
- •1. Різні способи задання прямих та пллощин в просторі. Взаємне розташування двох прямих, прямої та площини. Пряма в просторі
- •Дві прямі в просторі Задані дві прямі:
- •Непорожню підмножину h групи g називають підгрупою цієї групи, якщо н є групою відносно бінарної операції, визначеної в групі g.
- •3. Системи лінійних рівнянь та точні методи їх розв’язування
- •4. Лінійна залежність та ранг системи векторів.
- •6. . Лінійні оператори дійсних векторних просторів,їх матриці ранг і дефект.
- •7) Власні вектори та власні числа лінійних операторів.
1. Різні способи задання прямих та пллощин в просторі. Взаємне розташування двох прямих, прямої та площини. Пряма в просторі
Нехай
задана точка
і напрямний вектор
Скласти
рівняння промої, що проходить через
точку
і яка // вектору
.
М(x,y,z)
біжуча точка.
Якщо
точка М(x,y,z)
належить прямій d
то вектори
колінеарні, а іхні координати пропорційні
.
– канонічне рівняння прямої в просторі.
–параметричні
рівняння прямої в просторі.
– параметр.
З
(1) дістаємо:
Канонічне рівняння задає пряму, як перетин трьох площин, кожна з яких паралельна координатній осі.
–р-ня
прямої, що проходить ч/з дві точки в
просторі.
Дві прямі в просторі Задані дві прямі:
;
Умова
паралельності:
(1’)
Якщо крім (1’) виконується також рівність (2’), то прямі співпадають:
Умова
перетину прямих:
.
Умова
мимобіжності прямих:
Кут
між прямими рахують як кут між напрямними
векторами.
Кут між двома мимобіжними – це кут між паралельними до них прямими.
Площина в
просторі
;
;
n–пер-р
до пл.
Дві площини в
просторі ;
;
(*)-
умова паралельності, якщо вона не
виконується, то площини перетинаються;
умова спів падання
Кут
між площинами:
=
=0
– площини перпендикулярні
Пряма і площина в просторі
d;
2)
2’)
якщо крім цього
1)
1’)
–
колінеарні.
.
–кут
між прямою і площиною.
2. Основні алгебраїчні структури: група, кільце, поле.
а)Група
Непорожня
множина із визначеною в ній бінарною
операцією
,
називаєтьсягрупоїдом.
Групоїд, в якому визначена асоціативна
операція, називається півгрупою.
Півгрупа, в якій існує одиничний
(нейтральний) елемент, називається
моноїдом.
Одиничний елемент позначають е:
для будь-якого g
G
[g
e
= e
g
= g].
Моноїд, кожен елемент якого оборотний,
називається групою.
Оборотним називається
такий елемент множини, для якого в цій
множині існує обернений. Оберненим
до елемента
g
G
називається такий елемент g-1
цієї ж множини, для якого g
g-1=
g-1
g
= e.
Повне
означення групи:
Непорожня множина G,
на якій визначено бінарну операцію
, називаєтьсягрупою,
якщо
виконуються наступні умови:
операція
асоціативна;
в множині G існує одиничний елемент ;
кожний елемент g
G множиниG оборотний.
Якщо
операція
, визначена в групі, є комутативною, то
групаG
називається комутативною
або абелевою.
Група G називається скінченною, якщо кількість її елементів (порядок групи) скінченна.
Непорожню підмножину h групи g називають підгрупою цієї групи, якщо н є групою відносно бінарної операції, визначеної в групі g.
Перевірка того, чи непорожня підмін-на Н групи G є підг-ю групи G, включає:
чи містить Н разом із будь-якими своїми елементами g1 та g2 і результат операції між ними, тобто елемент g1
g2;
чи містить Н разом із будь-яким своїм елем-м g і обернений йому еле-т g-1.
Т(про
перетин підгруп).Якщо
Н1
і Н2
– підгрупи групи G,
то їх перетин Н1Н2
теж є підгрупою групи G.
Д.
Якщо елементи a
i
b
належать перетину Н1Н2,
то вони
містяться в кожній з підгруп Н1
та
Н2,
тому елементи ab
та a-1
теж містяться
в кожній з підгруп, а тому і в їх перетині.
Отже, Н1
Н2
– теж
підгрупа групи G.▲
Підгрупа,
що складається з усіх степенів елемента
gG,
називається циклічною
підгрупою групи G,
породженою елементом g.
Позначається <g>.
Група G називається циклічною, якщо вона складається тільки зі степенів одного із своїх елементів g, тобто збігається з однією із своїх циклічних підгруп <g>. Елемент g називають твірним елементом циклічної групи <g>. Кожна циклічна група є абелевою.
Групи
G
i
G1
називаються
ізоморфними,
якщо між їх елементами можна встановити
таку взаємно однозначну відпов-ть, що
коли будь-яким елементам a,bG
відповідають елементи a1,b1
G1,
то результату операції a
b
між елементами групи G
відповідає результат операції a1
b1
між елем-ми групи G1.
Тут
– позначення операції в групіG,
– в групіG1.
При ізоморфному відображенні груп G та G1:
одиничний елемент групи G відображається в одиничний елемент групи G1;
будь-яка пара взаємнообернених елементів g та g-1 групи G відображається в пару взаємнообернених елементів групи G1.
Кільце Непорожня множина К, на якій визначено операції додавання і множення, називається кільцем, якщо виконуються такі умови:
множина К є адитивною абелевою групою;
множина К є мультиплікативною півгрупою;
операція множення дистрибутивна відносно додавання, тобто
a,b,cєK
[(a+b)c
=
ac+bc;
c(a+b)
=
ca+cb].
Позначається (К,+, •).
Кільце наз-ть комутативним, якщо операція множення в кільці комут-на.
Ненульове кільце, в якому є один-й ел-т е, наз-ть кільцем з одиницею.
Елементи
а,b
кільця К називаються дільниками
нуля, якщо
аθ,b
θ,
але ab
= θ. θ
– нульовий елемент кільця.
Комутативне кільце з одиницею, в якому немає дільників нуля, називається цілісним кільцем (областю цілісності).
Підмножина К1 кільця К називається підкільцем кільця К, якщо К1 є кільцем відносно операцій додавання і множення, визначених в кільці К.
Перевірка того, що дана підмножина кільця є його підкільцем, включає вияснення, чи різниця й добуток довільних двох елементів підмножини К1 належить до К1.
Кільця
К і К1
називаються ізоморфними,
якщо між їх елементами можна встановити
таку взаємно однозначну відповідність,
що для будь-яких елементів a,bК
і відповідних їм елементів a1,b1
К1
сумі a+b
відповідає сума a1+b1,
добутку ab
відповідає добуток a1b1.
Поле Комутативне кільце з одиницею, в якому кожен ненульовий елемент є оборотним, називається полем. Позначають (Р,+, •).
Поле (Р,+, •) являє собою поєднання в тій самій множині Р двох абелевих груп – адитивної (Р,+) та мультиплікативної (Р\{0},•).
Характеристикою поля Р називають:
число нуль, якщо ne=θ лише при n=0;
нат-не число р, якщо pe = θ і немає такого кєN, меншого ніж р, що ке= θ.
Підмножину Р1 поля Р називають підполем цього поля, якщо вона сама є полем відносно бінарних операцій, визначених у полі Р. Поле Р при цьому називають розширенням поля Р1.