Лісостеп

Загальна площа лісостепової області дорівнює

202 Тис. Км2 , або 34% території України, 28,7% площі лісового фонду. Природа

області дуже розмаїта, що пояснюється значною диференціацією її ґрунтово-кліматичних

умов. Неоднорідність природних чинників зумовила різноманітний природний

склад лісів, їх продуктивність та типи. Характерна особливість Лісостепу

- перемежовування степових та лісових ділянок, розчленований ерозійний рельєф,

інтенсивна господарська діяльність людини (розораність - 56-81%). У грунтовому

покриві переважають типові та опідзолені чорноземи, світло-сірі ґрунти різного

ступеня вилуженості й засоленості, трапляються комплекси алювіальних ґрунтів.

Кількість опадів коливається від 550 до 700 мм в західних районах, зменшуючись

у Центральному Лісостепу до 500-550, а на південному сході - до 450 мм.

Лісистість лісогосподарської області в середньому становить 11,4

Найбільші

площі займають свіжі і вологі (іл. 6) дібровиф,, D,). Це дубово-широколистяні,

складні за формою лісостани І і Iа бонітетів. Поряд з дубом у дібровах ростуть

ясен, липа, клени гостролистий і польовий, граб, ільмові, черешня, осика, береза,

яблуня лісова, груша дигса та ін.

В лісах Лісостепової області

поширені твердолистяні породи (63,6% покритої лісом площі). З них 43% -

дубові насадження. Площа насаджень із переважанням хвойних порід досягає

24,6%, в т. ч. понад 23% - під сосновими лісами. М’яколнстяні породи займають

11,8% вкритої лісом площі. Панівним типом є діброви (понад 50% площі області).

Загальна площа лісового фонду Лісостепової області - 2980 тис. га; з них вкрито

лісом 2651 тис. га.; зосереджено понад 309 млн. м3 деревини, 31,1% загального запасу

лісів України.

Одним з важливих завдань є збереження

унікальних лісових і озерно-лісових

ландшафтів, які мають велике природоохоронне

значення.

Основним напрямком лісового господарства в окрузі є: раціональне, збалансоване

і нсвиснажливе лісокористування; забезпечення відповідного відтворення лісу,

залежно від екологічних і економічних умов окремого господарства; проведення

своєчасного догляду за лісовими культурами і природним підростом;

збільшення вкритої лісом

площі, підвищення продуктивності і захисних властивостей лісів, підвищення рівтія

механізації лісовідновних і лісозаготівельних робіт

Для Лісостепової області розроблено три регіональні системи лісового господарства:

захисно-експлуатаційна, захисно-рекреаційна, захисно-агролісомеліоративна.

Рубки головного користування. Ліси Лісостепу відіграють надзвичайно важливу

ґрунтозахисну роль. Тому суцільнолісосічні рубки тут мають бути зведені до

мінімуму, а вибіркові й поступові рубки - розширені. А. Б. Жуков (1949) вивчав

різні види рубок (рубки Корнаковського, насіннєво-лісосічні, групово-вибіркові й

суцільнолісосічні) в дубових лісах Тростянсцького лісництва Сумської області.

Узагальнюючи результати досліджень, він дійшов висновку, що найприйнятніши-

ми є групово-вибіркові рубки. Однак і вони без проведення догляду за підростом

дуба не забезпечують надійного природного відновлення. Це свідчить, що дубові

ліси при будь-якому способі рубок потребують систематичного догляду за самосівом

і підростом головної породи. Необхідно зазначити, що групово-вибіркові і на-

сіинєво-лісрсічні рубки краще забезпечують поновлення дуба і ясена, ніж в аналогічних

умовах суцільнолісосічні.

Рубки догляду. Методи і режим рубок догляду спрямовані на вирощування змішаних,

складних за формою, високопродуктивних дубових насаджень, зумовлені біологічними

особливостями дуба, породним станом лісостанів, їх віком, походженням,

лісорослинними умовами. Інтенсивність рубок догляду не повинна перевищувати 20-30%. У бідних умовах

місцезростання, в молодняках з високою повнотою (0,8-0,7) інтенсивність рубки

має становити близько 20%, у багатих умовах, у високоповнотних насадженнях

(1,0-0,9) її можна підвищити до 30%. При повторних заходах догляду цим

методом інтенсивність рубки значно знижується.