117.Оцінка матеріально-виробничих запасів.

Оцінка виробничих запасів – це визначення їхньої вартості у грошову еквіваленті. Оцінку запасів здійснюють за 2-х обставин: при надходженні запасів; при вибутті

При надходженні запасів визначають первісну вартість ТМЦ до якої входять ціна придбання, транспортно-заготівельні витрати, посередницькі послуги та ін.

При вибутті – оцінку ТМЦ здійснюють такими методами: метод специфічної ідентифікації – суть полягає в тому, що він закріплює фактичну вартість за конкретною одиницею запасу. Він часто використовується при купівлі-продажу одиниць продукції, які мають велику вартість і продаються у невеликій к-сті (автомобілі, ювелірні вироби тощо.) метод середньої вартості – при цьому методі вартість матеріальних запасів обчислюють шляхом ділення всієї (повної) вартості (залишок на початок місяця плюс усі товари, придбані протягом певного періоду) на кількість одиниць цих товарів. У результаті одержують середньозважену вартість одиниці товару. Вартість матеріальних запасів, визначена методом середньої вартості, враховує всі ціни, за якими були придбані товари протягом звітного періоду, і тим самим вирівнюється зростання та зниження цін. Деякі спеціалісти критикують цей метод, вважаючи, що необхідно більше уваги приділяти останнім за часом цінам, оскільки саме вони найбільше впливають на рівень доходу та прийняття управлінський рішень. метод FIFO – за цим методом матеріальні запаси мають бути списані за цінами придбання відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження, тобто спочатку списуються на видаток матеріали за ціною. 1-2-3-4 метод LIFO – 4-3-2-1

118. Методи аналітичного обліку матеріальних запасів.

В зарубіжних країнах використовується різні методи оцінки матеріальних запасів:

1. Метод специфічної ідентифікації – суть методу в тому, що він закріпляє фактичну вартість за конкретну одиницю запасу. Використовують цей метод при купівлі та продажу одиниць продукції, які мають велику вартість і продаються в невеликій кількості. При використанні цього методу вартість реалізації товарів і кінцеві запаси обліковується за фактичною вартістю.

2. Метод середньої вартості – при цьому методі вартість матеріальних запасів обчислюється шляхом ділення всієї вартості товарів, в результат одержання середньозваженої вартості одиниці товару.

3. Метод ФІФО – за цим методом матеріальні запаси мають бути списані за цінами придбання відповідних партій в хронологічному порядку їх надходження.

4. Метод ЛІФО – цей метод протилежний до ФІФО, тобто витрачене ТМЦ оцінюється за вартістю останнього надходження.

119. Виробничі витрати і їх класифікація.

У зарубіжній практиці виробничі витрати класифікують за такими ознаками: за економічним змістом: --- основні – основні матеріали, з/п виробничо-промислового персоналу, що затрачені для безпосереднього випуску готової продукції --- накладні; залежно від способу віднесення --- прямі – витрати, які безпосередньо можна віднести на виробництво виробів, прямі матеріальні витрати, пряму заробітку плату робітникам --- непрямі – це витрати, розподілені через певні співвідношення (з/п управлінського персоналу, непрямі матеріальні витрати тощо); залежно від зміни обсягу випущеної продукції --- змінні – витрати, які змінюються зі зміною обсягу випуску продукції або продажу (вартість прямих матеріальних витрат, сума прямої з/п і т.д.) --- постійні – постійні витрати, які не змінюються при збільшенні або зменшенні обсягів випущеної продукції чи продажу. Відносять з/п адміністраторам фірми, страхування майна, амортизація ОЗ тощо. 3 типи постійних витрат: довготермінові, робочі, запрограмовані.; залежно від методу списання --- витрати певного періоду – мають не фабричну природу та списуються на певний період як неминучі, їх величина не залежить від кількості випущеної продукції. Вони включають ринкові, торгово-розподільчі, дослідницькі й адміністративні витрати. --- витрати на виробіток – пов’язані з виробництвом продукції, їх обсяг змінюється прямо пропорційно до кількості відпущених виробів. До них відносять основні матеріали, пряму з/п. з позиції управлінських функцій --- виробничі --- адміністративні --- витрати на збут; за ознаками доцільності --- доцільні --- релевантні --- не релевантні