4.6.2. Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї
При ядерному вибуху ізотопи розпилюються до молекулярного, атомного стану. Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів навколишнього середовища виникає внаслідок випадіння РР з хмари вибуху.
Високі рівні радіації спостерігаються не тільки в районі вибуху, а й на відстані десятків та сотні кілометрів від епіцентру вибуху. Потрапивши на місцевість, радіоактивні частини діють, як хімічно активні речовини (окислюються, розчиняються, мігрують та інше), переходять з грунту до повітря, води, рослин, таким чином вони ніби розсмоктуються. Проходить природне самоочищення.
Продукти ділення, що випадають з хмари вибуху є сумішшю більше 80-ти ізотопів 35 хімічних елементів середньої частини Періодичної системи елементів Д.І.Менделєєва. Майже всі утворюючі ядра ізотопів перевантажені нейтронами, які нестабільні та зазнають р- розпаду із випусканням у- квантів.
Первинні ядра ділення у подальшому зазнають у середньому три-чотири розпаду та перетворюються у стабільні ізотопи. Таким чином, кожному первинному ядру відповідає власний ланцюг радіоактивних перетворень.
Всього на різних етапах радіоактивного розпаду виникає біля 300 різних радіонуклідів. У грунті переважно виникають радіоактивні марганець, алюміній, натрій, кількість яких пропорційно виходу нейтронів при вибуху.
Масштаби та ступінь радіоактивного зараження місцевості залежить від потужності та виду вибуху, часу, що пройшов з моменту вибуху, метеорологічних умов.
Найбільш впливає на масштаби та ступінь зараження, а також на положення радіоактивного сліду напрямок та швидкість вітру.
Інші метеорологічні фактори незначно впливають на масштаби і ступінь зараження місцевості та можуть лише привести до незначного зниження ступеню зараження окремих територій.
Уражаюча дія радіаційного зараження місцевості визначається зовнішнім опроміненням. Попадання на шкіру або в організм радіоактивних речовин лише в незначній кількості збільшує уражаючій ефект зовнішнього опромінення.
По ступеням зараження та можливим наслідкам зовнішнього опромінення на зараженій місцевості (як в районі ядерного вибуху, так і на сліді хмари) виділяють зони: помірного (А), сильного (Б), небезпечного (В) та надзвичайно небезпечного (Г) зараження.
Зони зараження характеризуються дозами випромінювання на місцевості за час повного розпаду РР, які прийняті рівними для зовнішньої межі зони А - 40 рад., для внутрішньої - 400 рад., для зони Б - 400 та 1200 рад., для зони В - 1200 та 4000 рад., для зони Г - 4000 рад. та у середині - близько 7000 рад.
У зоні А протягом доби після її виникнення відкрито розташований особовий склад сил ЦЗ та населення може отримати дози опромінення, що призведуть до втрати боєздатності (працездатності).
За межами зони А отримання особовим складом сил ЦЗ та населенням при відкритому його розташуванні доз опромінення, що призведуть до втрати боєздатності (працездатності) виключається.
У зоні Б небезпека радіаційних уражень значно більша. При відкритому розташуванні особового складу та населення протягом першої доби після випадіння РР останні отримають значні дози опромінення. При розташуванні населення у кам'яних будівлях втрати його виключаються.
У зоні В важкі радіаційні ураження відкрито розташованого особового складу сил ЦЗ та населення можливі при короткочасних діях, особливо у першу добу її виникнення. Значні ураження можливо спостерігати при розташуванні у кам'яних одноповерхових будівлях. Ураження виключаються при умовах укриття особового складу сил ЦЗ та населення у сховищах та ПРУ.
У зоні Г важкі радіаційні ураження особовий склад ЦЗ та населення, отримає при умовах розташування у кам'яних будівлях. Відкрите перебування на місцевості в цій зоні можливо лише за тиждень після вибуху.
Рис. 4.2 Графічне відображення зон можливого радіоактивного зараження місцевості при застосуванні ядерної зброї
Для прийняття обгрунтованого рішення щодо радіаційного захисту населення, сил ЦЗ та територій, повинно здійснюватись виявлення та оцінка радіаційної обстановки.
2.
4.6.3. Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС
Радіаційні аварії на АЕС можуть виникати, як в результаті виходу з ладу технологічного обладнання та технічних систем, а також з недоліків проектних розробок систем безпеки. Характер та масштаби радіоактивного забруднення залежать від типу реактора, ступеню його руйнування, метеорологічних умов та рельєфу місцевості.
Радіоактивні продукти, що обумовлюють радіаційну обстановку в районі розташування АЕС та в зонах радіоактивного забруднення значно впливають на дії сил ЦЗ, функціонування господарських об'єктів та режим проживання населення.
Для визначення впливу радіоактивного забруднення на функціонування населення та територій у разі виникнення аварії з викидом радіоактивних речовин здійснюється виявлення та оцінка радіаційної обстановки [77].
Оцінка радіаційної обстановки може проводитись за даними прогнозу і розвідки.
Прогнозування радіаційної обстановки проводиться на основі гіпотетичних розрахунків можливих аварій, на основі встановлених закономірностей залежно від масштабів і характеру радіоактивного забруднення місцевості, та метеорологічних умов і містить рішення наступних завдань:
визначення масштабів радіоактивного забруднення ;
визначення активності РР поглинутою людиною при інгаляційному вступу;
визначення дози випромінювання на місцевості від проходження радіоактивної хмари;
визначення дози випромінювання при розтушуванні на забрудненої місцевості;
визначення дози випромінювання при подолання забрудненої місцевості;
визначення допустимого часу началу робіт на забрудненої місцевості;
визначення допустимий тривалості робіт на забрудненої місцевості;
визначення допустимого часу подолання забрудненого у частка маршруту руху;
визначення радіаційних трат від проходу радіоактивної хмари та забруднення місцевості
Вихідними даними для прогнозування радіоактивного забруднення місцевості є тип ядерної енергетичної установки (реактору), потужність реактору, кількість аварійних реакторів, координати АЕС, час аварії, вихід активності (%), швидкість та напрямок вітру, стан хмарного покрову.
Прогноз радіоактивного забруднення має відносний характер, тому його обов'язково уточнюють радіаційною розвідкою.
За даними радіаційної розвідки складається карта (схема) радіаційної обстановки з нанесеними значеннями потужності доз випромінювання на місцевості, яки приведені до однієї години після аварії (вибуху), та межами зон забруднення, районами дій або маршрутами руху сил ЦЗ та населення.
Висновки з оцінки радіаційної обстановки знаходять відображення в рішенні начальника ЦЗ для організації рятувальних робіт і є основою для організації захисту особового складу ЦЗ і населення в умовах радіоактивного забруднення.
|
Індекс зон
РЗ |
Найменування зон РЗ та кольор, яким вони наносяться на карту місцевості |
Експозиційна доза опромінення на зовнішній межі зони через 1 годину (Р1) після аварії на РНО (АЕС) Р/год.; рад/год. |
Експозиційна доза опромінення на зовнішній межі зони через 1 годину (Р1) після ядерного вибуху Р/год.; рад/год. |
|
М |
Радіаційної небезпеки (червоний колір) |
0,014 |
Не визначається |
|
А |
Помірного забруднення (синій колір) |
0,14 |
8 |
|
Б |
Сильного забруднення (зелений колір) |
1,4 |
80 |
|
В |
Небезпечного забруднення (коричневий колір) |
4,2 |
240 |
|
Г |
Надзвичайно небезпечного забруднення (чорний колір) |
14,2 |
800 |
Характерною особливістю радіоактивного зараження місцевості є спад рівня радіації в часі унаслідок розпаду радіоактивних речовин. Спад рівнів радіації підкоряється певній залежності, яка з достатньою точністю визначається формулою:
де Рt – рівень радіації на будь-який заданий час, Р/год.;
Р1 – рівень радіації на 1 годину після аварії або вибуху, Р/год. (для зручності підрахунків прийнято, що рівень радіації через 1 годину після ядерного вибуху або аварії складає 100%);
t – час, що пройшов після ядерного вибуху або аварії;
n – показник ступеня, що характеризує величину спаду рівнів радіації в часі.
Із закону спаду рівнів радіації випливає правило визначення рівнів радіації в часі:
при кожному семикратному збільшенні часу після аварії на РНО рівні радіації зменшуються приблизно в 2 рази;
після вибуху ядерного боєприпасу рівні радіації зменшуються приблизно в 10 разів.
Наприклад. Якщо рівень радіації через 1 годину після ядерного вибуху прийняти за 100%, то через 7 годин він складе 10%, через 72 годин (тобто – 49 годин, що станове 2-ві доби) – 1% і т. д.
Якщо рівень радіації через 1 годину після аварії на АЕС прийняти за 100%, то через 7 годин він складе 50%, через 72 годин (тобто – 49 годин – 25%, через 492 годин (тобто – 2401 годину ≈ 100 діб – 12,5% і т. д.).
Знання закону спаду рівнів радіації в часі дозволяє визначати рівні радіації на будь-який час після аварії або вибуху, а також привести його до однієї години, використовуючи коефіцієнти перерахунку (К) на різний час, які наведені в таблицях: для аварій на АЕС – у табл. 8, для ядерного вибуху – у табл. 9;
Таблиця 8 Коефіцієнт перерахунку рівнів радіації на будь-яку задану годину t, що пройшла після аварії на АЕС
|
t, год. |
К |
t, год. |
К |
t, год. |
К |
t, год. |
К |
|
0,25 |
1,74 |
5 |
0,525 |
9,5 |
0,408 |
1 доба |
0,282 |
|
0,5 |
1,32 |
5,5 |
0,508 |
10 |
0,4 |
2 доби |
0,213 |
|
1,0 |
1 |
6 |
0,49 |
10,5 |
0,39 |
3 доби |
0,182 |
|
1,5 |
0,85 |
6,5 |
0,474 |
11 |
0,385 |
4 доби |
0,162 |
|
2 |
0,76 |
7 |
0,465 |
11,5 |
0,377 |
5 діб |
0,146 |
|
2,5 |
0,7 |
7,5 |
0,447 |
12 |
0,37 |
|
|
|
3 |
0,645 |
8 |
0,434 |
16 |
0,33 |
|
|
|
3,5 |
0,61 |
8,5 |
0,427 |
20 |
0,303 |
|
|
|
4 |
0,575 |
9 |
0,417 |
|
|
|
|
|
4,5 |
0,545 |
|
|
|
|
|
|
Таблиця 9 Коефіцієнт перерахунку рівнів радіації на будь-яку задану годину t, що пройшла після ядерного вибуху
|
t, год. |
К=Р1/Рt |
t, год. |
К=Р1/Рt |
t, год. |
К=Р1/Рt |
|
0,25 |
0,19 |
23 |
43,06 |
64 |
147 |
|
0,3 |
0,24 |
24 (1 доба) |
45,31 |
66 |
152,5 |
|
0,5 |
0,43 |
25 |
47,58 |
68 |
158,1 |
|
0,75 |
0,71 |
26 |
49,89 |
69 |
160,9 |
|
1 |
1 |
27 |
52,19 |
70 |
163,7 |
|
1,25 |
1,31 |
28 |
54,53 |
72 (3 доби) |
169,3 |
|
1,5 |
1,63 |
29 |
56,87 |
74 |
175 |
|
1,75 |
1,66 |
30 |
59,23 |
76 |
180,7 |
|
2 |
2,3 |
31 |
61,6 |
78 |
186,4 |
|
2,25 |
2,65 |
32 |
64 |
80 |
192,2 |
|
2,5 |
3 |
33 |
66,4 |
82 |
198 |
|
2,75 |
3,37 |
34 |
68,84 |
86 |
209,6 |
|
3 |
3,74 |
35 |
71,27 |
90 |
221,4 |
|
3,25 |
4,11 |
36 |
73,72 |
92 |
227,3 |
|
3,5 |
4,5 |
37 |
76,17 |
94 |
233,2 |
|
3,75 |
4,88 |
38 |
78,65 |
96 (4 доби) |
239,2 |
|
4 |
5,28 |
39 |
81,16 |
100 |
251,2 |
|
4,5 |
6,08 |
40 |
83,66 |
104 |
263,3 |
|
5 |
6,9 |
41 |
86,16 |
108 |
275,5 |
|
5,5 |
7,73 |
42 |
88,69 |
112 |
287,7 |
|
6 |
8,59 |
43 |
91,24 |
116 |
300,2 |
|
6,5 |
9,45 |
44 |
93,78 |
120 (5 діб) |
316,2 |
|
7 |
10,33 |
45 |
96,34 |
144 (6 діб) |
389,1 |
|
7,5 |
11,22 |
46 |
98,93 |
168 (7 діб) |
468,1 |
|
8 |
12,13 |
47 |
101,5 |
192 (8 діб) |
549,5 |
|
8,5 |
13,04 |
48 (2 доби) |
104,1 |
216 (9 діб) |
633 |
|
9 |
13,96 |
49 |
106,7 |
240 (10 діб) |
718,1 |
|
9,5 |
14,9 |
50 |
109,3 |
360 (15 діб) |
1169 |
|
10 |
15,85 |
51 |
111,9 |
480 (20 діб) |
1649 |
|
12 |
19,72 |
53 |
117,2 |
720 (30 діб) |
2684 |
|
14 |
23,73 |
55 |
122,6 |
1080 (45 діб) |
4366 |
|
16 |
24,86 |
57 |
127,9 |
1140 (60 діб) |
6167 |
|
18 |
32,08 |
59 |
133,4 |
1800 (75 діб) |
8061 |
|
20 |
36,44 |
61 |
138,8 |
2160 (90 діб) |
10 030 |
Радіаційна обстановка яка визначається методом прогнозування, дає тільки наближені характеристики радіаційного забруднення. Проте, володіє незаперечною перевагою – швидкістю отримання даних про можливе РЗ, що забезпечує своєчасне вживання заходів з організації захисту населення, допомагає вибрати найбільш доцільні варіанти дій, поставити завдання формування ЦО та МНС і перевести роботу об'єктів економіки на режими роботи в умовах радіаційного зараження.
Під оцінкою РО розуміється рішення різноманітних задач з вибору прийнятних варіантів дій формувань ЦО, а також виробничої діяльності об'єктів економіки і населення в умовах РЗ, аналіз отриманих результатів і вибір доцільних заходів і способів захисту, при яких виключаються поразки людей.
Ступінь небезпеки і можливі наслідки РЗ визначаються шляхом розрахунку очікуваних доз опромінювання людей і порівняння їх значень з допустимими нормами і нормами, які характеризують втрату працездатності.
При розрахунках оцінки РО необхідно мати на увазі, що небезпека поразки людей іонізуючими випромінюваннями знаходиться в залежності не тільки від масштабу і ступеня радіоактивного зараження, але і від ступеня захищеності людей.
Якщо люди зі складу формувань ЦО та МНС, або робочі підприємств, а також непрацююче населення мають однаковий захист від зовнішнього опромінювання, тобто знаходяться в спорудах з однаковими захисними властивостями, то для всіх береться коефіцієнт ослаблення Косл з табл.. 10. Якщо ж люди ховаються в захисних спорудах різного типу, з різним коефіцієнтом ослаблення радіоактивного випромінювання, то визначається середнє значення Косл:
Косл.ср=К1а1 – К2а2+…Кjаj - … + КпСп
де Кі – коефіцієнт ослаблення доз радіації для і-го виду споруди або техніки (табл. 10);
α і – частка особового складу, що знаходиться в і-й споруді;
n – кількість видів споруд.
Таблиця 10 Коефіцієнт ослаблення доз радіації будівлями, спорудами і транспортними засобами Косл
|
Будинки, споруди, транспортні засоби |
Вид радіоактивного забруднення |
|||
|
Вікна виходять на вулицю шириною |
Вікна виходять на відкриту площу більше |
Вид проникаючої радіації 150 м |
||
|
15…30 м |
30…60 м |
|||
|
виробничі одноповерхові будинки (цехи) |
7 |
7 |
7 |
5 |
|
Виробничі та адміністративні 3-х поверхові будинки |
6 |
6 |
6 |
4 |
|
1-й поверх |
5 |
5 |
5 |
|
|
2-й поверх |
7,5 |
7,5 |
7,5 |
|
|
3-й поверх |
6 |
6 |
6 |
|
|
Кам’яні житлові. 1 поверх. буд. |
13 |
12 |
10 |
6 |
|
1-й поверх |
13 |
12 |
10 |
|
|
підвал |
50 |
46 |
37 |
|
|
Те саме, 2-х поверхові |
20 |
18 |
15 |
7 |
|
1-й поверх |
21 |
19 |
15 |
|
|
2-й поверх |
19 |
17 |
14 |
|
|
підвал |
130 |
120 |
100 |
55 |
|
Кам’яні 3-х поверхові буд. |
33 |
27 |
20 |
10 |
|
1, 2, 3 поверхи |
26, 44, 30 |
23, 33, 27 |
17, 26, 20 |
|
|
підвал |
600 |
500 |
400 |
300 |
|
Те саме, 5-ти поверхові |
50 |
42 |
27 |
12 |
|
1, 2, 3- й поверхи |
26, 50, 68 |
24, 41, 54 |
18, 27, 33 |
|
|
4, 5-й поверхи |
75, 38 |
57, 33 |
33, 24 |
|
|
підвал |
600 |
500 |
400 |
300 |
|
Житлові дерев’яні 1 поверх. буд. |
|
|
2 |
1,5 |
|
підвал |
|
|
7 |
5 |
|
Те саме, 2-х поверхові |
|
|
8 |
4 |
|
підвал |
|
|
12 |
6 |
|
Перекрита щелина |
40 – 50 |
40 – 50 |
40 – 50 |
25 – 30 |
|
ПРУ (типове) |
150 – 500 |
150 – 500 |
150 – 500 |
80 – 300 |
|
Автомобілі, автобуси, тролейбуси, трамваї |
2 |
2 |
2 |
1 |
|
Вантажні вагони |
2 |
2 |
2 |
1 |
|
Пасажирські вагони |
3 |
3 |
3 |
1,2 |
|
Кабіни бульдозерів, екскаваторів |
4 |
4 |
4 |
2 |
|
БТР |
4 – 10 |
4 – 10 |
4 – 10 |
2 – 5 |
|
Танки |
10 – 200 |
10 – 200 |
10 – 200 |
5 – 100 |
Примітка. Підкреслені значення Косл є середніми для всієї будівлі (виключаючи підвали).
Якщо люди знаходяться на відкритій місцевості, Косл = 1.
Наприклад: Якщо 25% людей з формування (а1 = 0,25) знаходиться в укритті (Косл1 = 40), а 75% (а2 = 0,75) – в одноповерхових кам'яних будинках (Косл2 = 10), то середній коефіцієнт ослаблення для формування складе:
Косл.ср = 40 * 0,25 + 10 * 0,75 = 17,5
Завдання, з оцінки РО, можуть розв'язуватися аналітичним або графоаналітичним шляхом, а також з використанням спеціальних дозиметричних лінійок (РЛ і ДЛ-1).
Завершуючим етапом оцінки РО є висновки, в яких фіксують:
-
вплив радіаційного забруднення на виробничу діяльність;
-
найбільш доцільні варіанти дій формувань ЦО і МНС та режими роботи об'єкта господарювання для збереження працездатності людей при виконанні завдань;
-
заходи щодо організації захисту людей і ліквідації наслідків РЗ;
-
кому і які необхідно віддати розпорядження щодо забезпечення дій формувань на зараженій території;
-
яка потрібна допомога від вищого керівництва ЦО і МНС.
3.
Особливості евакуації при аварії на атомних електростанціях
У разі аварії на АЕС передбачається евакуація населення і сільськогосподарських тварин (із 30- кілометрової зони навколо АЕС, організовується розміщення їх у безпечних районах і забезпечення всім необхідним у процесі евакуації та у місцях їхнього розселення).
При плануванні евакуації враховуються такі особливості:
-
розробляється кілька варіантів евакуації залежно від характеру масштабів аварій, метеоумов і можливої радіаційної обстановки;
-
у разі термінової евакуації збірні евакопункти не розгортаються. Евакуація міського населення проводиться за територіальним принципом, Посадка на транспортні засоби здійснюється біля підїздів житлових будинків і захисних споруд;
-
населення сільської місцевості евакуюється за промислово-територіальним принципом, по сільськогосподарських кооперативах та ін. Одночасно вивозять і сільськогосподарських тварин;
-
на межі з о-кілометрової зони створюють контрольно-пропускні пункти з розгортанням постів дозиметричного контролю, медпунктів, пунктів санітарної обробки і проміжних пунктів (ППЕ). Евакуація населення і частково сільськогосподарських тварин передбачається у два етапи. На першому етапі евакуйованих доставляють транспортом до контрольно-пропускних пунктів 30-кілометрової зони і висаджують. Транспорт за межі зони не виходить. На другому етапі евакуйовані реєструються на проміжному пункті евакуації і «чистим» транспортом розвозяться у райони розселення;
-
передбачається максимальне залучення всіх видів транспортних засобів для вивезення евакуйованих у стислі терміни, а із пристанційних сіл — протягом 4 год.;
-
планується виїзд населення на особистому транспорті;
-
розміщення евакуйованих проводять за промисловим принципом: колектив підприємства, організації із сім'ями розселюються в одному або близько розташованих населених пунктах; колективні, фермерські та ін. господарства розміщують на базі відповідних господарств;
-
райони розміщення людей і маршрути евакуації повинні мати дублюючі варіанти на випадок небезпечної радіаційної обстановки, коли основні використати неможливо.
При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на населення:
а) зовнішнє опромінення при проходженні радіоактивної хмари;
б) внутрішнє опромінення при вдиханні радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);
в) контактне опромінення внаслідок радіоактивного забруднення шкіри і одягу;
г) зовнішнє опромінення, зумовлене радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін.;
д) внутрішнє опромінення при використанні забруднених продуктів харчування і води.
Розрахункові дані та результати прямих вимірювань рівня радіації і дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту населення від зовнішнього і внутрішнього опромінення, в тому числі й профілактичне застосування стабільного йоду.
Основою розробки заходів захисту населення в умовах радіоактивного забруднення при ядерній аварії є рекомендації Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 р., а також норми радіаційної безпеки України (НРБУ—1997).
Враховуючи рівень радіації, а також прогноз можливих аварійних викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, приймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:
-
укриття населення;
-
обмеження перебування населення на відкритій місцевості;
-
евакуація у разі загрози здоров'ю;
-
проведення йодової профілактики;
-
тимчасова заборона вживання продуктів харчування і води із зони радіоактивного забруднення.
Крім цих заходів у період ранньої і пізньої фази проводяться довгострокові заходи:
-
тимчасове відселення;
-
евакуація — переселення на постійне місце проживання;
-
обмеження вживання води і продуктів харчування забруднених радіоактивними речовинами;
-
заходи захисту при виробництві продукції тваринництва, рослинництва і лісогосподарської діяльності;
-
дезактивація території і будівель;
-
інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокористування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при проведенні сільськогосподарських робіт.
Критерієм для прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і внутрішнього опромінення з установленими двома рівнями радіаційного впливу — нижнім і верхнім — згідно з рекомендацією МАГАТЕ і НРБУ—1997.
Щоб реально оцінити можливість проведення евакуації, необхідно враховувати: період року, погодні умови, стан доріг, наявність транспорту, кількість населення, яке підлягає евакуації, місця для евакуації, наявність житлових приміщень та ін.
З метою зменшення впливу іонізуючого опромінення на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.
Тому необхідно:
-
на підставі інформації про радіаційну обстановку підрозділами радіаційної розвідки формувань цивільного захисту і відділу з питань НС та цивільного захисту населення нанести дані радіоактивного забруднення господарства (села) на карту-схему;
-
визначити необхідну кількість людей, робочих змін, тривалість їх роботи, враховуючи допустимі дози опромінення і фактичний рівень радіації та умови перебування людей у приміщеннях, техніці на полі;
-
інформувати населення про стан радіаційної обстановки та небезпеку радіаційного опромінення;
-
розробити, впровадити і контролювати дотримання населенням режимів поведінки;
-
обмежити перебування людей на відкритій місцевості; розмістити людей в житлових, виробничих приміщеннях чи захисних спорудах;
-
провести герметизацію житлових і виробничих приміщень, дверей, вікон, димарів, вентиляційних отворів на час розсіювання радіоактивних речовин у повітрі й формування радіоактивного забруднення території;
-
провести йодову профілактику;
-
захистити органи дихання підручними засобами;
-
використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри, виходячи з приміщень, під час проведення польових робіт, догляду за тваринами й обслуговування техніки;
-
евакуювати населення;
-
регулювати доступ у район забруднення;
-
організувати санітарну обробку населення при забрудненні шкіри й одягу радіоактивними речовинами вище встановлених норм;
-
провести дезактивацію поверхневого забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування (обмивання, видалення поверхневого шару);
-
воду використовувати із захищених джерел водопостачання, на робочих місцях запас води має бути по 3 л на людину на час робочої зміни;
-
продукти використовувати з герметичних складських приміщень, погребів, із щільно закритих діжок, герметичної скляної і металевої тари;
-
харчову продукцію з присадибних ділянок, з лісу і рибу використовувати, тільки попередньо перевіривши на радіоактивне забруднення;
-
свіжі овочі та фрукти перед вживанням в їжу старанно промити водою, з капусти зняти три-чотири верхні листки;
-
бажано перевести населення, насамперед дітей, на харчування продуктами привезеними з чистих територій;
-
періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь житлових і виробничих приміщень, обмітати стелю і стіни, протирати меблі, пилососити або вибивати на вулиці килими, доріжки, матраци, ковдри, верхній одяг, проводити вологе прибирання в приміщеннях;
-
провести дезактивацію будівель, присадибних ділянок, колодязів, доріг, залучивши
для цього формування цивільного захисту.
Рання фаза після аварії - та, яка триває від початку до припинення викидання в атмосферу радіоактивних речовин (від декількох годин до декількох тижнів), а також на середня фаза - триває після формування радіоактивного сліду (від декількох діб до року).
Щоб поглинуті дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення, необхідний контроль опромінення. Для цього введені допустимі дози опромінення:
у воєнний час:
-
при одноразовому опроміненні (до 4 діб) — бо Р;
-
при багаторазовому опроміненні за 30 діб — юо Р;
-
за з місяці — 200 Р;
-
за і рік — 300 Р; у мирний час:
-
за нормальних умов за і рік — 0,5 бер;
-
для населення — аварійне опромінення за рік — ю бер;
-
для персоналу АБС — у нормальних умовах за рік — 5 бер;
-
для персоналу АЕС — аварійне опромінення за рік — 25 бер. Передбачені перевищення допустимої дози опромінення згідно із Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань № 15/9В-ТЗД":
-
для населення о, і бер за рік (і мЗв);
-
для персоналу АБС до 2 бер за рік (до 20 мЗв).
Нормами радіаційної безпеки встановлено три категорії опромінюваних осіб: А, Б, В.
Для категорії А — встановлена граничнодопустима доза за рік, а для категорії Б — межа дози за рік.
В Україні природний радіаційний фон — від 0,01 до 0,03 м Р/год.
Поглинута доза опромінення за рік у середньому складається із таких опромінень: природного фону — 200 мбер, будівельних матеріалів — 100 мбер, медичної радіодіагностики і рентгенотерапії — 150 мбер та інших джерел опромінення — 50 мбер.
Граничнодопустима доза — це найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке за рівномірного впливу протягом 50 років не призведе до небажаних змін у здоров'ї персоналу.
Межа дози — гранична еквівалентна доза за рік для обмеженої частини населення. Межа дози встановлюється в і о разів меншою від граничнодопустимої дози для запобігання необгрунтованого опромінення цього контингенту людей.
Особи, які за попередніми розрахунками одержали одноразову дозу зовнішнього або сумарно зовнішнього і внутрішнього опромінення всього тіла більше 5 граничнодопустимої дози (ГДД) (табл. 116), або при одноразовому надходженні в організм радіоактивних речовин більше 5 ГДД, повинні бути направлені на медичне обстеження в спеціалізований лікувальний заклад.
5.