4. Психологічна оцінка придатності людини до юридичної діяльності.

Для успішного виконання будь-якого виду діяльності необхідною є наявність відповідних професійних знань, умінь і навичок. Не менш важливого значення при цьому мають і особистісні якості. Іншими словами, якими б глибокими знаннями, унікальними уміннями та навичками не володів фахівець, вони не принесуть користі ні іншим людям, ні суспільству, якщо він за своїми особистісними якостями та спрямованістю буде використовувати їх лише на власну користь. Саме це відбувається з деякими адвокатами, які, досконало знаючи закон і керуючись власною вигодою, можуть підозрюваного перетворити на жертву злочину. Це ж стосується і недобросовісних слідчих, які для підвищення кількісних показників розкриття справ фабрикують їх, притягуючи до відповідальності невинних людей. За схожим алгоритмом можуть діяти і судді, і прокурори тощо.

Отже, наявність у людини професійних знань, умінь і навичок – це важлива, але не головна складова її професійної придатності. Важливо те, в яке русло спрямовує людина ці навички і чим вона керується при їх використанні. Тобто особистісні якості, морально-духовні цінності та спрямованість особистості в цілому відіграють надзвичайно важливу роль у професійній діяльності людини.

Критерії професійної придатності до юридичної діяльності

(за В.Романовим):

1) кваліфікаційні критерії (відображаються в документах про здобуту освіту, про перепідготовку чи підвищення кваліфікації);

2) об’єктивні критерії (відображають ефективність праці юриста через використання кількісних і якісних характеристик, наприклад за числом розкритих злочинів, отриманих заохочень чи стягнень, за його ставленням до виконання своїх службових обов’язків і т.д.);

3) психологічні критерії (виявляються при психодіагностиці і стосуються психологічної придатності людини до юридичної діяльності).

Фактори професійної придатності юристів (за В.Романовим):

І фактор – високий рівень соціальної (професійної) адаптації (цей фактор визначається наявністю таких якостей, як високий рівень правосвідомості, чесність, мужність, добросовісність, дисциплінованість і т.д.).

ІІ фактор – нервово-психічна (емоційна) стійкість (якості: високий рівень самоконтролю, стійкість до стресу, працездатність в критичних та фруструючих ситуаціях і т.д.).

ІІІ фактор – високий рівень інтелектуального розвитку, пізнавальна активність юриста (якості: ерудиція, кмітливість, гнучке мислення, аналітичний скал розуму, інтуїція і т.д.).

ІУ фактор – комунікативна компетентність юриста (якості: комунікабельність, емпатійність, володіння вербальними і невербальними засобами спілкування, вміння вирішувати конфлікти і т.д.).

У фактор – організаторські здібності (якості: активність, ініціативність, самостійність, відповідальність і т.д.).

Найчастіше при психодіагностиці професійної придатності людини до юридичної діяльності використовуються такі методики:

1) шкала прогресивних матриць Дж. Равена (призначена для дослідження інтелекту людини, виявлення її здатності до логічного мислення, визначення розумової працездатності, вміння концентрувати увагу і т.д.).

За даним тестом розроблені такі критерії придатності людини до юридичної діяльності:

• рівень інтелекту (IQ) 110 і вище – кандидат за своїм інтелектом повністю відповідає вимогам спеціальності;

• IQ від 101 до 110 – в основному відповідає;

• IQ від 90 до 100 – частково відповідає і може бути прийнятим на роботу при наявності великої кількості вакантних місць;

• IQ менше 90 – не відповідає вимогам спеціальності.

2) 16-факторний особистісний опитувальник Кеттела (16-ФЛО) – досліджуються індивідуально-психологічні особливості людини, а саме нервово-психчна стійкість, рівень інтелектуального розвитку, схильність до соціально дезадаптивної поведінки і т.д.

3) стандартизований метод дослідження особистості (СМИЛ), адаптований варіант Собчика – призначений для кількісної і якісної оцінки структурних компонентів ос-сті, характерологічних особливостей, нервово-психічної стійкості, емоційної стійкості, особливостей мислення, міжособистісної поведінки, провідних потреб і мотиваційної спрямованості особистості.

Використовуються й інші тестові методики:

• шкала для виміру інтелекту дорослих Векслера

• особистісні опитувальники Айзенка

• тест Люшера

• тест «Стратегії поведінки в конфліктній ситуації» Томаса

• методика вивчення фрустраційних реакцій Розенцвейга (здатність людини переносити стан психічної напруги, викликаний труднощами на шляху досягнення цілей)

• опитувальник «Рівень суб’єктивного контролю» Еткінда і т.д.