55.Біологія свиней

Біологія свині - це сукупність вроджених і набутих властивостей організму, що забезпечують існування тварини, спо¬собность до виробництва продукції і потомства. Ця сукупність є не механічним складанням ознак і властивостей, а слож¬ной інтегрованою, соподчиненной системою, в якій ізмене¬ніе одного будь-якої властивості або ознаки тягне за собою зміну всіх інших ознак, що призводить до зміни жізнеспособно¬сті і продуктивності тварин.

Свині володіють високим багатоплідністю. За один опорос свиноматка приносить 10-12 і більше поросят. Нетривалі періоди вагітності (супоросности) - 114-116 днів і лактації 3-4 тиждень (в умовах присадибного господарства можуть бути ще більш короткими) дозволяють при хорошому годуванні і догляді отримувати за рік від свиноматки по два з гаком опоросу і вирощувати 20-25 і більше поросят. За рахунок високої біологічної скоростиглості свинки готові до відтворення у віці 8-9 місяців при живій масі 110-120 кг. Свині відрізняються високою господарської скоростиглістю. У віці 6-8 місяців тварини досягають живої маси 100-120 кг. Таким чином, за один опорос від однієї свині можна отримати 1000-1200 кг свинини в живій масі. У порівнянні з іншими видами сільськогосподарських тварин, свині значно краще оплачують корми приростом продукції. При інтенсивному відгодівлі на 1 кг приросту живої маси свиней витрачається всього 4-4,5 корм. одиниці, а великої рогатої худоби - 9-10 корм. одиниць і більше.

Всеїдність. Це спадкове біологічна властивість свині стало основою поширення виду на всіх континентах. З усіх сільськогосподарських тварин свиня ближче всіх по цій властивості до людини, що й зробило її моделлю для досліджень в медицині і фармакології.

Скоростиглість. Це одна з основних ознак, у найзагальнішому вигляді означає вік досягнення твариною дорослих форм. У свя¬зі з тим що основна частина свиней призначена для забою в ранньому віці, а племінних свиней економічно вигідно використовувати якомога раніше, розрізняють скоростиглість відгодівельні та фізіологічну, або формування.

Адаптационная способность. Это способность к существованию в конкретной среде — итоговое, интегрирующее свойство любого живого организма. С позиции практика-животновода примитивным считается животное или группа животных с низкой продуктивностью, но чаще всего именно они обладают высокой жизнеспособностью и способностью хорошо приспосабливаться к различным хозяйст¬венным условиям.

---------------------------------------------------------------

56.Птахівництво.Виробництва яєць та м№яса в сучасних умовах.

Птахівництво є одним із провідних у світі виробників відносно дешевих і біологічно повноцінних продуктів харчування для людини (яєць і м’яса птиці). Завдяки скоростиглості та високій якості харчових продуктів воно у всіх країнах посідає пріоритетне місце серед галузей тваринництва. Птахівництво України є однією з найбільш інтенсивних i динамічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка має можливості в короткі терміни значно збільшити виробництво дієтичних висококалорійних продуктів – м’яса i яєць з метою забезпечення людей фізіологічно необхідною нормою харчування. Одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні В2 на 10...12%, D – на 10...40%, А – на 15...16%, В12 – на 50...100%. Білок яйця засвоюється людиною майже на 100%. Пташине м’ясо має високу поживну цінність, відмінні дієтичні якості i смак.

Крім яєць, птиця дає нам поживне м’ясо. Хімічний склад його у різних видів домашньої птиці в значній мірі залежить від їх віку і вгодованості. Воно відрізняється від м’яса худоби більшим вмістом повноцінних білків. В м’ясі птиці від 16 до 25% білка, м’ясо індиків за вмістом білку (24,7%) переважає усі види м’яса тварин та птиці. М’ясо птиці багато на незамінні амінокислоти, містить глютамінову кислоту, вітаміни В1, В2, Р та інше. Найбільш цінними дієтичними якостями відзначається м’ясо курей та індиків. В їхніх тушках містяться білі та червоні м’язи. В білих м’язах менше жиру, більше води і білка. Вміст кісток в тушці птиці залежно від вгодованості складає 7...12%, а м’язової тканини разом із жиром у середньому 85% від маси. Шкіра у птиці тонка та їстівна. Зі шкіри птиці (особливо страусів) отримують відмінну шкіряну сировину. Не дивно, що м’ясо птиці, особливо молодої, високо цінується споживачем. В цьому відношенні бройлер за поживними достоїнствами та смаковими якостями не має конкурентів. В білку м’яса бройлерів міститься біля 92% незамінних амінокислот (в білку свинини – 88%, баранини – 73%, яловичини – 72%). Бройлер – рекордсмен за швидкістю росту. Його жива маса за 6 тижнів збільшується від 40г до 2 і більше кілограмів, тобто – у 50 разів. Ось чому для збільшення виробництва м’яса при обмежених можливостях кормової бази більшість розвинених країн світу пішло шляхом швидкого виробництва бройлерів. Необхідність подальшого розвитку птахівництва обумовлена також тим, що витрати корму на виробництво білка та енергії порівняно з іншими продуктами тваринного походження найменші.

Спільним наказом Мінагрополітики та Української академії аграрних наук розроблено і затверджено цільову програму „Птахівництво”, що спрямована на підвищення ефективності галузі, збільшення виробництва її продукції, поліпшення забезпечення населення України високоякісними продуктами харчування та зміцнення продовольчої безпеки держави. Зазначеною програмою передбачено до 2010 року виробництво яєць всіма категоріями господарств довести до 15,5 млрд шт., м’яса птиці – до 790 тис т, у тому числі бройлерів – до 500 тис т, чисельність птиці всіх видів у сільськогосподарських підприємствах, включаючи молодняк, – до 80 млн гол., у тому числі курей яєчних порід – до 30 млн гол. батьківського стада, м’ясних кросів – до 2,5 млн гол. Подальший розвиток вітчизняного птахівництва ґрунтується на основі: • освоєння ресурсозберігаючих технологій виробництва продукції www.mnau.edu.ua Патрєва Л.С., Коваль О.А. Технологія виробництва продукції птахівництва : курс лекцій. – Миколаїв : МДАУ, 2008. – 281 с. птахівництва; • науково-обґрунтованій системі годівлі птиці; • максимального використання генетичного потенціалу кросів і порід птиці; • раціональної організації праці та виробництва; • розробки та впровадження сучасних інформаційних технологій; накопичення, обробки та використання даних племінного обліку із застосуванням сучасної комп’ютерної техніки; матеріальної зацікавленості власників птиці та майна раціональному використанні виробничого потенціалу галузі та підвищення якості виробленої продукції.

--------------------------------------------------------------------