Програмові вимоги до заліку з курсу

“ЕТИКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

1. Етика як наука. Її походження, суть.

2. Мораль і моральність як категорії етики.

3. Етика і деонтологія соціально-педагогічної роботи.

4. Етика як філософська наука.

5. Моральна культура і духовна творчість у діяльності соціаль­ного педагога.

6. Предмет, функції і завдання соціально-педагогічної етики.

7. Сутність “золотого правила” моральності.

8. Справедливість – етична категорія (соціально-педагогічний аспект).

9. Обов’язок – професійна риса спеціаліста.

10. Моральна відповідальність перед клієнтом, колегами, суспіль­ством.

11. Гуманність – провідна риса соціально-педагогічної діяльності.

12. Історичні аспекти становлення етики соціально-педагогічної діяльності.

13. Взаємовплив різних віх історичного розвитку на утвердження суспільних норм і цінностей.

14. Зміст морально-етичних цінностей і культурний розвиток у соціумі.

15. Найважливіші етичні концепції морального вчинку у соціально-педагогічній роботі.

16. Типові моделі прийняття рішень соціальними педагогами.

17. Основні цінності соціальної педагогіки та можливості їх практичного застосування.

18. Етичні принципи в соціально-педагогічній діяльності.

19. Мета і цілі створення Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи (соціальних працівників і соціальних педа­гогів).

20. Суть Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи (соціальних працівників і соціальних педагогів).

21. Проблеми морального ідеалу в суспільному житті.

22. Перспективи моральних цінностей у сучасному українському суспільстві.

23. Загальні стандарти етичної поведінки соціальних педагогів.

24. Моральність соціального педагога.

25. Моральна свобода і відповідальність.

26. Стандарти соціальної роботи з клієнтом.

27. Етика людяності в соціально-педагогічній діяльності.

28. Етичні стандарти взаємин соціальних педагогів з колегами.

29. Співвідношення загальнолюдського, національного в етиці соціально-педагогічної роботи.

30. Специфіка спілкування в соціально-педагогічній діяльності.

31. Система моральних норм у соціально-педагогічній роботі.

32. Зміст і структура професійно-етичної культури.

33. Чесність, справедливість, тактовність – обов’язкові чесноти фахівця.

34. Об’єктивність, справедливість, терпимість, любов до людей, емпатія – фахово-особистісні риси соціального педагога.

35. Професійні межі соціально-педагогічної роботи.

Додатки

Додаток А

Практичні поради

1. Професійні розмови між соціальними педагогами в присутності клієнта повинні вестися тільки з метою отримання позитивного психотерапевтичного ефекту. В інших випадках вони недоцільні.

2. Мова й поведінка фахівця у професійному сенсі – це мистецтво з позитивним емоційним і моральним спрямуванням. Свобода дій і водночас дотримання “сценарію” діалогу з клієнтом є необхідною складовою професійного успіху. Намагайтеся, аби ваші ідеї клієнт сприйняв як власні. Для цього доцільно мобілізувати вербальні ресурси, щоб аргументація була яскравою, нешаблонною й щирою. Водночас треба максимально уважно слухати клієнта, не вдаючись до звернення на “ти”, особливо якщо він молодший за вас і має нижчий соціальний стан.

3. Необхідно виробляти професійні навички у процесі сприйняття клієнта й загалом іншої людини; слід звикати вдивлятися у психологічні риси й особливості вашого співрозмовника.

4. Треба виховувати в собі терплячість, уважність, чуйність, професійний такт, методику діагностики й прогнозування, концентровані виключно на клієнті, його проблемах.

5. Необхідно враховувати й послідовно долати почуття страху та депресії у клієнтів. Випромінюйте спокій та оптимізм, наполегливо контролюйте свій настрій перед зустріччю з клієнтом і під час неї. Ваш кабінет – своєрідна сцена.

6. Треба намагатися досягти емпатії з клієнтом, тонкого відчуття його емоційного стану. Уникайте чинників, що спричи­няють фрустрацію – моральне ушкодження клієнта й руйнування його сподівань. Бо, можливо, ви його єдина надія.

7. Потрібно цікавитися моральним станом колег, допомагати людям, які оточують вас, принаймні духовно.

8. Не можна звикати до страждань клієнта. Емоційна байду­жість несумісна з вашою професією.

9. Як зазначено у Етичному кодексі, соціальний педагог не може відмовити у наданні допомоги. Гуманістичний характер завдань, покладених на нього, дає підставу фахівцеві вимагати законної охорони особистої гідності, а також допомоги у виконанні своїх професійних обов’язків.

10. Щодня треба аналізувати свою поведінку в аспекті її моральності й мотивацій, піклуватися про моральну чистоту мови. “Не квапся своїми устами”, – наголошує Еклезіаст. “Ваше ж слово хай буде: так – так, ні – ні” (Матв. 5, 37).

11. Необхідно плекати співчуття, товариськість, духов­ну єдність з колегами та клієнтами.

12. Потрібно виховувати в собі категорії доречної професійної поведінки: тактовність, стриманість, простоту і скромність, елементи професійної побутової естетики (охайність, акурат­ність в одязі, зачісці тощо).

13. Залежно від психічного стану клієнта й особливостей його характеру щоразу треба користуватись індивідуальним стерео­типом збирання інформації та діагностування, змінюючи звичну схему в спілкуванні: соціальний педагог – клієнт.

14. Не потрібно зраджувати принципам етичності під час відвертої розмови з рідними і близькими важкого клієнта.

15. Треба пам’ятати, що навіть ненавмисна помилка соціального педагога свідчить про недостатність його знань і навичок. Необхідно опановувати практичне мистецтво фаху та його наукові настанови.

16. Бажано перед тим, як почати діагностувати чи надавати допомогу клієнту, уявити себе на його місці. І це буде надійною гарантією справедливості прийнятого вами рішення.

17. При виборі певної діагностичної методики чи відповідної соціально-педагогічної допомоги потрібно добре подумати, обміркувати можливі варіанти негативних результатів вашої діяльності. Це охолодить ваш запал і застереже від зайвих помилок.

18. Треба уникати не лише страхітливих, а й так званих образливих діагнозів, наприклад, “невроз”, “істерія”, “депресія” тощо. Останні нібито принижують особистість клієнтів, особливо тих, які мають лабільну (нестійку) психіку.

19. До “неприємного” клієнта соціальний педагог повинен про­явити максимум терпіння і співчуття.

20. У свідомості клієнта, котрий має проблеми, треба створити враження, що він не один, що всі, хто його оточують, щиро і глибоко співчувають йому та готові допомогти.

21. Треба виховувати в собі засади фахової моралі, враховуючи найкращі взірці життєвої поведінки й учинків видатних педагогів-гуманістів.

22. Завжди необхідно дотримуватися принципів професійної деонтології в психологічних системах “соціальний педагог – клієнт”, “соціальний педагог – родичі клієнта”, “соціальний педагог – колектив”, “соціальний педагог – науковий керівник”, “соціальний педагог – суспільство”.

23. Під час спілкування з родичами клієнта треба зберігати добросердність, тактовність і терпіння. Ваші співрозмовники можуть бути необ’єктивними і надто збентеженими, але то не їхня провина. Пробачайте їм таку поведінку. Соціальний педагог, який не може стримати себе в подібній неприємній ситуації, втрачає, а не виграє.

24. Соціально-педагогічна етика органічно пов’язана з компетент­ністю, кваліфікацією, діловитістю професійного педагогічного колективу, тобто з його соціальними рисами і настановами. Саме таке поєднання створює етичну домінанту на роботі. Отже, будь-який соціальний педагог, якщо він покладається тільки на себе, фактично ще не зробив незмінні моральні пріоритети своїм необхідним внутрішнім лейтмотивом. Самовиховання фахівця має початок, але не має меж і кінця.

25. Не слід вважати свої знання абсолютними, тому що соціальна педагогіка – особливо динамічна наука, всі досягнення якої прак­тично неможливо засвоїти одній людині.

26. Не треба нехтувати порадами свого колеги навіть у тих випадках, коли ваша теоретична підготовка краща за його. Пам’ятайте, що в роботі велике значення має практичний досвід.

27. Потрібно намагатися не робити категоричних умовиводів у складних педагогічних ситуаціях, не зіставивши своїх думок з позицією колег.

28. Частіше потрібно радитись зі своїми колегами, адже таке взаємне спілкування допоможе вам виробити правильне фахове мислення.

29. Треба запам’ятати, що ваша надмірна гординя буде спрямо­вана проти вашого авторитету.

30. Не потрібно звертатися за порадами до колег з дріб’язкових питань; прагніть отримати на них відповідь самостійно, шляхом кропіткої праці над спеціальною літературою.

31. Радячись зі своїми колегами, не треба робити спроб і зусиль перекласти свої професійні обов’язки на них, прикриватись авторитетом інших.

32. Поради колег не повинні бути для вас аксіомами, а, скоріше, вказівками до розв’язання складних фахових завдань. Прийняття остаточного рішення залишається за вами.

33. Не треба боятися відповідальності за свої професійні вчинки, якщо останні здійснені за велінням вашої совісті.

34. Соціальний педагог мусить бути щирим на добрі поради й дії, ніколи не відмовлятися від надання допомоги, коли її у нього просять.

35. Зауваження колезі треба намагатися робити якомога делі­катніше й водночас принципово та наполегливо.

36. Треба бути морально безкомпромісними з колегами, особливо якщо мова йде про інтереси клієнта. Такої поведінки вимагає професійна честь.

37. У роботі з клієнтом ніколи не варто позбавляти його надії.

38. Треба пам’ятати, що формалізм, черствість та байдужість – вороги всієї фахової діяльності, але особливо неприпустимі вони, коли соціальний педагог працює з дітьми з девіантними відхиленнями та певними фізичними чи психічними обмеженнями.

39. Здебільшого думка про людину й, зокрема, соціального педагога виникає на підставі першого враження. Отже, треба зважати, що спілкування з клієнтом потребує вашої уваги, чемності, від­повідного вигляду, вміння розмовляти. Жодна така деталь не проходить повз “психологічне дзеркало” клієнта.

40. Соціальний педагог повинен сформувати в собі емпатію, тобто емоційну й психологічну позицію співпереживання, тонкого розуміння тривог клієнта.

41. Потрібно постійно аналізувати свої взаємини з клієнтами та колегами, особливо помилки, яких ви могли припуститися, але зуміли уникнути.

42. Виховуйте в собі почуття професійної відповідальності перед клієнтом.

43. Не треба забувати про свої естетичні захоплення, а, навпаки, розширювати їх. Естетичні цінності та уподобання також є інструментом підвищення моральності соціального педагога.

44. Необхідно залишатися людиною серед людей, бо така риса характеру є провідною в особистості соціального педагога.

[Авторська розробка].

Додаток Б