35. Методика складання раціонів годівлі тварин

Організація годівлі передбачає використання норм, розроблених науковими установами для різних видів і вікових груп тварин. Нор­ма годівлі — це потреба організму в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, зумовлена живою масою, продуктивністю, фі­зіологічним станом, господарським використанням та особливостя­ми утримання.

Загальну потребу тварин в енергії і поживних речовинах теоре­тично прийнято розподіляти на такі частини, зокрема на пов’язану з:

1) підтриманням життєдіяльності організму в спокійному і не­продуктивному стані (підтримувальна потреба);

2) основною продуктивністю — ростом молодняку, приростом живої маси при відгодівлі, утворенням молока у лактуючих тва­рин, яєць у птиці під час яйцекладки (потреба на продукцію);

3) супутньою продуктивністю або з специфічним станом тварин, наприклад із продовженням росту молодої лактуючої корови, з но­вою вагітністю і розвитком плода у лактуючих тварин тощо (супутня потреба).

Норми, що застосовуються нині у нас в практиці тваринництва, розраховані на сумарну потребу тварин для підтримання життє­вих функції організму, ріст і розвиток молодняку, основну продук­цію чи репродуктивні функції й не враховують для деяких груп тварин потреби на супутню продуктивність, яку необхідно додат­ково брати до уваги при визначенні загальної норми, наприклад на ріст молодих дійних корів, роздій новотільних тощо. Нині для визначення норми годівлі використовують деталізовані норми, за якими рекомендується враховувати від 20 до 40 показників по­живності раціону. Відповідно до встановленої норми годівлі скла­дають раціони.

Раціон — це набір і кількість кормів, які споживає тварина за певний проміжок часу (доба, місяць, сезон, рік). Якщо раціон по­вністю і всебічно задовольняє потребу організму в необхідних пожи­вних речовинах, то він називається збалансованим. Раціон склада­ють із доброякісних кормів, що відповідають природі живлення тва­рин. До нього мають входити різноманітні корми, які при поєднанні сприятливо впливають на процеси травлення, відповідають струк­турі кормовиробництва у господарстві і по можливості є дешевими. В раціоні має бути і певне співвідношення між окремими кормами.

У практиці годівлі сільськогосподарських тварин можливі різні співвідношення кормів у раціонах залежно від типу годівлі, що склався в господарстві.

Під типом годівлі розуміють умовну назву раціону, яка зале­жить від умісту в ньому окремого корму або групи кормів за енерге­тичною поживністю чи сухою речовиною. Визначають тип годівлі за структурою раціону.

Структура раціону — це співвідношення окремих груп кормів у ньому за вмістом енергії, виражене у відсотках до загальної його поживності.

Типи годівлі великої рогатої худоби прийнято характеризувати за вмістом концкормів або співвідношенням за поживністю між су­хими і соковитими кормами

-----------------------------------------------------------------

36. Роздоювання дійних корів після отелу. Роздоювання корів — це система заходів, спрямованих на повніше використання можливостей їхньої молочної продуктивності. До них належать підготовка корів до отелення, нормована годівля, організа­ція і техніка доїння, своєчасне осіменіння, створення певних умов утримання, правильна організація виробничих процесів на фермі.

Необхідною умовою роздоювання є забезпечення високого рівня годівлі тварин упродовж перших 2 - 3 міс лактації. Через 10 - 15 днів після отелення за нормального загального стану корів і мо­лочної залози раціон для них збільшують на 2 - 4 к. од. від норми. Авансування кормами на продуктивність проводять доти, поки ко­рова підвищує надій. Молодим і повновіковим тваринам нижче від середньої вгодованості норми годівлі збільшують на 10 %.

(1 До раціону корів, яких роздоюють, треба вводити високоякісне сіно злакових і бобових трав, сінаж, кормові буряки, моркву, а вліт­ку основу його становлять зелені та концентровані корми. На 100 кг живої маси новотільним коровам необхідно давати 1,5 - 2 кг сіна,

2 — 3 — силосу, 2 — 2,5 — кормових буряків, 0,5 — 1 кг моркви. У до­бовому раціоні має міститися 2,5 — 3 кг сухої речовини.

На роздоювання суттєво впливають підготовка корови до доїння й дотримання правил машинного доїння, особливо повноти видою­вання, оскільки неповне видоювання спричинює зниження молоч­ної продуктивності. Підготовка корови до доїння включає обмиван­ня вим’я, витирання його та масаж. Ці операції мають тривати не більше ніж 1 хв. Якщо ж вони затягуються, то це призводить до втрати періоду рефлексу молоковіддачі і як наслідок — до знижен­ня надоїв. Наприкінці доїння роблять заключний масаж, натискую­чи на колектор доїльних стаканів униз і вперед.

На роздоювання впливають також зоогігієнічні умови утриман­ня, чистота тварин, дотримання розпорядку дня, спокій у період доїння. Авансування кормами для роздоювання припиняють за

2 — 3 міс до запуску, і корів годують відповідно до фактичної молоч­ної продуктивності.

----------------------------------------------------------------