Членство в оон

анімаційне представлення динаміки росту країн членів ООН

Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які беруть на себе зобов'язання дотримуватися статуту і, на думку ООН, можуть і прагнуть ці зобов'язання виконувати. Нових членів приймає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки.

Фінансування оон

ООН фінансується за рахунок нарахованих та добровільних внесків держав-членів. Регулярно складається дворічний бюджетООН та його спеціалізованих установ, що фінансуватимуться за рахунок внесків його членів. Генеральна Асамблея ООН затверджує регулярний бюджет і визначає фінансовий внесок для кожного її члена. Ці відрахування значною мірою базуються на відносномупотенціалукожної країни та на основі обсягу їхвалового національного доходу(ВНД), з поправками назовнішню заборгованістьіпоказник доходу на душу населення.^[3]

Асамблея створила такий принцип, щоб ООН не була надмірно залежна від одного її члена, який береться за фінансування її операцій чи дій. Таким чином, існує ставка «стелі», встановлений максимальний розмір фінансового внеску для будь-якого члена, який оцінюється в процентному відношенні щодо регулярного бюджету організації. У грудні 2000року Асамблея переглянула шкалу внесків з урахуванням поточних економічних глобальних умов. В рамках цього перегляду, регулярна бюджетна ставка «стелі» була знижена з 25 % до 22 % і США є єдиним членом, який зобовязується виплачувати максимальну ставку. На додаток домаксимальної ставки, виводиться мінімальна сума, яка нараховується кожній з країн-членів (або «нижня ставка») — встановлена на рівні 0,001 % від загального регулярного бюджету ООН (тобто його фінансовий еквівалент). Крім того, дляслаборозвинених країн(НРС), також встановлена максимальна ставка, яка становить 0,01 %, хоча існують випадки значних непроплат серед цих країн (деякі з тривалістю в 10 років).^[3]

Розрахунок бюджету ООН — це процес, в який залучені всі члени організації. Бюджет висувається Генеральним секретарем ООН після узгодження з органами організації і на підставі їхніх вимог. Згодом запропонований бюджет аналізується Консультативним комітетомз адміністративних і бюджетних питань, що складається з 16 членів, і Комітетом з програмою і координації, що складається з 34 членів. Рекомендації комітетів направляються Адміністративно-бюджетному комітету Генеральної Асамблеї, що включає в себе всі держави-члени ООН, вони ще раз ретельно аналізують поданий бюджет. І нарешті, бюджет представляється Генеральній Асамблеї для остаточного розгляду та затвердження. Поточний бюджет цих років оцінюється в $ 4,19млрд. — за 2 роки (два роки), період з 2008 по 2009 рік, або трохи більше 2 млрддоларівна рік^[3](див. таблицю для великих платників).

Велика частка витрат Організації Об'єднаних Націй надається для її основної місії ООНпо підтримуваннюмируібезпеки. Так миротворчий бюджет на2005–2006фінансовий рікскладає близько $ 5 млрд (у порівнянні з надходженням річним у 1,5 млрд дол США в бюджет ООН за той же період), в основному це оплата для 70000військовослужбовців, які розгорнуті в 17 місіях по всьому світу^[4]. Тому операцій ООН на користь миру також ще й фінансуються за рахунок додаткових внесків, в таких випадках використовують додаткову формулу по шкалі фінансування, але в тому числі враховується доплата від п'яти постійних членів Ради Безпеки, які мають індивідуальне право по затвердженню всіх миротворчих операцій. Станом на1 січня2008року, в десятку найбільших постачальників фінансової допомоги та внесків для операцій Організації Об'єднаних Націй по підтримці миру входять: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Китай, Канада, Іспанія і Республіка Корея.^[5]

10 найбільших країн-донорів бюджету ООН, 2009[6]
Країна	Частка (% від бюджету ООН)
США	22.000 %
Японія	12.530 %
Німеччина	8.018 %
Велика Британія	6.604 %
Франція	6.123 %
Італія	4.999 %
Канада	3.207 %
КНР	3.189 %
Іспанія	3.177 %
Мексика	2.356 %
Інші	27.797 %

Частина спеціальних програм ООН(такі, як ЮНІСЕФ, МПП та ПРООН), не включені до регулярного бюджету організації і фінансуються за рахунокдобровільних внесківвід урядів інших країн-членів. Більшу його частину складають таки фінансові внески від країн та спонсорська допомога від комерційних структур, але деякі з організацій отримують допомогу ще й у виглядісільськогосподарських товарівчи предметнихпожертвдля постраждалого населення.

Оскільки їх фінансування носить добровільний характер, більшість з цих установ страждають на гостру нестачу в період світових економічних спадів. У липні2009рокуВсесвітня продовольча програмаповідомила, що вона була змушена суттєво скоротити свої послуги через недостатнє фінансування^[7]. Вони отримали лише чверть від загального обсягу того що їм необхідно було на поточний 09/10 фінансовий рік.