2. Сутність наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Наукова комунікація. Наукова школа. Науково-дослідницька діяльність студентів.

Усе тече, все минає – стверджує філософська мудрість. Але незмінним залишається нестримний потяг людини до знань. У сучасних умовах основною формою отримання нових знань є, зазвичай, наукове пізнання, що не виключає значення так званого буденного пізнання. Німецький філософ Імануіл Кант писав, що "будь-яке людське пізнання починається з інтуїції, переходить до понять і завершується ідеями". Останнє дає можливість людині пізнати і оцінити безпосередні умови існування - природне середовище, побут, економічні, політичні, соціальні та інші явища і процеси, в яких щоденно перебуває сучасна людина.

Центром такого пізнання є інтуїтивне відчуття на основі знань про реальний природний і соціальний світ, практичний виробничий досвід, а також суспільну психологію.

Ці знання допомагають людині орієнтуватись у відповідних життєвих ситуаціях, формувати певні ідеали та переконання. Таке пізнання сучасної людини може мати і окремі наукові знання, та все ж воно розвивається і функціонує стихійно.

Наукове пізнання дає можливість отримати ґрунтовні, істинні знання про характерні особливості явищ, об'єктів, які вивчаються; зв'язки та взаємовідносини предметів і явищ навколишньої дійсності. Його результати виявляються, як правило, у вигляді системи понять, категорій, законів, теорій.

Основною функцією наукового пізнання або дослідження є обслуговування потреб практики. Іншими словами, наука має бути зорієнтована на втілення отриманих знань у практичну діяльність і стати "керівництвом до дій". Життєвий зміст наукового пізнання можна відобразити формулою: "Знати, щоб передбачити, передбачити, щоб діяти практично, не тільки тепер, ай у майбутньому".

Отже, головними відмінностями наукового і буденного пізнання є:

По-перше, наука має справу з особливим набором реальності, що не зводиться до об'єктів побутового досвіду. Спираючись на знання об'єктивних суттєвих зв'язків дійсності, виявляючи об'єктивні тенденції розвитку природних і суспільних процесів, наука є засобом передбачення наслідків людської діяльності, розкриває методику прийняття рішень у цій діяльності.

По-друге, наукові дослідження потребують певних засобів, спеціальної мови, знарядь, наукової апаратури, специфічних способів обґрунтування істинності знання і завжди мають системний характер.

По-третє, важливою рисою їх є активний пошуковий характер.

Наукове пізнання світу характеризується такими ознаками:

·        предметність і об'єктивність наукового знання;

·        системність та істинність наукових знань;

·        вихід наукового пізнання за межі буденного досвіду та вивчення об'єктів з метою застосування отриманих знань у практичній діяльності людей.

Як бачимо, процес пізнання є рух людської думки від незнання до знання, в основі якого лежить відображення та відтворення об'єктивної дійсності в свідомості людини у процесі її суспільної, виробничої та наукової діяльності, що називається практикою.

Процес пізнання здійснюється від живого спостереження до абстрактного мислення і від нього - до практики.

Мислення є опосередкованим і узагальненим відображенням у мозку людини суттєвих властивостей, причинних закономірних зв'язків між об'єктами і явищами. А.Ейнштейн стверджував, що вся наука є не що інше, як удосконалення буденного мислення.

Отже, знання – це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини. Розвиток без знання неможливий, бо все, що створюється, залежить від нього.

В економічно розвинутих країнах інформації та знанням приділяється настільки велика увага, що вони стали важливим чинником, який визначає рівень життя більшою мірою, ніж земельні ресурси, машини і праця. Отже, знання є продуктом науки і водночас її матеріалом.

Основною рушійною силою наукового пізнання є практика, яка дає науці фактичний матеріал, що потребує теоретичного осмислення.

Практика є початком, вихідним пунктом і одночасно природним завершенням будь-якого процесу пізнання. Діалектика процесу пізнання виражається в протиріччі між обмеженістю наших знань і безмежною складністю об'єктивної дійсності, між суб'єктивною формою і об'єктивним змістом людського пізнання, в необхідності боротьби думок, що дозволяє шляхом логічного доведення і практичною перевіркою встановити істину.

Систематизовані наукові знання класифікують за різними ознаками:

а) за видом зв'язку з суспільним виробництвом (поліпшення організації праці, створення машин, конструкцій, теоретичні гуманітарні роботи тощо);

б) за ступенем важливості для народного господарства (роботи, що виконуються на замовлення міністерств, відомств);

в) за джерелами фінансування (держбюджетні, госпдо-говірні);

г) за терміном розробки (довготермінові, короткотермінові).

Традиційна модель наукового пізнання передбачає рух ланцюжком: встановлення емпіричних фактів — первинне емпіричне узагальнення — виявлення відхилень від правил і фактів — винахід теоретичної гіпотези з новою аргументацією — логічний висновок (дедукція) з гіпотези всіх фактів спостереження, що є перевіркою на її істинність.

Однією з форм реалізації наукового пізнання є наукове дослідження. Це цілеспрямоване вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між яви­щами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень.

Наукове дослідження характеризується об'єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

Метою наукового дослідження є всебічне, об'єктивне і ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик, зв'язків на підставі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людинирезультатів, упровадження їх у виробництво для підвищення його ефективності. При науковому дослідженні важливо враховувати все, концентруючи увагу на основних, ключових питаннях теми. Не можна не враховувати побічні факти, які на перший погляд здаються малозначущими.

Науково вивчати – це не тільки дивитись, але й бачити, помічати окремі частковості, велике в малому, не відхиляючись від головної теми дослідження. "Лише з висоти відкриваються глибини знань, і тільки заглиблюючись, можна досягти висот", - писав В.Шайхер (1996 р.).

Результати наукових досліджень тим кращі, чим вищий науковий рівень висновків, узагальнень, чим вища їх достовірність та ефективність.

За цільовим призначенням до потреб практики наукові дослідження прийнято поділяти на:

v    фундаментальні (теоретичні);

v    прикладні.

Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження означають: основні, головні. Це наукова теоретична та експериментальна діяльність, спрямована на пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства, людини. Про непередбачуваність фундаментальних дос­ліджень досить виразно сказав американський вчений Х.Адкінс: "Фундаментальні дослідження - це приблизно те ж саме, що випускати стрілу в повітря, і там, де вона впаде, намалювати мішень".

Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання наукових знань для практичних цілей. Вона ґрунтується на використанні результатів фундаментальних досліджень для різних практичних завдань, на основі яких розробляється нове обладнання, нові машини, способи організації виробництва, технологічні процеси тощо, з метою отримання безпосереднього економічного ефекту в конкретних галузях економіки. Прикладні дослідження піддаються плануванню, а фундаментальні результати планувати складно. Крім того, прикладні розробки можуть бути впроваджені в промисловість і приносити економічний ефект. Результати фундаментальних досліджень безпосереднього прибутку не приносять, а їх використання може тривати десятиліттями і є базовими для прикладних досліджень. Прикладна наука забезпечує реалізацію інноваційної політики в державі.

Науково-технічні розробки — це систематичні роботи, що базуються на існуючих знаннях, отриманих у результаті досліджень чи практичного досвіду і спрямовані на створення нових матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, послуг, систем чи методів, а також на значне вдосконалення об'єктів, що вже існують.

До науково-технічних послуг належить діяльність у галузі науково-технічної інформації, патентів, ліцензій, стандартизації, метрології та контролю якості, науково-технічного консультування та супутня діяльність, що сприяє запровадженню у виробництво науково-технічних розробок, інші види діяльності, що сприяють отриманню, поширенню та використанню наукових знань.