом науки є пов'язані між собою форми руху матерії або особливості відображення їх у свідомості людей. Таким чином, наукове пізнання спрямоване на отримання об'єктивних, істинних знань про об'єкт, явище або процес, які вивчаються. При цьому неприпустимою є упередженість та тенденційність у відношенні до них. Активність суб'єкта пізнання, його конструктивно-критичне ставлення до дійсності є найважливішою умовою процесу досліджень.

Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислюванняфактів не може існувати ніяка наука. Хоча факти потрібні вченому, як повітря, втім, окремо взяті, вони ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, якщо вони виступають у систематизованому узагальненому вигляді. "Спираючись на факти, можна будувати будь-які домисли".

Наукові факти - це відображені свідомістю події, явища, що відбувалися або відбуваються в дійсності, які є перевіреними і зафіксованими мовою науки у формі емпіричних суджень.

Будь-яке наукове вивчення, від творчого задуму до закінченої наукової праці, здійснюється індивідуально. Спираючись на загальні та часткові методи дослідження, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочинати процес пізнання, як узагальнити факти і яким шляхом іти до формування істини теорії. При цьому закономірним для дослідника є дотримання таких рекомендацій:

·        нічого не сприймати за істину, що не є достовірним і аксіоматичним;

·        складні питання розділяти на стільки частин, скільки потрібно для вирішення проблеми; починати вивчення з найпростіших і найзручніших для пізнання речей до складних і важких;

·        зупинятись на всіх подробицях, на все звертати увагу, щоб бути впевненим, що нічого не випущено. Як говорив Арістотель: "Природа будь-яких речей найкраще пізнається в її найменших частинах".

У науці недостатньо встановити новий науковий факт, досить важливо дати йому пояснення з позицій науки, показати його загальнопізнавальне теоретичне або практичне значення, а також завчасно передбачити невідомі раніше нові процеси та явища. Наукова робота - це, перш за все, чітко спланована діяльність. При цьому кожний вчений має право на свою точку зору, повинен мати свою думку, з якою безумовно слід рахуватись.

Наука є суспільною за своїм походженням, розвитком та використанням. Будь-яке наукове відкриття є загальною працею, сумарним відтворенням людських успіхів у пізнанні світу. Ісаак Ньютон говорив: "Якщо я бачив дальше від інших, то лише, завдяки тому, що я стояв на плечах гігантів".

Тому наукове вивчення зобов'язує не тільки сумлінно зображувати чи просто описувати, а й усвідомлювати своє ставлення до того, що відомо або з досвіду, або з попереднього вивчення, тобто визначати якість невідомого за допомогою відомого, на основі минулого пізнавати майбутнє. За висловлюванням М.Вершина (1954 р.): вчений повинен вміти знайти незвичайне в звичайному і звичайне в незвичайному.

За визначенням професора Д.М.Стеченка, кожна наука включає в себе такі важливі компоненти - теорію, методологію і техніку досліджень, результати досліджень вчених та науково-дослідні заклади.

Науці притаманний кумулятивний закони на кожному історичному етапі вона в концентрованому вигляді накопичує наукові досягнення і кожен факт входить невіддільною частиною до загального фонду і не перекреслюється наступними успіхами пізнання, а лише уточнюється, переосмислюється.

Спадковість науки приводить до єдиної лінії її поступального розвитку і незворотності його характеру. На кожному історичному етапі наукове пізнання використовує відому сукупність пізнавальних форм - фундаментальних категорій і понять, методів, принципів і схем пояснення, тобто всього того, що розуміють під поняттям стилю мислення.

Спочатку нові галузі науки формувалися за предметною ознакою, відповідно до залучення до процесу пізнання нових галузей і сторін дійсності. Виникла велика кількість "стикових" наук (біофізика, біоніка, біохімія, економічна географія тощо), що, з одного боку, продовжило процес диференціації науки, а з другого - створило підстави для подальшої інтеграції раніше розрізнених наукових дисциплін; з'явились міждисциплінарні комплексні дослідження. Галузі знань об'єднуються у три великі групи: природничі та технічні (фізика, хімія, біологія), суспільні (економіка, історія, філологія тощо), науки про мислення (філософія, логіка, психологія тощо).

Повну розробку класифікації наук надає наукознавство, визначає місце кожної в загальній системі наукових знань і взаємозв'язок між ними. Класифікація наук здійснювалась разом із формуванням наукових знань. Науково-мтодологічну основу класифікації наук становлять закони формальної логіки.

Міністерство освіти і науки України затвердило національну класифікацію наук. Основні галузі наук:

01  Фізико-математичні науки

02 Хімічні науки

03 Біологічні науки

04 Геологічні науки

05 Технічні науки

06 Сільськогосподарські науки

07 Історичні науки

08 Екологічні науки

09 Філософські науки

10 Філологічні науки

11  Географічні науки

12 Юридичні науки

13 Педагогічні науки

14 Медичні науки

15 Фармацевтичні науки

16 Ветеринарні науки

17 Мистецтвознавство

18  Архітектура

19 Психологічні науки

20 Військові науки

21  Національна безпека

22 Соціологічні науки

23  Політичні науки

24 Фізичне виховання і спорт

25 Державне управління

Кожна галузь науки поділяється ще на декілька груп. Наприклад, до економічних наук входять групи теоретичних економічних наук, механізмів регулювання економіки, фінансів, грошового обігу і кредиту, міжнародних економічних відносин і світового господарства та інші. Саме таким чином ВАК України за погодженням з МОН України затвердив перелік спеціальностей з економічних наук. Аналогічна ситуація і з інших галузей наук.

Оформлення науки як соціального інституту відбулося тільки на початку XVIII століття, коли в Європі були створені наукові товариства і академії, а також почали видаватись наукові журнали.